Рішення

від 17.02.2015 по справі 918/2055/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" лютого 2015 р. Справа № 918/2055/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕФІР"

про стягнення в сумі 69 971 грн. 22 коп.

За участі представників:

від позивача: Гуменюк І. П. (довіреність №НЮ-21 від 02.01.2015р.);

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В грудні 2014 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі Залізниця) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальність "ЗЕФІР" (далі Товариство) про стягнення 69 971 грн. 22 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.09.2014 року між Товариством та Залізницею укладено договір №Л-ДН-3-14776/ДМН-3п про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. 18.09.2014 року згідно СМГС накладних на станцію Ягодин надійшли вагони №68744168 та №60434529 з товаром «пиловик сосновий неокорений», які затримані працівниками Ягодинської митниці Міндоходів, про що складено протокол про порушення митних правил.

Залізниця вказує, що на підставі заяви відповідача та наказу Залізниці вказані вагони були переадресовані на станцію Костопіль Львівської залізниці (дата прибуття 25.09.2014р.).

Внаслідок затримки вагонів митними органами та переадресування Залізницею нараховано платежі, а саме: тариф за перевезення та додаткові платежі, що виникли під час переадресування на станції Ягодин в сумі 28 888,38 грн.

Позивач також повідомляє, що 25.09.2014 року відповідача оповіщено про прибуття вантажу на станцію Костопіль. Зазначені вище вагони було затримано у зоні тимчасового митного контролю станції Костопіль в очікуванні розмитнення, про що було складено акт загальної форми. У зв'язку з не розмитненням вантажу та тривалим простоюванням вагонів на станції, вантаж 13.10.2014 року розміщено на митний склад Рівненської митниці Міндоходів. Однак, вище вказані вагони простоювали на станціях Ягодин та Костопіль в загальному 569 годин, за що Залізницею відповідачеві на підставі ст. 119 Статуту залізниць України та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги нараховано плату за користування вагонами по станції Костопіль за період з 25.09.2014 року по 13.10.2014 року в сумі 21 091,80 грн. (без ПДВ).

Крім того, Залізницею нараховано відповідачу плату за зберігання вантажів на місцях загального користування станції Костопіль за період з 25.09.2014 року по 13.10.2014 року в сумі 12 595,70 грн. без ПДВ.

Враховуючи все вищевикладене та на підставі п. 2.4, 3.2 укладеного між Залізницею та Товариством Договору, керуючись ст. ст. 46, 119, 120 Статуту залізниць України, ст. ст. 7,13, 18, 36 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, враховуючи, що на рахунку відповідача кошти відсутні, що унеможливлює списання нарахованої плати з рахунку останнього, Залізниця просить стягнути з відповідача заборгованість по провізній платі, за користування вагонами, збір за зберігання вантажу у вагонах та додаткові збори в загальному розмірі 69 971,22 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 31.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 20.01.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17 лютого 2015 року підтримав позов з підстав зазначених в позовній заяві, та наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: 33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, 32, надсилались ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи з відмітками відділення поштового зв'язку "по даній адресі не значиться" та "по закінченню строку зберігання" (а.с. 58-60, 78-80, 84-89). Крім того, з метою перевірки адреси відповідача, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким Товариство не перебуває в процесі припинення та зареєстровано за вищезазначеною адресою вказаною в позовній заяві (а.с. 75).

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, оскільки судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника Товариства.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2014 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (Залізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗЕФІР" (Вантажовласник) укладено договір №Л-ДН-3-14776/ДНМ-3п «Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги» (далі Договір перевезення, а.с. 19-20), предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору) та додаток №1 до нього (протокол узгодження ставок, а.с. 21).

Договір підписаний повноважними особами та скріплений відбитками печаток позивача та відповідача.

Договір не передбачає переуступку боргу Вантажовласника третій стороні, а також розрахунки заліковими коштами (п.1.2 Договору перевезення).

Відповідно до п.2.1 Договору перевезення вантажовласник зобов'язується пред'явити Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснити навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу.

Згідно п. 2.2 Договору перевезення залізниця зобов'язується приймати до перевезення вантажі Вантажовласника, для чого подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами та заявками Вантажовласника та надавати Вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

У п.2.3 Договору перевезення сторонами погоджено, що Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Костопіль. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для Вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду №7430241.

Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягів перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок Залізниці. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника (п. 2.4 Договору перевезення).

Відповідно до п.3.1 Договору перевезення розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Розмір плати за перевезення визначається у відповідності до «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» з урахуванням коефіцієнтів оголошених Укрзалізницею. Розмір плати за види перевезень, робіт і послуг, для яких відсутні тарифні ставки, встановлюються за вільними (договірними) тарифами - згідно із затвердженими калькуляціями, які можуть змінюватись і зазначені в додатку №1 до цього договору.

Договір укладено сторонами строком на 1 рік. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 7.4 Договору перевезення).

Судом встановлено, що згідно СМГС накладних №38848701 та №38848719 15.09.2014 року зі станції Костопіль Львівської залізниці Товариством (відповідач) було відправлено вагони №68744168 (далі вагон 1) та №60434529 (далі вагон 2) з вантажем "бревна из сосны обикновенной" для вантажоодержувача «DAKMES» 23-465, Turobin Grodki 19, Польща (а.с. 11-18).

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998р. №457) (далі Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

18.09.2014 року на станцію Ягодин, в складі поїзда №3601 прибули вагони 1 та 2, при комерційному огляді яких агентом з передачі вантажів станції Ягодин Львівської залізниці встановлено на зрізі колод сліди монтажної піни та підозріле маркування. При детальному комісійному огляді виявлені цигарки всередині вантажу. Вагони відчеплені та затримані для митного огляду. Маневрова робота 00 год. 20 хв. Дані обставини засвідчено актом загальної форми №70 (а.с. 27).

Вказані вагони переоглянуті працівниками Ягодинської митниці Міндоходів, що засвідчується протоколом про порушення митних правил №0997/20500/2014 від 23.09.2014 року (а.с. 22-23). Із вказаного протоколу вбачається, що під час проведення переогляду залізничних вагонів 1 та 2 спільно з військовослужбовцями ДПСУ та працівників УСБУ у Волинській області, за участі двох свідків та двох понятих, було виявлено порушення митних правил, передбачене ч.1 ст. 483 Митного кодексу України.

24.09.2014 року станцією Ягодин Львівської залізниці складено акт загальної форми №72, про те, що вагони 1 та 2 переадресовані згідно наказу Залізниці по старим документам на ст. Костопіль. Вагони вивантажувались та розвантажувались силами МЧ. Проводилося зважування вагонів після завантаження на вагонних 150т вагах станції 20.09.2014 року. Маневрова робота 20 хв. (а.с. 28). До акту доданий розрахунок належних залізниці платежів за затримку та переадресування вагонів 1 та 2.

25.09.2014 року на станцію Костопіль Львівської залізниці, прибули вагони 1 та 2 які були переадресовані по старим документам на підставі заяви відповідача від 23.09.2014 року (а.с. 24) та наказу №930 від 23.09.2014 року ВП Рівненської дирекції залізничних перевезень ДГТО Львівської Залізниці.

Згідно акту загальної форми №1055 від 25.09.2014 року (а.с. 33) складеного станцією Костопіль Львівської залізниці вагони 1 та 2 були затримані у зоні тимчасового митного контролю станції Костопіль в очікуванні розмитнення, час початку затримки вагонів 25.09.2014 року 21:00, встановлено також, недостатність коштів на рахунку клієнта (-129,48).

Як свідчить запис з книги оповіщення про час подання вагонів під завантаження або розвантаження Залізницею повідомлено Товариство про прибуття вагонів 25.09.2014 року о 21:00 год. (а.с. 34-35).

01.10.2014 року станцією Костопіль Львівської залізниця повідомлено відповідача листом №117 (а.с. 45) про затримку вагонів 1 та 2 та повідомлено про те, що відповідно до п.2 Правил зберігання вантажів та згідно зі статтею 6 Статуту з 27.09.2014 року стягується збір за зберігання вантажу у двократному розмірі (витяг з книги наказів станції Костопіль Львівської залізниці міститься в матеріалах справи а.с. 43-44).

В подальшому, у зв'язку з не розмитненням вантажу та простоюванням вагонів 1 та 2 на станції Костопіль Львівської залізниці, вантаж 13.10.2014 року вивантажено і розміщено на митний склад Рівненської митниці Міндоходів, про що відповідача повідомлено листом №123 від 13.10.2014 року (а.с. 46). Про закінчення затримки вагонів 13.10.2014 року 15:00, та розміщення вантажу на складі Рівненської митниці Міндоходів станцією Костопіль Львівської залізниці складено акт загальної форми №1119 від 13.10.2014 року (а.с. 36). Час маневрових операцій згідно акту 30 хв.

Враховуючи наведені обставини, оскільки на рахунку відповідача відсутні кошти для списання нарахованих платежів пов'язаних з затримкою вагонів, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 69 971,22 грн., що складається з наступних платежів та підтверджується такими доказами:

Платежі по станції Ягодин у зв'язку з затримкою та переадресуванням: провізна плата від станції Ягодин до станції Костопіль - 7372,00 грн. (розрахунок провізної плати, а.с. 96); витрати на часткове вивантаження та завантаження двох піввагонів - 6 172,82 грн. (калькуляція ВП «Львівська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт» а.с. 29); плата за користування вагонами - 5 366,00 грн. (відомість №13109004, а.с. 30); вартість повідомлення - 217,80грн. (накопичувальна картка №13109003, а.с. 31); вартість зважування двох вагонів - 231,60 грн. (накопичувальна картка №13109003, а.с. 31); вартість переадресування - 155,10 грн. (накопичувальна картка №13109003, а.с. 31); збір за зберігання вантажу - 3 534,00 грн. (накопичувальна картка №13109003, а.с. 31); маневрова робота - 2 253,00 грн. (відомість №13109003, а.с. 32);

Платежі по станції Костопіль: плата за користування вагонами - 21 091,80 грн. (відомість №13109002, а.с. 40); маневрова робота - 450,60 грн. (відомість №13109001 а.с. 42, акт загальної форми №1119, а.с. 36); збір за зберігання вантажу - 12 595,70 грн. (накопичувальна картка №13109002 а.с. 37); збір за видачу довідки, пов'язаної із перевезенням та проведенням розрахунків - 27,10 грн. (накопичувальна картка №13109002 а.с. 37); збір за оформлення документу контролю та за переміщення товарів - 70,50 грн. (накопичувальна картка №13109001 а.с. 38).

Детальний розрахунок заявлених до стягнення платежів пов'язаних з затримкою вагонів по станціях Ягодин та Костопіль Львівської залізниці долучений позивачем до матеріалів справи (а.с. 91-96) перевірено судом, встановлено, що він є арифметично вірним, таким, що відповідає положенням чинного законодавства та обставинам справи, відтак позов підлягає до задоволення повністю, при цьому судом враховано наступне.

Згідно зі ст.17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами перевезення вантажів.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно пунктів 2.4, 3.2 Договору вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягів перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок Залізниці. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника. У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця відображає в особовому рахунку використання вантажовласником коштів для оплати перевезень вантажів, за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг, а також штрафів на підставі відповідних документів.

Згідно зі ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (частина 5 статті 338 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999р. №113.

Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно з пунктами 3, 8 Правил користування вагонам і контейнерами затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. N 113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

У відповідності до пунктів 10, 12, 13 вказаних Правил станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року N 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за N 864/5085.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

В силу п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Пунктом 2.10 названих Правил передбачено, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами наведені у ст.121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними. Плата за користування вагонами не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні. Судом, у спірних правовідносинах, не встановлено наявності передбачених законодавством підстав для звільнення вантажовласника (відповідача) від плати за користування вагонами.

Керуючись нормами Правил користування вагонами і контейнерами, працівники Залізниці складали відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та ГУ-46а (а.с. 30, 32, 40, 42) та накопичувальні картки форми ФДУ-92 (а.с. 31, 37, 38).

Разом з тим, в матеріалах справи наявні акти загальної форми №1124 та №1123 складені 13.10.2014 року станцією Костопіль Львівської залізниці, про те, що 13.10.2014 року представник Товариства не з'явився в товарну контору для підписання накопичувальних карток №№ 13109001, 13109002, 13109003 та відомостей плати за користування вагонами та за подавання і забирання вагонів та маневрову роботу №№ 13109001, 13109002 (а.с. 39,40).

Відповідно до статті 120 Статуту за затримку вагонів і контейнерів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату, встановлену відповідно до статті 119 цього Статуту, і несе відповідальність перед залізницею за наслідки затримки вагонів і контейнерів.

Згідно з пунктом 9 Правил зберігання вантажів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Крім того, згідно з п. 1 Правил переадресування вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 р. № 542 зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць України.

Переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням).

У відповідності до ст. 44 Статуту залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Пункт 13 Правил переадресування вантажів визначає, що за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць.

Положення ст. 62 Статуту визначають, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством.

Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

05.11.2014 року Залізницею на адресу відповідача надсилалась претензія про сплату платежів пов'язаних з затримкою вагонів по станціях Ягодин та Костопіль Львівської залізниці (а.с. 47, 48), яка залишена Товариством без відповіді та задоволення. Докази сплати вказаних платежів відповідачем або списання їх Залізницею з рахунку Товариства в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Відтак позов підлягає до задоволення в повному обсязі з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Керуючись статтями 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зефір» (33028, місто Рівне, вулиця Міцкевича, будинок 32, код ЄДРПОУ 37890010) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79000, вулиця Гоголя, будинок 1, місто Львів, ідентифікаційний код 01059900) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (33028, місто Рівне, вулиця 16 липня, будинок 17, код ЄДРПОУ 25894955) 69 971 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят одну) грн. 22 коп. боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено "23" лютого 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.