Рішення

від 17.02.2015 по справі 905/3953/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/3/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015 Справа № 905/3953/14

За позовом Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 33)

про стягнення 8174,91 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Зеленська С.О., довіреність № 38/01 від 21.11.2014 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" про стягнення 8174,91 грн., які складаються з 7604,16 грн. основного боргу, 306,05 грн. втрат від інфляції, 42,69 грн. -3 % річних та 222,01 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., протоколом автоматичного розподілу копії матеріалів № 905/3953/14 передано на розгляд судді Колодій Н.А.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.01.2015 р. прийняті подані матеріали до розгляду, порушено провадження у справі № 905/3953/14, присвоєно справі номер провадження 32/3/15 з призначенням судового засідання на 17.02.2015 р.

Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2015 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 549, 550, 610-612, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231, 232 Господарського кодексу України та умовами договору № 220ж1 від 01.10.2005 р.

Відповідач в судове засідання 17.02.2015 р. не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" є 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 33, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Від відповідача повернулась ухвала про порушення провадження у справі № 905/3953/14 з відміткою "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 17.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За усним клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 17.02.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2005 р. між Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" було укладено Договір № 220ж1 на відпуск теплової енергії (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору позивач прийняв на себе зобов'язання подавати теплову енергію для Об'єктів відповідача, перерахованих в додатках до договору.

Відповідно до дислокації до договору, об'єктом є кафе ТОВ "Андрос" вул. Енгельса, буд. 31, 201,7 м.кв.

Відповідно до п. 5.1. Договір укладений строком на 2 роки. Умови договору можуть бути змінені або доповнені за взаємною згодою сторін у письмовій формі. Договір вважається продовженим на той же строк та на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заяви однієї зі сторін про відмову від Договору або його перегляд.

Згідно з п. 4.1. Договору відповідач за отриману теплову енергію проводить оплату по фіксованим тарифам, узгоджених Маріупольським виконавчим комітетом міської ради, в строк до 10 числа місяця наступного за звітним, які установлені з розрахунку постачання теплової енергії протягом всього опалюваного сезону.

Позивач на виконання умов Договору, виставило відповідачу для оплати рахунки-фактури: № 11-4469/01 від 26.11.2013 р. (на суму 217,74 грн.); № 12-4469/02 від 25.12.2013 р. (на суму 2259,21 грн.); № 02-4469/01 від 24.02.2014 р. (на суму 1426,22 грн.); № 03-4469/01 від 24.03.2014 р. (на суму 2141,01 грн.); № 04-4469/01 від 25.04.2014 р. (на суму 1562,98 грн.).

Позивач направляв рахунки на адресу відповідача, що підтверджується списками відправленої кореспонденції.

Пунктом 3.2. Договору, відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати послуги у відповідності з об'ємами теплопостачання.

Проте, відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриману теплову енергію у встановлений Договором строк не здійснив, чим порушив умови Договору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, заборгованість відповідача перед позивачем за фактично спожиту теплову енергію за договором в період з листопада 2013 р. по травень 2014 року склала 7604,16 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав доказів належного виконання умов договору та не спростував доводи позивача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення 7604,16 грн. основного боргу за договором є обґрунтованою, підтверджена належними доказами, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач звернувся до відповідача з вимогою про стягнення 306,05 грн. втрат від інфляції та 42,69 грн. - 3% річних.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає його правомірним та обґрунтованим, тому з відповідача підлягають стягненню 306,05 грн. втрат від інфляції та 42,69 грн. - 3% річних.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 222,01 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3.договорів передбачено, що у разі несплати рахунку в указаний строк відповідачу нараховується пеня відповідно до ЗУ № 543/96 ВР від 22.11.1996 р., в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом розрахунок пені в сумі 222,01 грн. перевірено та встановлено, що вимога позивача про стягнення 222,01 грн. пені за неналежне виконання умов договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином позов слід задовольнити в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" про стягнення 8174,91 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНДРОС" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, буд. 33, код ЄДРПОУ 20339491) на користь Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, код ЄДРПОУ 33760279) 7604 (сім тисяч шістсот чотири) грн. 16 коп. основного боргу , 306 (триста шість) грн. 05 коп. втрат від інфляції, 42 (сорок дві) грн. 69 коп. - 3 % річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 01 коп. пені та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "24" лютого 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.