Рішення

від 17.02.2015 по справі 910/28389/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/28389/14

За позовом Приватне акціонерне товариство "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк"

про зобов'язання виконати умови договору

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін :

Від позивача: Могильников А.В. (Дов.)

Від відповідача: не з'явився

У судовому засіданні 17.02.2015р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" про зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014р. порушено провадження у справі № 910/28389/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.01.2015р.

22.01.2015р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" надійшли документи по справі.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в судовому засіданні 28.01.2015р. надав суду документ по справі, просив долучити до матеріалів справи.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" у судове засідання 28.01.2015р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/28389/14 від 19.12.2015р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. відкладено розгляд №910/28389/14 справи на 17.02.2015р.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в судовому засіданні 17.02.2015р. надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в судове засідання 17.02.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2014р. відправленою на юридичну адресу відповідача, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 31755763.

Водночас, судом, враховано, що в у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Отже, незважаючи на те, що представник відповідача у судове засідання 28.01.2015р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.02.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.07.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Експобанк" в особі директора Куренівської філії КБ "Експобанк" Швед Л.І. та Київською філією ВАТ "Кримська страхова компанія" було укладено договір банківського рахунку №50. В подальшому між сторонами було укладено Договір № 1 від 02.11.2009 р. про зміну Договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р., Додаток № 01 від 27.03.2012 р. до Договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р.

Відповідно до п. 1.1. договору № 50 від 25.07.2006 р., банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті України №26506106159001 та приймає і зараховує на рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, а також виконує розпорядження клієнта на здійснення операцій за рахунком, в тому числі на переказ грошових коштів з рахунку за допомогою платіжних інструментів.

Згідно із п. 2.1.1 договору, банк має право використовувати кошти клієнта, які зберігаються на рахунку, гарантуючи клієнту його права безперешкодно розпоряджатись цими коштами.

Пунктом 2.3.1 договору, банк зобов'язується здійснювати операції за рахунком відповідно до законодавства України.

ПАТ КБ "Експобанк", на виконання умов договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р. Київській філії ВАТ "Кримська страхова компанія"відкрито поточний рахунок № 26506106106159001.

Відповідно до п. 2.3.2 договору № 50 від 25.07.2006 р., банк зобов'язаний виконувати розрахункові документи, що надішли до банку протягом операційного часу - в день їх надходження; після операційного часу - наступного банківського дня.

Пунктом 2.3.1 договору сторони погодили, що клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами рахунку з дотримання вимог чинного законодавства, за винятком обмежень встановлених законами України.

Станом на 28 серпня 2014 року залишок коштів позивача на поточному рахунку №26506106106159001 на початок операційного дня складав 112775,40 грн., що підтверджується банківською випискою від 28.08.2014 р.

28.08.2014 року позивач подав відповідачу, а відповідач прийняв платіжне доручення № 216 від 28.08.2014 р. на перерахування на інший поточний рахунок позивача, відкритий в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", коштів (для поповнення обігових коштів) на суму 80000,00 грн.

Зазначені кошти в сумі 80000,00 грн. були списані відповідачем з рахунку позивача №26506106106159001, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 28.08.2014 року, проте не перераховані на зазначений позивачем у платіжному дорученні рахунок.

28.08.2014 року кошти в розмірі 80000,00 грн. були повернуті на рахунок №26506106106159001, відкритий у відповідача, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 22.09.2014 року.

Позивач, обґрунтовуючи позов, зазначає, що станом на день звернення до суду з позовом, відповідач не виконав розпорядження позивача на перерахування коштів в сумі 80000,00 грн. згідно платіжного доручення № 216 від 28.08.2014 р., у зв'язку із чим позивач просить суд зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" виконати умови Договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р., а саме: на підставі платіжного доручення № 216 від 28.08.2014 р. перерахувати 80000,00 грн. на поточний рахунок Київської філії ПрАТ "Кримська страхова компанія" № 26506010032132 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" МФО 320627 з призначенням платежу: поповнення поточного рахунку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до п. 1. ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно зі ст. 1068 ЦК України, банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

У відповідності до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Частиною 3 статті 1090 ЦК України визначено, що платіжне доручення платника приймається банком до виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено договором між платником і банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1091 ЦК України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 1092 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.

У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк.

Відповідно до п. 8.4. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Згідно з ч. 3 ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Частинами 1 і 2 статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

У відповідності до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.04 р. №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.04 р. за №377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Судом встановлено, що позивач, розпоряджуючись власними коштами, які знаходились на рахунку №26506106106159001, відкритому у відповідача на підставі договору банківського рахунку №50 від 25.07.2006 р., подав відповідачу, а відповідач прийняв платіжне доручення на перерахування на інший поточний рахунок позивача, відкритій в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ", коштів (для поповнення обігових коштів) на суму 80000,00 грн.

Як вбачається з виписки по особовому рахунку позивача №26506106106159001, станом на 28.08.2014 року на зазначеному рахунку позивача були наявні кошти в розмірі 112775,40 грн.

28.08.2014р. грошові кошти в розмірі 80000,00 грн. були списані відповідачем з рахунку позивача №26506106106159001, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за 28.08.2014 року, проте не перераховані на зазначений позивачем у платіжному дорученні рахунок та 22.09.2014 року повернуті на рахунок позивача №26506106106159001, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по особовому рахунку позивача.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що невиконанням умов договору банківського рахунку №50 від 25.07.2006 р. було порушене майнове право позивача на вільне володіння та розпорядження належним йому майном, яким, є грошові кошти.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем доручення позивача в частині перерахування грошових коштів на підставі платіжного доручення № 216 від 28.08.2014 р. на суму 80000,00 грн., враховуючи те, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів в спростування обставин, викладених у позові, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача виконати умови договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р., а саме: на підставі платіжного доручення № 216 від 28.08.2014 р. перерахувати 80000,00 грн. на поточний рахунок Київської філії ПрАТ "Кримська страхова компанія" № 26506010032132 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" МФО 320627 з призначенням платежу: поповнення поточного рахунку.

Водночас, судом встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 року №97, на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014 року №597 "Про віднесення ПАТ "КБ "Експобанк" до категорії неплатоспроможних", з 25.09.2014 року розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Експобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, з 25.09.2014 року по 25.12.2014 року в банку запроваджено тимчасову адміністрацію, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно із п. 1 ч. 6 ст. 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується фондом.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Отже, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону, а тому обмеження, встановлені ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.12.2014 року у справі №910/11139/14.

При цьому, суд також зазначає, що платіжне доручення надійшло відповідачу 28.08.2014 року, в той час, як тимчасова адміністрація у відповідача запроваджена з 25.09.2014 року.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія".

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за розгляд справи покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, код ЄДРПОУ 09322299) виконати умови договору банківського рахунку № 50 від 25.07.2006 р., а саме: на підставі платіжного доручення № 216 від 28.08.2014 р. перерахувати 80000 (вісімдесят тисяч) грн.. 00 коп. на поточний рахунок Київської філії ПрАТ "Кримська страхова компанія" № 26506010032132 в АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" МФО 320627 з призначенням платежу: поповнення поточного рахунку.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, код ЄДРПОУ 09322299) на користь Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" (99011, м. Севастополь, вул. Бутакова, 4; 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, код ЄДРПОУ 20693867) в особі Київської філії Приватного акціонерного товариства "Кримська страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 102, код ЄДРПОУ 26194800) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.02.2015р.

Суддя О.В. Гулевець