Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/9553/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/57867/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Кізік А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства «Компанія Клімат Буд» на постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі№ 826/9553/14 за позовомПриватного підприємства «Компанія Клімат Буд» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року у справі № 826/9553/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 138, 139, 183, п. 198.2 ст. 198, п. п. 201.4, 201.8, 201.10 Податкового кодексу України, ст. ст. 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Компанія Клімат Буд» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Мон Шері», ФОП ОСОБА_6 за весь період взаємовідносин складено акт перевірки від 11.03.2014 року № 9/26-57-22-01-10/36853355, яким зафіксовано порушення п. п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, в загальній сумі 215 967,00 грн.; п. п. 198.3, 198.6 статті 198, п. п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в період що перевірявся, на загальну суму 198 443,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26.03.2014 року № 0001332201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 248 851,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 215 967,00 грн., за штрафними санкціями - 32 884,25 грн. та № 0001342201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236 903,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 197 095,00 грн., за штрафними санкціями - 39 808,25 грн.

За результатом адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення від 26.06.2014 року № 0001332201 та № 0001342201 залишені без змін,

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з відсутності реального виконання господарських операцій позивача з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Мон Шері», ФОП ОСОБА_6

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів, враховуючи наступне.

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій з ТОВ «Добробут Інтеграл Сервіс», ТОВ «Мон Шері», ФОП ОСОБА_6 не підтверджуються матеріалами справи.

Позивачем не надано до перевірки документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності, а з вказаних вище документів не вбачається, що придбані у контрагентів послуги технічного обслуговування системи кондиціонування якимось чином пов'язані із взаємовідносинами позивача і замовників (клієнтів).

Оцінивши наявні у справі докази, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що господарські операції фактично не мали реального характеру, дані операції оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

В касаційній скарзі позивачем не зазначено, порушення яких норм матеріального чи процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, а доводи касаційної скарги щодо правомірності формування витрат та податкового кредиту по спірним операціям викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання судів на протокол допиту ОСОБА_7 (директора ТОВ «Мон Шері») здійсненні з порушенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Перелік засобів (джерел доказів) доказування є вичерпним.

Проте, зазначене порушення процесуального законодавства не призвело до прийняття неправильних судових рішень, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій на підставі дослідження всіх наявних доказів в сукупності, встановлено відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами, а тому колегія суддів погоджується з висновком судів про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Клімат Буд» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 826/9553/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак