Постанова

від 26.02.2015 по справі 904/8436/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 Справа № 904/8436/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. - доповідач;

суддів: Верхогляд Т.А., Науменко І.М.

при секретарі судового засідання: Малик С.О.

сторони учасники судового процесу, явку у судове засідання своїх повноважних представників не забезпечили

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер-Фасад» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 по справі № 904/8436/14 (суддя Мілєва І.В.)

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк», Київ

до Приватного підприємства «Лідер-Фасад», м. Дніпропетровськ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія «Лідер», м. Дніпропетровськ

про стягнення 535186,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2014 рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8436/14 позов задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 535186,49 грн., з яких: 34729,14 доларів США (449923,58 грн.) - заборгованості по кредиту; 3457,48 доларів США (44792,41 грн.) - заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.01.2014 по 02.10.2014 включно; 3322,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 37148,04 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та 10703,73 грн. судового збору.

Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 453,93 грн., перерахованого платіжним дорученням № 26761 від 07.10.2014.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю простроченої заборгованості через невиконанням позичальником - ТОВ Промислова компанія «Лідер» своїх зобов'язань перед кредитором - ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором від 29.11.2007 № 06.32-17-1/07-СК, що є підставою для стягнення з поручителя - ПП «Лідер-Фасад» на користь ПАТ «ВТБ Банк» суми боргу за договором поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка мотивована незаконним стягненням пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне повернення кредиту, а також її нарахуванням за період більший ніж шість місяців з моменту виконання зобов'язання, що на його думку є порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Водночас, апелянт, посилаючись на норму ст. 233 Господарського кодексу України вказує на необхідність зменшення судом розміру штрафних санкцій.

Також, апелянт вважає припиненим договір поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ укладений між ВАТ ВТБ Банк, ПП «Лідер-Фасад» та ТОВ ПК «Лідер», оскільки в останньому не зазначено строк його дії, а ВАТ ВТБ Банк не пред'явив вимогу до поручителя у визначений законом (ч. 4 ст. 559 ЦК України) шестимісячний строк.

Крім того, апелянт вважає нікчемними договори № 1 та № 2 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ, який є припиненим, оскільки за загальними нормами цивільного законодавства зміна договору допускається тільки за існуючим правовідношенням.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.01.2015, апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.02.2015.

12.02.2015 розгляд справи відкладався у судовому засіданні на 26.02.2015.

Представники сторін учасники судового процесу явку у судове засідання, яке відбулося 26.02.2015, своїх повноважних представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином (а. с. 123-124, 128-129).

Представник позивача надіслав на адресу апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, згідно якого просив колегію суддів залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

26.02.2015 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідність ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, в межах перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 29.11.2007 між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія «Лідер» (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 06.32-17-1/07-СК (далі - кредитний договір) (а. с. 13-14) з додатками до нього № 1, 2, 3, 4 та відповідними графіками погашення кредиту і сплати процентів (а. с. 16-33).

Згідно п. 1.1. предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах:

- сума кредиту 100000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів.

- строк користування по « 29» листопада 2012.

- плата за користування кредитом 14 % (чотирнадцять) відсотків річних.

Згідно п. 3.1. кредитного договору, погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюються в порядку та строки згідно Графіка повернення кредиту і сплати відсотків (а. с. 15), який є невід'ємною частиною кредитного договору ( далі - графік). У разі зміни графіку з будь-яких підстав, новий графік починає діяти, а попередній графік втрачає свою силу з дня підписання сторонами нового графіку. Підписання нового графіку не тягне за собою необхідність укладання змін до кредитного договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов кредитного договору більше 3 (трьох) банківських днів, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, від суми прострочених зобов'язань. При цьому якщо термін простроченої заборгованості з погашення кредиту та/або відсотків складає менше 3 (трьох) банківських днів - пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 (чотири) і більше банківських днів, пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань (п. 8.1. кредитного договору).

На виконання умов кредитного договору позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер» кредит на суму 100000,00 доларів США (в еквіваленті 505000,00 грн.), що підтверджується меморіальним валютним ордером № TR.65847.1.16 від 29.11.2007 (а. с. 37).

05.11.2009 між банком, Приватним підприємством «Лідер-Фасад» (далі - третя особа, або поручитель) та позичальником укладено Договір поруки № 06.62/09-ДПЗ (далі - договір поруки), згідно п. 1. якого, поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін, умови повернення, сплата яких встановлюються кредитним договором № 06.32-17-1/07СК від 29.11.2007 та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Згідно п. 11 договір поруки вступає в дію з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договорам.

Договір поруки підписаний повноважними представниками кредитора, позичальника та поручителя, скріплений печатками підприємств.

30.06.2011 між банком, поручителем та позичальником укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки № 06.62/09-ДПЗ від 05.11.2009 (а. с. 39-40).

Згідно п. 1.2. договору про внесення змін № 1 до договору поруки, згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 100000,00 (сто тисяч) доларів США 00 центів на строк до 29 травня 2014 року включно зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 % (чотирнадцять відсотків) річних або в іншому розмірі, передбаченому кредитним договором.

2.1. Сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

2.5. У випадку порушення позичальником зобов'язань (будь-якого із зобов'язань) за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі чи частково. Поручитель здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором у валюті кредиту.

4.1. При простроченні виконання поручителем зобов'язань, що визначені в п. 1.2. цього договору, поручитель зобов'язаний сплатити на користь банка пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення від суми прострочених зобов'язань. Вказана пеня розраховується по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення. При цьому, пеня сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

5.1. Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

12.12.2012 між банком, поручителем та позичальником, укладено договір про внесення змін та доповнень № 2 до договору поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ (далі - договір про внесення змін-2), яким сторони домовились внести зміни до п. 5.1. договору поруки, виклавши його в наступній редакції: «п. 5.1. цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 29.05.2017 включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання» (п. 2 договору про внесення змін та доповнень № 2 (а. с. 41-42).

Згідно позовної заяви, позивач просив стягнути солідарно з відповідача та третьої особи заборгованість по кредитному договору.

29.12.2014 позивач звернувся до суду з уточненою позовною заявою, згідно якої, просив стягнути з відповідача 535186,49 грн., з яких: 34729,14 доларів США (449923,58 грн.) - заборгованість по кредиту; 3457,48 доларів США (44792,41 грн.) - заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.01.2014 по 02.10.2014 включно; 3322,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів; 37148,04 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 546, 548 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідач доказів сплати заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором у розмірі 535186,49 грн. не надав, доводи позивача щодо наявності заборгованості у вказаному розмірі не спростував.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним рішення місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 535186,49 грн., з яких: 34729,14 доларів США (449923,58 грн.) - заборгованість по кредиту; 3457,48 доларів США (44792,41 грн.) - заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.01.2014 по 02.10.2014 включно; 3322,47 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів та 37148,04грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 21.10.2013 по 02.10.2014 включно.

Розрахунок суми позову відповідає матеріалам справи та відповідачем не спростований, контррозрахунок суми позову відповідачем не надано.

Доводи апелянта відносно нарахування позивачем пені за несвоєчасну сплату процентів та несвоєчасне повернення кредиту, стягнення її за рішенням суду за період більший ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання колегією суддів відхиляються, оскільки з розрахунку заборгованості (уточненого) вбачається, що нарахування позивачем пені здійснено в межах шестимісячного строку на прострочену заборгованість, за курсом НБУ. Крім того, згідно п. 7.1. доповнень № 4 до кредитного договору та п. 4.1. договору про внесення змін та доповнень № 1 до договору поруки, встановлено нарахування пені за кожен день прострочення, по дату повного виконання всіх зобов'язань щодо погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення (а. с. 32, 87-88).

Аналогічна правова позиція щодо незастосування до нарахування штрафних санкцій шестимісячного терміну, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України, у разі встановлення у договорі іншого періоду їх нарахування, висловлена Верховним Судом України (постанова від 22.11.2010 по справі № 3/063-09).

Посилання апелянта на наявність підстав для зменшення судом розміру штрафних санкцій, колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 ст. 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, зазначена вище норма передає право суду зменшити розмір неустойки за виняткових обставин.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, відповідач, звертаючись до суду з вимогою про зменшення розміру стягуваних з нього штрафних санкцій, не надав доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від відповідальності, не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що розмір штрафних санкцій є адекватним та співрозмірним з розміром основного боргу (449923,58 грн. - заборгованість по кредиту, 3322,47 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, 37148,04 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту).

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, який вважає припиненим договір поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ через відсутність в ньому зазначеного строку дії, а також не пред'явлення кредитором вимоги до поручителя у визначений законом (ч. 4 ст. 559 ЦК України) шестимісячний строк, з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя . Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як вбачається з додатку № 1 до кредитного договору (Графік погашення капіталу та процентів (а. с. 15)) строк виконання основного зобов'язання визначено до 29.11.2012, між тим, вже 30.06.2011 між банком та позичальником укладено договір про внесення змін № 3 до кредитного договору, в якому визначено строк повернення кредиту в повному обсязі (виконання основного зобов'язання) до 29.05.2014 (а. с. 25-30).

Таким чином, договір поруки не є припиненим, оскільки позов пред'явлено 28.10.2014 в межах шести місячного строку з моменту наставання строку виконання основного зобов'язання (29.05.2014).

В подальшому, між банком та поручителем строк дії договору поруки визначено до 29.05.2017 включно, або до припинення забезпеченого ним зобов'язання (п. 5.1. договору від 12.12.2012 про внесення змін та доповнень № 2 до договору поруки (а. с. 41)).

Відповідно, доводи апелянта про нікчемність договорів № 1 та № 2 про внесення змін та доповнень до договору поруки від 05.11.2009 № 06.62/09-ДПЗ є безпідставними та колегією суддів відхиляються.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Лідер-Фасад» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2014 по справі № 904/8436/14 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 02.03.2015

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді Т.А. Верхогляд

І.М. Науменко