Рішення

від 24.02.2015 по справі 910/29620/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015Справа №910/29620/14 За позовом приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ЄВРОСТИЛЬ"

про стягнення 50 043,20 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Косянчук В.В.(дов. від 23.12.2014)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 256 від 04.05.2012 у розмірі 50 043,20 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.12.2014 порушено провадження у справі №910/29620/14 та призначено до розгляду на 22.01.2015.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 22.01.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 10.02.2015.

Представник відповідача в судове засідання 10.02.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 10.02.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 24.02.2015.

24.02.2015 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі, свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 24.02.2015 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 23.01.2015.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.05.2012 між приватним акціонерним товариством "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (далі позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ЄВРОСТИЛЬ" (далі відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №256(далі договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Позивачем було передано у тимчасове платне користування Відповідача приміщення, розташовані у Київській області в смт. Коцюбинське по вул. Пономарьова, 7, а саме: складські та виробничі приміщення площею 123,6 кв.м., що підтверджується актом прийому-передачі приміщення від 04.05.2012(копія в матеріалах справи).

Як зазначив позивач, спірні відносини між відповідачем та позивачем виникли в зв'язку з наявністю заборгованості із щомісячних платежів за користування об'єктом оренди та несплатою відшкодування понесених позивачем витрат за спожиті комунальні послуги.

В п.2.1. Договору сторони визначили, що загальний розмір щомісячного платежу за користування об'єктом оренди, становить: 4 115,88 грн. з ПДВ (в т.ч. ПДВ 685,98 грн.). До складу щомісячного платежу входить: розмір орендної плати у сумі 3 708,00 грн. з ПДВ та вартість послуг по контрольно - пропускній системі у сумі 407,88 грн. з ПДВ . Вартість послуг по контрольно - пропускній системі обчислюються з розрахунку 11% від загального розміру місячної орендної плати.

Відповідно до п. 2.5. Договору оренда плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно з 5-го числа, але не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Як свідчать матеріали справи, в період користування приміщенням з листопада 2012 року по жовтень 2013 року у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів на загальну суму 34 040,92 грн., а саме:

Період користування приміщеннямСума орендної плати (гри.)Сплачено Відповідачем (грн.)Сума заборгованості Відповідача (грн.) Листопад 2012 року 4 115,88 586,00 3 529,88 Грудень 2012 року 4 115,88 0,00 4 115,88 Січень 2013 року 4 115,88 4 115,88 00,00 Лютий 2013 року 4 115,88 3 115,88 1000,00

Березень 2013 року 4 115,88 0,00 4 115,88 Квітень 2013 року 4 115,88 1 300,00 2 815,88 Травень 2013 року 4 115,88 0,00 4 115,88 Червень 2013 року 4 115,88 3 115,88 1 000,00

Липень 2013 року 4 115,88 0,00 4 115,88 Серпень 2013 4 115,88 0,12 4 115,76 Вересень 2013 року 4 115,88 3 115,88 1 000,00 Жовтень 2013 року 4 115,88 0,00 4 115,88 Всього: 49 390,56 15 349,64 34 040,92

Також, за умовами и.3.2. Договору сторони дійшли згоди, що вартість комунальних послуг не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на рахунок Орендодавця.

Орендар здійснює оплату послуг в 3-х денний термін з дня виписки рахунку Орендодавцем (п.3.4 Договору).

За період з листопада 2012 року по жовтень 2013 року у відповідача виникла заборгованість з відшкодування комунальних послуг на загальну суму 6 603,74 гри., а саме:

Період заборгованостіСума до сплати (грн.)Дата та номер рахункуСплачено Відповідачем (грн.)Сума заборгованості Відповідача (грн.) Грудень 2012 року 1 960,80 18.12.2012 1075 0,00 1 960,80 Січень 2013 року 1 960,80 17.01.2013 39 0,00 1 960,80 Березень 2013 року 2 048,40 27.03.2013 172 0,00 2 048,40 Вересень 2013 року 846,29 15.08.2013 488 212,55 633,74 Всього: 6 816,29 212,55 6 603,74

Отже загальний розмір заборгованості відповідача становить за Договором становить 40 644,66 грн., у тому числі: 34 040,92 грн. зі сплати орендних платежів та 6 603,74 грн. з відшкодування витрат на комунальні послуги.

Факт часткової оплати відповідачем заборгованості по орендній платі підтверджується виписками з рахунку позивача, що були надані останнім в судовому засіданні.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 40 644,66 грн., вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1696,57 грн. та інфляційні збитки в сумі 7451,28 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом встановлено, що згідно розрахунку позивача 3% річних становлять 1696,57 грн., інфляційні збитки - 7451,28 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 8.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за виконані роботи, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 8.3 договору, яка складає 250,69 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 250,69 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕБЛЕВА ФАБРИКА ЄВРОСТИЛЬ" (03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. М.Грінченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 37119464) на користь приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, буд. 7, код ЄДРПОУ 00292729) основну заборгованість в сумі 40 644(сорок тисяч шістсот сорок чотири) грн. 66 коп., 3% річних в сумі 1696(одна тисяча шістсот дев'яносто шість) грн. 57 коп., інфляційні збитки в сумі 7451(сім тисяч чотириста п'ятдесят одна) грн.. 28 коп., пеню в сумі 250(двісті п'ятдесят) грн. 69 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.03.2015