Рішення

від 24.02.2015 по справі 902/1795/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2015 р. Справа № 902/1795/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фермерського господарства «Вищеольчедаївське»

(23441, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, селище Малий Обухів, вул. Комсомольська, буд. 7 «А»)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю «САТО М»

(24133, Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вул. Леніна, 73 А)

про передачу 90,374 т цукру.

при секретарі судового засідання Солоненко Т.В.

за участю представників сторін :

позивача: Давискиба В.В., договір про надання правової допомоги № 08-Д/14 від 13.12.2014 року;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фермерське господарство «Вищеольчедаївське» звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «САТО М» передати Фермерському господарству «Вищеольчедаївське» готову продукцію - цукор в кількості (вагою) 90374 кг..

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.09.2014 року між сторонами укладено договір № 1003 між цукровим заводом та бурякосіючим господарством на 2014р. для виробництва цукру квоти «А», відповідно до якого позивач зобов'язався продавати відповідачу цукрові буряки, що відповідають вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2004, в кількості 10 000 тонн по ціні 412,26 грн. за тонну з ПДВ. Продавати відповідачу цукрові буряки за базисною цукровістю 16%, завантажувати на транспорт перевізника, оформляти товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу. Замовник в свою чергу, у відповідності до п. 4.3. договору, забезпечує за погодженим графіком приймання, розвантаження та якісне зберігання цукросировини за свій рахунок.

Пунктом 5.2. договору Сторони визначили для себе порядок розрахунків, за яким Замовник в даному випадку по бажанню Виробника - цукрові буряки переробляє за давальницькою схемою у співвідношенні: Виробник - 57,39%, Замовник - 42,61%. Розділом 6 Договору погоджено, що вартість переробки цукрового буряка визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт, що підписується сторонами.

На виконання зобов'язань за договором позивачем було поставлено відповідачу по давальницькій схемі цукрові буряки в кількості 12611,97 тонн в заліковій вазі по цукровості. Проте відповідач зобов'язань за договором не виконав в повному обсязі . і станом на 22.12.2014 року кількість невиданого відповідачем цукру становить 90,374 тонни.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.12.2014 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1795/14 з призначенням до розгляду на 20.01.2014 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору в даній справі.

Ухвалою суду від 20.01.2014 року розгляд справи відкладено на 24.02.2015 року у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду в частині надання доказів.

На визначену судом дату з'явився представник позивача. Відповідач правом участі в засіданні суду не скористався, визначених ухвалою суду від 26.12.2014 року документів не надав. Пояснення причин невиконання вимог суду в матеріалах справи також відсутні. Про час, місце та дату розгляду справи відповідач повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 708 від 02.02.2015 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

03 вересня 2014 року між Фермерським господарством «Вищеольчедаївське» (позивач, за договором Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САТО М» (відповідач, за договором Замовник) укладено договір № 1003 між цукровим заводом та бурякосіючим господарством на 2014р. для виробництва цукру квоти «А». (надалі Договір).

Предметом Договору є зобов'язання сторін щодо виробництва та купівлі цукрових буряків для виробництва цукру квоти «А» (п. 2.1. Договору)

Відповідно до п. 3.1.1. Виробник зобов'язується продати замовнику цукрові буряки, що відповідають вимогам діючого стандарту ДСТУ 4327-2004 в кількості 10 000 тонн по ціні 412,26 грн. та тонну з ПДВ.

Пунктом 3.1.2. Договору визначено, що Виробник зобов'язується продавати замовнику цукрові буряки за базисною цукровістю 16%. Виробник за власний рахунок забезпечує завантаження на автомобільний транспорт, наданий перевізником, цукровий буряк, що підлягає переробці, при цьому Виробник оформляє товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу.

Відповідно до п. 4.3. Договору Замовник забезпечує за погодженим графіком приймання, розвантаження та якісне зберігання цукросировини за свій рахунок.

Згідно п. 5.1. Договору замовник оплачує Виробнику прийняті в рахунок договору кондиційні цукрові буряки у заліковій вазі для виробництва цукру квоти «А» за цінами домовленості, не нижче мінімальної ціни встановленої постановою Кабінету Міністрів України.

