Постанова

від 11.02.2015 по справі 2а-9084/10/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/77465/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 по справі №2а-9084/10/1370 (№10690/11/9104) за позовом Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про скасування податкового повідомлення-рішення та визнання протиправними дій - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0002402321/0, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки від 27.09.2010 №2480/23-209/34558872 незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» та його контрагентами.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова 11.11.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.11.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 203, 215, 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновки податкового органу про порушення товариством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ґрунтується на тому, що Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» зайво віднесено до складу валових витрат відсотки за користування кредитними коштами, що використані не за цільовим призначенням, як такі, що не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Окрім того, за висновками податкового органу, господарські операції Закритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» з Приватним підприємством «Галторгцентр», Приватним підприємством «Компанія «Ґалторгсервіс», Приватним підприємством «Експрес торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Техпром-інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Опсідіант ЛТД» є нікчемними,

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова складено акт від 27.09.2010 №2480/23-209/34558872 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0002402321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 131405,00грн., в тому числі основного платежу - 87603,00грн., штрафних санкцій - 43802,00грн.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0002402321/0 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.5.1 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» та Публічним акціонерним банком «Оксі Банк» був укладений кредитний договір від 04.02.2009 №10/09-НВКЛ, цільове призначення кредитних коштів - поповнення обігових коштів підприємства для придбання товару.

Як встановлено судами, кредитні кошти, отримані за період, що перевірявся, були використані підприємством для придбання товарів у контрагентів-постачальників, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, висновок податкового органу про відсутність зв'язку кредиту з господарською діяльністю підприємства є необґрунтованим.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що умовами реалізації права платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Галторгцентр», Приватним підприємством «Компанія «Ґалторгсервіс», Приватним підприємством «Експрес торг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Втордеревпром», Приватним підприємством «Техпром-інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Опсідіант ЛТД» підтверджується матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем первинним документами, що вдповідають вимогам законодавства. Судами також встановлено, що придбаний у контрагентів товар використовувався позивачем у власній господарській діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з контрагентами, та наявністю підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0002402321/0.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова, які полягають у викладенні в акті перевірки від 27.09.2010 №2480/23-209/34558872 незаконних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між Закритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Укрзахіденерго» та його контрагентами колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкового органу, складеного за результатом перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо протиправності дій по складанню та включенню до актів перевірки будь-яких даних.

Враховуючи викладене, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова по відображенню в акті перевірки від 27.09.2010 №2480/23-209/34558872 обставин та висновків, пов'язаних з безтоварністю та нікчемністю фінансово-господарських операцій із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 222, 223, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 по справі №2а-9084/10/1370 (№10690/11/9104) в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова по відображенню в акті перевірки від 27.09.2010 №2480/23-209/34558872 обставин та висновків, пов'язаних з безтоварністю та нікчемністю фінансово-господарських операцій - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В решті позовних вимог постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 по справі №2а-9084/10/1370 (№10690/11/9104) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв