Рішення

від 24.02.2015 по справі 914/4614/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 р. Справа № 914/4614/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто", с. Зубра, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача-1: Приватного підприємства "СОЛОДАР", м. Снятин, Івано-Франківська область

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів

про: стягнення заборгованості

Суддя Ділай У.І.

За участі представників сторін:

Від позивача: Кость Я.Р.- представник (Довіреність б/н від 26.12.2014р.)

Від відповідача-1: не з'явився

Від відповідача-2: не з'явився

Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто", с. Зубра, до відповідача-1: Приватного підприємства "СОЛОДАР", м. Снятин, Івано-Франківська область, до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів, про стягнення заборгованості, зокрема, 255 476,00грн. основного боргу, 16 764,26грн. пені, 9 100,66грн. 3% річних, 49 996,96грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 30.12.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.01.2015р.

Ухвалами суду від 20.01.2015р., від 05.02.2015р. та від 17.02.2015р. розгляд справи відкладався, з підстав зазначених в ухвалах.

23.02.2015р. представником позивача подано в канцелярію суду заяву б/н від 23.02.2015р. (вх. №7598/15 від 23.02.2015р.) з розрахунком ціни позову, а саме, розрахунок основної суми боргу в розмірі 255 576,00грн., пені в розмірі 16 764,26грн., 3% річних в розмірі 9 100,66грн. та інфляційних втрат в розмірі 57 997,43грн. (за період з січня 2013 р. по грудень 2014р.).

Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2015р. позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити, з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Відповідач-1 в судове засідання 24.02.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, проте направив заяву б/н від 23.02.2015р. (вх.. №7728/15 від 24.02.2015р.), відповідно до якої просив розстрочити погашення заборгованості згідно із таким графіком: квітень - 65 576,00грн., травень 34 000,00грн., червень - 34 000,00грн., липень 34 000,00грн., серпень - 34 000,00грн., вересень - 34 000,00грн. Представник позивача заперечив проти розстрочення на такий тривалий період.

Відповідач-2 в судове засідання 24.02.2015р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк вирішення спору завершується 28.02.2015р. Оскільки за час розгляду справи сторонами не було подано клопотання про продовження строку його вирішення, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами двохмісячного строку, встановленого для вирішення спору.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

27.12.2012р. між позивачем та відповідачем-1: ПП "СОЛОДАР" укладено Договір поставки № R029, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу-1: ПП "СОЛОДАР", а відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" прийняти та оплатити обладнання.

У п. 4.1.1. договору сторони узгодили, що оплата у розмірі 6% від загальної суми договору, здійснюється відповідачем протягом 18-ти календарних днів з моменту підписання договору.

Оплата у розмірі 94 % від загальної суми договору здійснюється відповідачем рівними частинами протягом 17-ти календарних місяців з моменту отримання товару, до 15 числа кожного місяця, починаючи з лютого місяця 2013р. (п. 4.1.2 договору).

На виконання умов договору поставки № R029 від 27.12.2012р. позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.12.2012р., видатковою накладною № 1709 від 28.12.2012р., довіреністю № 34 від 28.12.2012р., актом прийому-передачі від 28.12.2012р., актом введення обладнання в експлуатацію від 02.01.2013р., долученими до матеріалів справи.

Проте, відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" порушив умови договору поставки № R029 від 27.12.2012р. та в обумовлені п. 4.1.2 договору строки не розрахувався з позивачем за поставлений товар. На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача-1 перед позивачем згідно первинних бухгалтерських документів становить 255 576,00грн.

Крім цього, суд встановив, що 04.10.2014р. між позивачем: ТзОВ "Бакіто" та відповідачем-2: ФОП ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків ПП "СОЛОДАР" за договором поставки № R029 від 27.12.2012р. щодо оплати за товар у разі прострочення такої оплати боржником.

За умовами п. 1.2. договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 100,00грн. Поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків, сплату процентів, неустойки (штрафу, пені за основним договором).

У разі порушення боржником основного договору боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.3 договору поруки).

В порядку досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу-1: ПП "СОЛОДАР" претензію № 5 від 11.12.2014р. з вимогою оплатити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок того, що відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості товару, ТзОВ "Бакіто" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 255 576,00грн. основного боргу.

Крім того, позивач згідно умов п. 7.3 договору поставки № R029 від 27.12.2012р. нарахував відповідачу 16 764,26грн. пені та відповідно до положень ст. 625 ЦК України 9 100,66грн. 3% річних та 57 997,43грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" уклали договір поставки № R029 від 27.12.2012р., у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач відповідно до п.2.2 договору зобов'язувався передати у власність обладнання, а відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" згідно з п.2.1. договору - прийняти товар та здійснити за нього оплату в порядку і терміни, визначені в даному договорі та специфікаціях до цього договору.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки № R029 від 27.12.2012р. виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар здійснив частково, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 255 576,00грн. Відповідач-1: ПП "СОЛОДАР" дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем-1: ПП "СОЛОДАР" зобов'язань за Договором поставки № R029 від 27.12.2012р.

Стосовно позовних вимог, заявлених до відповідача-2: ФОП ОСОБА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 553 Цивільною кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).

Договором поруки сторони визначили, що поручитель та боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники щодо виконання боржником зобов'язань за основним договором. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою 100,00грн. Це означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до божника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечено відповідачем-2: ПП "СОЛОДАР" про наявність заборгованості перед позивачем.

Відтак, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача до відповідача-2: ФОП ОСОБА_1 у зв'язку із невиконанням боржником: ПП "СОЛОДАР" своїх зобов'язань за Договором поставки № R029 від 27.12.2012р.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивач просить правомірно стягнути з відповідача 9 100,66грн. 3% річних.

В частині стягнення з відповідача-1: ПП "СОЛОДАР" інфляційних втрат, то задоволенню підлягає сума в розмірі 49 996,96грн., яка заявлена позивачем при поданні позовної заяви, а не сума, яка відображена у розрахунку поданому позивачем 23.02.2015р. (вх. №7598/15 від 23.02.2015р.), відповідно до якого розмір втрат від інфляції зазначений в сумі 57 997,43грн. А, оскільки, позивачем не заявлено заяви про збільшення позовних вимог, суд не приймає до уваги такий розрахунок.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 764,26грн. пені суд зазначає наступне.

У п. 7.3 договору поставки № R029 від 27.12.2012р. сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати відповідачем-1: ПП "СОЛОДАР" вартості товару, згідно п. 4.1.2 і п. 4.1.3, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.3. договору поставки № R029 від 27.12.2012р. та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу в розмірі 16 764,26грн.

Розглянувши заяву відповідача-1: ПП "СОЛОДАР" про розстрочення виконання рішення за погодженням представника позивача, у зв'язку із складним фінансовим становищем підприємства (значна дебіторська заборгованість), враховуючи обставини справи суд прийшов до висновку, в порядку п.6 ст. 83 ГПК України, задоволити її частково та рострочити виконання рішення за наступним графіком: квітень - 65 576,00грн., травень 34 000,00грн., червень - 68 000,00грн., липень 68 000,00грн.

Представник позивача проти задоволення вказаної заяви відповідача-1: ПП "СОЛОДАР" не заперечив.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги та розподіляючи витрати зі сплати судового збору, суд також враховує положення п. 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України". Так, у разі, коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено. Відтак, судовий збір за позовну вимогу про стягнення коштів з відповідача 1, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та наведених вище положень, суд покладає на відповідача-1, а в частині солідарного стягнення - на відповідачів порівну.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 265 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "СОЛОДАР" (78300, Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Трудова, 7, корпус А, ідентифікаційний код 36983528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто" (81135, Львівська область , Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, 82, ідентифікаційний код 33358979) 235 476,00грн. основного боргу, з розстроченням виконання за наступним графіком: квітень - 65 476,00грн., травень - 51 000,00грн., червень - 51 000,00грн., липень - 68 000,00грн.

3.Стягнути з Приватного підприємства "СОЛОДАР" (78300, Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Трудова, 7, корпус А, ідентифікаційний код 36983528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто" (81135, Львівська область , Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, 82, ідентифікаційний код 33358979) 16 764,26грн. пені, 9 100,66грн. 3% річних, 49 996,96грн. інфляційних втрат та 6626,76 грн. судового збору.

4.Стягнути солідарно з Приватного підприємства "СОЛОДАР" (78300, Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Трудова, 7, корпус А, ідентифікаційний код 36983528) та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто" (81135, Львівська область , Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, 82, ідентифікаційний код 33358979) 100 грн. 00 коп.

5.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакіто" (81135, Львівська область , Пустомитівський район, с. Зубра, вул. Лісна, 82, ідентифікаційний код 33358979) 4,01 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

6.В частині стягнення 20 000,00грн. провадження припинити.

7.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.02.2015р.

Суддя Ділай У.І.