Постанова

від 26.02.2015 по справі 822/473/15

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/473/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області про стягнення 1012,14 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в Ізяславсьому районі (далі - управління ПФУ в Ізяславському районі, позивач) звернулось в суд з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області (далі - відділення, відповідач) про стягнення 1012,14 грн. виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (витрати з основного розміру пенсії, щомісячної цільової грошової допомоги на проживання та доставку пенсії).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що управлінням ПФУ в Ізяславському районі складено акти щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного та направлено до відділення. Проте відділення не прийняло до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України за період з 01.10.2014 по 31.12.2014 по 3-х пенсіонерах. Як наслідок, утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 1012,14 грн.. Зазначає, що згідно ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування. Статтею 81 вказаного Закону передбачено, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду. Статтею 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №1105-ХІV) визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України закріплений в якості страхувальника в сфері соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Статті 21, 28 Закону №1105-ХІV передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; та пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Положення ч.2 ст.24 Закону №1105-ХІV встановлюють, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. Відповідно до ст.2 Закону №1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. Підпунктом "а" ст.27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи. Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Відповідно до ст.5 Угоди ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Відповідно до ст.3 Угоди, усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що несе забезпечення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 26.02.2015 подав до суду заяву (вх.№5481 від 26.02.2015), відповідно до якої просить розглянути справу без участі представника позивача, адміністративний позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 26.02.2015 подав до суду заяву (вх.№5482 від 26.02.2015), відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відділення, позов не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 26.02.2015 до суду надійшли письмові заперечення (вх.№5488 від 26.02.2015), відповідно до яких зазначає, що відповідно до ст.2, 3 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків від 09.09.1994, відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок трудового каліцтва, або іншого ушкодження (і в тому випадку, коли втрата працездатності наступила в результаті нещасного випадку на виробництві пов'язаного з виконанням робітником трудових обов'язків, після переїзду постраждалого на території іншої сторони), смерті відбувається роботодавцем сторони, законодавство якої розповсюджувалось на робітника в момент отримання каліцтва, або іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, здійснює її згідно зі своїм національним законодавством. Вказує, що відшкодування потерпілому шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві, здійснюється стороною тієї держави, де стався страховий випадок.

Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача та представник відповідача подали заяви про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що управлінням ПФУ в Ізяславському районі складено акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за жовтень, листопад та грудень 2014 року, та направлено до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області. Відповідачем не прийнято до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну. Сума невідшкодованих витрат згідно з таблицями розбіжностей становить в загальній сумі 1012,14 грн., в тому числі за жовтень 2014 року - 337,38 грн.. за листопад 2014 року - 337,38 грн., за грудень 2014 року - 337,38 грн..

Статтею 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що характеристика страхових випадків, умови надання соціальних послуг, їх види та розміри матеріального забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування. Страховики у своїй діяльності співпрацюють у проведенні заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, і вправі спільно у кожному конкретному випадку приймати рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів. Фінансування заходів, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам з числа інвалідів, можуть здійснювати декілька страховиків. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до ст.21 Закону №1105-ХІV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з ч.2 ст.2 Закону №1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст.1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

Підпунктом "а" ст.27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Відповідно до ч.3 Прикінцевих положень Закону №1105-ХІV, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.

Згідно п.3 Прикінцевих положень Закону №1105-ХІV, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.

Відповідно до ст.24 Закону №1105-ХІV, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 20.03.2007 №21-1087во06, від 12.06.2012 №21-165а12 та від 21.05.2013 №21-129а13.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.6, 7, 8, 9, 11, 12, 14, 41, 71, 86, 94, 104, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ізяславському районі Хмельницької області (вул.Шевченка 10б, м.Ізяслав, Хмельницька обл., 30300, код ЄДРПОУ 25940098) на користь управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі (вул.Шевченка 14, м.Ізяслав, Хмельницька обл., 30300, код ЄДРПОУ 02932377) 1012,14 грн. (одна тисяча дванадцять гривень 14 коп.) суми витрат на виплату і доставку пенсій громадянам держав - учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне проживання в Україну за жовтень-грудень 2014 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк