Рішення

від 25.02.2015 по справі 916/50/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/50/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Князєвої К.Р.

За участю представників сторін:

Від позивача: Василик А.В. за довіреністю № 1 від 06.01.2015р.

Від відповідача: Строкова А.Г. за довіреністю № 0-1515-0.13-220/2-15 від 27.01.2015р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Українські спеціальні системи" до Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області про стягнення 41 207,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Українські спеціальні системи" (далі по тексту - ДП „Українські спеціальні системи") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області про стягнення заборгованості в загальному розмірі 44 277,53 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., пені в сумі 5 430,00 грн., штрафу в сумі 2 100,00 грн., збитків від інфляції в сумі 5 850,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 897,53 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем прийнятих на себе за договором про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. грошових зобов'язань щодо здійснення оплати вартості проданого позивачем товару.

Згідно із заявою від 09.02.2015р. позивачем було зменшено розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 41 207,26 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 30 000 грн., пені в сумі 3 470,96 грн., збитків від інфляції в сумі 6 750,00 грн. та трьох відсотків річних в сумі 986,30 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Відповідач заперечує проти позову, наголошуючи на неможливості виконання спірного грошового зобов'язань через відсутність відповідного бюджетного фінансування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

23.07.2013р. між Відділом Держземагенства у Кілійському районі Одеської області (Замовник) та ДП „Українські спеціальні системи" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю програмно-апаратного комплексу за державні кошти № 11.202/13/ІН (далі по тексту - договір № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р.), у відповідності до п.п. 1.1 - 1.4 якого Постачальник зобов'язався виготовити у 2013 році та поставити Замовникові один програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціалізованим програмним забезпеченням (далі за текстом договору - ПАК-ДЗК), а Замовник прийняти і оплатити ПАК-ДЗК. Технічні вимоги до ПАК-ДЗК викладені у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Специфікація ПАК-ДЗК викладена у додатку № 2, що є невід'ємною частиною цього договору. Придбання ПАК-ДЗК здійснюється в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „Машини обчислювальні частини та приладдя до них".

Підписанням додатків № 1 та № 2 до договору № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. сторонами було погоджено Технічні вимоги до програмно-апаратного комплексу попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням, а також специфікація даного програмно-апаратного комплексу.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з п.п. 5.1, 5.2, 6.1.2 договору № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2013р.) Постачальник зобов'язується передати ПАК-ДЗК Замовнику відповідно до договору не пізніше 31.12.2013р. Постачальник здійснює поставку ПАК-ДЗК на склад Замовника за адресою: 68300, м. Кілія, вул. Кітченка, 54. Замовник зобов'язаний приймати поставлений ПАК-ДЗК згідно з видатковою накладною.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як свідчать матеріали справи, а саме видаткова накладна № РН-0000073 від 25.12.2013р., на виконання договору № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. позивачем було поставлено Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області програмно-апаратний комплекс попередньої обробки та перевірки відомостей, які підлягають внесенню до державного земельного кадастру, захисту баз персональних даних та службової інформації зі спеціальним програмним забезпеченням. Вказана видаткова накладна від імені відповідача підписана представником, повноваження якого на прийняття товарно-матеріальних цінностей посвідчені довіреністю № 019 від 24.12.2013р.

Згідно з п.п. 3.1, 4.1 договору № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2013р.) ціна цього договору становить 30 000 грн., у т.ч. ПДВ 5 000 грн. відповідно до специфікації ПАК-ДЗК та Протоколу погодження договірної ціни товару. Замовник здійснює оплату ПАК-ДЗК на підставі видаткової накладної на ПАК-ДЗК шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника у розмірі визначеному п. 3.1 договору. Оплата здійснюється Замовником на підставі підписаної сторонами видаткової накладної на ПАК-ДЗК не пізніше закінчення 2013 фінансового року.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, відповідач не здійснив оплату вартості придбаного товару в сумі 30 000,00 грн. після закінчення 2013 фінансового року, чим порушив прийняті на себе за договором № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. грошові зобов'язання. В результаті викладеного, станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом, у Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області утворилась заборгованість перед ДП „Українські спеціальні системи" за вищезазначеним договором в сумі 30 000,00 грн.

При цьому, господарським судом відхиляються заперечення позивача проти позову, в обґрунтування яких покладено факт відсутності бюджетного фінансування на оплату спірної суми заборгованості, оскільки відповідно до положень ст.ст. 614, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність у боржника грошових коштів для здійснення розрахунків за придбані товари, навіть у випадку фінансування такого боржника за рахунок коштів державного бюджету, не може бути підставою для звільнення цього боржника від відповідальності за допущене порушення власних зобов'язань. Тим більш, спірний договір було укладено в межах кошторисних призначень Замовника за КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 3110 „Придбання обладнання і предметів довгострокового користування". Код ПАК-ДЗК за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016-2010 26.20.1 „Машини обчислювальні частини та приладдя до них", що відображено в договорі № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р. та не заперечується сторонами по справі.

Вказана правова позиція відображена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012р.3-28гс12, ухваленій з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 629, 692 ЦК України господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП „Українські спеціальні системи" в частині стягнення з Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області заборгованості за придбаний товар в сумі 30 000,00 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати три відсотки річних в сумі 986,30 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений у заяві про зменшення позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги ДП „Українські спеціальні системи" в частині стягнення із відповідача трьох відсотків річних в сумі 986,30 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем також було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 6 750,00 грн. Перевіривши розрахунок вказаних інфляційних витрат, викладений в заяві про зменшення позовних вимог, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, із Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області слід стягнути збитки від інфляції в сумі 6 750,00 грн.

В той же час, розглянувши позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені в сумі 3 470,96 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. За змістом частини 2 вказаної статті у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить, що за умови чіткого визначення у законі уніфікованого розміру штрафних санкцій для правовідносин, пов'язаних з виконанням зобов'язання, яке фінансується за рахунок державного бюджету, та відсутності встановлення сторонами іншого розміру штрафних санкцій, підлягають до застосування санкції у розмірах, встановлених законом.

Разом з тим, для застосування вказаної норми суттєвим є встановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Як свідчить зміст договору № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р., сторонами не було погоджено відповідальності відповідача у вигляді пені за порушення строків оплати вартості поставленого програмно-апаратного комплексу та не визначено її розмір, у зв'язку з чим, приймаючи до уваги, що виконання зобов'язань Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області у спірних правовідносинах фінансується за рахунок коштів державного бюджету, господарський суд доходить висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати пені виключно на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України.

В той же час, в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 09.02.2015р. позивач здійснював нарахування пені на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, положення якої застосовуються у випадку, якщо інший розмір пені не передбачено законом або договором. В даному ж випадку нарахування пені має здійснюватись, з урахуванням відсутності відповідних протилежних застережень у договорі № 11.202/13/ІН від 23.07.2013р., в порядку та розмірах, визначених ч. 2 ст. 231 ГК України, що помилково не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку пені.

У зв'язку з викладеними обставинами, господарський суд доходить висновку про неправомірність обраного позивачем способу нарахування пені у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області пені в сумі 3 470,96 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області перед ДП „Українські спеціальні системи" в загальній сумі 37 736,30 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 30 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 986,30 грн. та збитків від інфляції в сумі 6 750,00 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог у частково на суму 37 736,30 грн. Таким чином, із Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області слід стягнути на користь ДП „Українські спеціальні системи" суму основного боргу в розмірі 30 000,00 грн., три відсотки річних в сумі 986,30 грн. та збитки від інфляції в сумі 6 750,00 грн. відповідно до ст.ст. 11,509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11,509, 525, 526, 530, 549, 610 - 612, 614, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 218, 231 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 32, 33, 44-49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Відділу Держземагенства у Кілійському районі Одеської області /68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Кітченка, 54, код ЄДРПОУ 37905079/ на користь державного підприємства „Українські спеціальні системи" /04119, м. Київ, вул. Мельникова, 83-Б, код ЄДРПОУ 32348248/ суму основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. /тридцять тисяч грн. 00 коп./, інфляційні витрати в сумі 6 750 грн. 00 коп. /шість тисяч сімсот п'ятдесят грн. 00 коп./, три відсотки річних в сумі 986 грн. 30 коп. /дев'ятсот вісімдесят шість грн. 30 коп./, судовий збір в сумі 1 673 грн. 11 коп. /одна тисяча шістсот сімдесят три грн. 11 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 02.03.2015р.

Суддя С.П. Желєзна