Рішення

від 23.09.2014 по справі 910/17323/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17323/14 23.09.14 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФАДІ"

до публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК"

про стягнення 30 193,39 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Хомюк В.Я.(за довіреністю)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди б/н від 01.08.2012 у розмірі 94 301,99 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.08.2014 порушено провадження у справі №910/17323/14 та призначено до розгляду на 09.09.2014.

Представник відповідача в судове засідання 09.09.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 09.09.2014 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 23.09.2014.

23.09.2014 в судове засідання прибув представник позивача і дав додаткові пояснення по справі, подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 30 193,39 грн. основного боргу, 1886,04 грн. судового збору та 8000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 23.09.2014 представник відповідача повторно не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 22.08.2014 отримана відповідачем 28.08.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03141 0185132 4 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ФАДІ» (орендодавець) - названий в подальшому по тексту як «ПОЗИВАЧ» та публічне акціонерне товариство «КОНВЕРСБАНК» (орендар), який згодом 17.08.2012 змінив назву (згідно листа №09/1699/16 від 05.09.2012) на ПАТ «МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК» - назване в подальшому як «ВІДПОВІДАЧ» був укладений Договір № б/ оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: 33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 16, загальною площею 160 (сто шістдесят) кв.м., на першому поверсі будинку.

Строк оренди складає 2 роки та 11 місяців, тобто з 01.08.2012 по 01.07.2015 із можливістю пролонгації за умови згоди обох сторін (п. 5.2 договору).

Фактичне передання приміщення в користування відповідачу підтверджує акт приймання-передачі від 01.08.2012, який підписано сторонами договору. Тобто Позивач свій обов'язок щодо надання приміщення орендарю протягом одного дня з дня укладення договору (п. 3.2 договору) виконав належним чином.

Згідно з п.4.1 та 4.4 Договору орендар (Відповідач) зобов'язався щомісячно, не пізніше 10(десятого) числа кожного поточного місяця, сплачувати Орендодавцеві орендну плату у розмірі 25 600 (двадцять п ять тисяч шістсот) гривень за кожен місяць орендного користування, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.

Як свідчать матеріали справи, за весь час дії даного договору, відповідач дотримувався свого обов'язку й вчасно перераховував позивачу орендну плату. Але, починаючи з червня-місяця поточного року, відповідач припинив вносити плату, проте продовжує користуватися приміщенням, про що свідчать акти приймання-передачі послуг. Однак, орендар не виконав цей обов'язок належним чином відтак орендна плата за договором не сплачується з 01.06.2014 по даний час.

Станом на 12.08.2014 борг відповідача по орендній платі складав:

Червень 2014 року - 25 600 грн.

Липень 2014 року - 25 600 грн.

Серпень 2014 року 25 600 грн.

Разом за 3 місяці 3*25 600=76 8000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.4.6. Договору до складу орендної плати не входить плата за послуги теплопостачання, водопостачання та каналізації, послуги ЖЕКу. Згідно п.4.7. Договору, компенсація плати за спожиту електроенергію, стаціонарного телефону, теплопостачання, водопостачання, оплата за надані послуги здійснюються на підставі рахунків Орендодавця.

Заборгованість Орендаря (Відповідача) за надані вищевказані послуги за травень,червень, липень, 2014 року становить:

Травень 2014 року - (2 380+75,60)= 2 455,60 грн. Червень 2014 року - (2 408+45)= 2 453 грн. Липень 2014р- (2 0450+60)= 2 510,00 грн.

Разом: 7 418,60 грн.

Таким чином, заборгованість (основний борг) Відповідача перед Позивачем, за червень,липень, серпень 2014 року, основний борг, станом на 12.08.2014, складав: 76 800+7 418,60= 84 218,6 грн.

Проте, вже після звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач частково розрахувався за орендовані приміщення, а саме:

20.08.2014 в сумі 25 600грн, - орендна плата за червень 2014 року та 2 455,60 грн . - відшкодування комунальних витрат за травень 2014 року.

01.09.2014 - 25 600 грн - орендна плата за липень 2014 року та 2 453,00 грн. - відшкодування комунальних витрат за червень 2014 року. На загальну суму: 56 108 (п»ятдесят шість тисяч сто вісім) грн. 60 коп.

Таким чином, основний борг - ПАТ «Міський комерційний банк» перед ТОВ «Компанія Фаді» станом на 23.09.2014 складає 28 110,00 грн.

Отже, позивачем свої зобов'язання за договором оренди були виконані у відповідності до умов договору.

Проте, відповідач в порушення умов договору не оплатив орендну плату і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем становить 28 110,00 грн.

Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором оренди.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 28 110,00 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 193,58 грн. та інфляційні збитки в сумі 461,83 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 193,58 грн., інфляційні збитки - 461,83 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої договором пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу в у відповідності з п. 9.3 договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного Банку, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість, яка у нього утворилась перед позивачем за поставлений товар, останній нарахував відповідачеві пеню на підставі пункту 9.3. договору, яка складає 1427,98 грн.

Отже, згідно з розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 1427,98 грн. З цією сумою суд погоджується, так як позивачем вона розрахована арифметично вірно.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат пов'язаних з розглядом справи.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України).

Як свідчать матеріали справи, позивачеві надавалися адвокатські послуги у цій справі, і це підтверджується договором про надання правової допомоги адвоката від 01.08.2014, укладеним з адвокатом Хомюком В.Я. (який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №638 від 20.10.2008); актом приймання-передачі наданих послуг; довідкою адвоката 11/08 від 11.08.2014(копії всіх зазначених документів в матеріалах справи).

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 вказано, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, у правилах адвокатської етики.

Таку позицію підтримує Вищий господарський суд України, зокрема в постанові від 26.03.2013 по справі №5011- 47/13958-2012 та додатковій постанові від 03.06.2013 по справі №6/5025/784/12.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

У зв'язку з наведеним підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за послуги адвоката сума в розмірі: 8 000,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФАДІ" задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "МІСЬКИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК" (03141, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 33, код ЄДРПОУ 34353904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФАДІ" (33028, м. Рівне, вул. Соборна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37645907) основну заборгованість в сумі 28 110 (двадцять вісім тисяч сто десять) грн. 00 коп., пеню в сумі 1427(одна тисяча чотириста двадцять сім) грн. 98 коп., 3% річних в сумі 193(сто дев'яносто три) грн. 58 коп., інфляційні збитки в сумі 461(чотириста шістдесят одна) грн. 83 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 8000(вісім тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 1886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 04 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 26.09.2014