Рішення

від 24.02.2015 по справі 902/8/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2015 р.

Справа № 902/8/15

за позовом :Приватного підприємства "Технопромбуд Л.П." (юридична адреса: Львівська обл., Дрогобицький р-н., с. Раневичі, провулок Зелений, буд. 14, 82171)

до :Приватного акціонерного товариства "Продовольча Компанія "Поділля" ( юридична адреса: Вінницька обл., Крижопільський р-н., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, буд. 74 А, 24600)

про стягнення 84334,43 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : Писанчин Б.Й.,

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Технопромбуд Л.П." звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Продовольча Компанія "Поділля" про стягнення 84334,43 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 12.01.2015 року порушено провадження у справі № 902/8/15 з призначенням судового засідання на 29.01.2015 року.

Ухвалою суду від 29.01.2015 року розгляд справи було відкладено на 24.02.2015 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 24.02.2015 року з'явився представник позивача, яким подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній зазначає, що сума позову зменшилась внаслідок сплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 64302,00 грн., що стверджується випискою по особовому рахунку, яка наявна в матеріалах справи. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 21757,42 грн. з яких: 18808,34 грн. інфляційних втрат, 2949,08 грн. 3% річних, 5115,60 грн. витрати на послуги адвоката, 2412,33 грн. кошти потрачені на проїзд та на відрядження.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 травня 2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 5.

Відповідно до п.1.1. договору - Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати власними силами на території Замовника роботи по поточному ремонту двох шахтних печей, існуючому футеруванні жаростійким бетоном, шляхом нанесення шару жаростійкого бетону марки ПБХП середньою товщиною 80 мм. в місцях вибоїн футерування. Виконання робіт проводиться в терміни та в порядку визначеному в розділі 3 даного Договору.

Відповідно до п.1.2. договору Виконавець виконує роботи у визначеному та погодженому Сторонами об'ємі, на свій ризик, власними силами та із залученням власного персоналу.

Відповідно до п.1.3. договору Замовник зобов'язується прийняти належно виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.1. договору Загальна вартість робіт із матеріалами за даним договором згідно погодження Сторін складає 500316,00 грн. в т.ч. ПДВ 83386,00 грн.

- вартість робіт складає 128604,00 грн. в тому числі ПДВ 21434,00 грн.

- вартість жаростійкого бетону марки ПБХП у кількості 32 т. з доставкою на буд. майданчик складає 371712,00 грн. в тому числі ПДВ 61952,00 грн.

Відповідно до п.2.2. договору вказана ціна включає витрати пов'язані з виконанням умов цього договору, а саме: матеріали, будівельно-монтажні роботи, оплата праці, організацію охорони та належних умов праці та інше.

Відповідно до п.2.3. договору, вартість робіт по даному договору є сталою та не може бути збільшеною в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 3.1. договору строки виконання робіт по поточному ремонту шахтних печей - 25 травня 2013 року 28 червня 2013 року.

Відповідно до п.4.1. договору Замовник за даним договором зобов'язується провести попередню оплату по вартості жаростійкого бетону ПБХП у кількості 32 т, що складає 371712,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4.2. договору Замовник за даним договором зобов'язується провести попередню оплату по вартості робіт у сумі 64302,00 грн. з ПДВ, що складає 50%. Залишок коштів по виконанню робіт 64302,00 грн. з ПДВ, оплатити після підписання Акту приймання виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів.

Відповідно до п. 5.1. договору здача-приймання виконаних робіт здійснюється згідно нормативних документів і оформляється Актом приймання виконаних робіт та формою Кб-2в і КБ-3, які підписуються представниками Виконавця і Замовника.

Відповідно до п.9.1. договору - договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Позивач свої зобов'язання згідно договору було виконано в повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2013 року на загальну суму 203694,00 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2913 року на суму 296622,00 грн. Претензій щодо виконаних робіт відповідачем заявлено не було.

Позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату за виконані роботи, а саме: № СФ - 0000009 від 29 травня 2013 року на суму 436014,00 грн. в тому числі ПДВ. та № СФ-0000018 від 26 листопада 2013 року на загальну суму 64302,00 грн.

Як видно з матеріалів справи відповідачем було оплачено повністю рахунок № СФ - 0000009 від 29 травня 2013 року на суму 436014,00 грн., про що свідчать виписки банку копії, які наявні в матеріалах справи ( а.с. 51-55).

Неоплаченим залишився рахунок-фактура № СФ-0000018 від 26 листопада 2013 року на загальну суму 64302,00 грн.

Позивачем 12 грудня 2013 року була направлена відповідачу претензії № 14 від 30 листопада 2013 року, яка залишена без задоволення.

24 лютого 2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію № 2 вих. № 5 від 21 лютого 2014р. на суму 67511,01 грн. з врахуванням індексу інфляції а 3% річних, та оригінали документів, які відповідач отримав про що свідчить, поштове повідомлення копія якого міститься в матеріалах справи.

Окрім того, позивачем неодноразово на електронну пошту надсилались дані претензії, акти звірки та рахунки фактури, про що свідчить виписки з електронної пошти, копії яких наявні в матеріалах справи.

03 березня 2014р. відповідачем було надіслано позивачеві відповідь на претензію №2 електронною поштою (копія міститься в матеріалах справи), в якій зазначено, що відповідач мав за мету шляхом коригування акту виконаних робіт за червень 2013р. закрити заборгованість перед позивачем, та цього не було зроблено (податкова та бухгалтерська звітність не помінялась, сплата податків не коригувалась у жодній зі сторін). Акти виконаних робіт за червень та липень 2013р. підписувались згідно п.5 пп.5.1. представниками Виконавця та Замовника поступово : за червень - 30 червня 2013р., за липень 31 липня 2013 р. та на цей момент претензій до виконаних робіт не було. У відповіді Відповідач стверджує, що Акт виконаних робіт на суму 64302,00 грн. мав бути підписаний по закінченню сезону виробництва 2013р. після усунення Виконавцем виявлених комісією недоліків та це суперечить умовам Договору п.4 пп. 4.2. та п.5., де не вказано про підписання актів по закінченню сезону.

В судовому засіданні 24.02.2015 року було встановлено, що сума основного боргу в розмірі 64302,00 грн., була сплачена, що стверджується випискою по особовому рахунку, яка наявна в матеріалах справи. (проплата була здійснена 19.02.2015р.)

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 21757,42 грн. з яких: 18808,34 грн. інфляційних втрат, 2949,08 грн. 3% річних, 5115,60 грн. витрати на послуги адвоката, 2412,33 грн. кошти потрачені на проїзд та на відрядження.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.ч.1, 2, 3 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до ч. 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації та кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивачем було заявлено до стягнення 18808,34 грн. інфляційних втрат (період з 09.08.2013р. - 30.11.2014р.), 2949,08 грн. 3% річних (період з 09.08.2013р. - 30.11.2014р.), 5115,60 витрати на послуги адвоката, 2412,33 грн. кошти потрачені на проїзд та на відрядження.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зробивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідно до норм чинного законодавства, прийшов до висновку про правильність нарахування, тому інфляційні втрати та 3% річних підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 5115,60 грн. та кошти потрачені на проїзд та на відрядження позивачами в сумі 2412,33 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Ловінська Світлана Степанівна має право на заняття адвокатською діяльністю (належним чином засвідчена копія в матеріалах справи, оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - Ловінською Світланою Степанівною підтверджуються договором № 10/14 від 10.10.2014 року про надання правових послуг адвоката.

До договору було підписано додаток № 1 від 10.10.2014р. де відповідно

- до п. 1 за усі види робіт, що здійснює адвокат у відповідності до умов договору встановлюється погодинна форма оплати праці адвоката у розмірі 40% від мінімальної місячної заробітної плати за одну годину роботи адвоката, що встановлений на день виконання роботи, сплачується в строки погоджені сторонами.

- до п.2 клієнт відшкодовує фактичні витрати адвокати, що понесені ним при виконанні зобов'язань за даним договором.

Разом з тим, до договору від 10.10.2014р. також було підписано додаток №2 від 26.01.2015р.

Сторонами по договору 29.12.2014 року було підписано акт виконаних робіт по договору з ПП «Технопромбуд Л.П. в особі директора Писанчин Б.Й. яким погоджено вартість години роботи адвоката 487,20 грн. - за 6,5 годин на суму 3166,80 грн.; 29.01.2015 року було підписано акт виконаних робіт по договору з ПП «Технопромбуд Л.П." в особі директора Писанчин Б.Й. яким погоджено вартість години роботи адвоката 487,20 грн. - за 3 години на суму 1461,60 грн.; 20.02.2015 року було підписано акт виконаних робіт по договору з ПП «Технопромбуд Л.П. в особі директора Писанчин Б.Й. яким погоджено вартість години роботи адвоката 487,20 грн. - за 1 години на суму 487,20 грн.

На виконання умов договору, квитанцією № 49 від 29.12.2014 року позивач сплатив адвокату Ловінській С.С. кошти у сумі 3166,80 грн.; квитанцією № 11 від 30.01.2015 року позивач сплатив адвокату Ловінській С.С. кошти у сумі 1461,60 грн.; квитанцією № 16 від 20.02.2015 року позивач сплатив адвокату Ловінській С.С. кошти у сумі 487,20 грн. в якості оплати за послуги згідно договору № 10/14 від 10.10.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи Ловінська С.С. приймала участь у судовому засіданні 29.01.2015 року, в якості представника позивача.

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених витрат позивача в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Ловінської С.С. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 902/8/15, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 5115,60 грн. співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій Приватного акціонерного товариства "Продовольча Компанія "Поділля" (судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката) відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Відповідно до п.6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. передбачено, що судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту).

Як видно з матеріалів справи позивачем понесені витрати на відрядження , а саме: 29.01.2015 року - дорога в господарський суд Вінницької області та добові на головного бухгалтера Черхавську І.М. в сумі 743,07 грн., на Писанчина Б.Й. в сумі 743,07 грн. та на дорогу адвоката Ловінської С.С. в сумі 343,07 грн. Всього 1829,21 грн. Витрати на відрядження на судове засідання 24.02.2015р. добові та проїзд в м. Вінниця Писанчина Б.Й. в сумі 583,12 грн.=добові 400 грн. + 183,12 грн. (вартість квитка Дрогобич - Вінниця)

Дані витрати підтверджені доказами які містяться в матеріалах справи, а саме: наказом № 2-к від 26.01.2015 року про направлення у відрядження директора Писанчина Б.Й. та головного бухгалтера Черхавську І.М. терміном 2 дні ( з 28 січня 2015 року по 29 січня 2015 року) у м. Вінниця до господарського суду Вінницької області. Бухгалтерії видати аванс на відрядження в сумі 200,00 грн. за добу. Наказом № 4-к від 20.02.2015 року про направлення у відрядження директора Писанчина Б.Й. терміном 2 дні ( з 23.02.2015 року по 24.02.2015 року) до м. Вінниця до господарського суду Вінницької області. Бухгалтерії видати аванс на відрядження в сумі 200,00 грн. за добу.

В матеріалах справи містяться копії посвідчень про відрядження, та копії відмітки про відбуття з відрядження прибуття в пункти призначення, вибуття з них і прибуття до місця постійної роботи; копії проїзних документів; виписки з касової книги про утримання коштів на відрядження Черхавської І.М. та Писанчина Б.Й. (прибуткові та видаткові касові ордери); звіти про використання коштів виданих на відрядження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів потрачені на проїзд та на відрядження представниками позивача в сумі 2412,33 грн. є обґрунтованими та правомірними.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Продовольча Компанія "Поділля" (юридична адреса: Вінницька обл., Крижопільський р-н., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, буд. 74 А, 24600; код ЄДРПОУ 33143011) на користь приватного підприємства "Технопромбуд Л.П." (юридична адреса: Львівська обл., Дрогобицький р-н., с. Раневичі, провулок Зелений, буд. 14, 82171; код ЄДРПОУ 35101298) 18808,34 грн. інфляційних втрат, 2949,08 грн. 3% річних, 5115,60 грн. витрати на послуги адвоката, 2412,33 грн. кошти потрачені на проїзд та на відрядження; 1827,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 02 березня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (юридична адреса: Львівська обл., Дрогобицький р-н., с. Раневичі, провулок Зелений, буд. 14, 82171)

3 - відповідачу ( юридична адреса: Вінницька обл., Крижопільський р-н., смт. Крижопіль, вул. Куйбишева, буд. 74 А, 24600)