Постанова

від 23.02.2015 по справі 921/1060/14-г/10

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 921/1060/14-г/10

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

Я.О.Юрченка

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ-ЛІЗИНГ", вих. № 2014/12-11 від 11.12.14

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014

у справі № 921/1060/14-г/10

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ", м. Київ, вул.Жилянська,43

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ - ЛІЗИНГ", с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області

про: розірвання договору фінансового лізингу та зобов'язання повернути предмет лізингу

за участю представників :

позивача - Бабаєвський Д.О.- представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача - не з'явився (повідомлений належним чином).

Апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: судді - доповідача М.І.Хабіб, суддів О.В.Зварич, Я.Ю. Юрченка.

Розпорядженням голови суду від 09.02.15 у зв'язку з перебуванням судді О.В.Зварич у відпустці у склад колегії суддів замість судді О.В.Зварич введено суддю В.М. Гриців.

При зміні колегії суддів розгляд справи розпочато заново.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року ТзОВ "ОТП Лізинг" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТзОВ "Мрія-Лізинг" про розірвання Договору фінансового лізингу № 229-L від 06.07.2011, укладеного ТзОВ "Мрія-Лізинг" та ТзОВ "ОТП Лізинг", та про повернення предмета лізингу - 8 одиниць напівпричепів - цистерн OMSP MACOLA для транспортування безводного аміаку NН3, номери шасі: №ZA9ST43BMOAB49913; №ZA9ST43BMOAB49912; №ZA9ST43BMOAB49914; №ZA9ST43BMOAB49915; № ZA9ST43BMOAB49916, № ZA9ST43BMOAB49917; № ZA9ST43BMOAB49918; № ZA9ST43BMOAB49919.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору фінансового лізингу № 229-L від 06 липня 2011 року відповідач не сплатив лізингових платежів, його заборгованість станом на 03.09.2014 становить 903 532,31 грн, а термін прострочення 131 календарний день

Посилаючись на пункти 11.1 та 11.2 договору, ст. 10 ЗУ "Про фінансовий лізинг", позивач просить задоволити позов.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 у справі № 921/1060/14-г/10 (суддя М.Є.Півторак) позов задоволено.

Розірвано Договір фінансового лізингу № 229-L, укладений 06.07.2011 ТзОВ"Мрія-Лізинг" та ТзОВ "ОТП Лізинг".

Зобов'язано ТзОВ "Мрія-Лізинг" повернути ТзОВ "ОТП Лізинг" напівпричіп - цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49913, реєстраційний номер АА3402ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49912, реєстраційний номер АА3130ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49914, реєстраційний номер АА3391ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49915, реєстраційний номер АА3403ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49916, реєстраційний номер АА3795ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49917, реєстраційний номер АА3796ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMOAB49918, реєстраційний номер АА3401ХО; напівпричіп-цистерну (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43, номер шасі ZA9ST43BMAB49919, реєстраційний номер АА3389ХО.

Присуджено до стягнення з ТзОВ "Мрія-Лізинг" на користь ТзОВ "ОТП Лізинг" - 74298,00 грн сплаченого судового збору.

Клопотання ТзОВ "Мрія-Лізинг" про зупинення провадження у справи № 921/1060/14-г/10 до набрання законної сили рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/23666/14 за позовом ТзОВ "Мрія-Лізинг" до ТзОВ "ОТП Лізинг" відхилено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.ст.20,181, 188,292,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,15,16,202,205,206,316,317,526,598, 530,629,651,610,611,612,651,762,806 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,2, 7,10,11,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 229-L від 06 липня 2011 року щодо сплати лізингових платежів підтверджене матеріалами справи і є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору в судовому порядку. Наслідком розірвання договору згідно із Законом України "Про фінансовий лізинг" та умовами договору є обов'язок відповідача повернути предмет лізингу лізингодавцю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає доводи позивача суперечливими, оскільки позивач стверджує про розірвання договору в односторонньому порядку, шляхом надіслання відповідачу повідомлення, в той же час просить суд розірвати договір. Вказує на те, що розірвання договору можливе лише у разі істотного порушення договору, якому суд не дав оцінки. Заперечує достовірність проведених позивачем розрахунків заборгованості, оскільки вони зроблені в односторонньому порядку, а актів звірки сторони не підписували. Крім того, стверджує, що не отримував рахунків від позивача на оплату лізингових платежів, що договір є нерозірваним і строк повернення предмета лізингу не настав, тому вважає вимогу позивача про повернення предмета лізингу необґрунтованою, а рішення в частині задоволення цієї вимоги передчасним.

