Рішення
від 12.02.2015 по справі 910/26390/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/26390/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Спеціалізованої школи I-III ступенів № 320 з поглибленим вивченням

української мови Деснянського району м. Києва

про стягнення 321 388, 08 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Іващенко О. В. (дов. № 91/2014/12/01-4 від 01.12.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою №93/21/5668 від 25.11.2014 до Спеціалізованої школи I-III ступенів №320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району м. Києва (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640045 від 01.05.2003, в редакції викладеній в договорі про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 1640045 від 30.01.2012 у розмірі 321 388, 08 грн., з яких 263 551,04 грн. основного боргу, 38 607,40 грн. інфляційної складової боргу, 19 229, 64 грн. 3% річних, також позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду від 02.12.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/26390/14, розгляд справи призначений на 13.01.2015.

В судовому засіданні 13.01.2015 в порядку ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 27.01.2015.

В судовому засіданні 27.01.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.02.2015.

12.02.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача була подана заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 186 287, 68 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 19 229, 64 грн. 3 % річних та 38 607, 40 грн. інфляційної складової. Цією ж заявою позивач просить суд повернути зайво сплачений судовий збір платіжним дорученням № 51 від 30.09.2014, в розмірі 1 545, 27 грн. з огляду на зменшення позовних вимог.

В судове засідання 12.02.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином під розписку в судовому засіданні 27.01.2015 року.

В судове засідання 12.02.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті позовної заяви, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав та клопотав про прийняття до розгляду поданої ним заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог прийнято судом до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги в подальшому розглядаються з урахуванням поданої заяви.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640045 від 01.05.2003, в редакції викладеній в договорі на закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 1640045 від 30.01.2012 в частині оплати поставленої товарної продукції.

Відповідач факт наявності заборгованості перед позивачем в розмірі 186 287, 68 грн. за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 не заперечує.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.05.2003 між позивачем, як енергопостачальною організацією та відповідачем, як абонентом було укладено договір №1640045 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення договору, розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку) за тарифами, встановленими і затвердженими постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України та Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України.

На підставі п. 2. додатку № 4 відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту № 6 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу - доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3. додатка № 4 до договору, відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії до 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 1 додатка № 3 розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію позивачем проводиться згідно з тарифами затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245, за кожну відпущену гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахуванням ПДВ - для опалення 57,50 грн., для гарячого водопостачання 57,50 грн., - для вентиляції - 0,00 грн.

У зв'язку із набранням чинності Законом України "Про здійснення державних закупівель", між позивачем, як учасником та відповідачем, як замовником 30.01.2012 укладено договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 1640045 (далі за текстом - договір про закупівлю), відповідно до якого учасник зобов'язався надати замовнику послугу - постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами), а замовник - прийняти і оплатити таку послугу в порядку і строки згідно з договором.

Відповідно до п. 3.1. договору на закупівлю ціна договору становить 1 033 007,50 грн. без ПДВ, крім того ПДВ сумою 206 601,50 грн., разом 1 239 609,00 грн., та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом у п. 10.1. строку дії договору.

Як зазначено в п. п. 3.2., 3.4. договору на закупівлю ціна договору на дату укладання визначена згідно з тарифами, які встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, і на час його укладання становлять: опалення, ГВП, вентиляція по 800, 61 грн./Гкал без ПДВ.

Пунктом 4.2. договору на закупівлю передбачено, що розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати замовником вартості спожитої теплоенергії протягом 3-х діб після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару або після підписання сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період, згідно з додатком 4. До рахунка учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Замовник зобов'язаний згідно п. 6.1.2. договору на закупівлю виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені додатком № 4 до договору.

Відповідно до п. 6.3.1. договору на закупівлю позивач зобов'язаний постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону: гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до договору.

Згідно п. 10.1. договору на закупівлю договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Пунктом 10.2. договору на закупівлю встановлено, що у відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України його умови застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання договору з 01.01.2012.

