Рішення

від 19.02.2015 по справі 916/5147/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" лютого 2015 р.Справа № 916/5147/14

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді Зайцева Ю.О.

При секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Зязюн І.В. (довіреність №04 від 05.01.2015р.);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до відповідача Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства про стягнення 9 872,44 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору : 22.12.2014р. Комунальне підприємство "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства про стягнення 9 872,44 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2014 р. порушено провадження у справі №916/5147/14 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

19.01.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача по справі Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просить відхилити позовну заяву у повному обсязі.

06.02.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" надійшли пояснення по справі.

У судовому засіданні 19.02.2015р. представником позивача було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

19.02.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

03.02.2014р. між Ізмаїльським технікумом механізації і електрифікації сільського господарства (надалі - замовник) та Комунальним підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (надалі - учасник) був укладений договір про закупівлю за державні кошти послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення № І-30 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, учасник зобов'язується у 2014 році поставити Замовникові послугу за кодом 35.30.1 - пара та гаряча ода постачання пари та гарячої води (пара та гаряча вода; постачання пари та гарячої води (далі - Послуга)), а Замовник - прийняти та оплатити послугу в строки, передбачені цим договором.

Послуга постачається на об'єкти Замовника (Додаток №1 до цього Договору) в обсязі 1 102,405 Гкал за параметрами теплоносія на вході мереж замовника, які відповідають температурному графіку (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, сума договору становить - 671 068,00 (шістсот сімдесят одна тисяча шістдесят вісім гривень 00 копійок), вт.ч. ПДВ 111 844,67 (сто одинадцять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 67 копійок).

На підставі п.4.1. Договору, Розрахунки за Послугу здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), підставі показів вузла обліку пропорційно опалювальній площі об'єкта згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженим в установленому порядку. Вартість спожитої Послуги визначається на підставі акту про обсяги споживання (Додаток № З.до цього Договору).

За приписами п.4.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів у такому порядку:

- до 20 числа розрахункового місяця 80 % очікуваної вартості надання Послуги в поточному розрахунковому періоді;

- кінцевий розрахунок за спожиту послугу здійснюється замовником згідно виставленого платіжного документу протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання документу, за мінусом оплаченої вартості в розрахунковому періоді. При непогодженні з сумою, зазначеною в платіжному документі,

- зобов'язується, впродовж терміну оплати, повідомити про свої зауваження в письмовому вигляді і підтвердити документально.

Згідно п.п. 7.8., 7.9. Договору, відмова замовника від підписання акта про порушення умов договору не звільняє його від відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій та вирішується в установленому порядку. У разі відмови замовника оплачувати за спожиті послуги у добровільному порядку заборгованість стягується в судовому порядку.

Цей договір набирає чинності з 01 січня 2014р. і діє до 31 грудня 2014р. включно, а в частині розрахунків за послугу згідно договору - до повного їх здійснення. (п. 10.1. Договору).

14.08.2014р. між Ізмаїльським технікумом механізації і електрифікації сільського господарства та Комунальним підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" було укладено додаткову угоду договору про закупівлю за державні кошти послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення № І-30 від 03.02.2014р. відповідно до якого, пункт 3.1.Договору викладено в наступній редакції "Сума Договору становить 884 443,31 грн. (Вісімсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сорок три гривні 31 копійка), в тому числі ПДВ 147 407,22 грн. (Сто сорок сім тисяч чотириста сім гривень 22 копійки), пункт 7.7 Договору доповнено підпунктом

7.7.12. наступного змісту: «7.7.12. За порушення строку кінцевого розрахунку згідно п.п. 4.4 Договору Замовник зобов'язується сплатити Учаснику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.» та доповнено договір пунктом 9.3 наступного змісту: « 9.3. Сторони домовились, що строк, у межах якого Замовник або Учасник можуть звернутись до суду з вимогами про захист своїх прав за цим Договором, складає три роки (строк позовної давності), в тому числі щодо застосування заходів відповідальності передбачених цим Договором та/або законодавством України, за невиконання/неналежне виконання умов Договору.».

