Ухвала

від 12.02.2015 по справі 813/4371/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/800/65805/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Сіті Трейд" на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Сіті Трейд" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Сіті Трейд" (далі - ТОВ "Захід Сіті Трейд") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів України у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року позов ТОВ "Захід Сіті Трейд" задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Галицькому районі задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ "Захід Сіті Трейд" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Захід Сіті Трейд" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Галицькому районі проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Захід Сіті Трейд" з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за березень 2014 року. За результатами перевірки складено акт №410/13-04-15-01-09/39047989 від 22 травня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Захід Сіті Трейд" вимог: п. 187.1 ст. 187, п. 190.1, ст. 190, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2014 року на загальну суму 458092, 00 грн., у т.ч. завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту на 429697, 00 грн., занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на 28395, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Галицькому районі винесено податкові повідомлення-рішення від 10 червня 2014 року: №0001891501, яким ТОВ "Захід Сіті Трейд" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 49668, 00 грн. у т.ч. 28395, 00 грн. за основним платежем та 7099,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0001881501, яким ТОВ "Захід Сіті Трейд" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2014 року на 429697, 00 грн.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив та вказав у своїй постанові, що ТОВ "Захід Сіті Трейд" не порушено вимог податкового законодавства, а ДПІ у Галицькому районі не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, але суд апеляційної інстанції в своїй постанові не погодився з висновком суду першої інстанції та відмовив позивачу у задоволенні позову, оскільки ТОВ "Захід Сіті Трейд" документально не підтверджено здійснення господарських операцій та занижено податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2014 року на суму 458092, 00 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "Захід Сіті Трейд" та нерезидентом - компанією Kadney Enterprises LLP (UK) укладено контракт купівлі-продажу №10/03/14 від 10 березня 2014 року на поставку товарів. На митну територію України протягом лютого-березня 2014 року ввезено товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2906750, 00 грн. Також протягом березня 2014 року ТОВ "Захід Сіті Трейд" на підставі договору №0214/28-1 від 28.02.2014 року придбавало товари у ТОВ "Київтранссеть".

В подальшому ТОВ "Захід Сіті Трейд" реалізувало ТМЦ у березні та квітні 2014 року згідно договорів, що підтверджено копіями видаткових накладних та відповідних їм податкових накладних виписаних ТОВ "Захід Сіті Трейд" в адресу контрагентів.

Податкове зобов'язання ТОВ "Захід Сіті Трейд" з податку на додану вартість за березень 2014 року було визначено з урахуванням операцій з поставки товарів контрагентам ТОВ "Київтранссеть", ТОВ "Укрсвітло Плюс", ТОВ "Барви Україна", ПП "Спектр-Плюс", ПП "Альянс-СВ", ПП "Алікан-Т", ТОВ "Заммлер Україна", відповідно до податкових накладних, включених до Реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року, та відображено у податковій декларації з ПДВ за березень 2014 року.

Судом першої інстанції встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Захід Сіті Трейд" та контрагентами підтверджено необхідними документами. Документи про рух товарів, зокрема товарно-транспортні накладні та шляхові листи відсутні, оскільки контрагенти самостійно забирали товари зі складів.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: 1) будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; 3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно вимог п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції зазначено, що ДПІ у Галицькому районі не доведено належними доказами того, що ТОВ "Захід Сіті Трейд" мало взаємовідносини з іншими контрагентами, крім тих, що відображені у додатку №5 до декларації з ПДВ за березень 2014 року та реалізувало весь імпортований товар у березні 2014 року. Також ДПІ у Галицькому районі не доведено факту зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплату товарів, що підлягають постачанню, або оприбуткування коштів у касі ТОВ "Захід Сіті Трейд" або відвантаження товарів у березні 2014 року по операціях інших, ніж відображено ТОВ "Захід Сіті Трейд".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що ТОВ "Захід Сіті Трейд" не порушено вимог податкового законодавства та правомірно нараховано від'ємне значення податку на додану вартість за березень 2014 року, а тому ДПІ у Галицькому районі безпідставно винесено податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Захід Сіті Трейд" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та залишення в силі постанови Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Сіті Трейд" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров