Постанова

від 27.02.2015 по справі 815/775/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/775/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року м. Одеса

14:58

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Філімоненка А.О.;

представника позивача - Серебрій Г.Г. (довіреність від 15.01.2015 року);

представника відповідача - Бочерікової Д.О. (довіреність від 23.12.2014 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2014 року № 500060001/2014/610243/2 та зобов'язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення від 15.12.2014 року № 500060001/2014/610243/2 про коригування митної вартості товарів та визнати заявлену Товариством з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» митну вартість товару.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» уклало з компанією «Blue Solution» (Польща) зовнішньоекономічний контракт № 11/07 від 14.07.2014 року, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue 32.5 %, з вмістом карбаміду у розчині 31,8 - 33,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 %, відповідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4, в кількості, вказаної в інвойсах, які є невід'ємними додатками до даного контракту.

В грудні 2014 року позивач заявив до митного оформлення отриманий товар за вказаним вище контрактом. Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» подало до Одеської митниці Державної фіскальної служби вантажно-митну декларацію № 500060001/2014/041401 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1.

Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту № 11/07 від 14.07.2014 року та становить 186 євро за 1000 літрів.

На підтвердження обґрунтованості заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» митної вартості товарів було подано митному органу зовнішньоекономічний контракт № 11/07 від 14.07.2014 року, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс № 1746/В/12/2014 від 01.12.2014 року, CMR № 009158, банківський платіжний документ, довідку про вартість перевезення від 01.12.2014 року, пакувальний лист, договір про надання послуг митного брокера № 13 від 15.07.2014 року, висновок екології та радіології № 2730 від 01.12.2014 року, сертифікат про проходження товару № PL/MF/AK0090759 від 01.12.2014 року, заяву відправника від 01.12.2014 року, сертифікат якості від 01.12.2014 року, копію митної декларації країни відправлення 14PL30202E0069158 від 01.12.2014 року.

Одеська митниця Державної фіскальної служби своїм рішенням № 500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановила, що митна вартість карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue 32.5 %, з вмістом карбаміду у розчині 31,8 - 33,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 % за зовнішньоекономічним контрактом № 11/07 від 14.07.2014 року складає 2,53 євро за кг.

Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00727 від 15.12.2014 року.

Позивач не погоджується з рішенням Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів та вважає його незаконним, винесеним з порушенням норм чинного законодавства та таким, що належить до скасування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування викладені в позовній заяві (а.с.5-14).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.44-47).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити частково. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» зареєстроване та перебуває на обліку в Одеській митниці Державної фіскальної служби за обліковим номером особи UA10037549014, номер картки обліку 500/2014/0000556 відповідно до картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами (а.с.18).

14 липня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» уклало з компанією «Blue Solution» (Польща) зовнішньоекономічний контракт № 11/07, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати, а покупець зобов'язується прийняти у власність водний розчин сечовини 32.5 % з параметрами якості ADBLUE ТМ згідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4 (а.с.16-17).

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» звернулося до Одеської митниці Державної фіскальної служби з метою здійснення митного оформлення отриманого за вказаним вище контрактом товару: карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue 32.5 %, з вмістом карбаміду у розчині 31,8 - 33,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 %, відповідно міжнародним нормам DIN 70070 і ISO 22241-1/-2/-3/-4.

На підставі цього позивач подав до Одеської митниці Державної фіскальної служби вантажно-митну декларацію № 500060001/2014/041401 та декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 (а.с.15). Митна вартість товарів визначена позивачем за ціною господарської операції, у відповідності до вимог зовнішньоекономічного контракту № 11/07 від 14.07.2014 року та становить 186 євро за 1000 літрів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подало митному органу зовнішньоекономічний контракт № 11/07 від 14.07.2014 року, облікову картку суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, інвойс № 1746/В/12/2014 від 01.12.2014 року, CMR № 009158, банківський платіжний документ, довідку про вартість перевезення від 01.12.2014 року, пакувальний лист, договір про надання послуг митного брокера № 13 від 15.07.2014 року, висновок екології та радіології № 2730 від 01.12.2014 року, сертифікат про проходження товару № PL/MF/AK0090759 від 01.12.2014 року, заяву відправника від 01.12.2014 року, сертифікат якості від 01.12.2014 року, копію митної декларації країни відправлення 14PL30202E0069158 від 01.12.2014 року (а.с.16-24, 37, 77, 82-84, 87).

