Рішення

від 24.02.2015 по справі 914/4383/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 р. cправа № 914/4383/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення», м. Львів

про стягнення 30 368,68грн.

суддя Юркевич М.В.

Представники сторін:

від позивача : Солтис Б.М. - представник

від відповідача: не з'явився

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» про стягнення 19 543,00 грн. основного боргу, 899,48 грн. пені, 104,78 грн. 3% річних та 422,12 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2014 р. розгляд справи призначено на 13.01.2015р.

13.01.2015р. розгляд справи було відкладено на 10.02.2015р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 10.02.2015р. представник позивача подав на розгляд суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій здійснив нарахування відповідачу орендної плати, включаючи період протягом якого дана справа перебуває на розгляді в господарському суді (з 01.12.2014р. по 5.02.2015р.). Відтак, з урахуванням вказаної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача 28 942,30 грн. основного боргу, 899,48 грн. пені, 104,78 грн. 3% річних та 422,12 грн. інфляційних втрат.

Відповідач повторно явку свого уповноваженого представника в засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Господарський суд, в порядку ч.6 ст. 22 ГПК України перевіривши, що подана заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і законні інтереси, дійшов висновку її задоволити та розглядати позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Крім того, позивачем було подано на розгляд суду клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, у зв'язку з необхідністю представлення додаткових доказів.

Господарський суд, розглянувши подане клопотання, враховуючи особливість розгляду даної справи, вважає за доцільне продовжити строк розгляду спору на 15 днів.

10.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 24.02.2015р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 24.02.2015р. представник позивача надав суду додаткові докази в обґрунтування позовних вимог. Крім того, представник підтримав заявлені раніше позовні вимоги та просив суд їх задоволити.

Відповідач в жодне судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав.

Виходячи з того, що відповідач ухиляється від виконання вимог ухвал суду, не забезпечував явку свого уповноваженого представника в судові засідання, а в силу приписів ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

11.11.2013р. між публічним акціонерним товариством «ВіЕс Банк» (правонаступник всіх прав та обов'язків ПАТ «Фольксбанк») (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» (відповідачем) було укладено договір оренди нежитлових приміщень №16-13/Л.

За умовами п.1.1 вказаного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 47,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Грабовського, 11, корпус 1.

18.11.2013р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди.

В п. 4.2 договору сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць оренди становить 4 617,20 грн. з урахуванням ПДВ та індексації. Щомісячна орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на підставі рахунку-фактури.

На виконання умов договору та у відповідності до п.4.2. позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату оренди, зокрема:

№13/07 від 01.07.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/08 від 01.08.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/09 від 01.09.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/10 від 01.10.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/11 від 15.11.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/12 від 01.12.2014р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/01 від 01.01.2015р. на суму 4 617,20 грн.;

№13/02 від 01.02.2015р. на суму 824,50 грн..

Загальна сума нарахованої позивачем орендної плати за період з 01.07.2014р. по 05.02.2015р. становила - 32 086,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач лише частково оплатив орендну плату по рахунку №13/07 від 01.07.2014р. на суму 3 543,00 грн. Відтак, як стверджує позивач, наступні орендні платежі відповідачем оплачені не були, що спричинило борг останнього у розмірі 28 942,30 грн.

З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку заборгованості не погасив, позивач звернувся до господарського суду Львівської області з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» 28 942,30 грн. основного боргу з урахуванням 899,48 грн. пені, 104,78 грн. 3% річних та 422,12 грн. інфляційних втрат в судовому порядку.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення. При цьому, виходить із наступного:

Згідно ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди, 18 листопада 2013 року було оформлено акт приймання - передачі нерухомого майна, який підписаний уповноваженими представниками сторін. (а.с. 27).

Згідно п. 4.2 договору, щомісячна орендна плата сплачується орендарем орендодавцю на підставі рахунку-фактури.

Судом встановлено, що позивач відповідно до умов договору щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату оренди приміщення (а.с.28-32,52-54), натомість останнім неналежно виконувались свої договірні зобов'язання в частині своєчасної оплати плати, внаслідок чого виникла заборгованість за період 01.07.2014р. по 05.02.2015р. в сумі 28 942,30 грн. Доказів, які свідчили б протилежне відповідач суду не надав.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В п. 14.1. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення орендарем щомісячної орендної плати, орендодавець вправі вимагати сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розрахованої за кожен день прострочки від суми своєчасно несплаченої орендної плати.

На підставі вищенаведених положень, позивач здійснив нарахування відповідачу 899,48 грн. пені, 104,78 грн. 3% річних та 422,12 грн. інфляційних втрат.

Господарський суд, перевіривши підставність нарахування зазначених вище сум дійшов висновку, що такі нараховано правильно, є обгрунтованими, а відтак підлягають до задоволення.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем не спростовано правильності вихідних даних наданих позивачем та не подано доказів погашення заборгованості, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення повністю.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст.,33,34,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» задоволити повністю.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» (79014, м. Львів, вул. Збаразька, 4, код ЄДРПОУ 38582760) на користь публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» (79000, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 19358632) 28 942,30 грн. основного боргу, 899,48 грн. пені, 104,78 грн. 3% річних, 422,12 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.116 та 117 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.02.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.02.2015р.

Суддя Юркевич М. В.