Рішення

від 25.02.2015 по справі 908/6310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 32/166/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 Справа № 908/6310/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМКОР" (83086, м. Донецьк вул. Кобозева, буд. 12)

про стягнення 185026,83 грн.

Суддя Н.А. Колодій

Представники

Від позивача: Єрастов М.Л., довіреність б/н від 02.02.2015 р.

Від відповідача: не з'явився

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" визначено, що розгляд господарських справ підсудних господарському суду Донецької області здійснюються господарським судом Запорізької області.

До господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМКОР" про стягнення 185026,83 грн., які складаються з 140964,61 грн. основного боргу, 19623,20 грн. втрат від інфляції, 2757,50 грн. -3 % річних та 21681,52 грн. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.01.2015 р. справу № 908/6310/14 прийнято до розгляду суддею Колодій Н.А., справі присвоєно номер провадження 32/166/14, справа призначена до розгляду на 22.01.2015 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Ухвалою суду від 22.01.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача розгляд справи відкладався на 25.02.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 25.02.2015 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує ст.ст. 549, 551, 611 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та умовами договору.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, ухвала суду про порушення провадження у справі № 908/6310/14 від 05.01.2015 р. була направлена засобами поштового зв'язку на адресу вказану у позовній заяві, а саме: 83086, м. Донецьк вул. Кобозева, буд. 12, однак у зв'язку з неможливістю здійснення поштових відправлень у м. Донецьк, направлена не була. Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов, зокрема: 1) Якщо відповідну ухвалу господарським судом надіслано поштою за місцезнаходженням учасника судового процесу, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. При цьому слід мати на увазі, що згідно із статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними, доки до них не внесено відповідних змін. 3) Якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту. У такому разі, а також у випадках, коли поштові відправлення учасникам судового процесу все ж було надіслано, але їх повернуто підприємством зв'язку через неможливість вручення, суд здійснює відповідне повідомлення шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення; 4) За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.

На підставі викладеного, суд належним чином повідомив відповідача про час та місце судового засідання шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання розміщено на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет, про що свідчать відповідні витяги які містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 22.02.2015 року за відсутності представника відповідача.

Крім того, суд виходить з тих обставин, що відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Процесуальний строк вирішення спору закінчується 29.02.2015 р. На думку суду сторони мали достатньо часу для надання суду наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, крім того, суд відкладав розгляд справи для врегулювання сторонами спору у добровільному порядку.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за доцільне розглянути справу по-суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.02.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАМКОР" було укладено Генеральний Договір поставки нафтопродуктів № 03-ДГ/34 (гурт) (далі за текстом договір).

За умовами п. 1.1. Договору позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в додатках до даного договору, в подальшому товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар від позивача та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Сторонами договору поставки є постачальник і покупець, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим та іншим споживанням Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (обладнання, матеріали тощо).

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як і будь-який інший консенсуальний договір, він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо істотних умов. Цей договір є двостороннім, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох сторін договору. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.1 договору, товар постачається відповідачу по -частково (товарними партіями) автомобільним транспортом на умовах - FCA (Інкотермс-2010)- завантажено в автомобільний транспорт відповідача з резервуарів нафтобаз. Адреси резервуарів нафтобаз вказуються сторонами в додатках до даного договору. Товар може постачатись на умовах СРТ (Інкотермс-2010)- перевезення оплачене за реквізитами вказаним відповідачем, про що зазначається сторонами в додатках до договору. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар.

Право власності на товар переходить від позивача до відповідача на умовах визначених в п. 2.1 договору (п. 1.4. договору).

Позивач на виконання умов договору передав відповідачу товар на загальну суму 367759,61 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 10884 від 05.02.2014 р. (на суму 78887,70 грн.), № 19431 від 11.02.2014 р. (на суму 288871,91 грн.).

Зазначені видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи та печатки сторін на вказаних документах.

Пунктом 3.3. договору, сторони узгодили загальна суму договору ставно мит суму вартості товару, поставленого протягом терміну дії договору, згідно додатків до договору.

Розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків -безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням. Розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару, якщо інший строк оплати не визначено у додатках, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково в сумі 226795 грн., внаслідок цього у нього виникла заборгованість в сумі 140964,61 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник),який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб (ст. 712 ЦК України).

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

Приймаючи до уваги, що, на момент розгляду справи в суді, відповідач має заборгованість за отриманий товар в сумі 140964,61 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про стягнення 140964,61 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи і підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем грошового зобов'язання позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2757,50 грн. - 3% річних та 19623,20 грн. втрат від інфляції за період 01.05.2014 р.- 24.12.2014 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних та визнано обґрунтованою та правомірною вимогою позивача щодо стягнення з 2757,50 грн. - 3% річних.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів, то перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний не вірно. Фактично, стягненню з відповідача підлягає 24440,84 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Однак, оскільки судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем заявлено до стягнення 19623,20 грн. втрат від інфляції грошових коштів, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 21681,52 грн. пені за неналежне виконання умов договору за період 01.05.2014 р. по 24.12.2014 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов договору сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно, а саме за 238 днів. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, з урахуванням ст. 232 ГК України, яка підлягає стягненню складає 15788,04 грн. (за 182 дня). В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати, в частині задоволених вимог, слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМКОР" про стягнення 185026,83 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАМКОР" (83086, м. Донецьк вул. Кобозева, буд. 12, код ЄДРПОУ 32515881) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38, код ЄДРПОУ 37821544) 140964 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 61 коп. основного боргу , 19623 (дев'ятнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 20 коп. втрат від інфляції, 2757 (дві тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн. 50 коп. - 3 % річних, 15788 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн. 04 коп. пені та 3582 (три тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "02" березня 2015 р.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.