Рішення

від 24.02.2015 по справі 918/47/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2015 р. Справа № 918/47/15

Господарський суд Рівненської області у складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Здолбунівського району Рівненської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

до Фермерського господарства "Господар Мачелюк"

про стягнення заборгованості в сумі 12 104 грн. 66 коп.

за участі представників:

від позивача: Никитюк М.А., довіреність №234 від 29.10.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

від органу прокуратури: Лис Н.В., посвідчення №031428

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

СУТЬ СПОРУ: Заступник прокурора Здолбунівського району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств м. Київ в особі Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення з Фермерського господарства "Господар Мачелюк" 12 104 грн. 66 коп., з яких: 10 000 грн. 00коп. - заборгованість зі сплати фінансової підтримки (допомоги), 1 044 грн. 66 коп. пені та 1 060 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28 січня 2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №918/47/15.

У судовому засіданні 10.02.2015р. та 24.02.2015р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач явки повноважного представника у жодне судове засідання не забезпечив, витребуваного ухвалами суду від 28.01.2015р. та від 10.02.2015р. відзиву на позов суду не подав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду заяви із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд на підставі вимог статті 75 ГПК України дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача. Крім того явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що наявних в справі матеріалів достатньо для слухання справи у відсутності відповідача.

Вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2009 року Рівненське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та Фермерське господарство "Господар Мачелюк" уклали договір № 8С про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (а.с.22-23). Відповідно до умов п. 1 та п.2 Договору позивач зобов'язався надати відповідачу 49 000 грн. фінансової підтримки (допомоги) для придбання сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, насіння, паливно-мастильних матеріалів, запасних частин до сільськогосподарської техніки, а останній зобов'язався використати фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути фінансову допомогу у визначений договором строк.

Згідно п.3.4.2 повернення коштів фінансової допомоги на поворотній основі відбувається за наступним графіком: до 01 жовтня 2010 року - 9 000 грн. 00 коп.; до 01 жовтня 2011 року - 10 000 грн. 00 коп.; до 01 жовтня 2012 року - 10 000 грн. 00 коп.; до 01 жовтня 2013 року - 10 000 грн. 00 коп.; до 01 жовтня 2014 року - 10 000 грн. 00 коп.

За змістом п.7.2. договору він діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.

Договір підписаний представниками сторін і скріплений відбитками печаток сторін. Змін та доповнень сторони до договору не вносили.

Пунктом 3.2.1 Договору передбачено, що фінансова підтримка надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначеної в договорі суми фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

На виконання умов договору позивач платіжним дорученням № 14 від 20 жовтня 2009 року перерахував на рахунок відповідача 49 000 грн. 00 коп. фінансової підтримки (допомоги) (а.с.9).

Відповідач у визначені договором строки коштів фінансової підтримки (допомоги) не повернув і станом на час розгляду справи заборгованість відповідача складає 10 000 грн. 00 коп., яка мала бути сплачена останнім згідно графіку до 01 жовтня 2014 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України з одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За умовами статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У статті 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Станом на момент розгляду справи відповідач 10 000 грн. 00 коп. заборгованості за договором № 8С від 25 вересня 2009 року про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором № 8С від 25 вересня 2009 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо своєчасного повернення коштів фінансової підтримки (допомоги), позивач просить суд стягнути з відповідача 1 044 грн. 66 коп. пені нарахованої за період з 01.09.2014р. по 22.01.2015р. (а.с.21).

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Рівненському відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним, позовна вимога про стягнення з Фермерського господарства "Господар Мачелюк" 1 044 грн. 66 коп. пені підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 060 грн. 00 коп. інфляційних втрат нарахованих за період з 01.09.2014р. по 22.01.2015р. (а.с.21)

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 1 060 грн. 00 коп. суд вважає його обґрунтованим та арефметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 10 000 грн. 00 коп. - заборгованість зі сплати фінансової підтримки (допомоги), 1 044 грн. 66 коп. - пені та 1060 грн. 00 коп. - інфляційних втрат, з покладенням судових витрат на відповідача у справі.

На підставі ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп. підлягає до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Господар Мачелюк" (35741, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Білашів, вул.Осередок, 7, код ЄДРПОУ 35539439) на користь держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, 8/58 а) для зарахування на рахунок Рівненського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 7, к.304, р/р 35214007000159 у ВДК м.Рівне, код ЄДРПОУ 13978486) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 044 (одну тисячу сорок чотири) грн. 66 коп. пені, 1 060 (одну тисячу шістдесят) грн. 00 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Фермерського господарства "Господар Мачелюк" (35741, Рівненська область, Здолбунівський район, с.Білашів, вул.Осередок, 7, код ЄДРПОУ 35539439) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "27" лютого 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.