Одеська митниця Державної фіскальної служби рішенням № 500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014 року здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товарів у сторону збільшення та встановила, що митна вартість карбаміду (сечовини) у вигляді водного розчину марки NOX AdBlue, з вмістом карбаміду у розчині 32,01 +/- 0,2 %, з вмістом азоту у розчині 15,15 +/- 0,1 % складає 2,53 євро за кг (а.с.25).

Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 500060001/2014/00727 від 15.12.2014 року (а.с.38).

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у зв'язку з спрацюванням профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості та у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності, а саме: в зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014 року № 11/07 та у комерційному інвойсі № 1746/В/12/2014 від 01.12.2014 року та у пакувальному листі різні підписи іноземного контрактоутримувача, в платіжному дорученні відсутнє посилання на комерційний інвойс.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів запропонував позивачеві надати додаткові документи та відомості. 15.12.2014 року на зворотному боці декларації митної вартості було зроблено запис позивачем про неможливість надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Суд вважає, що вказані висновки відповідача є необґрунтованими.

Свій висновок суд обґрунтовує наступним чином.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд наголошує, що ч.2 вищезазначеної статті містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч.4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч.5 вищезазначеної статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З огляду на матеріали справи, суд встановив, що позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні передбачені ст.53 Митного кодексу України документи.

Згідно з ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд не погоджується з доводами відповідача, що коригування митної вартості товарів здійснене на підставі відсутності в платіжному дорученні посилання на комерційний інвойс та наявності різних підписів іноземного контрактоутримувача в зовнішньоекономічному договорі від 14.07.2014 року № 11/07 та у комерційному інвойсі № 1746/В/12/2014 від 01.12.2014 року, оскільки вони не мають жодного правового підґрунтя. А зазначені документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Відповідно до пп.г п.2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється, в тому числі, за резервним методом.

Згідно з ч.2 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч.3 ст.57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.57 Митного кодексу України застосування другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, суд встановив, що позивач та відповідач проводили консультацію. За результатами якої було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Відповідно до ч.8 ст.57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до ч.2 ст.64 Митного кодексу України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Крім того, в ході розгляду справи суд встановив, що на виконання умов зазначеного зовнішньоекономічного контракту № 11/07 від 14.07.2014 року позивач вже заявляв до митного оформлення ідентичний товар за ціною 186 євро за 1000 літрів. Однак відповідач не прийняв до уваги цю обставину при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014 року. Це твердження не заперечувалося представником відповідача у судовому засіданні.

В рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що відповідач на підставі аналізу цін бази даних ПІК «Інспектор-2006» та ЄАІС ДФС встановив, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів є більшим, ніж заявлений позивачем в митній декларації, та становить 2,53 євро за кг (МД № 209160000/2014/017082 від 17.11.2014 року).

Однак, суд наголошує, що зазначена в митній декларації № 209160000/2014/017082 від 17.11.2014 року ціна, яка покладається відповідачем в основу визначення митної вартості товарів позивача, є результатом заявленого митного оформлення подібних (аналогічних) товарів, а не ідентичних товарів, що можуть відрізнятися за своїми характеристиками і якістю. А тому суд не приймає до уваги такі доводи відповідача.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

При цьому, митним органом не було спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст.58 Митного кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, з сукупного аналізу встановлених вище фактів, суд встановив, що позивач надав митному органу всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Суд вважає, що відповідач не довів свою позицію щодо правильності використання резервного методу визначення митної вартості товарів та його обґрунтування.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам чинного законодавства безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 15.12.2014 року № 500060001/2014/610243/2.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Що стосується вимоги позивача про визнання заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з системного аналізу ч.4 ст.105 КАС України суд встановив, що позовна вимого позивача про визнання заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються, не відповідає вимогам закону, оскільки вказане є втручанням у виключні повноваження митного органу щодо здійснення митного контролю.

Відповідно до ч.1 статті 94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідно місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його службова або посадова особа».

Відповідно до пп. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас п.19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Одеської митниці Державної фіскальної служби.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Митним кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 500060001/2014/610243/2 від 15.12.2014 року.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АМПЄР» (Код ЄДРПОУ 37549014) суму сплаченого судового збору в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім),00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складений 27 лютого 2015 року.

Суддя М.М. Кравченко