Ухвала

від 26.01.2015 по справі 2а/1670/9669/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2015 року м. Київ К/9991/43102/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012

у справі №2а-1670/9669/11

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

третя особа: Приватне підприємство «Хімторглайн»

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2012, залишеною без змін Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0034551702/11985 від 02.11.2011 в частині донарахування грошового зобов?язання зі сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 46250,33 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, та за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо дотримання позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Хімторглайн» (код ЄДРПОУ 36005841) за період з 01.08.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 7202/17-311/НОМЕР_1 від 14.10.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення платником податків податкового кредиту за вересень 2010 року - в сумі 62463,80 грн., за листопад 2010 року - в сумі 122537,50 грн.

З акта перевірки вбачається, що порушення цих норм закону полягали в неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у ПП «Хімторглайн» товарно-матеріальних цінностей (шламу металургійного, вугілля, аргеліту) на загальну суму 1110007,80 грн., у т.ч. ПДВ 185001,30 грн., оскільки реальність зазначених господарських операцій не підтверджена.

Реальність господарських операцій з придбання позивачем послуг у ПП «Хімторглайн» поставлена податковим органом під сумнів з тих підстав, що в результаті аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, податковий орган дійшов висновку про відсутність належних доказів на підтвердження транспортування ТМЦ, товарно-транспортних накладних, доказів використання зазначених ТМЦ у власній господарській діяльності, а також проведення оплати.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0034551702/11985 від 02.11.2011, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем: «податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)» загалом в розмірі 277501,95 грн., у т.ч. 185001,30 грн. - основний платіж, 92500,65 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наявність податкових накладних є обов?язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. У позивача відсутні належні докази, які б достовірно свідчили про фактичне існування господарських операцій з придбання ТМЦ у ПП «Хімторглайн».

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. Для підтвердження правомірності формування платником податків податкового кредиту, окрім встановлення дотримання таким платником вимог законів, необхідно встановити реальність здійсненої господарської операції з придбання товару, тобто така операція має бути не тільки документально оформленою, а й повинна об'єктивно призвести до зміни складу активів платника податків. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання робіт мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Судами попередніх інстанцій в зазначеному аспекті оцінено документи, надані платником податків на підтвердження свого права на податковий кредит. Зокрема, досліджено умови договору №01/09-П від 01.09.2010 укладеного позивачем з ПП «Хімторглайн», видані контрагентом податкові та видаткові накладні, та зроблено висновок, що фактичне виконання договору не підтверджено достатніми доказами - первинними документами.

Відсутність у контрагента позивача - ПП «Хімторглайн» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності через відсутність трудових та матеріальних ресурсів, основних фондів, виробничої бази, транспортних засобів, а також ненадання доказів укладення угод на транспортування, передбачених договором ТМЦ, до позивача іншими суб?єктами господарювання, суди попередніх інстанцій правильно оцінили як свідчення відсутності реального характеру операцій, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України, та дійшли правильного висновку про неправомірність віднесення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість сум ПДВ до податкового кредиту.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо відсутності факту підтвердження господарських операцій позивача достатніми первинними бухгалтерськими документами, формування податкового кредиту не може бути визнано обґрунтованим.

Разом з тим, існування обставин, з наявністю яких п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, пов?язується накладення на платника штрафних санкцій в розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов?язання відповідачем не надано, у зв?язку чим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування штрафу в сумі 46250,33 грн.

Доводи касаційних скарг як позивача, так і відповідача, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених в них мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун