Рішення

від 19.02.2015 по справі 910/28481/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2015Справа №910/28481/14 За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю тепличного господарства «Веркон-Агрус»

про стягнення 25413 грн. 74 коп.

Суддя В.О. Демидов

Представники сторін:

від позивача - Борисюк О.В., довіреність від 12.01.2015 № 196-185/КР,

Жураківська О.В., довіреність від 12.01.2015 № 196-186/КР; від відповідача - Скрипник С.В., довіреність від 16.02.2015;

встановив :

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 21381 грн. 12 коп. заборгованості за укладеним сторонами у справі договором від 04.07.2011 № 662/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебувають у власності територіальної громади міста Києва, а також 1602 грн. 31 коп. пені, 15 % річних у розмірі 981 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 1448 грн. 09 коп.

В судовому засіданні 16.02.2015 на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 19.02.2015, 15 год. 20 хв.

В судове засідання 19.02.2015 прибули повноважні представники сторін у справі.

Письмовим відзивом від 16.02.2015 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що рахунки-фактури, що виставлялися позивачем, відповідачем не акцептувалися; договором не встановлено розмір щомісячної оплати за договором; позивач не надав документів у підтвердження фактичного надання обумовленої договором послуги.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини .

04.07.2011 між позивачем та відповідачем укладений договір № 662/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебувають у власності територіальної громади міста Києва (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1 якого на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачеві надано право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобів, що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади міста Києва, за умов повного дотримання відповідачем умов договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами у місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.09.2010 № 767 з наступними змінами і доповненнями (далі за текстом -Порядок), а відповідач зобов'язався користуватися наданим йому Правом тимчасового користування відповідно до умов договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення рекламних засобів, своєчасно та згідно з умовами договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок позивача.

04.07.2011 сторонами у справі підписано Адресу програму на право тимчасового користування № 1 до договору, якою визначено місце розташування рекламних засобів відповідача.

Додатковою угодою від 31.08.2012 № 662/767/11-1 сторони дійшли згоди щодо узгодження та підписання нової Адресної програми на право тимчасового користування. Відповідно до Адресної програми на право тимчасового користування № 1/1 від 31.08.2012 до договору сторони у справі визначили місце розташування рекламних засобів відповідача, узгодили розмір щомісячної плати за договором - 1844 грн. 40 коп. без ПДВ, та зазначили дату прийняття рішення про надання дозволу - 04.07.12011, та дату кінця строку його дії - 04.07.2016.

Відповідно до умов пункту 5.2.3 договору відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування.

Відповідно до умов договору за використання Права тимчасового користування місцем для розташування рекламних засобів позивачем відповідачеві виставлені рахунки від 09.04.2014 № 89103 на суму 2672 грн. 64 коп., від 15.05.2014 № 90580 на суму 2672 грн. 64 коп., від 13.06.2014 № 92149 на суму 2672 грн. 64 коп., від 14.07.2014 № 94012 на суму 2672 грн. 64 коп., від 11.08.2014 № 94843 на суму 2672 грн. 64 коп., від 04.09.2014 № 96175 на суму 2672 грн. 64 коп., від 09.10.2014 № 97409 на суму 2672 грн. 64 коп., від 14.11.2014 № 99220 на суму 2672 грн. 64 коп., усього на суму 21318 грн. 12 коп., які відповідачем не сплачені.

Сума заборгованості за надане за договором Право тимчасового користування склала 21318 грн. 12 коп.

Вказану суму заборгованості позивачем заявлено до стягнення з відповідача у справі.

Відповідно до умов пункту 7.3 договору за прострочення внесення платежів позивач має право нарахувати 15% річних від простроченої суми.

Згідно із пунктом 7.2 договору відповідач за несвоєчасне або неповне внесення плати сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

За прострочення сплати рахунків позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1602 грн. 31 коп., 15 % річних у розмірі 981 грн. 92 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 1448 грн. 09 коп.

Заявлені до стягнення суми позивач обґрунтував відповідними розрахунками.

Відповідач проти позову заперечив.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав .

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку з несплатою відповідачем наданих позивачем послуг відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору від 31.12.2013.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Правовідносини сторін у справі виникли на підставі договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебувають у власності територіальної громади міста Києва.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт надання позивачем відповідачеві права тимчасового користування місцем для розташування рекламних засобів відповідно до узгодженої сторонами Адресної програми на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт наявності заборгованості у відповідача за договором в сумі 21318 грн. 12 коп. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, тому вимога про стягнення вказаного боргу підлягає задоволенню .

Письмовим відзивом від 16.02.2015 на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що рахунки-фактури, що виставлялися позивачем, відповідачем не акцептувалися; договором не встановлено розмір щомісячної оплати за договором; позивач не надав документів у підтвердження фактичного надання обумовленої договором послуги.

Вказані доводи відповідача судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки умовами пункту 5.2.3 встановлений обов'язок відповідача самостійно отримувати рахунки на оплату наданих послуг; сторонами у справі узгоджено та підписано Адресну програми на право тимчасового користування № 1/1 від 31.08.2012 до договору, якою сторони у справі визначили місце розташування рекламних засобів відповідача, узгодили розмір щомісячної плати за договором - 1844 грн. 40 коп. без ПДВ. Крім того, виходячи з умов укладеного сторонами договору оплаті підлягає саме надане позивачем відповідачеві Право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів незалежно від того, чи використовував відповідач вказані місця фактично.

Таким чином, доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами пункту 7.3 договору за прострочення внесення платежів позивач має право нарахувати 15% річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунки позивача, суд доходить висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення 15 % річних у розмірі 981 грн. 92 коп., інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 1448 грн. 09 коп. є нарахованими обґрунтовано, а вимога про стягнення вказаних нарахувань підлягає задоволенню.

За прострочення сплати рахунків позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1602 грн. 31 коп.

З наданого позивачем суду розрахунку суми пені вбачається, що за рахунком від 09.04.2014 № 89103 пеню нараховано за 219 днів прострочення, за рахунком від 15.05.2014 № 90580 - за 188 днів прострочення, тобто з порушенням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок решти вимог про стягнення пені також є помилковим.

Останнім днем нарахування пені позивач у розрахунку визначив 10.12.2014.

За розрахунком суду сума належної до стягнення з відповідача за прострочення оплати рахунку від 09.04.2014 № 89103 пені становить 247 грн. 42 коп., за прострочення оплати рахунку від 15.05.2014 № 90580 - 212 грн. 24 коп., за прострочення оплати рахунку від 13.06.2014 № 92149 - 178 грн. 19 коп., за прострочення оплати рахунку від 14.07.2014 № 94012 - 143 грн. 00 коп., за прострочення оплати рахунку від 11.08.2014 № 94843 - 107 грн. 82 коп., за прострочення оплати рахунку від 04.09.2014 № 96175 - 73 грн. 77 коп., за прострочення оплати рахунку від 09.10.2014 № 97409 - 38 грн. 59 коп., від 14.11.2014 № 99220 - 4 грн. 54 коп. Всього стягненню з відповідача на користь позивача у справі підлягає пеня у розмірі 1005 грн. 54 коп.

В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

За таких обставин позов підлягає задоволенню частково, у частині стягнення з відповідача 21381 грн. 12 коп. заборгованості за договором, 981 грн. 92 коп. 15% річних, 1448 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1005 грн. 54 коп. пені, з покладенням на судових витрат у справі у повному обсязі на відповідача на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач є особою, винною у виникненні спору.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю тепличного господарства «Веркон-Агрус», м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67, код 25199830, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама», м. Київ, Боричів узвіз, буд. 8, код 26199714, 21381 грн. 12 коп. заборгованості за договором, 981 грн. 92 коп. 15% річних, 1448 грн. 09 коп. інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 1005 грн. 54 коп. пені, судовий збір у розмірі 1827 грн. 00 коп. Видати наказ позивачу після набрання рішення законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення складене та підписане 24.02.2015

Суддя В.О. Демидов