Постанова

від 26.02.2015 по справі 910/18084/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 910/18084/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.12.14 у справі№910/18084/14 господарського судуміста Києва

за позовомДочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод"

доПриватного підприємства "Артбудінвест" простягнення суми за участю представників від: позивачаФедоренко О.І. (дов. від 04.10.14) відповідачаЦікало М.М. (дов. від 20.01.15)

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство "Золотоніський комбікормовий завод" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ПП "Артбудінвест" (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), 165 185 грн. заборгованості за договором суборенди цілісного майнового комплексу № 01/02/2011-ККЗ від 01.02.11, а саме: плати за суборенду цілісного майнового комплексу та відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг (послуг зв'язку, водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття) за березень-квітень 2011 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.14 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Синиці О.Ф., суддів: Зеленіна В.О.,

Ткаченка Б.О.), в позові відмовлено. При цьому суд першої інстанції висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів виставлення чи надання відповідачу рахунків на сплату орендної плати та спожитих комунальних послуг. А суд апеляційної інстанції відмовив в позові з тих підстав, що позивач не довів, що він сплачував орендні платежі за оренду майнового комплексу на користь ТОВ "Черкаська птахофабрика" (орендодавець) та ніс витрати на оплату комунальних послуг (зв'язку, водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття).

Не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що насправді рахунки виставлялися і це належним чином доведено матеріалами справи, крім того, позивач має докази сплати орендних платежів за оренду майнового комплексу ТОВ "Черкаська птахофабрика" (орендодавець) та витрати на оплату комунальних послуг (зв'язку, водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття), які судом не витребовувалися.

Відповідач надав відзив, у якому заперечує проти доводів касаційної скарги, судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 01.02.11 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди цілісного майнового комплексу №01/02/2011-ККЗ, відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар бере в платне строкове користування виробничі будівлі, споруди, виробничо-технологічне обладнання, як цілісний майновий комплекс, Об'єкт оренди. Фактично майно було передане в суборенду, що підтверджується Додатком № 1 від 01.02.11.

Відповідно до п.п. 4.1- 4.3 Договору вартість орендної плати вказується орендарем в рахунках та затверджується сторонами в Актах приймання-здачі наданих послуг. Нарахування орендної плати починається з моменту підписання Акту прийому передачі Об'єкту оренди і закінчується після повернення Об'єкту оренди за Актом приймання-передачі. Крім сплати орендних платежів, суборендар сплачує орендарю вартість фактично спожитих комунальних послуг, які складаються з послуг зв'язку, водопостачання, електропостачання, спожитого газу, каналізаційних послуг, вивозу сміття.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості за договором суборенди цілісного майнового комплексу з орендної плати за суборенду цілісного майнового комплексу та з відшкодування вартості фактично спожитих комунальних послуг за березень-квітень 2011 року в сумі 165185грн.

Судами позовні вимоги визнані недоведеними та відмовлено в позові з посиланням на те, що позивач не довів, що він сплачував орендні платежі за оренду майнового комплексу ТОВ "Черкаська птахофабрика" та ніс витрати на оплату комунальних послуг, а також не довів того, що він направляв на адресу відповідача відповідні рахунки. Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України зауважує на тому, що ні приписи законодавства, ні умови договору (п.4.1-4.4) не ставлять обов'язок суборендаря оплачувати суборенду та компенсовувати вартість комунальних послуг в залежність від факту отримання ним рахунків, або від факту сплати орендарем відповідних платежів на користь інших осіб.

Так, відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму. (ч.3 ст.774 ЦК України). Згідно ч.ч.1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до п.1, п.4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відмовляючи в позові з підставі недоведеності факту надіслання позивачем відповідачу рахунків на оплату платежів за договором з 01.03.11 по 30.04.11, місцевий суд не врахував як матеріалів справи, що підтверджують цю обставину (а.с.56-60 т.1), так і умов договору, які не пов'язують обов'язок відповідача по сплаті суборендної плати та витрат на оплату комунальних послуг із фактом надіслання йому рахунку позивачем. Апеляційний суд відмовив в позові з інших підстав (з підстав недоведеності позивачем факту сплати ним орендних платежів на користь "Черкаська птахофабрика" та оплати витрат на оплату комунальних послуг), але також помилкових, з огляду на наступне. У випадку, якщо апеляційний суд визнав дані докази необхідними, він повинен був їх витребувати. (Позивач не повинен був надавати самостійно надавати відповідні докази, так як ця обставина не входить до предмету доказування, оскільки умови договору не ставлять обов'язок відповідача по сплаті сплати за суборенду та відшкодування вартості комунальних послуг із виконанням позивачем своїх обов'язків орендаря чи обов'язків зі сплати комунальних послуг.) Втім, апеляційний суд такі докази не витребував, а тому його висновок про безпідставність позовних вимог також є передчасним.

Враховуючи вищевказане, висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог є безпідставним та передчасним. А відтак, неспроможними є підстави, з яких залишена без розгляду заява відповідача про застосування строків позовної давності.

Так, в даному випадку платежі за березень-квітень 2011 року відповідач повинен був здійснити 20 квітня та 20 травня 2011 року відповідно. Перебіг позовної давності (за змістом статті 261 ЦК України) починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Загальна позовна давність установлюється (відповідно до статті 257 ЦК України) тривалістю у три роки. Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, плив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Заявою від 22.09.14 (а.с. 100-101) відповідач просив застосувати строк позовної давності. Втім, дана заява залишена судами без розгляду, оскільки суди виходили із своїх помилкових висновків, що позовні вимоги необґрунтовані, а право позивача не порушене.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а відтак, розглядати заяви про застосування строків позовної давності (які були залишені без розгляду судом першої інстанції), то рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Золотоніський комбікормовий завод" задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 11.11.14 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.14 у справі №910/18084/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда