Постанова

від 16.02.2015 по справі 826/20952/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 16 лютого 2015 року           10:15           № 826/20952/14 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., за участю секретаря судового засідання Шевченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» до  Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про  визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві ( далі – ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, відповідач) в якому просить : - визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо внесення до бази даних «Податковий блок» інформації на підставі акту перевірки від 31.10.2014 № 1594/26-59-22-06/38779682 щодо підтвердження господарських відносин з період 01.01.2014-30.04.2014; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві вилучити з інформаційних (електронних) баз даних органів державної податкової служби України акт документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» від 31.10.2014 № 1594/26-59-22-06/38779682; - зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити в електронній базі даних суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період 01.01.2014-30.04.2014.           Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив. Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТОРГПОСТАЧБУД» на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та згідно наказу про проведення перевірки № 1437 від 15.10.2014. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1594/26-59-22-06/38779682 від 31.10.2014 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГПОСТАЧБУД» (код ЄДРПОУ 38779682) щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Технік-ТРК» (код ЄДРПОУ 39015999) за період з 01.01.2014 по 30.04.2014. Податкові повідомлення-рішення за наслідками перевірки не виносились, однак податковим органом самостійно вчинено дії щодо корегування внесених ТОВ «ТОРГПОСТАЧБУД» до інформаційної системи «Податковий блок» податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів на підставі  акта № 1594/26-59-22-06/38779682 від 31.10.2014, а саме: зменшення задекларованих ТОВ «Торгпостачбуд» податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період. Позивач вважає протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві щодо внесення змін/коригувань до інформаційної бази даних «Податковий блок» на підставі акта, складеного за результатами такої перевірки, оскільки вони вчинені з порушенням встановленого порядку, а в акті перевірки викладені суб'єктивні та помилкові висновки щодо господарської діяльності ТОВ  «ТОРГПОСТАЧБУД». Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав правомірності своїх дій та відсутності у позивача порушеного права. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі – Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Пунктом 14.1.181 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, відповідно до п.198.1. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п.198.2. ст.198 Кодексу, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з частиною першою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Аналогічні правові норми містяться у п.2.4 Положення № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами. У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування. Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту та, як наслідок, на отримання бюджетного  відшкодування з ПДВ. Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку. При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Підпунктом 62.1.3  п. 6.2.1 ст.  62 Кодексу  передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього  Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до  ст. 74 Кодексу  податкова інформація, зібрана відповідно до цього  Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань. В силу приписів п.  58.1  ст.  58  та п.  86.8  ст.  Кодексу  на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Як зазначалося вище, податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки не приймались. З метою удосконалення процесу адміністрування податків було створено інформаційну систему «Податковий блок», що включає чотири підсистеми-сегменти операційної діяльності органів податкової служби, таких як: реєстрація платників податків; обробка податкової звітності та платежів; облік платежів; податковий аудит. Ця система призначена для виконання основних завдань органів ДПС, як-от: інформування платників податків про їх податкові зобов'язання та надання роз'яснень податкового законодавства; податковий облік та реєстрація платників податків; прийом та обробка документів податкової звітності та облік платежів; перевірка податкової звітності на відповідність вимогам та нормам, встановленим законодавчими та нормативними актами України; застосування заходів із погашення податкового боргу у випадках порушення податкової дисципліни з боку платників податків; вирішення спірних питань щодо сум податкових донарахувань та податкового боргу тощо. Слід також наголосити, що у податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому  Податковим кодексом України. Відтак наведене виключає можливість застосування до платника негативних правових наслідків (зокрема, у вигляді вилучення з електронної бази даних задекларованих ним показників) до моменту донарахування платникові податкового зобов'язання в порядку статті 54 Кодексу  та його узгодження. Судом встановлено проведення коригування відповідачем в електронній базі даних АІС «Податковий Блок» сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту у ТОВ  «Торгпостачбуд». При цьому, вказані обставини були встановлені судом з акта перевірки та письмових пояснень відповідача. Тобто, відповідач не має право коригувати показники податкової звітності на підставі акту перевірки. Так, відповідно до пункту  75.1  статті  75 Кодексу  органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом. Відповідно до пункту  86.1  статті  86 Кодексу   результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення перевіркою порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Згідно із пунктом  86.8  статті  86 Кодексу  податкові повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акті перевірки у порядку, передбаченому  статтею 58 цього Кодексу, для надсилати (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за лису розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Це означає, що у випадку складення акта за наслідками перевірки платника податків податковий орган визначає грошове зобов'язання та нараховує штрафні санкції лише шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, яке може у разі незгоди бути оскарженим до вищестоящого органу чи до суду. А відтак, відображення в АІС «Податковий блок» інформації про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки, є протиправним. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «ТОРГПОСТАЧБУД» підлягає задоволенню в повному обсязі. Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                             ПОСТАНОВИВ : Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» задовольнити повністю. Визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві щодо внесення до бази даних «Податковий блок» інформації на підставі акту перевірки від 31.10.2014 №  1594/26-59-22-06/38779682 щодо підтвердження господарських відносин з період 01.01.2014-30.04.2014 року. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного Управління Міндоходів у місті Києві вилучити з інформаційних (електронних) баз даних органів державної податкової служби України акт документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» від 31.10.2014 № 1594/26-59-22-06/38779682. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відновити в електронній базі даних суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань, які Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за період 01.01.2014-30.04.2014 року. Судові витрати в сумі 73,08 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГПОСТАЧБУД» за рахунок Державного бюджету України. Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій