Рішення

від 30.10.2007 по справі 2-229/2007,2-10/2006

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                                                                                                                Справа

№2-229/2007 рік

№2-10/2006 рік, 

№2-52/2005 рік,

 №2-1329/ІНФОРМАЦІЯ_4 рік

30 жовтня 2007 року   Малинський районний суд Житомирської області

в складі

головуючої судді                                               Збицької

К.Д.

з участю секретаря                                            Гузікової

І.І.

представника позивачки                                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання права власності на Уг

частину майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2) про розподіл накладених

грошових стягнень

встановив:

У грудні ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_2 звернулася до суду з

позовом про виділення їй у власність 1/2 частини цілісного майнового

комплексу,  який належить їй та чоловіку

-відповідачу у справі - на праві спільної сумісної власності подружжя та

стягнення на її користь вартості 1/2 частини майнового комплексу у сумі 250тис.

грн.

В липні 2005 року позивачка змінила свої позовні

вимоги,  просила суд розділити спільну

сумісну власність в натурі,  визнати за

нею та виділити їй Уг частину майна, 

придбаного в період шлюбу,  а

саме: двоповерхового цегляного приміщення розмірами 10м х 12м,  приміщення, 

що складається з сушильної камери та котельні,  водонапірної башти загальною площею 3, 1кв.м,  приміщення розмірами 11м х 15м з червоної

цегли та п'яти кімнат,  а також верстатів

циркулярного,  шліфувального ШЛС 1998

року випуску,  двох фугувальних,  довбального саморобного,  (а.с. 54 т.1).

В лютому 2006 року позивачка уточнила свої позовні вимоги,  просила визнати за нею право власності на

половину цілісного майнового комплексу з виробничими верстатами (в кількості 13

штук) та земельною ділянкою,  що

знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 90 т.1), 

та внесені відповідачем після припинення подружніх стосунків без її

згоди   до статутного фонду ІНФОРМАЦІЯ_1.

В процесі розгляду справи суд притягнув в якості

відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1.

В березні 2007 року відповідачОСОБА_3 звернувся до суду

із зустрічним позовом до ОСОБА_2 (третя особа ІНФОРМАЦІЯ_2),  яким просить розділити розмір накладених на

нього стягнень у вигляді боргових зобов'язань в сумі 94 464, 93грн.,  що виникли в період шлюбу внаслідок придбання

ним автомобіля „MITSUBISHI SPACE STAR" ІНФОРМАЦІЯ_4 року випуску за укладеним кредитним

договором від ІНФОРМАЦІЯ_5 року,  та

зобов'язати відповідачку по зустрічному позову сплатити кредиторам 47 272,

46грн.,  з них 39232, 46 грн.

Акціонерному комерційному банку „Райффайзенбанк Україна", 

який змінив назву на ІНФОРМАЦІЯ_2, 

та 8000 гривень на користь ОСОБА_4 по договору позики.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 підтримала свій

позов та пояснила,  що відповідач мав

намір зайнятися підприємницькою діяльністю. З цією метою вони під час шлюбу в

2000-му році купили нежиле приміщення, 

яке знаходилось по ІНФОРМАЦІЯ_3 та земельну ділянку за цією ж адресою

площею 1200кв.ІНФОРМАЦІЯ_3

2

Відповідач робив ремонт приміщення,  вкладав кошти в будівництво столярного та

сушильного цехів для виготовлення меблів, 

закупив шість деревообробних верстатів, 

дві установки УСО-50. Під заставу станків брали кредит. Пізніше

відповідач купив водонапірну башту. Документів на неї та верстати у неї немає.

З вересня ІНФОРМАЦІЯ_4 року фактично припинили шлюбні стосунки. Під час

розірвання шлюбу питання про поділ майна не ставили. Скориставшись цим,  відповідач, 

заснував ІНФОРМАЦІЯ_1 і передав йому все зазначене майно,  про що їй не було відомо до розгляду справи

судоІНФОРМАЦІЯ_3 Просить визнати за нею право власності на половину придбаного

в період шлюбу майна згідно уточненої позовної заяви.

Представники позивачки ОСОБА_1 таОСОБА_5 підтримали її позов про визнання права власності на 1/2 частину

цілісного майнового комплексу з земельною ділянкою по ІНФОРМАЦІЯ_3та

устаткування для проведення деревообробних робіт.

Відповідач ОСОБА_3 у попередніх судових засіданнях позов

не визнав та пояснив,  що в період шлюбу

за позичені ним гроші він купив приміщення складу та земельну ділянку за

зазначеною в позові адресою. Гроші позичав у своїх знайомих,  але про його наміри вони не знали. В період

шлюбу з позивачкою були куплені лише земельна ділянка і будівлі,  котел для опалення приміщення КРГ-100

вартістю 14500грн. і два верстати - фрезерний ФСШ приблизно за 7тис. грн. та

фугувальний приблизно за 9тис. грн. в рахунок кредиту на суму 24тис. грн.,  а решта станків та обладнання передані

товариству іншими засновниками,  що

знайшло відображення у Статуті ІНФОРМАЦІЯ_1. Також інше обладнання купував його

батько. Документів на нього не має. У квітні ІНФОРМАЦІЯ_4 року він разом з

ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8  заснував товариство з обмеженою

відповідальністю і 13 квітня в якості внеску передав товариству до статутного

фонду куплене приміщення та земельну ділянку. Сушильний і малярний цехи були

побудовані окремо від купленого приміщення за кошти товариства. В експлуатацію

вони не здані. На даний час майно йому не належить,  тому, 

вважає,  відсутній предмет спору.

Свій зустрічний позов про розподіл грошових стягнень

ОСОБА_3 підтримав з тих підстав,  що на

нього накладені грошові стягнення по зобов'язаннях,  які виникли в період шлюбу,  і згідно з положенням  ст.  65

Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним з подружжя,  вважається, 

що він діє за згодою другого з подружжя і договір,  укладений одним із подружжя в інтересах

сім'ї,  створює обов'язки для другого з

подружжя.

З цього приводу пояснив, 

що з позивачкою (відповідачкою по зустрічному позову) перестали спільно

проживати з листопада ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Документи на отримання кредиту в

розмірі 15800 доларів США

на автомобіль оформляв протягом трьох місяців,  автомобіль отримав 4 грудня ІНФОРМАЦІЯ_4

року. В той час вони разом уже не проживали і автомобілем користувався виключно

він. У зв'язку з тим,  що не мав

можливості вчасно погашати кредит,  був

виданий виконавчий напис про звернення стягнення по борговому зобов'язанню на

автомобіль,  автомобіль вилучений,  однак реалізувати його неможливо внаслідок

накладення на нього ухвалою суду від 16 травня 2005 року арешту в забезпечення

позову ОСОБА_2 про його поділ,  від якого

вона в апеляційному суді відмовилась. Разом з тим арешт не знятий і протягом

двох років йому нараховуються відсотки по кредиту з вини відповідачки. Крім

того він позичав у ОСОБА_4 16тис. 

гривень на ремонт даху будинку,  в

якому вони проживали. Цей борг також вчасно не повернув. За позовомОСОБА_4борг

стягнуто з нього рішенням суду.

Представники позивачки (відповідачки по зустрічному

позову) заперечують проти зустрічного позову ОСОБА_3,  посилаючись на

те,  що шлюбні відносини вони припинили з

вересня ІНФОРМАЦІЯ_4 року і його грошові зобов'язання виникли після їх

припинення,  на що посилався сам ОСОБА_3

у запереченні проти позову ОСОБА_2 про розділ автомобіля „MITSUBISHI",  від якого вона

відмовилася,  а також позивачка у позові

про розірвання шлюбу. Отримані ним кошти він витратив на свої власні потреби.

3

Представники відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 по первісному

позову та третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 за зустрічним позовом у судові засідання

не з'явилися.

З'ясувавши обставини справи у межах заявлених позовних

вимог та перевіривши їх наданими суду доказами суд дійшов висновку,  що позов ОСОБА_2 підлягає частковому

задоволенню,  а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з  ст. 60

ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами

та іншими особами,  які беруть участь у

справі.

Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення для ухвалення рішення у

справі і щодо яких у сторін та інших осіб, 

які беруть участь у справі, 

виникає спір.

За положенням  ст.

61 цього Кодексу обставини,  визнані

сторонами та іншими особами,  які беруть

участь у справі,  не підлягають

доказуванню,  як і обставини,  встановлені судовим рішення,  що набрало законної сили.

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного

судочинства за  ст. 11 ЦПК суд розглядає

цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб,  які беруть участь у справі.

Судом встановлено, 

що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_6року (а.с. 11 т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 року рішенням суду,  яке не

оскаржувалося,  шлюб розірвано (а.с.

96/1). Рішення набрало чинності 06.03.2005р. Фактично шлюбні відносини подружжям

припинені з вересня ІНФОРМАЦІЯ_4 року, 

що визнали обидві сторони та знайшло відображення у рішенні суду по

цивільній справі про розірвання шлюбу НОМЕР_1за 2005 рік,  яка оглянута судоІНФОРМАЦІЯ_3

В період шлюбу та спільного проживання за договором

купівлі-продажу від 12 січня 2000 року на ім'я ОСОБА_3 у ІНФОРМАЦІЯ_8за 2500 гривень ними придбане цегляне приміщення площею

149, 3кв.м,  яке знаходиться по

ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с. 107, 127, 158 т.1) та за договором купівлі-продажу від 20

жовтня 2000 року за 4217 гривень на його ж ім'я у Малинської міської ради

земельну ділянку площею 1200 кв.м,  на

якій розміщене це приміщення (а.с. 159 т.1).

Відповідно до  ст.

22 чинного на той час Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є його спільною сумісною власністю. Кожен з

подружжя має рівні права володіння, 

користування і розпорядження цим майноІНФОРМАЦІЯ_3

Таке ж положення міститься у  ст. 60 Сімейного кодексу України,  ч.3 

ст. 368 Цивільного кодексу України, 

тобто вважається,  що кожна

річ,  набута за час шлюбу,  крім речей індивідуального користування,  є об'єктом спільної сумісної власності

подружжя.

Від проведення експертиз для визначення дійсної вартості

зазначених об'єктів сторони відмовились. При цьому позивачка ОСОБА_2 та її

представники погодились з оцінкою, 

визначеною у звіті про оцінку майна ІНФОРМАЦІЯ_9.

Згідно з цією оцінкою вартість нежилої одноповерхової

будівлі,  яка використовується як

деревообробна майстерня,  становить 18890

грн.,  а земельної ділянки 4500 грн.

(а.с. 142-156 т.1).

Доказів про час та вартість добудованих й переобладнаних

в період шлюбу інших промислових приміщень - столярного,  сушильного, 

малярного цехів (дозволів, 

планів,  актів прийняття в

експлуатацію,  правовстановлюючих

документів),  а також придбання 13

деревообробних верстатів,  час їх

придбання,  вартість та місце знаходження,  право власності на які заявляє

позивачка,  суду не надано. Суд не

приймає як належний доказ договір застави від

4

8 травня 2003 року, 

на який посилається представник позивачки (а.с. 185 т.1),  оскільки зазначений документ не містить даних

про те,  коли і ким були придбані

зазначені верстати.

Рішенням зборів учасників

ІНФОРМАЦІЯ_1 від 9

квітня ІНФОРМАЦІЯ_4 року

створене зазначене товариство, 

директором якого було обрано ОСОБА_3

Статут ІНФОРМАЦІЯ_1

затверджений зборами учасників

(протокол №1 від 09 квітня

ІНФОРМАЦІЯ_4 року) та зареєстрований Малинською міською радою

23.04.ІНФОРМАЦІЯ_4р.

р.№0008 (а.с. 109-122,   195-196 т.1).     Розмір внесків учасників та розподіл

статутного фонду визначений п.4.3 Статуту,  згідно з яким внесок ОСОБА_3 до статутного фонду був визначений у розмірі 50%,  що становив 23390грн. (а.с. 111, 120 т.1). У

відповідності із протоколом від 13 квітня ІНФОРМАЦІЯ_4 рокуОСОБА_3 передав

товариству без згоди та відома співвласника ОСОБА_2 майно,  яке є їхньою спільною сумісною власністю,  тобто нежиле приміщення та земельну

ділянку,  загальна вартість яких згідно

звіту про оцінку майна і становить 50% статутного фонду - 23390 гривень (а.с.

122, 156 т.1),  чим грубо порушив право

власності ОСОБА_2

Як визначено абзацом 3 ч.2  ст. 369 Цивільного кодексу України згода

співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном,  який підлягає нотаріальному посвідченню та

(або) державній реєстрації,  має бути

висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Такої згоди ОСОБА_2 не давала.

Щодо обгрунтованості зустрічної позовної заяви,  то судом встановлено,  що кредитний договір НОМЕР_2ІНФОРМАЦІЯ_4 від

ІНФОРМАЦІЯ_5 року був укладений між акціонерним комерційним банком

„Райффайзенбанк „Україна" (він же ІНФОРМАЦІЯ_2 - а.с. 144) та ОСОБА_3 про

надання позичальнику валютного кредиту у розмірі 15800 доларів для купівлі

автомобіля марки MITSUBISHI Space Star на підставі договору купівлі-продажу НОМЕР_3 від

ІНФОРМАЦІЯ_10 року. Договір укладений з відсотковою ставкою 13, 5% річних.

Датою остаточного повернення визначено 03 грудня 2009 року (а.с. 145-146 т.2)

під заставу придбаного транспортного засобу (а.с. 150-153 т.2).

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу КІС НОМЕР_4

отримане ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_11р. (а.с. 70 т.1). З цього часу автомобіль

знаходився в особистій власності та користуванні позивача по зустрічному

позову,  оскільки за його ж поясненням

члени сім'ї ним не користувалися.

На підставі виконавчого напису №6130 Київського

нотаріального округу від 02.06.2005 року звернене стягнення заборгованості ОСОБА_3 за кредитом та несплачених відсотках за користуванням

кредитом на придбаний автомобіль. 08 грудня 2006 року він був описаний,  вилучений та арештований   для подальшої реалізації (а.с.  134, 135 т.2).

З огляду на наведене суд дійшов висновку,  що зазначений кредитний договір був укладений

ОСОБА_3

не в інтересах сім'ї, 

тому відповідно до ч.4  ст. 65

Сімейного кодексу України він не створює обов'язків для другого з подружжя.

З приводу звернення стягнення по погашенню боргу ОСОБА_4

за виконавчим листом від 26 липня 2005 року, 

то позивач ОСОБА_3 також не надав суду жодних доказів щодо укладення

цього договору в інтересах сім'ї та,  як

він стверджував,  використання їх на

заміну покрівлі будинку відповідачки по зустрічному позову. В матеріалах

оглянутої судом цивільної справи №2-631 за 2005 рік за позовом ОСОБА_4 до

ОСОБА_3 про стягнення боргу також відсутні будь-які дані щодо використання

коштів у розмірі 1600 гривень. Відповідач у справі не заявляв клопотання про

притягнення як співвідповідача ОСОБА_2, 

шлюб з якою на той час був розірваний.

5

ОСОБА_2

та ОСОБА_3,  як потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи,  звільнені від сплати судового збору.

Суд покладає на позивачку ОСОБА_2 сплату

інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі ЗО гривень та

стягує з співвідповідача по зустрічному позову ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у

розмірі 51 гривня у дохід держави.

На підставі

викладеного,  керуючись  ст. 

ст.  10, 11, 60, 81, 88, 209 4.3,

212, 213,  215, 224, 226 Цивільно-процесуального

кодексу України,  згідно зі  ст. 

ст.  60, 65 ч.4, 68, 70 Сімейного

кодексу України,   ст. 355, 357, 368, 369

Цивільного кодексу України -

рішив :

позов ОСОБА_2 задовольнити

частково.

Визнати  за ОСОБА_2

право власності на 1/2 (одну другу) частину такого майна:

а)  нежитлового цегляного приміщення

площею 149, 3кв.м,      яке знаходиться

за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3

ІНФОРМАЦІЯ_3,  вартістю 18890грн.

б)  земельної   ділянки  

несільськогосподарського  

призначення   площею   1200  

кв.м,       яка

знаходиться за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_3,  вартістю 4500грн.

В решті позову відмовити за

недоведеністю позовних вимог.

Відмовити в задоволенні

зустрічного позову ОСОБА_3   про

розподіл накладених

грошових зобов'язань за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю в

дохід держави судовий збір у розмірі 51 гривня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача. Заяву про

перегляд судового рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання

його копії.

Сторони можуть оскаржити в апеляційному порядку рішення

суду першої інстанції повністю або частково до апеляційного суду Житомирської

області через Малинський районний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути

подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на

рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, 

якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано

заяву про апеляційне оскарження,  але

апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів з дня подання

заяви,  рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги

рішення,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судоІНФОРМАЦІЯ_3