Відповідно до п. 11.1. договору на закупівлю договір укладений на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії. Сторони, також, дійшли згоди вважати цей договір є новою редакцією договору від 01.05.2003 №1640045 і у зв'язку з цим додатки до договору від 01.05.2003 №1640045 передбачені п. 12.1 вважати додатками до договору на закупівлю.

Додатковою угодою до договору №1640045 від 30.01.2012 сторони підтвердили свою згоду, що при оформленні актів приймання-передавання товарної продукції, рахунків-фактур, актів звіряння розрахунків та інших розрахункових документів, облікових карток, листів про зміну банківських реквізитів, листів-повідомлень про зміну тарифів на теплову енергію уповноважена особа учасника буде застосовувати власний факсимільний підпис (факсиміле).

На виконання умов договору на закупівлю позивачем поставлено відповідачу товарну продукцію (теплову енергію) за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 на загальну суму 833 720,47 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За поставлену товарну продукцію в період з 01.01.2012 по 01.01.2013 відповідач розрахувався лише частково, на суму 647 432, 79 грн.

В наслідок неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на закупівлю, у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2012 по 01.01.2013, яка становить, за розрахунком позивача який співпадає з розрахунком відповідача, 186 287, 68 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію, актом звіряння розрахунків за теплову енергію станом на 01.11.2014.

Предметом позову є матеріальна вимога позивача до відповідача про стягнення 186287, 68 грн. основної заборгованості за поставлену товарну продукцію, 19 229, 64 грн. 3 % річних та 38 607, 40 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог з наступних підстав.

Договір про закупівлю послуг (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти № 1640045 від 30.01.2012 є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, тепло транспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар (теплову енергію) за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 на загальну суму 833720,47 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Станом на момент винесення рішення по справі поставлена позивачем відповідачу теплова енергія за договором в період з 01.01.2012 по 01.01.2013 оплачена відповідачем на суму 570 169,43 грн., що підтверджується сторонами та матеріалами справи. Отже, на момент вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 186 287, 68 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 186287,68 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 186287,68 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 186 287,68 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача збитків від інфляційної складової боргу за період з 01.02.2012 по 30.09.2014 у сумі 38 607, 40 грн. та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 25.01.2012 по 30.09.2014 у сумі 19 229, 64 грн. підлягають задоволенню, за розрахунками позивача, які перевірені судом та визнані правильними.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

В ході розгляду справи позивачем зменшувалися позовні вимоги з 321 388, 08 грн. до 244 124, 72 грн. та було заявлено про повернення надлишково сплаченого судового збору в розмірі 1 545, 27 грн.

Як встановлено судом, платіжним дорученням № 51 від 30.09.2014 позивачем сплаченого судовий збір за розгляд його позовних вимог в сумі 6 427,76 грн., враховуючи, що позивачем розмір позовних вимог був зменшений ним було надлишково сплачено 1 545, 27 грн. (6427,76 - 4882,49 = 1545,27) судового збору, який підлягає поверненню позивачу.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спеціалізованої школи I-III ступенів № 320 з поглибленим вивченням української мови Деснянського району м. Києва (02097, м. Київ, вул. Будищанська, 8; ідентифікаційний код 22886323; в порядку визначеному законом України "Про виконавче провадження") на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 186 287 (сто вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят сім) грн. 68 коп. основного боргу, 19 229 (дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 64 коп. 3 % річних, 38 607 (тридцять вісім тисяч шістсот сім) грн. 40 коп. інфляційної складової боргу та 4 882 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 49 коп. судових витрат.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) з Державного бюджету України надлишково сплачений платіжним дорученням № 51 від 30.09.2014 судовий збір у розмірі 1 545 (одна тисяча п'ятсот сорок п'ять) грн. 27 коп. (Оригінал платіжного доручення № 51 від 30.09.2014 міститься в матеріалах справи № 910/26390/14).

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015.

Суддя Г.П. Бондаренко

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.02.2015
Оприлюднено27.02.2015
Номер документу42882511
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/26390/14

Рішення від 12.02.2015

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

Ухвала від 02.12.2014

Господарське

Господарський суд міста Києва

Бондаренко Г.П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні