Рішення

від 25.02.2015 по справі 910/693/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015Справа №910/693/15-г

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росяна" простягнення 91 300,99 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Бєлашко О.О. - представник за довіреністю від 01.12.2014 від відповідачане з'явились

В судовому засіданні 25.02.15, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрлада" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Росяна" про стягнення 91 300,99 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 18.09.2014 між сторонами було укладено договір на технічне обслуговування та ремонт автомобілів № 36, на підставі якого позивач здійснив поточний ремонт з використанням запасних частин, належних відповідачу автомобілів на загальну суму 44 677,64 грн. За доводами позивача, відповідачем було частково оплачено надані послуги, у зв'язку з чим у останнього існує непогашений борг перед позивачем у розмірі 43 591,58 грн, крім того, за неналежне виконання зобов'язання за договором позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені - 2 959,83 грн., 30% річних - 750,00 грн., інфляційних нарахувань - 408,00 грн. та штрафу - 43591,58 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2015 порушено провадження у справі № 910/693/15-г за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 11.02.2015.

У судове засідання, призначене на 11.02.2015, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті справи.

Відповідач в судове засідання 11.02.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 11.02.15 розгляд справи було відкладено на 25.02.15 у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Позивач в судове засідання 25.02.15 з'явився, надав додаткові документи, що були залучені судом до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав. Позивач повідомив, що відповідачем було частково погашено заборгованість, докази чого надав в судовому засіданні. Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника повторно не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на юридичну адресу відповідача - 01015 м. Київ, вул. Московська, буд. 46/2, кв. 32, що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що надана позивачем.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

18 вересня 2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Росяна" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 36 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів (далі - договір).

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам договір є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст. 901-907 Цивільного кодексу України.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 1.1 укладеного договору виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню автомобілів (далі - роботи), власником яких є замовник та/або має право володіння і користування автомобілем, а замовник зобов'язується приймати автомобілі після здійснення виконавцем ремонту та/або технічного обслуговування та оплачувати надані послуги у строки та на умовах, що вказані у даному договорі. Перелік автомобілів замовника вказується в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, проте не є вичерпним.

Види робіт, строки їх виконання погоджуються сторонами та вказуються у конкретних заявках на виконання певного виду робіт. Сторони при досягненні згоди мають право змінювати умови виконання робіт по даному договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п.2.2.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно Акту виконаних робіт у строки та на умовах, встановлених у Розділі 4 цього договору, та на основі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

При прийнятті автомобіля від замовника для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, сторонами складається Акт передання-прийняття ДТЗ (його складових). При цьому виконавцем перевіряється (встановлюється) технічний стан ДТЗ, а також здійснюється огляд автомобіля на предмет наявності зовнішніх пошкоджень і дефектів та останнє вказується у відповідному акті (п.3.1 договору).

Згідно з п.4.2 договору оплата за виконані роботи проводиться замовником по факту виконаних робіт, в строк, не пізніше 3-х робочих днів після дати підписання Акту виконаних робіт.

Відповідно до п.9.1 даний договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.15, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

На виконання викладених умов договору позивачем протягом вересня-жовтня 2014 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 44677,64 грн, що підтверджується нарядами-замовленнями, які одночасно є актами виконаних робіт, від 18.09.14, 19.09.14, 25.09.14, 28.09.14, 03.10.14, 07.10.14, 16.10.14, 10.10.14, 26.10.14, що підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

З матеріалів справи, вбачається, що вказані акти були підписані представниками сторін, скріплені печатками сторін, без жодних зауважень та заперечень щодо належного виконання ТОВ «Торговий дім «Укрлада» прийнятих на себе за договором № 36 від 18.09.2014р. зобов'язань.

Відповідачем було частково сплачено за надані послуги в розмірі 1086,06 грн., в результаті чого, станом на момент вирішення спору заборгованість відповідача складає 43 591,58 грн.

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 23.02.15 № 08.7.0.0.0/150233095246, що надана позивачем, відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду було частково сплачено заборгованість в розмірі 5483,89 грн. (дата сплати 15.01.15), а також відповідачем було сплачено 569,50 грн. після порушення провадження у справі (дата сплати 11.02.15).

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд припиняє провадження у справі в частині суми основної заборгованості в розмірі 6053,39 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 37538,19 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2959,83 грн., інфляційні втрати у розмірі 408,00 грн., штраф в розмірі 43591,58 грн. та 30% річних в сумі 750,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 договору № 36 на технічне обслуговування та ремонт автомобілів за прострочення оплати за цим договором, замовник сплачує, окрім, відшкодування вартості фактично виконаних робіт, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення, ат код 30 % річних.

Судом здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань та 30% річних від простроченої суми, що підлягають стягненню з відповідача, у зв'язку з чим суд зазначає,, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок 30 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною першою ст. 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з п. 6.3 договору у випадку прострочення замовником оплати відповідного акту виконаних робіт згідно умов цього договору більш ніж на 10 календарних днів замовник зобов'язаний сплатити на користь виконавця штраф у розмірі суми заборгованості.

Суд зазначає, що наданий позивачем в додатку до позовної заяви розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки та штрафу є арифметично вірним та обґрунтованим, тому вказані вимоги підлягають задоволенню в розмірі заявленому позивачем - 2959,83 грн. та 43591,58 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Оскільки часткова оплата заборгованості в розмірі 5483,89 грн. була проведена до звернення позивача до суду, то судовий збір в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на позивача. Сплата суми основної заборгованості в розмірі 569,50 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, тому судовий збір в цій частині відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається пропорційно на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються:

на позивача в сумі 109,74 грн., на відповідача - 1717,26 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позовних вимог про стягнення 6 053,39 грн. основної заборгованості провадження припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росяна» (01015 м. Київ, Московська, буд. 46/2, кв. 32; ідентифікаційний код 36845522) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрлада» (04655 м. Київ, просп. Московський, буд. 28; ідентифікаційний код 30979427) основну заборгованість в розмірі 37 538 (тридцять сім тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 19 коп., пеню в розмірі 2 959 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 83 коп., штраф в розмірі 43 591 (сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто одну) грн. 58 коп., інфляційні нарахування в розмірі 408 (чотириста вісім) грн. 00 коп., 30 % річних в сумі 750 (сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 717 (одну тисячу сімсот сімнадцять) грн. 26 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.02.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.