Позивач у відзиві (вх.01-04/905/15 від 10.02.15) на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника та зазначає, що в порушення умов договору відповідач не сплатив лізингових платежів за період з квітня по липень 2014року, внаслідок чого станом на 03.09.2014 його заборгованість за договором становила 903 532,31 грн. Відповідно до п.11.2 договору лізингу у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або у повному обсязі) більше ніж на 30 календарних днів з дня настання строку платежу лізингодавець має право розірвати договір. Вимога про зобов'язання повернути предмет лізингу є похідною від вимоги про розірвання договору лізингу, яка може бути заявлена у одному позові. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.03.2014 у справі № 909/16/13-г.

В судовому засіданні 23.02.2015 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області - без змін.

Відповідач (скаржник) явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

06.07.2011 ТзОВ "ОТП Лізинг" (далі - лізингодавець) та ТзОВ "Мрія-Лізинг" (далі лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 229-L, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації (Додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору (п.1.1)

У відповідності до п.1.2. договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу за формою, встановленою лізингодавцем.

Згідно з п. 2.1 договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі.

В силу п.5.1 договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує дізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору.

Згідно з п.5.2. договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає:

-п.п.5.2.1.-суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу;

-п.п.5.2.2.-винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмета лізингу.

Складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку , який є невід'ємною частиною договору( п.5.3).

Відповідно до п.5.10. договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки щодо сплати лізингових платежів. Неотримання таких рахунків лізингоодержувачем не звільняє його від обов'язку сплачувати лізингові платежі згідно з договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено події, які вважаються істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором (п.п.6.1.1 п.6.1.).

У випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої в пунктах 6.1.1.-6.1.6 договору, лізингодавець має право на свій власний розсуд, зокрема, розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яких платежах за договором та повернення предмета лізингу( п.6.2).

Пунктом п.11.1 договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмету лізингу.

До договору сторони уклали, зокрема, Специфікацію ( додаток №1 до договору), додаткову угоду № 2 від 31.12.2011, Графік сплати лізингових платежів ( Додаток №1 до додаткової угоди № 2 від 31.12.2011, додаткову угоду № 3 від 14.04.2014, Графік сплати лізингових платежів ( Додаток №1 до додаткової угоди № 3 від 14.04.2014).

По акту приймання-передачі від 31.12.2011 позивач передав відповідачу напівпричепи-цистерни OMSP MACOLA для транспортування безводного аміаку NН3 в кількості 8 штук, номери шасі №ZA9ST43BMOAB49913; №ZA9ST43BMOAB49912; №ZA9ST43BMOAB49914; №ZA9ST43BMOAB49915; № ZA9ST43BMOAB49916, № ZA9ST43BMOAB49917; № ZA9ST43BMOAB49918; № ZA9ST43BMOAB49919, загальною вартістю 11 168 840,74 грн.

Відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до додаткової угоди № 3) лізингові платежі підлягали до сплати щомісячно 25 числа кожного місяця в період з 25.01.2012 по 25.12.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплачував лізингові платежі з порушенням Графіку. Згідно з розрахунком простроченої заборгованості за період з 25 квітня 2014 року по 25 липня 2014 року вона становить станом на 03.09.2014 - 903 532,31 грн.

Позивач надіслав на адресу відповідача письмове повідомлення за № 2386/08 від 01.08.2014 року про розірвання даного договору та про повернення предмета лізингу, до якого додав рахунки №25295 від 22.04.14, №26545 від 21.05.2014, №28352 від 23.06.2014, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції та описом вкладення у цінний лист від 05.08.2014.

Як стверджує позивач, повідомлення повернене йому відділенням зв'язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

За інформацією, що міститься на офіційному веб-порталі Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" http://ukrposhta.ua , назване поштове відправлення адресату не вручене.

Встановивши обставини справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази та доводи сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з ч.2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Права та обов'язки лізингодавця визначені ст. 10 Закону, згідно з якою лізингодавець має право, зокрема, вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Права та обов'язки лізингоодержувача визначені ст. 11 Закону, відповідно до якої лізингоодержувач зобов'язаний, зокрема, своєчасно сплачувати лізингові платежі, а у разі дострокового розірвання договору лізингу зобов'язаний повернути предмет лізингу.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом( ч.1 ст.2 Закону).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 229-L від 06.07.2011 позивач передав відповідачу по акту приймання-передачі від 31.12.2011 предмет лізингу - напівпричепи-цистерни (Н/П-Цистерна-Е), марки OMSP, модель MACOLA ST 43 в кількості 8 штук. Згідно з Графіком сплати лізингових платежів відповідач мав сплачувати лізингові платежі щомісячно 25 числа кожного місяця в період з 25.01.2012 по 25.12.2016

Відповідач порушив умови договору та Графік сплати лізингових платежів, не сплатив лізингові платежі за період з 25.04.2014 по 25.07.2014, його заборгованість становить 903 532,31 грн, період прострочення становить більше 30 днів.

Скаржник не подав жодних доказів на підтвердження сплати лізингових платежів за період з 25.04.2014 по 25.07.2014 в сумі та строки, визначені Графіком, також не подав доказів на спростування суми боргу, вказаної в розрахунку позивача.

Правові наслідки порушення зобов'язання визначені ст. 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до умов договору (6.1 та 6.2) у разі несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або у повному обсязі) більше ніж на 30 календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого у графіку, лізингодавець має право розірвати договір лізингу та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за Договором та повернення предмета лізингу

При цьому, пунктом 1.3 договору передбачено, що у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю .

Позивач надсилав відповідачу повідомлення про розірвання договору та повернення предмета лізингу, однак повідомлення повернене йому відділенням зв'язку з відміткою "За закінченням терміну зберігання".

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, надіслання позивачем відповідачу повідомлення про розірвання договору не позбавляє його права на звернення з відповідним позовом до суду про розірвання договору, а з огляду на те, що повідомлення не було отримане відповідачем, подання позову до суду колегія суддів вважає правомірним.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача та висновком місцевого господарського суду про те, що наслідком дострокового розірвання договору лізингу є обов'язок лізингоодержувача повернути предмет лізингу, який встановлений законом та договором.

Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про передчасність задоволення вимоги про повернення предмету лізингу, оскільки вимога про повернення предмету лізингу є похідною від вимоги про розірвання договору.

Інші доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду, викладених в рішенні .

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстав для скасування рішення та для задоволення апеляційної скарги.

З огляду на те, що ухвалою апеляційного суду від 20.01.2015 за клопотанням скаржника було відстрочено сплату судового збору до прийняття судового рішення, і на момент розгляду справи скаржник не сплатив судового збору, судовий збір за розгляд апеляційної скарги підлягає стягненню із скаржника в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2014 у справі № 921/1060/14-г/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МРІЯ - ЛІЗИНГ", ідент. код 35855770, місцезнаходження: 48257, с. Васильківці Гусятинського району Тернопільської області, в дохід Державного бюджету 37 149,00 грн судового збору.

3. Господарського суду Тернопільської області видати наказ на стягнення судового збору.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

.

Постанова підписана 27.02.2015

Головуюча-суддя М.І. Хабіб

судді В.М.Гриців

Я.О.Юрченко