Якщо замовник не в змозі розрахуватися коштами за цукросировину, або по бажанню Виробника - цукрові буряки переробляються за давальницькою схемою у співвідношенні: Виробник - 57,39%, Замовник - 42,61%. (п. 5.2. Договору)

Вартість переробки цукрового буряка визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт, що підписується Сторонами та не може бути більшою від 42,61% вартості цукрового буряка в заліковій вазі та підлягає відшкодуванню за рахунок Виробника (п. 6.1. Договору)

Замовник передає Виробнику належний йому цукор в термін не пізніше однієї доби з моменту прийняття цукрового буряка, пряслі пропуску цукрового заводу у сезон цукроваріння, виходячи з розрахунку: кількість цукру до отримання = залікова вага цукрового буряка по загальній забрудненості та цукристості х (базова цукристість 16% - 4% нормативних витрат) х 57,39%. За бажанням Виробника передача цукру може проводитись за узгодженим графіком, але не пізніше 20 грудня 2014 року. (п. 6.2. Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами цього Договору своїх зобов'язань (п. 9.1. Договору).

В рамках Договору позивач в період вересень - листопад 2014 року поставив відповідачеві цукрові буряки в кількості 12611,97 тонн. Відповідачем в рахунок виконання зобов'язань поставлено позивачу 778,00 тонн цукру.

Наведене стверджується наданими в судових засіданнях поясненнями представника позивача та наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт, видатковими накладними, довіреностями (а.с. 11-37).

Таким чином, кількість невиданого відповідачем позивачу цукру становить 90,374 тонни, що визнається відповідачем в листі № 01-10 від 02.02.2015 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Беручи до уваги зміст договору укладеного між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 «Послуги. Загальні положення», ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про зобов'язання відповідача передати позивачу готову продукцію - цукор в кількості 90 374 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Судом також розглянуто вимогу позивача про відшкодування за рахунок відповідача фактично понесених витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн..

Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З пункту 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно ст. 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що 16.12.2014 року між адвокатом Адвокатським об'єднанням «ІДА-ТЕН», в особі партнера, адвоката Давискиби Віталія Васильовича, (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 604 від 18.08.2008 року) (за договором Об'єднання) та Фермерським господарством «Вищеольчедаївське» (за договором Замовник) укладено договір № 08-Д/14 про надання правової допомоги.

За цим договором Об'єднання надає, а замовник оплачує юридичну допомогу, що являє собою: консультації, роз'яснення, підготовку документів, запитів, відповідей на запити, скарги, заяви, підготовку позовної заяви Замовника - ФГ «Вищеольчедаївське» до ТОВ «САТО М» про видачу (поставку) цукру по укладеному договору (на давальн. умовах), представництво інтересів Замовника по вказаному позову щодо захисту його майнових прав та немайнових прав у господарському суді Вінницької області. А при апеляційному оскарження рішення суду - у Рівненському апеляційному господарському суді.

Оплата Замовником за надані послуги проводиться авансом в розмірі 100% ціни даного договору, а саме в розмірі 10 000,00 грн. з подальшим складанням та підписанням акта виконаних робіт (наданих послуг, що фіксує ступінь задоволеності Змовником поточним результатом наданих послуг Об'єднанням, - в строк - протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору, шляхом перерахування суми обумовленого гонорару на поточний рахунок Адвокатського об'єднання «ІДА - ТЕН». (п. 4.2. Договору).

За надання юридичних послуг з питань, передбачених договором позивач сплатив Адвокатському об'єднанню «ІДА - ТЕН» гонорар в сумі 10 000,00 грн. На підтвердження понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката суду надано виписку по рахунку № 26007000122423 за 17.12.2014 року .

Зважаючи, що матеріалами справи підтверджується понесення позивачем 10 000 грн. витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що вказана сума є правомірною та підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ПК України.

Керуючись ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «САТО М» (24133, Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вул. Леніна, 73 А, код ЄДРПОУ 38487629) передати Фермерському господарству «Вищеольчедаївське» (23441, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, селище Малий Обухів, вул. Комсомольська, 7 «А», код ЄДРПОУ 35087682) готову продукцію - цукор в кількості (вагою) 90 374 (дев'яносто тисяч триста сімдесят чотири ) кг..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САТО М» (24133, Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вул. Леніна, 73 А, код ЄДРПОУ 38487629) на користь Фермерського господарства «Вищеольчедаївське» (23441, Вінницька область, Мурованокуриловецький район, селище Малий Обухів, вул. Комсомольська, 7 «А», код ЄДРПОУ 35087682) 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу адвоката та 11 748 (одинадцять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 62 коп. - витрат зі сплати судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачеві рекомендованим листом.

Повне рішення складено 27 лютого 2015 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (24133, Вінницька область, Чернівецький район, с. Моївка, вул. Леніна, 73 А)