Рішення

від 17.02.2015 по справі 910/28460/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/28460/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" про стягнення 23 440,86 грн. Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17 лютого 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 23 440,86 грн., з яких, 16 596,00 грн. заборгованості, 3 027,67 грн. три проценти річних, 3 817,19 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 року порушено провадження у справі № 910/28460/14, слухання справи призначено на 29.01.2015 року.

23.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

23.01.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди.

Представники сторін в судове засідання 29.01.2015 року не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином.

Розглянувши заяву сторін про затвердження мирової угоди, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Спір може бути врегульований укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу.

Суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:

а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;

б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;

в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;

г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язань сторін;

д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.

Дослідивши зміст поданої на затвердження суду мирової угоди, проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд відзначає, що сторони не погодили порядок та строки оплати суми боргу у розмірі 1 844,00 грн.

Окрім того, як вбачається з преамбули вищевказаної мирової угоди, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" дана угода підписана Колодяжним І.О., посадове становище якого зазначено як "директор". Однак, жодних доказів того, що Колодяжний І.О. обіймає вказану посаду (протокол загальних зборів, довідка ЄДРПОУ тощо) суду не надано, відтак, відсутні належні докази на підтвердження повноважень особи, що підписала мирову угоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 17.02.2015 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

13.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про розгляд справ за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" та заява про зменшення позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 10 673,00 грн. заборгованості, 3 108,67 грн. три проценти річних, 5 266,80 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, позовні вимоги розглядаються з урахуванням заяви поданої позивачем 13.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва.

У судове засідання 17.02.2015 року представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 17.02.2015 року повторно не з'явився, вимоги ухвали суду у справі № 910/28460/14 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 35, на яку було відправлено ухвали суду вказана в позові та підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

11.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" (покупець) було укладено договір поставки № 1101 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується - товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Кількість, ціна та вартість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються у видаткових накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставка товару покупцю здійснюється силами та за рахунок постачальника, на умовах DDP - місце визначене покупцем, у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" протягом не пізніше 14 (чотирнадцяти) робочих днів з моменту подання покупцем замовлення.

Датою поставки вважається дат підписання видаткової накладної (пункт 2.12 Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору ціна на товар встановлюється в гривнях та базується на основі видаткових накладних, яких повинна міститись наступна інформація: найменування товару, його асортимент (номенклатура), кількість та ціна на товар.

Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011 року.

Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не попередить письмово про свій намір розірвати або припинити дію Договору, Договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах (пункт 10.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 131 989,05 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- № Т - 25011102 від 25.01.2011 року на суму 10 165,04 грн.;

- № Т - 07021104 від 07.02.2011 року на суму 18 844,60 грн.;

- № Т - 10021108 від 10.02.2011 року на суму 3 081,10 грн.;

- № Т - 14041102 від 14.04.2011 року на суму 12 336,58 грн.;

- № Т - 19041102 від 19.04.2011 року на суму 2 974,01 грн.;

- № Т - 17051107 від 17.05.2011 року на суму 6 740,88 грн.;

- № Т - 5071101 від 05.07.2011 року на суму 1 073,36 грн.;

- № Т - 40811001 від 04.08.2011 року на суму 7 141,86 грн.;

- № Т - 140911002 від 14.09.2011 року на суму 7 566,55 грн.;

- № Т - 121011001 від 12.10.2011 року на суму 9 311,63 грн.;

- № Т - 191011001 від 19.10.2011 року на суму 3 429,73 грн.;

- № Т - 231111001 від 23.11.2011 року на суму 6 090,34 грн.;

- № Т - 91211002 від 09.12.2011 року на суму 1 599,96 грн.;

- № Т - 91211004 від 09.12.2011 року на суму 5 375,00 грн.;

- № Т - 25011102 від 25.01.2011 року на суму 10 165,04 грн.;

- № Т -231211009 від 23.12.2011 року на суму 247,05 грн.

Пунктом 4.12. Договору сторони погодили, що покупець має право повернути товар постачальнику у будь-якому нижче передбаченому випадку:

- узгодження повернення товару між сторонами;

- до закінчення строку придатності товару залишилось менш 1/3 від вказаного строку придатності на відповідний товар;

- кінець сезону продажу для сезонних товарів.

У відповідності до пункту 4.12. Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" було повернуто товар на загальну суму 12 367,00 грн., що підтверджується видатковими накладними на повернення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач, в порушення у мов Договору та чинного законодавства України, здійснив лише часткову оплату поставленого позивачем товару, внаслідок чого, у відповідача утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" у розмірі 10 673,00 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 673,00 грн. основної заборгованості за Договором, 3 108,67 грн. три проценти річних, 5 266,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою договір № 1101 від 11.01.2011 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо поставки нафтопродуктів виконав належним чином, зауважень щодо поставки товару від відповідача не надходило, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими особами та скріплені печатками сторін (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за поставлений позивачем товар згідно Договору, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" у розмірі 10 673,00 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Доказів протилежного суду не надано.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 10 673,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем, в порядку статей 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" 10 673,00 грн. заборгованості за договором поставки товару № 1101 від 11.01.2011 року підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 108,67 грн. три проценти річних, 5 266,80 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права вимагати від відповідача сплати останнім 3% річних за порушення грошового зобов'язання від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних на загальну суму 3 108,67 грн.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Дослідивши розрахунок збитків від інфляції, суд визнає його арифметично вірним, а позов в частині стягнення збитків від інфляції на суму 5 266,80 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в розмірі, визначеному чинним законодавством.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Форсайт" ( 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 35, ідентифікаційний код 34044999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трефль-Україна" (79056, м. Львів, вул. Гайдучка, буд. 1, ідентифікаційний код 34279302) 10 673 (десять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 00 коп. заборгованості, 3 108 (три тисячі сто вісім) грн. 67 коп. три проценти річних, 5 266 (п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 80 коп. інфляційних нарахувань, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.02.2015 року

Суддя С.В. Стасюк