Постанова

від 17.02.2015 по справі 820/17548/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2015 р. № 820/17548/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан. В.В.,

за участі

секретаря судового засідання -Салацької Я.І.,

представника позивача - Антоненка Д.О.,

представника відповідача -Красовського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому (з урахуванням зміни позовних вимог) просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області: № 0001672200 від 26 вересня 2014 р., № 0001652200 від 26 вересня 2014 р., № 0001632200 від 26 вересня 2014 р., № 0001622200 від 26 вересня 2014 р., № 0001642200 від 26 вересня 2014 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 16.10.2014 року №724-25 і рішення від 16.10.2014 р. № 25 Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про опис майна у податкову заставу;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області: № 0001812200 від 03 листопада 2014 р., № 0000022200 від 05 січня 2015 р., №0000032200 від 05 січня 2015 р.

- визнати протиправним та скасувати такі податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління доходів у Харківській області: № 0002901500 від 14 жовтня 2014 р., № 0002911500 від 14 жовтня 2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15.09.2014 р. Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку та складено акт перевірки № 692/20-20-22-08/24271057 від 15.09.2014 р. 26 вересня 2014 р. Нововодолазькою ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001672200, № 0001652200, № 0001632200, № 0001622200, № 0001642200 від 26 вересня 2014 р. 16.10.2014р. відповідачем прийнята податкова вимога № 724-25 про сплату податкового боргу за вказаними податковими повідомленнями рішеннями. У зв'язку з прийняттям даної податкової вимоги 16.10.2014р. відповідачем прийнято рішення № 25 про опис майна позивача у податкову заставу.

Крім того, 10.10.2014р. Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку та складено акт перевірки № 811/20-20-22-08/24271057 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинам з компанією нерезидентом ЗАО «Тамак» (Російська федерація» за період з 28.12.2010р. по 30.09.2014р. За результатами вказаної перевірки 26.10.2014р. відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001772200, № 0001812200 від 03.10.2014р. 25.12.2014р. позивачем отримане рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 560/10/20-40-10-04-17 від 24.12.2014р., яким податкове повідомлення - рішення № 0001812200 від 03.10.2014р. залишено без змін, а податкове повідомлення рішення № 0001772200 від 23.10.2014р. скасовано із зобов'язанням направити платнику податків окремі податкові повідомлення рішення про нарахування штрафних санкцій у сумі 3060 грн. за порушення ним порядку декларування валютних цінностей і про нарахування пені за порушення терміну розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 18639 грн. Так, 05.01.2015р. відповідачем на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 560/10/20-20-40-10-04-17 від 24.12.2014р. прийняті податкові повідомлення рішення № 0000022200 в загальній сумі 18639 грн. та № 0000032200 в загальній сумі 3060 грн.

Крім того, 30.09.2014р. Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено перевірку та складено акт перевірки № 749/20-20-15-17/24271057 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій декларації з ПДВ за серпень 2014р. по ТОВ Європейський фонд розвитку». За результатами даної перевірки відповідачем прийняті податкове повідомлення рішення № 0002911500 та № 0002901500.

Позивач вважає, що висновки вказаних актів перевірки та оскаржуваних податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі таких актів, а також вимога про сплату податкового боргу та рішення про опис майна в податкову заставу, є безпідставними та не обґрунтованими, в зв'язку з чим просив їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих до суду запереченнях проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області винесені відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на обліку як платник податків в Нововодолазькій ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Як свідчать матеріали справи 15.09.2014 р. Нововодолазькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі направлень від 29.07.2014 року №288, 289, 290, 291, 292, 293, 294 виданих Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, згідно із п.75.1, ч.2 пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75 та керуючись ст. 77 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р., відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб та наказу № 312 від 18.07.2014 року проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку» код за ЄДРПОУ-24271057 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 р.

За результатами перевірки складено акт № 692/20-20-22-08/24271057 від 15.09.2014 р.

Згідно з висновками зазначеного Акту перевірки, відповідачем встановлені порушення:

- п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144.3 ст. 144, пп.145.1.2, пп.145.1.4 п.145.1 ст.144, п.146.13 ст.146 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у загальній сумі в сумі 4350120 грн., в тому числі за 2012 року в сумі 2537039 грн., за 2013 рік в сумі 1813081 грн. та заниження податку на прибуток в загальній сумі 403953 грн., в тому числі за 2012 рік -1842755 грн., за 2013 рік -219678 грн.

- п. 198.5, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010р., в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року на 36578 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за грудень 2013 року на 86802 грн. та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1598429 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 33746 грн., за січень 2013 року в сумі 527941 грн., за лютий 2013 року в сумі 62524 грн., за березень 2013 року в 133972 грн., за квітень 2013 року в сумі 169207 грн., за травень 2013 року в сумі 171576 грн., за вересень 2013 року в сумі 403564 грн., за жовтень 2013 року в сумі 95899 грн.

- за порушення вимог п.1 ст. З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) передбачено фінансові санкції відповідно п.1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 06.07.1995 № 265/95-ВР(із змінами та доповненнями).

- п.п. 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 «Податкового України» від 02.12.2010 року №2755 підприємство не своєчасно перераховувало податок на доходи фізичних осіб за липень 2012р. на суму 12733,31 грн., серпень 2012р. на суму 9162,33 грн., вересень 2012р. на суму 9433,31 грн., жовтень 2012р. на суму 9116,93 грн., листопад 2012р. на суму 9226,89 грн., грудень 2012р. на суму 8735,74 грн., січень 2013 р. на суму 9466,47 грн., лютий 2013р. на суму 8044,5 грн., березень 2013р. на 6928.92 грн., квітень 2013р. на суму 7247,55 грн., травень 2013р. на суму 7701,33 грн., червень 2013р. на суму 7970,79 грн., липень 2013р. на суму 8093,47 грн., серпень на суму 8177,46 грн., вересень 2013р. на суму 8174,57 грн., жовтень 2013р. на суму 8318,84 грн., листопад 2013р. на суму 8190,97 грн., грудень 2013р. на суму 8300,86 грн.

На підставі висновків акту 26.09.2014 р. Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

1. № 0001672200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4350120 грн., в тому числі за 2012 року в сумі 2537039 грн. і за 2013 рік в сумі 1813081 грн.;

2. № 0001652200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 605929,50 грн., з яких за основним платежем 403953 грн. (в т. ч. за 2012 рік -184275,00 грн., за 2013 рік - 219678,00 грн.), за штрафними санкціями 201976,50 грн.;

3. № 0001632200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 123380,00 грн. за грудень 2013 р.;

4. № 0001622200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2397643,50 грн., з яких 1598429,00 грн. за основним платежем і 799214,50 грн. за штрафними санкціями;

5. № 0001642200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта перевірки за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995 р. застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 379552,00 грн.

Перевіряючи висновок акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так, відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів/послуг, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів/послуг, є факт реального придбання товарів/послуг та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів/послуг з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0001672200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4350120 грн., в тому числі за 2012 року в сумі 2537039 грн. і за 2013 рік в сумі 1813081 грн. та податкового повідомлення - рішення № 0001652200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 605929,50 грн., з яких за основним платежем 403953 грн. (в т. ч. за 2012 рік -184275,00 грн., за 2013 рік - 219678,00 грн.), за штрафними санкціями 201976,50 грн. суд зазначає наступне:

Як встановлено піч час розгляду справи види діяльності за КВЕД позивача є: оптова торгівля хімічними продуктами; мисливство, відловлювання тварин і надання пов'язаних із ними послуг; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля фруктами і овочами; оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Так, зокрема, позивач здійснює діяльність з вирощування в природних умовах та виключно із застосуванням натуральних кормів і допоміжних матеріалів дикої птиці.

Діяльність здійснюється за адресою: Харківська область, Нововодолазький район, с. Бахметівка, вул. Леніна, 115 б., на орендованих об'єктах та із застосуванням власних основних засобів, для здійснення такої діяльності на підприємстві також наявний штат відповідних працівників, що підтверджується копіями договорів оренди землі, копіями свідоцтв та витягів про право власності на будівлі та вольєри для тварин, копіями технічних паспортів на них.

В обґрунтування висновків акту планової перевірки про порушення ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» вимог п.138.4, 138.8 ст. 138 ПК України включенням до складу витрат підприємства собівартість загиблої птиці в загальній сумі 1939731 грн. (аркуші акту 7 - 8) перевіряючі зазначили, що на підприємстві відсутні висновки ветеринарного лікаря про причини загибелі (падежу), протоколи (акти) патологоанатомічного розтину трупів тварин, наказ (розпорядження) керівника підприємства про встановлення винної особи, документи уповноважених державних органів, що підтверджують факт стихійного лиха (довідка метеорологічної чи сейсмологічної служби, місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про стихійне лихо); відсутні акти органу пожежного нагляду про пожежу та її наслідки; документи про відправлення біологічних відходів на ветсанутильзавод для утилізації, акти захоронення трупів птиці та інших біомас у діючих скотомогильниках чи біотермічних ямах, акти про термічне знешкодження (спалення) туш загиблих птиць.

Судовим розглядом встановлено, що на протязі 2012-2013р. на підприємстві відбувалось поступова гибель птахів (диких качок та фазанів), всього за цей час загинуло 33863 одиниці птахів на загальну суму 1939731 грн., вказане підтверджується актами вибуття активів та актами списання, які додані до матеріалів справи. Собівартість загиблої птиці в загальній сумі 1939731 грн. включена позивачем до складу витрат підприємства.

В ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» вказано, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги викладені в п. 2.4 Положення про порядок документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Позивач на підтвердження факту падежу (загибелі) птиці (диких качок та фазанів) під час її вирощування і відгодівлі надав акти на вибуття поточних біологічних активів, акти списання птиці за 2012, 2013 р. р.

Вказані акти містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції (вибуття внаслідок падежу і списання птиці), одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оригінали вказаних актів оглянуті судом, а їх засвідчені копії були долучені до матеріалів справи.

Таким чином, акти, якими оформлено списання активів (птахів) у зв'язку із їх загибеллю, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про порядок документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88.

Факт падежу птиці на підприємстві - позивача під час її вирощування і відгодівлі також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 (заступника директора по біотехнології ТОВ «Європейський фонд розвитку»), який був допитаний в судовому засіданні і підтвердив, що падіж (природна загибель) птиці стався на підприємстві у зв'язку з тим, що вона утримується в природних, диких умовах. Такі умови утримання птиці обумовлені тим, що вона реалізується саме як дичина, вирощена в природних умовах без використання штучних кормів та ліків. Оскільки птахи, вирощуються в природних умовах, на їх життя впливають природні фактори, наприклад такі як мороз, птахи гинули поступово, їх загибель не пов'язана з масовими хворобами, в періоди в яких відбувалася загибель складалися відповідні акти списання.

Птиця, що загинула, утилізувалася на підприємстві в біотермічній ямі.

Свідок зазначив, що кількість птиці, що загинула від природних причин під час її вирощування і відгодівлі, відповідає кількості, яка зазначена в актах списання, а він безпосередньо приймав участь у складанні вищевказаних актів.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 р. № 1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд зазначає, що до компетенції відповідача не відноситься здійснення контролю за дотриманням ветеринарного та санітарного законодавства. У випадку встановлення наявності порушень позивачем вимог законодавства у вказаних сферах компетентні контролюючі органи, можуть вжити передбачених законом заходів реагування та притягти винних осіб до відповідальності саме за порушення ветеринарного та санітарного законодавства.

Однак, порушення законодавства у вказаних сферах не можуть бути підставою для відповідальності позивача як за порушення податкового законодавства і донарахування йому податків.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи засвідчену копію рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2014 р. у цивільній справі № 640/21683/14-ц, яке набуло законної сили. В зазначеній справі ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» брало участь у якості відповідача.

У вказаному рішенні судом було встановлено наступні обставини.

ТОВ «Європейський фонд розвитку» здійснює діяльність з вирощування диких качок і фазанів.

Оскільки в процесі вирощування не використовуються штучні корми та ліки, а птиця утримується в природних умовах існування, то відбувається її природна загибель під час вирощування.

Судом встановлено, що на підприємстві відбулася загибель диких качок і фазанів від природних причин під час вирощування.

За фактами загибелі птиці, яка настала внаслідок природних причин в ході її вирощування, було складено акти списання.

Загальна кількість фактично загиблої птиці відповідає кількості, яка зазначена в актах списання № СпТ-000076 від 31 грудня 2012 року, № СпТ-000041 від 01 червня 2013 року, № ПЕ-0000004405 від 09.06.2013 р., № СпТ-000038 від 30 червня 2013 року, № СпТ-000039 від 30 червня 2013 р., № СпТ-000040 від 30 червня 2013 р.

Загальна вартість фактично загиблої від природних причин птиці в ході її вирощування на підприємстві склала 1 939 731,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи" (далі - Положення № 30), яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 р. за N 1456/11736, вказано, що біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів; група біологічних активів - сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин; поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

В п. 17 Положення № 30 вказано, що витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності.

Втрати від падежу птиці слід враховувати в складі собівартості продукції по окремій статті «Непродуктивні витрати» (пп. 3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132).

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво) на кінець року включаються до собівартості продукції тваринництва (пп. 9.1 Методрекомендацій № 132).

В п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" вказано, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Інші прямі витрати включаються до виробничої собівартості продукції відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку витрати.

Відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.8 ст. 138 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, було вказано, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ ПКУ, не дозволяється.

Таким чином, висновок про те, що ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення вимог п.138.4, 138.8 ст.138 ПК України до складу витрат підприємства неправомірно включено собівартість загиблої птиці в загальній сумі 1939731 грн., є необґрунтованим.

Крім того, в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень № 0001672200 від 26 вересня 2014 р. № 0001652200 від 26 вересня 2014 р. відповідач посилається на те, що за висновками акту планової перевірки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення п.144.1, п.144.3 ст.144, пп.145.1.2., пп.145.1.4. п.145.1. ст.145 ПК України було безпідставно завищено витрати за рахунок включення до складу витрат суми нарахованих амортизаційних відрахувань на окремий об'єкт (ремонт) у загальній сумі 404593 грн., в т. ч. у 3 кварталі 2012 р. у сумі 67432 грн., у 4 кварталі 2012 р. у сумі 67432 грн. та у 2013 р. у сумі 269728 грн. (аркуші акту планової перевірки № № 11 - 12).

Перевіркою встановлено, що в результаті проведених ремонтних робіт (поліпшення) орендованого приміщення, по договору від 03.06.2010р. №03/06 укладеного з ТОВ «Техно Айрон» (код 32735660) (орендодавець), ТОВ «Європейський фонд розвитку» було створено окремий об'єкт, який обліковувався на бухгалтерському рахунку 11.7 «Інші необоротні матеріальні активи» вартістю 5394568грн. (далі окремий об'єкт (ремонт)). ТОВ «Європейський фонд розвитку» було включено до складу витрат суми нарахованих амортизаційних відрахувань на окремий об'єкт (ремонт) у загальній сумі 404593 грн., в т.ч. у 3 кварталі 2012 р. у сумі 67432 грн., у 4 кварталі 2012 р. у сумі 67432 грн. та у 2013 р. у сумі 269728 грн.

В акті зазначено, що протягом 01.07.2012 р. - 31.12.2013 р. підприємством безпідставно проведено нарахування амортизаційних відрахувань по окремому об'єкту (ремонту), який не використовувався у господарській діяльності підприємства. Балансова (залишкова вартість) окремого об'єкту (ремонту), станом на 01.07.2012р., становить 5053398 грн., та не підлягає зменшенню за рахунок нарахування амортизаційних відрахувань.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідно до договору оренди від 03.06.2010р. укладеного позивачем з ТОВ «Техно Айрон» орендодавець передав орендареві в тимчасове платне користування певну частину житлового приміщення, сходи та ліфт, що розташовані по адресу: м.Харків, вул.Сумська, буд. 49, нежитлове приміщення 5-го поверху №ХХ, XXI, 9-1:9-9, 10-1-:-10-16, мансарда №1-21.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що орендар має право за свій рахунок здійснити поліпшення орендованої площі та місць загального користування, яке здійснюється лише після попереднього погодження з орендодавцем. Також пунктом 7 передбачено, що орендар може за свій рахунок здійснювати поточний ремонт приміщення та його інженерних конструкцій.

Актом приймання-передачі приміщення від 04.06.2010р. було передано орендарю. Додатковою угодою від 01.07.2010року до договору оренди від 03.06.2010р. №03/06 було доповнено договір пунктом 7.1.1, згідно якого Орендар має право за письмовим погодженням з Орендодавцем здійснити капітальний ремонт приміщення та його інженерних систем. Додатковою угодою №5 від 20.12.2012р. сторони дійшли згоди про викладення п.10.1 в наступній редакції: даний договір набуває чинності з 03 червня 2010р. і діє до 31.01.2013р.

В результаті проведених ремонтних робіт орендованого приміщення по договору від 03.06.2010р. №03/06, позивачем створено об'єкт, який обліковується на бухгалтерському рахунку 11.7 «Інші необоротні матеріальні активи» вартістю 5394568 грн.

Актом №2 від 31.01.2013р. приймання-передачі (повернення) приміщення Орендарем було повернуто приміщення в зв'язку з закінченням строку оренди, а Орендодавцем було прийнято Приміщення без претензій до його стану. 01.02.2013р. позивачем з ТОВ «Техно -Айрос» укладено новий договір оренди № 01/13, відповідно до якого вказані приміщення передані позивачу в оренду, п. 5.3. вказаного договору передбачено, що орендар за свій рахунок має право здійснити поліпшення орендованої площі та місць загального користування, строк дії договору до 31.12.2014р.

ТОВ «Європейський фонд розвитку» включено до складу витрат в перевіряємому періоді 404593 грн. нарахованих амортизаційних відрахувань на окремий об'єкт (ремонт), в т.ч. у 3 кварталі 2012 р. - 67432 грн., у 4 кварталі 2012 р. - 67432 грн. та у 2013 р. - 269728 грн.

В акті зазначено, що протягом 01.07.2012 р. - 31.12.2013 р. підприємством безпідставно проведено нарахування амортизаційних відрахувань по окремому об'єкту (ремонту), який не використовувався у господарській діяльності підприємства.

Балансова (залишкова вартість) окремого об'єкту (ремонту) на 01.07.2012 р. становила 5053398,00 грн. та не підлягає зменшенню за рахунок нарахування амортизаційних відрахувань.

Як зазначив в судовому засіданні представник позивача, правомірність формування вказаного об'єкту амортизації була підтверджена в ході попередньої планової перевірки позивача (акт від 10.10.2012 р. № 4340/2204/24271057 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Європейський фонд розвитку» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. до 30.06.2012 р.) і визнається відповідачем, а його вартість лічилася в обліку позивача станом на початок перевіряємого періоду.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що орендовані позивачем об'єкти на яких був проведений ремонт передані позивачем у суборенду, так договори суборенди укладені із такими суб'єктами господарювання: АГРО НОВАНИВА ТОВ - договір 01/13-3 від 01.02.2013 р., БАРВІНКІВСЬКА АГРОФІРМА СТОВ - договір 01/13-4 від 01.02.2013 р.,

Дружба СТОВ - договір A-01/03-2 від 01.04.2011 р., Лан СТОВ - договори 1-0104/11 від 01.04.2011 р., 01/13-1 від 01.02.2013 р., Маркас ПП - договір A-01/03-4 від 01.04.2011 р.,

Подолівська АФ ТОВ - договори 1201 від 12.01.2011 р., 01-04 від 01.04.2011 р., 01/13-5 від 01.02.2013 р., Преображенське ТОВ - договір ПЕЕвр-0008 від 01.04.2011 р., Україна Нова АПК ТОВ - договір ПЕЕвр-0010 від 01.04.11 р., Україна Нова АФ СТОВ - договори A-01/03-5 від 01.04.2011 р., 01/13-6 від 01.02.2013 р., Фармко Компания ТОВ - договір А-01/3 від 01.03.2011 р., ЮКРЕЙНІАН НЬЮ АГРО ТЕКНОЛЕДЖІЗ ТОВ - договір 01/12-2 від 01.02.2013 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що передача в суборенду є використання об'єкту в господарській діяльності, оскільки ТОВ «Європейський фонд розвитку» отримує доходи від надання орендованих приміщень в суборенду. Наведене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів суборенди та актів приймання-передачі послуг із суборенди.

Крім того, позивач зазначив, що частина орендованих приміщень використовується для власних потреб, зокрема в них працює головний бухгалтер та інші службові особи підприємства.

Відповідач в ході перевірки підтвердив, що доходи від надання орендованого нерухомого майна в суборенду включалися позивачем до складу доходів підприємства в деклараціях з податку на прибуток і на них підприємством нараховувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Від здійснення вказаної господарської діяльності позивач сплачував податки, що підтверджено в ході перевірки і визнається відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про те, що вказаний окремий об'єкт (ремонт орендованого приміщення) не використовувався в господарській діяльності підприємства, не відповідає іншим встановленим в ході перевірки обставинам, а саме про те, що його використання в господарській діяльності здійснювалося, зокрема, шляхом надання орендованих приміщень в суборенду і від такої діяльності позивачем отримувалися доходи і сплачувалися податки.

Отже, висновок про неправомірне нарахування ТОВ «Європейський фонд розвитку» амортизації по окремому об'єкту - вартості ремонту орендованого приміщення є безпідставним.

Крім того, в обґрунтування порушень встановлених перевіркою, відповідач посилається на те, що за висновками акту планової перевірки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення вимог п.п. 138.10.2. п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України підприємством було безпідставно завищено суму витрат шляхом включення до складу витрат 2744355,00 грн., сплачених за агентські послуги.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» не підтверджено пов'язаність понесених витрат по придбанню агентських послуг з веденням господарської діяльності підприємства.

В акті планової перевірки вищевказані висновки обґрунтовано тим, що контролюючий орган ставить під сумнів доцільність придбання агентських послуг та фактичне їх виконання.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 01.11.2011 р. укладено агентський договір № 25/11 між позивачем і ТОВ «Сігмаблейзер Україна» (Агент), відповідно до якого агент за винагороду зобов'язаний надавати агентські послуги, які включають в саме: дослідження ринку попиту на товари, які реалізовуються довірителем; дослідження ринкових цін на товари; проведення переговорів з покупцями довірителя щодо поставок товарів; формування заявок на поставку товарів; формування цін на товари, визначені в заявках; забезпечення документообігу між довірителем та покупцями; інші супутні послуги, які не суперечать умовам цього договору та діючого законодавства України.

За результатами наданих послуг щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступним за звітним, сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.

Перевіркою встановлено, що на підставі актів приймання-передачі наданих агентських послуг по Агентському договору № 25/11 від 01.11.2011 р. ТОВ «Європейський фонд розвитку» було віднесено до складу адміністративних витрат декларації з податку на прибуток суми сплаченої агентської винагороди.

Позивачем надано до матеріалів справи засвідчені копії вказаного агентського договору і актів приймання-передачі агентських послуг, вартість послуг за якими була включена до витрат позивача, а також копії договорів з покупцями.

В кожному з актів приймання-передачі визначені види послуг за договором, які надавалися у відповідний період, до кожного з актів додано реєстр заявок покупців на поставку товарів у відповідний період, реєстр рахунків покупцям на оплату поставленого товару, реєстр видаткових накладних на товар, поставлений у відповідний період.

З договорів з покупцями позивача, які були визначені в додатку до агентського договору, вбачається, що вони носили загальний характер і конкретний обсяг та асортимент товару, що поставлявся визначалися за кожною конкретною партією.

В ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не містяться вимоги щодо обов'язкових способів розкриття змісту та обсягу господарської операції.

Послуги за визначенням ст. 901 ЦК України споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Оскільки отримані за досліджуваним договором послуги були спожиті в господарській діяльності платника податків, зокрема при підготовці і організації збуту продукції, то їх ефективність не може бути визначена шляхом простого зіставлення цифрових даних.

В актах та щомісячних звітах містяться також всі інші дані, які згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є обов'язковими для первинних документів.

Позивачем надані до матеріалів справи засвідчені копії угод про співпрацю між агентом і покупцями позивача та повідомлень до них, в яких покупцями позивача підтверджено факт виконання ТОВ «Сігмаблейзер Україна» як агентом за агентським договором № 25/11 від 01.11.2011 р. дій щодо забезпечення постачання товарів позивачем у 2012 - 2013 р. р., а саме: забезпечено здійснення позивачем безперебійної і своєчасної поставки товарів покупцям за цінами, які не перевищують середньоринкових із вказівкою загальної вартості отриманого протягом року за сприянням агента від постачальника товару; забезпечено погодження з постачальником номенклатури та асортименту товарів з метою забезпечення їх безперебійної і своєчасної поставки; здійснено приймання заявок від покупця на придбання товарів у постачальника; забезпечено узгодження цін на товари, інших умов поставки; здійснено контроль за належним оформленням первинних документів при здійсненні постачальником поставки товарів; надано покупцю консультації при супроводженні поставок постачальником товарів покупцю, забезпечено організацію і проведення зустрічей з представниками постачальника; забезпечено належне здійснення документообігу між постачальником і покупцем; проведено консультації і переговори щодо забезпечення належного постачання товарів між постачальником і покупцем; забезпечено оперативність прийняття рішень і вчинення дій постачальником, що дозволило досягти безперебійної і своєчасної поставки товарів покупцю; забезпечено спрощення логістики поставок за рахунок наявності завдяки послугам агента необхідної номенклатури та асортименту товару у одного постачальника.

Покупці позивача в зазначених повідомленнях вказують, що внаслідок послуг агента було досягнуто взаємовигідних умов, в т. ч. щодо цін і асортименту, поставки товару від постачальника покупцям, внаслідок чого вони підтверджують намір продовжувати в наступних роках закупівлю товарів у постачальника (ТОВ «Європейський фонд розвитку») за сприянням агента.

Також позивачем надано до матеріалів справи засвідчені копії документів щодо направлення і знаходження працівників агента у відрядженнях до покупців позивача, а також щодо видачі таким працівникам ТОВ «Європейський фонд розвитку» довіреностей в рамках виконання агентського договору.

Окрім того, ТОВ «Європейський фонд розвитку» надано до матеріалів справи засвідчену копію рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.12.2014 р. у цивільній справі № 640/21683/14-ц, яке набрало законної сили. В зазначеній справі ТОВ «Європейський фонд розвитку» брало участь у якості відповідача.

У вказаному рішенні по цивільній справі судом встановлено такі обставини.

Укладений 01.11.2011 р. між ТОВ «Європейський фонд розвитку» та ТОВ «Сігмаблейзер Україна» агентський договір № 25/11 відповідає вимогам чинного законодавства, є дійсними, укладений з дотриманням вимог ст. 203 ЦК України, містить усі суттєві умови, передбачені ст. 901 ЦК України. Крім того, зміст зазначеного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Договір також не містить ознак, передбачених ст. 228 ЦК України, яка визначає нікчемність правочину, який порушує публічний порядок, а також ознак, передбачених ч. 1 ст. 207, ст. 208 ГК України.

Судом також не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання цих договорів.

Судом встановлено, що на виконання укладеного агентського договору № 25/11 від 01.11.2011 р. ТОВ «Сігмаблейзер Україна» фактично надало передбачені ним послуги на користь ТОВ «Європейський фонд розвитку».

Послуги, які були фактично надані ТОВ «Сігмаблейзер Україна» на користь ТОВ «Європейський фонд розвитку» за агентським договором № 25/11 від 01.11.2011 р., перелічені в актах приймання-передачі наданих агентських послуг: акт № 6 від 12.07.2012 р. за період з 01 червня 2012 р. по 30 червня 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 285894,00 грн., в тому числі ПДВ 47649,75 грн.; акт № 7 від 10.08.2012 р. за період з 01 липня 2012 р. по 31 липня 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 235776,00 грн., в тому числі ПДВ 39296,00 грн.; акт № 8 від 10.09.2012 р. за період з 01 серпня 2012 р. до 31 серпня 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 274260,00 грн., в тому числі ПДВ 45710,00 грн.; акт № 9 від 10.10.2012 р. за період з 01 вересня 2012 р. по 30 вересня 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 189714,00 грн., в тому числі ПДВ 31619,00 грн.; акт № 10 від 12.11.2012 р. за період з 01 жовтня 2012 р. по 31 жовтня 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 204540,00 грн., в тому числі ПДВ 34090,00 грн.; акт № 11 від 10.12.2012 р. за період з 01 листопада 2012 р. по 30 листопада 2012 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 71046,00 грн., в тому числі ПДВ 11841,00 грн.; акт № 1 від 11.03.2013 р. за період з 01 січня 2013 р. по 28 лютого 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 37608,00 грн., в тому числі ПДВ 6268,00 грн.; акт № 2 від 10.04.2013 р. за період з 01 березня 2013 р. до 31 березня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 151710,00 грн., в тому числі ПДВ 25285,00 грн.; акт № 3 від 13.05.2013 р. за період з 01 квітня 2013 р. до 30 квітня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 383709,00 грн., в тому числі ПДВ 63951,50 грн.; акт № 4 від 10.06.2013 р. за період з 01 травня 2013 р. до 31 травня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 190299,00 грн., в тому числі ПДВ 31716,50 грн.; акт № 5 від 10.07.2013 р. за період з 01 червня 2013 р. до 30 червня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 83319,00 грн., в тому числі ПДВ 13886,50 грн.; акт № 6 від 13.08.2013 р. за період з 01 липня 2013 р. до 31 липня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 172530,00 грн., в тому числі ПДВ 28755,00 грн.; акт № 7 від 09.09.2013 р. за період з 01 серпня 2013 р. до 31 серпня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 167745 грн., в тому числі ПДВ 27957,50 грн.; акт № 8 від 10.10.2013 р. за період з 01 вересня 2013 р. до 30 вересня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 111359,00 грн., в тому числі ПДВ 18559,83 грн.; акт № 9 від 11.11.2013 р. за період з 01 жовтня 2013 р. до 31 жовтня 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 64810,00 грн., в тому числі ПДВ 10801,67 грн.; акт № 10 від 10.12.2013 р. за період з 01 листопада 2013 р. до 30 листопада 2013 р. в розмірі агентської винагороди в сумі 219469,00 грн., в тому числі ПДВ 36578,17 грн.

До актів приймання-передачі виконаних робіт також додані звіти про вартість поставленого товару, протоколи узгодження договірної ціни, реєстри заявок на поставку товарів, реєстри рахунків на оплату товару, реєстри видаткових накладних на товар.

Вказані акти з додатками містять найменування послуг, які були отримані ТОВ «Європейський фонд розвитку» за агентським договором, найменування покупців, обсяг господарських операцій (послуг) шляхом посилання на первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з поставки товарів, і визначення їх обсягу у вартісному вимірі.

Акти приймання - передачі наданих агентських послуг і місячні звіти містять відомості про фактично надані послуги та інформацію про конкретні обсяги та напрями надання таких послуг.

В актах та щомісячних звітах містяться дані, які згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і п. 2.4 Положення про порядок документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, є обов'язковими для первинних документів.

Таким чином, судом встановлено, що акти приймання - передачі наданих агентських послуг до агентського договору № 25/11 від 01.11.2011 р., укладеного між ТОВ «Європейський фонд розвитку» та ТОВ «Сігмаблейзер Україна», складені із дотриманням вимог законодавства і є первинними документами.

Складені первинні документи до агентського договору № 25/11 від 01.11.2011 р. дають змогу чітко встановити зміст господарської операції, в т. ч. визначити, які фактично послуги були надані, за якими напрями вони були використані, а також містять дані щодо обсягу таких послуг.

Судом також встановлено, що вказані агентські послуги були необхідні і фактично були використані ТОВ «Європейський фонд розвитку» у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, а також в процесі реалізації продукції і дотримання вимог клієнтів щодо її якості, з організації виробничого процесу і процесу здійснення поставок покупцям продукції відповідача.

Вимоги покупців щодо якості і специфікації продукції змінюються в процесі роботи з ними.

Покупці згодні працювати з платником податку і придбавати його продукцію лише у випадку дотримання вимог щодо якості, організації виробництва, обліку і документообігу.

Забезпечити дотримання вказаних вимог покупців самостійно платник податку не мав можливості, оскільки не мав відповідних управлінських і виробничих технологій, дотримання яких вимагають покупці.

Збереження договірних відносин з покупцями продукції платника податку було б неможливим без отримання послуг за агентською угодою з ТОВ «Сігмаблейзер Україна».

Також у вказаному рішенні в цивільній справі судом встановлено, що агентські послуги ТОВ «Сігмаблейзер Україна» були необхідні і фактично були використані в процесі підготовки і організації виробництва, для забезпечення можливості здійснення основної діяльності підприємства і сприяли отриманню доходів ТОВ «Європейський фонд розвитку», тобто були використані у господарській діяльності підприємства.

Про зв'язок витрат на агентські послуги із господарською діяльністю платника податків також зазначає Вищий адміністративний суд України, зокрема в ухвалі від 24.03.2011 р. № К-20059/07.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній справі або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, висновок про те, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» на порушення вимог п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України було безпідставно завищено суму витрат за рахунок включення до складу витрат сплачених сум за Агентські послуги в загальній сумі 2744355 грн., є необґрунтованим.

З тих же підстав є необґрунтованим висновок відповідача про те, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання агентських послуг від ТОВ «Сігмаблейзер Україна», в результаті чого порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України та завищено податковий кредит в загальній сумі 484122,00 грн.

Щодо інших встановлених відповідачем порушень ТОВ «Європейський фонд розвитку», які також були покладені в основу спірного податкового повідомлення - рішення № 0001672200 від 26.09.2014р., а саме:

1) в порушення п. 135.4 ст. 135 ПК України ТОВ «Європейський фонд розвитку» при поверненні товару та продукції власного виробництва зменшення доходу визначено з урахуванням податку на додану вартість, який не включено до складу доходу при здійснення поставки товару та продукції. Так за період з 01.07.2012р. по 21.12.2012р. повернення товару та продукції власного виробництва складає 1392064 грн., крім того ПДВ 278413 грн., на суму ПДВ підприємством проведено зменшення доходу в податковій декларації з податку на прибуток підприємства.

2) на порушення вимог п. 138.8 ст. 138 ПК України ТОВ «Європейський фонд розвитку» до складу витрат підприємства включена штрафна санкція сплачена до державного бюджету згідно акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 10.10.2012р. № 434/2204/2471057в сумі 68000 грн.

3) на порушення п. 146.13 ст. 146 ПК України до складу витрат підприємства віднесена залишкова вартість реалізованого автомобілю ТБ «Слобожанщина» згідно накладної від 21.08.2012 року № 1-00000011 на загальну суму 17022 грн. Вартість реалізованого автомобіля 14183 грн., крім того ПДВ - 2837 грн., залишкова вартість складає 14183 грн. Реалізація автомобіля відбулася за залишковою вартістю, тобто у податковому обліку дохід і витрати у підприємства не виникають. Сума реалізації автомобіля до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податкової декларації з податку на прибуток не включалась.

4) на порушення вимог п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу адміністративних витрат підприємства включено податок на додану вартість в загальній сумі 250368 грн. Сума податку відображені в бухгалтерському обліку бухгалтерськими проводками ДТ 92, КТ 631 в загальній сумі 250367,79грн. та відповідно включена до складу адміністративних витрат податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013р.

5) на порушення вимог ст.. 138.8 ст. 138 ПК України до складу витрат підприємства на збут включено витрати не підтвердженні первинними документами в сумі 5709 грн.

6) на порушення 138.8 ст. 138 ПК України до складу витрат на збут підприємства включено податок на додану вартість в сумі 1556 грн. по придбаних пакетах отриманих від ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД згідно видаткових накладних від 23.01.2013р. № 107, від 01.04.2013р. № 508, від 26.06.2013р. № а-1152. В бухгалтерському обліку відображено проводками: ДТ 93 «Витрати на збут» Кт631 «Розрахунки з постачальниками на суму 1556 грн.

Позивач в судовому засіданні вказав, що він не визнає їх, однак обґрунтування та пояснення щодо оскарження в цій частині податкового повідомлення-рішення ним до суду не надані, з огляду на що суд прийшов до висновку, про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з урахуванням викладено, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0001652200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 605929,50 грн., є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення № 0001672200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п.135.4 ст.135, пп.138.10.2 п.138.10, п. 138.4, 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1, п.144.3 ст. 144, пп. 145.1.2, пп.145.1.4 п. 145.1 ст. 144, п. 146.13 ст. 146 ПК України, було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 4350120 грн., підлягає скасуванню в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн. (4350120,00 грн. - 618228,79 грн. = 3731891,21 грн.).

Щодо податкових повідомлень рішень № 0001632200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 123380,00 грн. за грудень 2013 р. та № 0001622200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2397643,50 грн., з яких 1598429,00 грн. за основним платежем і 799214,50 грн. за штрафними санкціями, суд зазначає наступне:

В акті перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення вимог п. 198.5 ст. 198 ПК України до складу податкових зобов'язань січня 2013 р. не включена сума 1010679,53 грн. від ліквідації окремого необоротного активу - суми витрат на ремонт орендованого приміщення, який в подальшому не використовуватиметься в господарських операціях.

Вказаний висновок зроблено на підставі того, що перевіркою встановлено, що між ТОВ «Європейський фонд розвитку» (орендар) та ТОВ «Техно Айрон» (орендодавець) був укладений договір оренди № 03/06 від 03.06.2010 р., відповідно до якого Орендодавець передає Орендареві в тимчасове платне користування певну частину житлового приміщення, сходи та ліфт, що розташовані по адресу: м. Харків, вул. Сумська, 49, нежитлове приміщення 5-го поверху № ХХ, XXI, 9-1:9-9, 10-1-:-10-16, мансарда № 1-21.

Актом приймання-передачі приміщення від 04.06.2010 р. було передано Орендарю приміщення.

Додатковою угодою від 01.07.2010 р. до договору оренди від 03.06.2010р. № 03/06 було доповнено договір пунктом 7.1.1, згідно якого Орендар має право за письмовим погодженням з Орендодавцем здійснити капітальний ремонт Приміщення та його інженерних систем.

Додатковою угодою № 5 від 20.12.2012р. сторони дійшли згоди про викладення п.10.1 в наступній редакції: даний договір набуває чинності з 03 червня 2010 р. і діє до 31.01.2013 р. Актом № 2 від 31.01.2013 р. приймання-передачі (повернення) приміщення Орендарем було повернуто приміщення в зв'язку з закінченням строку оренди, а Орендодавцем було прийнято Приміщення без претензій до його стану.

Перевіркою також встановлено, що в результаті проведених ремонтних робіт орендованого приміщення ТОВ «Європейський фонд розвитку» було створено на бухгалтерському рахунку 11.7 «необоротні активи» окремий об'єкт вартістю 5394568 грн.

В акті перевірки зазначено, що оскільки актом № 2 від 31.01.2013 р. приймання-передачі (повернення) приміщення Орендарем (ТОВ «Європейський фонд розвитку») було повернуто орендоване Приміщення по договору від 03.06.2010р. № 03/06, а даний договір передбачав проведення ремонтів (поліпшення) орендованого Приміщення за рахунок Орендаря, то дата повернення орендованого приміщення Орендодавцю є датою ліквідації окремого об'єкту, створеного на підставі проведених ремонтних робіт орендованого приміщення, та подальше його використання у господарських операціях є не можливим. Балансова (залишкова) вартість даного об'єкту на 01.01.2013 р. з урахуванням порушень викладених в пункті 3.1.2 акту планової перевірки щодо безпідставного зменшення залишкової вартості окремого об'єкту (ремонту) була визначена відповідачем в сумі 5053397,65 грн., ПДВ - 1010679,53 грн.

Підпунктом «г» п. 198.5 ПК України, на який посилається контролюючий орган, передбачає обов'язок нарахувати податкові зобов'язання за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, тільки у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

01.02.2013р. позивачем з ТОВ «Техно -Айрос» укладено новий договір оренди № 01/13, відповідно до якого вказані приміщення передані позивачу в оренду, п. 5.3. вказаного договору передбачено, що орендар за свій рахунок має право здійснити поліпшення орендованої площі та місць загального користування, строк дії договору до 31.12.2014р.

Таким чином, після 31.01.2013 р. ТОВ «Європейський фонд розвитку» не припинило використовувати вказаний нематеріальний актив шляхом його використання у власній господарській діяльності і надання в суборенду та не почав використовувати його в будь-яких інших операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Вказаний об'єкт як використовувався до 31.01.2013 р., так і з 01.02.2013 р. продовжував використовуватися, і до цього часу використовується для власних потреб і надання в суборенду іншим суб'єктам господарювання. Про договори суборенди та акти здачі - приймання об'єктів нерухомості зазначалось вище.

Крім того, в акті перевірки вказано, що вказаний об'єкт нерухомого майна передано платником податку в суборенду, що є прямим доказом використання пов'язаного з ним нематеріального активу в господарській діяльності як до, так і після 31.01.2013 р. Платник податку отримує доходи від надання орендованих приміщень в суборенду.

Окрім того, доходи від надання орендованого нерухомого майна в суборенду включалися позивачем до складу доходів підприємства в деклараціях з податку на прибуток і на них підприємством нараховувалися податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Від здійснення вказаної господарської діяльності позивач сплачував податки, що підтверджено в ході перевірки і визнається відповідачем.

Тому твердження відповідача про те, що вказаний окремий об'єкт (ремонт орендованого приміщення) не використовувався в господарській діяльності підприємства, не відповідає іншим встановленим в ході перевірки обставинам, а саме про те, що його використання в господарській діяльності здійснювалося зокрема шляхом надання орендованих приміщень в суборенду і від такої діяльності позивачем отримувлося доходи і сплачувалися податки.

Підпунктом «г» п. 198.5 ПК України у якості підстави для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ передбачає не припинення використання необоротного активу в господарській діяльності, а початок його використання в операціях, що не є господарською діяльністю. Однак відповідач не зазначив, в яких саме операціях, які не є господарською діяльністю, позивач почав використовувати нематеріальний актив.

Крім того, між орендодавцем ТОВ «Техно-Айрон» і позивачем 20.12.2012 р. було укладено угоду про порядок використання та відшкодування витрат орендаря на поліпшення об'єкту оренди, копія якої долучена до матеріалів справи.

В угоді закріплено, що Орендарем здійснено невід'ємні поліпшення мансарди п'ятого поверху нежитлової будівлі за адресою м. Харків, вул. Сумська, 49 (далі - Об'єкт), сума яких становить 5394568 грн.

Об'єкт входить до складу майна, яке перебуває в оренді у Орендаря відповідно до умов договору оренди № 03/06 від 03.06.2010 р. Додатковою угодою № 5 від 20.12.2012 р. до договору оренди № 03/06 від 03.06.2010 р. було змінено строк оренди, а саме встановлено, що він спливає 31 січня 2013 р. Сторони підтвердили намір укласти договір оренди, за яким до складу орендованого майна буде входити Об'єкт, не пізніше 01 лютого 2013 р. та 01.02.2013р. позивачем з ТОВ «Техно -Айрос» укладено новий договір оренди № 01/13, відповідно до якого вказані приміщення передані позивачу в оренду.

У зв'язку із зазначеним Орендар зберіг виключне право користування орендованим майном, до складу якого входить Об'єкт, до моменту його остаточного звільнення і передачі Орендодавцю, який настає лише у випадку припинення договору оренди і якщо протягом 3 днів після цього з Орендарем не буде укладено інший договір оренди нерухомого майна, до складу якого входить Об'єкт.

Також сторони в угоді закріпили, що враховуючи здійснення Орендарем невід'ємних поліпшень Об'єкта вартість оренди одного квадратного метра нежитлових приміщень, які будуть надані в оренду Орендарю і до складу яких входить Об'єкт, не буде перевищувати 180,00 грн. Вартість невід'ємних поліпшень Об'єкта підлягає відшкодуванню Орендарю Орендодавцем, якщо протягом 3 днів з моменту сплину строку договору оренди № 03/06 від 03.06.2010 р. не буде укладено договір оренди нерухомого майна, до складу якого входить Об'єкт.

У випадку, якщо у зазначений строк з Орендарем буде укладено договір оренди нерухомого майна, до складу якого входить Об'єкт, вартість невід'ємних поліпшень Об'єкта підлягає відшкодуванню Орендарю протягом 6 місяців з моменту припинення такого договору оренди (якщо із Орендарем після припинення орендних відносин не буде укладено новий договір оренди нерухомого майна, до складу якого входить Об'єкт).

Тому висновок відповідача про те, що відбулася ліквідація окремого об'єкту (нематеріального активу), створеного на підставі проведених ремонтних робіт орендованого приміщення, та неможливість його використання позивачем у господарських операціях, не відповідає обставинам справи.

Таким чином, висновок про те, що на порушення вимог п. 198.5 ст.198 ПК України ТОВ «Європейський фонд розвитку» до складу податкових зобов'язань січня 2013 р. не включена сума 1010679,53 грн. від ліквідації окремого об'єкту (необоротного активу), який в подальшому не використовуватиметься в господарських операціях, є необґрунтованим.

Крім того, в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень № 0001632200 від 26 вересня 2014 р. та № 0001622200 від 26 вересня 2014 р. відповідач посилається на те, що за висновками акту планової перевірки ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» в грудні 2012 р. згідно актів списано вартість загиблої птиці на загальну вартість 1609722 грн. Згідно листа ТОВ «Європейський фонд розвитку» сформований податковий кредит складає в сумі 72191 грн. В порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України підприємством до складу податкових зобов'язань грудня 2012 року не включена сума 72191 грн. від вартості загиблої птиці (аркуш акту планової перевірки 20).

Однак, з врахуванням встановленої вище судом правомірності включення вартості загиблої від природних причин птиці до складу витрат висновок відповідача про те, що ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України до складу податкових зобов'язань грудня 2012 року не включено суму 72191 грн. від вартості загиблої птиці, є необґрунтованим.

Окрім цього, в обґрунтування правомірності податкових повідомлень-рішень № 0001632200 від 26 вересня 2014 р. та № 0001622200 від 26 вересня 2014 р. відповідач посилається на те, що за висновками акту планової перевірки і з врахуванням наведених в п. п. 3.1.2 такого акту порушень ТОВ «Європейський фонд розвитку» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання Агентських послуг від ТОВ "СІГМАБЛЕЙЗЕР УКРАЇНА" за агентським договором № 25/11 від 01.11.2011р. з ТОВ "СІГМАБЛЕЙЗЕР УКРАЇНА", в результаті чого порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України та завищено податковий кредит на 484122 грн. (аркуш акту планової перевірки 25).

Однак, з врахуванням встановленого вище судом фактичного надання агентських послуг, використання вказаних послуг за агентським договором у межах господарської діяльності платника податку і правомірності включення їх вартості до складу витрат висновок відповідача про те, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання Агентських послуг від ТОВ "СІГМАБЛЕЙЗЕР УКРАЇНА", в результаті чого порушено п. 198.3 ст. 198 ПК України та завищено податковий кредит в загальній сумі 484122 грн., є необґрунтованим.

Крім того, в акті планової перевірки (арк. 25) вказано, що в порушення пп. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 275 5-VI ТОВ «Європейський фонд розвитку» включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість не підтверджені податковими накладними на загальну суму 676 грн. (двічі включено податкову накладну) за листопад 2012р. в сумі ПДВ -244,4 грн. по ТОВ «Тридар», за червень 2013р. в сумі ПДВ - 118 грн. по ТОВ «Агросервіс», за серпень 2013р. в сумі ПДВ - 313,66 грн. по ПП «Спецпостач».

А також, в акті планової перевірки вказано, що в порушення п. 6 наказу МФУ від 25.11.2011 р. № 1492 підприємством не відображено значення графи 6 рядка 20.2 уточнюючих розрахунків при визначенні значення рядка 21.1 декларації за січень 2013 року на суму ПДВ - 223 грн., за травень 2013 року на суму ПДВ - 148334 грн. Крім того підприємством безпідставно збільшено суму 24 рядка в податковій декларації з ПДВ за травень 2013 року, поданої 19.06.2013 року № 9036147404 на суму ПДВ - 5583 грн.

Вказані обставини, які були встановлені в ході перевірки, не спростовані позивачем наявними в матеріалах справи доказами.

Таким чином, загальна сума виявлених за результатами планової перевірки порушень щодо нарахування ПДВ за не пов'язаними між собою випадками діяльності ТОВ «Європейський фонд розвитку», які не спростовані матеріалами справи, становить 154 816,00 грн.

У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновків, що податкове повідомлення-рішення № 0001632200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 123380,00 грн. за грудень 2013 р. не підлягає скасуванню у зв'язку з виявленням за результатами планової перевірки порушень на суму 154 816,00 грн.

Податкового повідомлення-рішення № 0001622200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта планової перевірки за порушення п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 ПК України, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2397643,50 грн., з яких 1598429,00 грн. за основним платежем та 799214,50 грн. за штрафними санкціями, підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 350 489,50 грн. (1 566 993,00 грн. за основним платежем і 783 496,50 грн. за штрафними санкціями).

Щодо податкового повідомленням-рішенням № 0001642200 від 26 вересня 2014 р. , яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 379552,00 грн. за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995 р., суд зазначає наступне:

Відповідачем ні в акті планової перевірки, ні в ході судового розгляду справи не доведено порушення позивачем п. 1 абз. 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995 р.

В акті планової перевірки відповідач посилається на те, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» у перевіряємому періоді здійснювало торгівлю відстрілочними карта за готівкові кошти, без застосування РРО, чим порушено вимоги п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Однак, відповідач не прийняв податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення вимоги п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " від 06.07.1995 № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Крім того,суд зазначає, що контролюючим органом не враховано, що відповідно до приписів п. 1 ст. 9 вказаного Закону України реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Розрахунки за відстрілочні картки були проведені у касі підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Копії документів щодо продажу відстрілочних карток і здійснення розрахунку за них через касу ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» долучені до матеріалів справи.

Тому висновок про те, що ТОВ «Європейський фонд розвитку» у перевіряємому періоді здійснювало торгівлю відстрілочними картами за готівкові кошти, без застосування РРО, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є необґрунтованим.

У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення № 0001642200 від 26 вересня 2014 р., яким на підставі акта перевірки за порушення п. 1 абз. 3 Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями № 436/95 від 12.06.1995 р. застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 379552,00 грн., підлягає скасуванню.

16 жовтня 2014 р. відповідачем прийнята податкова вимога від 16.10.2014 р. № 724-25 про сплату податкового боргу позивача за вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, а саме:

- за податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2014 р. № 0001622200 - податок на додану вартість в сумі 1597652,20 грн. за основним платежем і 799214,50 грн. за штрафними санкціями з врахуванням зменшення за рахунок поточного платежу,

- за податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2014 р. № 0001652200 - податок на прибуток підприємств в сумі 403953,00 грн. за основним платежем і за штрафними санкціями 201976,50 грн. з врахуванням зменшення за рахунок поточного платежу,

- за податковим повідомленням-рішенням від 26.09.2014 р. № 0009351700 - податок на доходи фізичних осіб в сумі 107 610,94 грн. (дане податкове повідомлення-рішення було скасоване рішенням Головного управління мін доходів у Харківській області від 02.12.2014 р., копія якого долучена до матеріалів справи).

У зв'язку із прийняттям зазначеної податкової вимоги в той же день відповідачем було прийнято рішення № 25 про опис майна у податкову заставу.

Вищезазначені податкова вимога і рішення про опис майна у податкову заставу є неправомірними, оскільки суд прийшов до висновку про необґрунтованими покладених в їх основу податкових повідомлень - рішень.

Крім того, згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого у порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Водночас, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки в даній справі судом розглядаються відповідні вимоги позивача щодо оспорюваних податкових повідомлень-рішень, визначені в них суми грошових зобов'язань не є узгодженими і не є податковим боргом.

Тому податкова вимога від 16.10.2014 р. № 724-25 і рішення про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 р. № 25 підлягають скасуванню.

10.10.2014 р. на підставі довідки №108/7/20-20-04-27 виданої 08.02.2014року Новодолазькою ОДПІ та наказу начальника Нововодолазької ОДПІ №421 від 30.09.2014року, відповідно до п.75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, п.78.1 ст. 78 та керуючись ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, а також в зв'язку з отриманням листа від ПАТ «Банк Кіпру» №0601-05/5702 від 10.07.2014р. (вх.ОДПІ від 24.07.2014року №368/7), в якому зазначено про наявність незавершеної імпортної операції клієнта ТОВ «Європейський фонду» (код 24271057) по зовнішньоекономічного контракту №50068227/1-1210/289 від 28.12.2010 року, проведено позапланову документальну невиїзду перевірку ТОВ «Європейський фонд розвитку» з питання дотримання вимог валютного законодавства по взаємовідносинах з компанією нерезидентом ЗАО «ТАМАК» (Російська федерація) за період з 28.12.2010 року по 30.09.2014 року, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акта.

За результатами перевірки було складено акт № 811/20-20-22-08/24271057 від 10.10.2014 р.

Згідно з висновками зазначеного Акту перевірки, відповідачем встановлені порушення:

- ст.2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями підприємством ТОВ «Європейський фонд розвитку» перевищено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (з 05.04.2012 року);

- п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п.2 Наказу Міністерства фінансів України від 25.12.1995р. №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» та до 2.3. «Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» затвердженого Наказом ДПА України від 04.10.1999 № 542 "Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", а саме порушено порядок декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, в результаті чого підприємством відображено недостовірні дані у Декларації та здійснено приховування (перекручення звітності) про валютні операції у поданих 9-ти Деклараціях, в т.ч. за 1 півріччя 2012року, за 9 місяців 2012року, 2012рік, за 1 квартал 2013року, за 1 півріччя 2013року, за 9 місяців 201З року, за 2013рік, за 1 квартал 2014року, за 1 півріччя 2014року.

За результатами вказаної перевірки 23.10. 2014 р. Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001772200, яким на підставі акта перевірки з валютного законодавства за порушення ст. 2 Закону України від 23 липня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 2 наказу Мінфіну України від 25.12.1995 р. № 207 «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 р. № 542, нарахована суму грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в загальній сумі 21699,00 грн.

Листом від 03.11.2014 р. № 3636/10/20-20-22-19 Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області повідомило позивача, що в додатку № 4 до акта перевірки невірно вказано курс валюти на день заборгованості. Після виправлення із зазначеним листом позивачу відправлено новий додаток № 4 до акту перевірки і податкове повідомлення-рішення № 0001812200 від 03 листопада 2014 р. на суму виправленої помилки, а саме 1989,68 грн.

25 грудня 2014 р. позивачем отримано рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 560/10/20-40-10-04-17 від 24.12.2014 р., яким податкове повідомлення-рішення № 0001812200 від 03.11.2014 р. залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення № 0001772200 від 23.10.2014 р. скасовано із зобов'язанням направити платнику податків окремі податкові повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій у сумі 3060 грн. за порушення ним порядку декларування валютних цінностей і про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 18639,00 грн.

05.01.2015 р. Нововодолазька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області на виконання рішення Головного управління Міндоходів у Харківській області № 560/10/20-40-10-04-17 від 24.12.2014 р. прийняла такі податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000022200, яким на підставі акта перевірки за порушення ст. 2 Закону України від 23 липня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», нарахована сума грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства (21081000) в загальній сумі 18639,00 грн.;

2) № 0000032200, яким на підставі акта перевірки за порушення п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п. 2 наказу Мінфіну України від 25.12.1995 р. № 207 «Про затвердження форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами», п. 2.3 Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 04.10.1999 р. № 542, нарахована сума грошового зобов'язання за порушення вимог валютного законодавства (21081000) в загальній сумі 3060,00 грн.

В обґрунтування встановлених порушень відповідач в акті перевірки зазначив, що надані до перевірки документи про надання послуг по перевезенню Комплектів по маршруту Тамбов - Харків не дають право здійснити залік по договору № 50068227/1-1210/289 від 28.12.2010р., оскільки даний договір не передбачає надання транспортні послуг по маршруту Тамбов - Харків (умови поставки FCA, м. Тамбов); документи надані на підтвердження транспортних послуг суперечать даним міжнародної товарно - транспортної накладної.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 28.12.2010 року по 30.09.2014р. встановлено порушення строків здійснення імпортної операції резидента, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в результаті чого порушено стаття 2 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94 -ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Перевіркою встановлено, що по платіжному дорученню № 007 від 07.10.2011р., в частині 76000 російських рублів, було перевищено встановлені законом строки надходження імпортного товару (до 04.04.2012р.) та станом на 30.09.2014р. наявна дебіторська заборгованість по віще вказаному договору в сумі 76000 грн. ТОВ «Європейський фонд розвитку» перевищено граничний строк розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності на 909 днів (з 05.04.2012р. по 30.09.2014р.)

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції яка діяла на час виникнення спірних відносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.. 4 даного Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 50068227/1-1210/289 від 28.12.2010р., укладеного між ТОВ «Європейський фонд розвитку» та ЗАО «Тамак» (Російська федерація) постачальник зобов'язаний виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити комплект деталей збірних конструкцій із деревини, загальна вартість комплекту становить 20000000 Російських рублів. На підтвердження відсутності дебіторської заборгованості позивачем до матеріалів справи надані зовнішньоекономічний контракт, додаткова угода до нього, специфікації, ВДМ № 807070001/2011/124073 від 28.04.11р., ЦМР № 202037, товарні накладні , рахунки фактури, акти, платіжні доручення в іноземній валюті.

Відповідно до умов вказаного контракту кожний комплект оплачується окремо в два етапи: 50 % від вартості комплекту протягом 3-з банківських днів з моменту підписання специфікації та 50 % від вартості комплекту протягом 3-х банківських днів від дня відвантаження комплекту.

На виконання умов контракту, позивачем проведено оплату через уповноважений банк «Банк Кіпру», що підтверджено платіжними дорученнями № 01 від 30.12.2010р., на суму 1000000 Російських рублів, 001 від 29.03.2011р. на суму 1299678 Російських рублів, № 004 від 24.05.2011р. на суму 536407 Російських рублів, № 005 від 30.06.2011р. на суму 975140 російських рублів, № 006 від 18.08.2011 р. на суму 1212592 Російських рублів, № 007 від 07.10.201р. на суму 2774923 Російських рублів.

В гр. 22 і гр. 42 ВМД № 807070001/2011/124073 від 28.04.2011 р. вказано, що сума за рахунком і ціна товару становлять 373540,45 грн., що при курсі рос. рубля до гривні 0,28741 (гр. 23 ВМД) становить 1299678 рублів і відповідає сумі, яка визначена в рахунку фактурі № 2325 від 25 квітня 2011 р., яка була подана разом з документами для митного оформлення імпортованого товару.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, при розрахунку митної вартості відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України, який був чинним на час митного оформлення товару, було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України згідно з рахунком-фактурою № 2326 від 25.04.2011 р., яка була подана з документами для митного оформлення.

Внаслідок зазначеного митна вартість імпортованого за вказаною ВМД товару склала 382162,75 грн., що при курсі рос. рубля до гривні 0,28741 (гр. 23 ВМД) становить 1329678 російських рублів.

В гр. 22 і гр. 42 ВМД № 807070001/2011/126734 від 05.07.2011 р. вказано, що сума за рахунком і ціна товару становлять 430518,82 грн., що при курсі рос. рубля до гривні 0,28482 (гр. 23 ВМД) становить 1511547 рублів і відповідає сумі, яка визначена в рахунку № 4686 від 05 липня 2011 р., який був поданий разом з документами для митного оформлення імпортованого товару.

Однак, при розрахунку митної вартості відповідно до приписів п. 5 ч. 2 ст. 267 МК України, який був чинним на час митного оформлення товару, було включено витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України згідно з рахунком № 875 від 05 липня 2011 р., який був поданий з документами для митного оформлення.

Внаслідок зазначеного митна вартість імпортованого за вказаною ВМД товару склала 439063,42 грн., що при курсі рос. рубля до гривні 0,28482 (гр. 23 ВМД) становить 1541547,01 російських рублів.

Таким чином, вартість транспортування товарів за рахунком-фактурою № 2326 від 25.04.2011 р. і рахунком № 875 від 05 липня 2011 р. були включені до митної вартості імпортованих товарів в сумі та відповідно до вимог законодавства України.

В п. 5.1 рамочного договору передбачено, що доставка товару здійснюється автотранспортом на умовах FCA м. Тамбов, РФ (Інкотермс 2000).

Однак, в п. 11 рамочного договору від 28.12.2010 р., за яким здійснювалося постачання товару ЗАТ «ТАМАК» (РФ), передбачено, що у всьому іншому, що не передбачено цим договором, Сторони керуються законодавством РФ.

Відповідно до ч. 2 ст. 434 ЦК РФ договір в письмовій формі може бути укладений шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного чи іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від сторони за договором.

ЗАТ «ТАМАК» фактично надало позивачу послуги з транспортування товару і надало позивачу рахунок-фактуру № 2326 від 25.04.2011 р. та рахунок № 875 від 05 липня 2011 р. про їх оплату за основним договором (рамочний договір від 28.12.2010 р.).

За наслідками надання вказаних послуг за основним договором (рамочний договір від 28.12.2010 р.) і з посиланням на нього сторонами було складено акти приймання-передачі послуг № 70 від 25.04.2011 р. і № 1334 від 05.07.2011 р., які скріплені підписами уповноважених представників сторін та їх печатками.

Крім того, в ході перевірки відповідачем було встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач в повному обсязі сплатив на користь ЗАТ «ТАМАК» вартість послуг із транспортування товару за рамочним договором від 28.12.2010 р.

Вищезазначене свідчить, що між сторонами рамочного договору від 28.12.2010 р. було досягнуто згоди та в письмовій формі шляхом обміну документами (рахунок-фактура № 2326 від 25.04.2011 р. і рахунок № 875 від 05 липня 2011 р., акти приймання-передачі послуг № 70 від 25.04.2011 р. і № 1334 від 05.07.2011 р.) щодо зміни умов поставки, обов'язку постачальника ЗАТ «ТАМАК» доставити товар у м. Харків, а також обов'язку позивача сплатити вартість доставки товару за основним договором (рамочний договір від 28.12.2010 р.). Внаслідок зазначеного вартість транспортування товару включається до вартості товару і була сплачена позивачем постачальнику ЗАТ «ТАМАК».

В п. 6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" зазначено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів.

За рамочним договором від 28.12.2010 р. позивачу постачалися комплекти деталей збірних конструкцій із деревини, в зв'язку з чим такий товар для цілей обліку позивача відповідає визначенню запасів.

Відповідно до п. 9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат як, зокрема, транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів).

Крім того, суд зазначає, що контролюючим органом було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 р. до 30.06.2012 р., про що складено акт від 10.10.2012 р. № 4340/2204/24271057, копія якого наявна в матеріалах справи.

При перевірці дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (п. 3.6 плану перевірки) порушень не встановлено.

Відповідно до акту від 15.09.2014 р. № 692/20-20-22-08/24271057 контролюючим органом було здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. до 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. до 31.12.2013 р.

При перевірці дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій (п. 3.5 плану перевірки) порушень не встановлено.

Нормами ПК України проведення повторної або додаткової перевірки передбачено лише в таких випадках:

- в ході адміністративного оскарження платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки (пп. 78.1.5 ПК України). При цьому така перевірка здійснюється за вибірковим способом, тобто виключно з питань, що стали предметом оскарження,

- в ході перевірки, здійсненої органом ДПС вищого рівня, виявлено невідповідність висновків акта перевірки органу ДПС нижчого рівня вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства (пп. 78.1.12 ПК України). При цьому орган ДПС вищого рівня має права призначати документальну позапланову перевірку, виключно за умови здійснення службового розслідування або порушення кримінальної справи щодо відповідних посадових осіб органів ДПС нижчого рівня.

Жодна із вказаних обставин при призначенні перевірки, за результатами якої було прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, була відсутня.

Внаслідок зазначеного і здійснення перевірки, і визначення за її результатами податкових зобов'язань є неправомірним.

Аналогічна правова позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.12.2012 р. № К/9991/29978/12 вказано наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено проведення повторної перевірки платника податку з тих же самих питань за той же самий період лише у випадку, коли органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (пп. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України).

При цьому рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Аналогічні підстави проведення повторної перевірки визначені п. 4 Указу Президента України від 23.07.98 N 817/98 "Про деякі заходи щодо дерегулювання підприємницької діяльності": "вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише в тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності в разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови".

Відтак, оскільки у законах України не передбачається права та обов'язку податкових органів проводити повторні перевірки за той же самий період, то визначення податкових зобов'язань за результатами такої перевірки є неправомірним.

Внаслідок зазначеного, суд прийшов до висновку, що відсутня дебіторська заборгованість на суму вказаних послуг нерезидента - ЗАО «ТАМАК» і порушення вимог ст. 2 Закону України від 23 липня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» з боку ТОВ «Європейський фонд розвитку».

Тому нарахування пені на вартість транспортних послуг за рахунком-фактурою № 2326 від 25.04.2011 р. і рахунком № 875 від 05 липня 2011 р. є необґрунтованою.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0001812200 від 03 листопада 2014 р., № 0000022200 від 05 січня 2015 р., № 0000032200 від 05 січня 2015 р. підлягають скасуванню.

Крім того, 30.09.2014 р. Нововодолазькою ОДПЇ на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу Податкового кодексу України та статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, здекларованих у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року по Товариству з обмеженою відповідальністю «Європейський фонд розвитку» . За результатами перевірки було складено акт № 749/20-20-15-17/2427105 від 30.09.2014 р.

Згідно з висновками зазначеного Акту перевірки, відповідачем встановлені порушення: пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями ТОВ «Європейський фонд розвитку» занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ у розмірі 401154 грн. та завищено від'ємне значення з ПДВ в сумі 18300 грн. за серпень 2014 року.

14.10. 2014 р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0002911500, яким за порушення гл. 5 ст. 200 п. 200.1 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 401154,00 грн. та 200577,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0002901500, яким за порушення гл. 5 ст. 200 п. 200.1 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2014 р. на 18300,00 грн.

Перевіряючи висновок акту перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України в редакції, яка була чинною на час здійснення камеральної перевірки, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Однак, з акту перевірки вбачається, що при здійсненні перевірки були використані не тільки дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, але і дані Єдиного реєстру податкових накладних, чим порушено вимоги підп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, а перевірка та визначення за її результатами податкового зобов'язання платнику податків є протиправними.

Щодо помилки в податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 р. суд зазначає наступне.

ТОВ «Європейський фонд розвитку» виписана та зареєстрована податкова накладна № 370 від 21.08.2014 р. на суму ПДВ 533580,70 грн.

У реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2014 р. ця податкова накладна помилково відображена у рядку 237 (податкові зобов'язання) на суму ПДВ 53358,12 грн., внаслідок чого у декларації за серпень 2014 р була допущена помилка в рядку 1 (занижено податкові зобов'язання) на різницю 480222,58 грн.

Позивач згідно з п. п. «б» п. 50.1 ст. 50 ПК України до отримання податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту камеральної перевірки, відобразив суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, - у складі декларації з ПДВ за вересень 2014 р. (в ряд. 01 збільшені податкові зобов'язання на відповідну суму). У реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2014 р. ця різниця відображена в рядку 337 (податкові зобов'язання) в сумі 480222,58 грн.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

В п. 50.2 ст. 50 ПК України вказано, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

На даний випадок не поширюються обмеження, які передбачені п. 50.2 ст. 50 ПК України, оскільки контролюючим органом з порушенням вимог ПК України було здійснено камеральну, а не документальну перевірку.

Таким чином, позивачем було самостійно виправлено помилку, яка була допущена в податковій декларації з ПДВ за серпень 2014 р., в податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 р., що відповідає приписам підп. «б» п. 50.1 ст. 50 ПК України.

У зв'язку із зазначеним, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення відповідача № 0002901500 від 14 жовтня 2014 р., № 0002911500 від 14 жовтня 2014 р. підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів в повному обсязі правомірності прийнятих ним рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014р. №0001652200, № 0001642200, № 0001672200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн., № 0001622200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 350 489,50 грн. (з яких: 1 566 993,00 грн. за основним платежем 783 496,50 грн. за штрафними санкціями), від 03.11.14 р. № 0001812200, від 05.01.15 р. № 0000022200 та № 0000032200, від 14.10.14р. № 0002901500 та № 0002911500.

3. Скасувати податкову вимогу Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.10.2014 р. № 724-25 і рішення Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 р. № 25.

4. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

5. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанова виготовлена 23.02.2015р.

Суддя Рубан В.В.