Рішення

від 16.02.2015 по справі 910/29014/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015Справа №910/29014/14 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс»

про стягнення 25 613, 84 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

Від позивача Яндульський Д.В. (дов. №3025-О від 17.09.2014)

Від відповідача не прибув

ВСТАНОВИВ:

24.12.2014 позивач - публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 02.12.2014 до товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» про стягнення з відповідача 25 613, 84 грн. плати за надані послуги відповідно до договору банківського обслуговування від 04.03.2011 , яких 11 351, 38 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 11 809,10 грн. пені, 2 453, 36 грн. заборгованість з комісії.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.12.2014 порушено провадження у справі № 910/29014/14 та справу призначено до розгляду на 19.01.2015.

В судове засідання, призначене на 19.01.2015, з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судові засідання, призначені на 19.01.2015 та 16.02.2015, представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, що підтверджується поштовим поверненням № 0103032845987.

Ухвали суду надсилалися відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, а також положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову в повному обсязі з таких підстав .

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до умов заяви про відкриття поточного рахунку, поданої товариством з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» 04.03.2011, публічним акціонерним товариством Комерційним банком "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку №26003060426047 з встановленим кредитним лімітом в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області №5/5005/7650/2012 від 08.11.2012 з товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» стягнено заборгованість за договором від 04.03.202011 за період з 04.03.2011 по 20.06.2012 у розмірі 35 502, 26 грн., з яких 20 969,30 грн. - заборгованість із прострочення кредиту; 9687,23 грн. - прострочена заборгованість зі сплати відсотків, 943,60 грн. - заборгованість з комісії, 3 902,13 грн.

Позивач в своїй позовній заяві б/н від 02.12.2014 звернувся до господарського суду м. Києва у зв'язку із неналежним виконанням умов договору банківського обслуговування б/н від 04.03.2011 (далі-договір) та нарахуванням за ним плати за надані послуги заборгованості по відсоткам за користування кредитом, пені, та заборгованості з комісії, станом на 27.11.2014.

Згідно заяви про відкриття кредитного рахунку, поданої 04.03.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю "Софі Плюс", Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" здійснювалось обслуговування поточного рахунку № 26003060426047 з встановленим кредитним лімітом, в електронному вигляді, через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення інші), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".

Зазначені правила розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт підписуючи заяву у відділенні банку.

У розділі 1 (відкриття рахунку) поданої до банку Відповідачем заяви відзначено: "підписавши цю заяву, погоджуюсь із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за Розрахунковими картками (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua, http://сlient-bank.privatbank.ua), Тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають договір банківського обслуговування".

Відповідно до довідки о розмірах встановлених кредитних лімітів вих.. № 08.7.0.0.0/141202154745 від 02.12.2014, товариству з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» надано кредитний ліміт в розмірі 45 600, 00 грн.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, у межах кредитного ліміту (надалі - ліміт). Техніко-економічного обґрунтування кредиту -фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлення засоби електронного зв'язку банку та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення чи інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишку засобів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів у межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Кредит надається у обмін на зобов'язання клієнта щодо поверненню кредиту, сплати процентів та винагороди (пункт 3.18.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг).

Згідно з пунктом 3.18.1.8 Умов та Правил надання банківських послуг проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до „Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі „Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформації, або в будь-які іншій формі). Відповідно до статей 212 , 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення клієнтом якого-небудь із зобов'язань по кредиту, банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення якого-небудь з зобов'язань, має право встановити інший строк повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення з зазначенням дати строку повернення кредиту на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою засобів електронного зв'язку банка і клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms- повідомлення чи інших). При непогашення заборгованості у строк, вказаний в повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, вказаної в повідомленні, вважається простроченою.

У пункті 3.8.1.11 Умов та Правил надання банківських послуг періодом безперервного користування є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування „кредитним лімітом на поточному рахунку" -не більше 35 днів; початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня; зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредиту; датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо; зменшення або збільшення заборгованості по кредиту в період безперервного користування кредитом; датою закінчення періоду безперервного користування вважається день, по закінчення якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У пунктах 3.18.4.1, 3.18.4.1.1, 3.18.4.1.2 та 3.18.4.1.3 Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційна процентна ставка). Порядок розрахунку процентів: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати анулювання дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (надалі -„період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти у розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами та Правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня наступного за датою порушення зобов'язань.

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількістю днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (пункт 3.18.4.9 Умов та Правил надання банківських послуг);

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за користування кредитними коштами станом на 27.11.2014 повинен був сплатити відсотки за користуванням кредитом в розмірі 11 351, 38 грн.

Також при перерахуванні клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові картки, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), із суми кожного із проведених за рахунок кредитного ліміту перерахувань, стягується комісійна винагорода у розмірі 3% від суми перерахувань; клієнт доручає банку списувати суми такої комісійної винагороди, що підлягають до сплаті банку, зі свого поточного рахунку (пункту 3.18.1.17 Умов та Правил надання банківських послуг);

Згідно пункту 3.18.4.4 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту у відповідності з пунктами 3.18.1.6., 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, існуючого на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Клієнт сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за користування кредитними коштами станом на 27.11.2014 повинен був сплатити комісію за користування кредитом в розмірі 2 453, 36 грн.

Відповідно до пункту 3.18.2.3.4 Умов та Правил надання банківських послуг банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого „Умовами", змінити умови кредитування -вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, строк повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісійної винагороди вважається таким, що настав.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості по кредиту, відсоткам за користування кредитними коштами та по комісійній винагороді перед позивачем відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.18.5.1 Умов та Правил надання банківських послуг у випадку порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань із сплати відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених пунктами 3.18.1.8., 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.18.2.2.5, 3.18.4.4., 3.18.4.5, 3.18.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А у разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, вказаному в пункті 3.18.4.1.3 від суми заборгованості за кожний день прострочення; сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати. Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язання, передбаченого пунктами 3.18.0.5.1, 3.18.5.2, 3.18.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане клієнтом (пункт 3.18.5.4 Умов та Правил надання банківських послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за користування кредитними коштами у розмірі 45 600,00 грн. станом на 27.11.2014 повинен був сплатити пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання в розмірі 11 809, 10 грн.

Доказів сплати суми кредиту за договором від 04.03.2011, відсотків за користування кредитом, комісії та пені за порушення зобов'язань по договору відповідачем суду не надано.

Таким чином заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 04.03.2011 станом на 27.11.2014 становить 25 613, 84 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, щодо суми заборгованості за договором, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 11 351, 38 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 11 809,10 грн. пені, 2 453, 36 грн. заборгованості з комісії.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 136, кім. 34, код 36942117) на публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул.. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 11 351 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 38 коп. , пеню в розмірі 11 809 (одинадцять тисяч вісімсот дев'ять) грн. 10 коп., заборгованість з комісії в розмірі 2 453 (дві тисячі чотириста п'ятдесят три) грн. 36 коп. та 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене та підписане 23.02.2015

Суддя В.О. Демидов