На виконання умов договору Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" забезпечувало постачання теплової енергії в будівлі: навчальний корпус, що розташований за адресою: просп. Суворова, 81, м. Ізмаїл, бібліотеку, що розташована за адресою: просп. Суворова, 85, м. Ізмаїл, також гуртожитки, що розташовані за адресою: просп. Суворова, 83, та вул. Платова, 2-а, м. Ізмаїл.

Проте, в порушення умов договору відповідач вчасно за наді йому послуги не розрахувався, внаслідок чого позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 15.07.2014 вих. № Юо - 83/5/14 на суму заборгованості в розмірі 19 313,43 грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем лише в липні 2014 року був здійснений остаточний розрахунок по виставлених актах-фактурах за спожиту теплову енергію.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем виставлених актів-фактур за спожиту теплову енергію Комунальни підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" було нарахувало пеню в розмірі 3 106,64 грн., інфляційні втрати від прострочення оплат по виставлених актах-фактурах в у розмірі 6 085,03 грн. та 3 % річних - в розмірі 680,77 грн.

З наведених підстав Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 2 836,05 грн. - пені, 6 085,03 грн. - інфляційних втрат та 652,05 грн. - трьох відсотків річних.

19.01.2015р. до канцелярії господарського суду Одеської області від відповідача по справі Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, останній просить відхилити позовну заяву у повному обсязі.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між Ізмаїльським технікумом механізації і електрифікації сільського господарства та Комунальним підприємством „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" був укладений договір про закупівлю за державні кошти послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у вигляді гарячої води для опалення № І-30 від 03.02.2014р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання вказаного договору Комунальне підприємство „Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" забезпечувало постачання теплової енергії в будівлі: навчальний корпус, що розташований за адресою: просп. Суворова, 81, м. Ізмаїл, бібліотеку, що розташована за адресою: просп. Суворова, 85, м. Ізмаїл, також гуртожитки, що розташовані за адресою: просп. Суворова, 83, та вул. Платова, 2-а, м. Ізмаїл. Вказані відмості підтверджуються наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів-фактур.

Однак, відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, зобов'язання з оплати наданих за договором послуг належним чином не виконав та як вбачається з розрахунку наданого позивачем, відповідач оплатив надані послуги з простроченням. Вказані відомості відповідачем спростовані не були.

У зв'язку із цим позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, 2 836,05 грн. - пені, 6 085,03 грн. - інфляційних втрат та 652,05 грн. - трьох відсотків річних.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 7.7.12. Договору, передбачено, що за порушення строку кінцевого розрахунку згідно п.п. 4.4 Договору Замовник зобов'язується сплатити Учаснику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 2 836,05грн. суд вважає розрахунок позивача вірними, стягнення вищезазначеної суми заборгованості з відповідача обґрунтованою.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 652,05 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 085,03 грн.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором купівлі-продажу.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та інфляційних витрат, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 652,05 грн. та інфляційні витрати в сумі 6 085,03 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача у загальній сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст. 32,33,43,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" до відповідача Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства - задовольнити.

2. Стягнути з Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства (68600, Одеська обл. м. Ізмаїл, пр. Суворова, 81; код ЄДРПОУ 00728581) на користь Комунального підприємства "Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Клушина, 5-а; код ЄДРПОУ 005514413) суму інфляційних витрат у розмірі - 6 085 /шість тисяч вісімдесят п'ять/грн. 03 коп., 3% річних у розмірі - 652 /шістсот п'ятдесят дві/ грн. 05 коп., пеню у розмірі - 2 836 дві тисячі вісімсот тридцять шість/ грн. 05 коп. та - витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1 827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 24 лютого 2015 р.

Суддя Ю.О. Зайцев