Вирок

від 27.02.2015 по справі 344/20321/14-к

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/20321/14-к

Провадження № 1-кп/344/160/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, раніше не судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,

у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст.358 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у використанні завідомо підробленого документа.

Злочин вчинено за наступних обставин.

10.06.2013 року у першій половині дня ОСОБА_4 звернувся до відділення ПАТ «ВТБ Банк», розташованого за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Незалежності, 4, з метою отримання споживчого кредиту. На підтвердження платоспроможності, ОСОБА_4 подав завідомо неправдиву довідку про доходи № 2-1-96 від 12.05.2013 року, видану на його ім`я, яку за невстановлених слідством обставин, отримав у невідомого чоловіка на ім`я ОСОБА_5 . Подача довідки про доходи була обов`язковою передумовою позитивного вирішення питання при отриманні кредиту у ПАТ «ВТБ Банк». Попередньо ОСОБА_4 був обізнаним у тому, що вказана довідка містила завідомо неправдиві відомості про заробітну плату за шість місяців, а саме: за період з листопада 2012 року по квітень 2013 року на посаді торгового представника ТОВ «Керовейл Трейдінг Україна», в м.Київ, проспект Георгія Гонгадзе, 5-А, офіс 8, код ЄДРПОУ 35085046, на загальну суму 30 073,73 грн. Однак, відомості, що містились у вказаній довідці взагалі не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_4 ніколи не був офіційно працевлаштований на ТОВ «Керовейл Трейдінг Україна» і жодних доходів не отримував.

В подальшому, 10.06.2013 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою отримання кредиту, пред`явив документи що посвідчують його особу, а саме паспорт громадянина України на власне ім`я та з метою підтвердження свого фінансового стану надав у відділенні Івано-Франківської регіональної дирекції ПАТ «ВТБ Банк», завідомо підроблену довідку про доходи №2-1-96 від 22.05.2013 року, яка містила неправдиві відомості про його заробітну плату за шість місяців, з листопада 2012 по квітень 2013 року, на загальну суму 30 073,73 грн., що не відповідало дійсності.

Справа надійшла до суду з угодою укладеною під час досудового розслідування між прокурором у даному кримінальному провадженні начальником відділу прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 про визнання винуватості від 25 грудня 2014 року, згідно з умовами якої прокурор та підозрюваний дійшли згоди, що злочин підозрюваним було вчинено саме при викладених вище обставинах, підозрюваний беззастережно визнав свою вину у вчиненні злочину.

Згідно вказаної угоди сторони дійшли згоди, що дії підозрюваного слід кваліфікувати за ч.4 ст.358 КК України та узгодили покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вказаному злочині визнав повністю та беззастережно, згоду на застосування узгодженого виду покарання підтримав, а угоду про визнання винуватості від 25 грудня 2014 року просив затвердити.

Прокурор вважає, що угода відповідає встановленим вимогам закону і може бути затверджена судом з призначенням узгодженого сторонами покарання.

Суд, роз`яснивши обвинуваченому ОСОБА_4 в ході розгляду справи суть обвинувачення та вид узгодженого покарання, його права передбачені ч.4 ст.474 КПК України та наслідки укладення і затвердження угоди передбачені ч.2 ст.473 КПК України, з`ясувавши при цьому, що обвинувачений правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, статей 468-475 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду, а також роз`яснивши сторонам, що у такому випадку вони будуть обмежені в підставах апеляційного та касаційного оскарження вироку, прийшов до висновку, що сумніву у добровільності та істинності позиції обвинуваченого відносно визнання винуватості та укладенні відповідної угоди немає і це не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз чи обіцянок. А також враховує наступне.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, та виходячи з положень статей 468, 469 КПК України угода про визнання винуватості при викладених вище обставинах може бути укладена.

Зміст угоди відповідає положенням обвинувального акта та вимогам ст.472 КПК України, а обвинувачення, з якими погоджується обвинувачений ОСОБА_4 , є обґрунтованими і свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості, що підтверджуються доказами та відповідає фактичним обставинам, не суперечить інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб.

Правильною є і узгоджена сторонами кваліфікація діянь обвинуваченого за ч.4 ст.358 КК України, так як вона ґрунтується на зазначених вище обставинах кримінального правопорушення і відповідно до ст.349 КПК України при визнанні обвинуваченим своєї вини не потребує підтвердження іншими доказами.

Кваліфікація діянь ОСОБА_4 за ч.4 ст.358 КК України є правильною оскільки він вчинив використання завідомо підробленого документа.

При узгодженні покарання сторонами враховано як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу обвинуваченого, фактичні обставини вчиненого правопорушення, як обставини, що пом`якшують відповідальність обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відповідає як закону так і фактичним даним кримінального провадження. Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягається вперше, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліках в Івано-Франківському ОНД та ОПНЛ №3 не перебуває, працює приватним підприємцем.

Визначаючись у призначенні покарання, сторони обґрунтовано вважають за можливе призначити покарання в межах санкції ч.4 ст.358 КК України у вигляді штрафу.

Суд, визначаючись у питанні можливості затвердження угоди виходить з того, що кваліфікація діянь ОСОБА_4 є правильною, а запропоноване угодою покарання у вигляді штрафу також відповідає положенням ст.65 КК України щодо тяжкості злочину, санкції ч.4 ст.358 КК України, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, конкретних обставин справи та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З врахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок чи інших дій, ніж ті що передбачені в угоді, відповідає фактичним обставинам правопорушень, не суперечать інтересам суспільства і не порушує права, свободи чи інтереси сторін та інших осіб, відповідає встановленим національними та міжнародними законодавчими актами вимогам і підлягає затвердженню з призначенням узгодженої сторонами міри покарання.

Процесуальні витрати за проведення судової експертизи у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України покласти на обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, керуючись розділом ІІІ вказаної Рекомендації та практикою Європейського Суду з прав людини щодо її застосування, ст.ст.314, 368, 370, 373, 374, 468-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Угоду про визнання винуватості від 25 грудня 2014 року укладену між прокурором у даному кримінальному провадженні начальником відділу прокуратури міста Івано-Франківська ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_4 затвердити.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що в грошовому виразі становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-технічної експертизи №09/07-532 від 08.12.2014 року в сумі 737 гривень 88 копійок.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1