Рішення

від 24.02.2015 по справі 912/5018/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 рокуСправа № 912/5018/14 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/5018/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор", м. Кіровоград

до відповідача: приватного підприємства "Фодж-Кіровоград", м. Кіровоград

про стягнення 18 555,24 грн.

Представники сторін:

від позивача - Москаленко Ю.В., довіреність б/н від 03.02.15;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з приватного підприємства "Фодж-Кіровоград" 18 555,24 грн. заборгованості, з якої: 15 832,13 грн. основного боргу, 1 364,91 грн. пені, 1 197,93 грн. інфляційних та 160,27 грн. 3% річних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 05-05-14 від 05.05.2014 по оплаті у встановлений строк поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.12.2014 порушено провадження у справі № 912/5018/14 за даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні 24.02.2015 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.

В судове засідання 24.02.2015 представник відповідача не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення засідання суду, оскільки господарський суд направив ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу про відкладення розгляду справи на адресу приватного підприємства "Фодж-Кіровоград", повідомлену позивачем та за якою відповідача зареєстровано в ЄДРПОУ (а.с. 26-28).

За змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, належним підтвердженням повідомлення відповідача час та місце розгляду справи є телефонограма суду з відміткою про її прийняття посадовою особою приватного підприємства "Фодж-Кіровоград" (а.с. 31).

Враховуючи наведене, граничні строки вирішення спору та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує, що 05.05.2014 між ТОВ "Вектор" (Продавець) та ПП "Фодж-Кіровоград" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 05-05/14 (надалі - Договір), за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує та оплачує металопрокат та будматеріали згідно специфікацій (надалі - товар), по ціні за домовленістю в асортименті, кількості, вказаними в накладних або специфікаціях, що засвідчують передачу-прийом товару від Продавця до Покупця та є невід'ємними частинами даного Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору Покупець зобов'язується оплатити Продавцю 100% вартості товару, яка вказана в заявках, специфікаціях та накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору на умовах передплати.

Загальна сума Договору складається з вартості специфікацій, накладних, які є доповненнями до цього Договору (п. 3.4. Договору).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому (п. 8.1. Договору).

Договір купівлі-продажу № 05-05-14 від 05.05.2014 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторонами підписано також Специфікації, що є додатками до договору:

- № 1 від 07.05.2015 на суму 55,20 грн.;

- № 2 від 21.08.2014 на суму 17 776,93 грн., всього на суму 17 832,13 грн. (а.с. 12,13).

Відповідно до умов вказаних вище Специфікацій, кінцевий термін розрахунків за товар по Специфікації № 1 - 10.05.2014, по Специфікації № 2 - 24.08.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікацій, позивачем здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 17 832,13 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000220 від 21.08.2014 на суму 17 776,93 грн. та № РН-0000075 від 07.05.2014 на суму 55,20 грн., копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 33, 35).

Зазначені накладні містять підписи особи зі сторони відповідача про отримання Товару, уповноваженої на вказане згідно довіреності, виданої керівником ПП "Фодж-Кіровоград" (а.с. 34).

Враховуючи умови Договору, положення Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, вказані вище докази - накладні і довіреності є належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку позивачем Товару та отримання його відповідачем.

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий Товар розрахувався з порушенням договірних строків оплати та не в повному обсязі.

Так, за повідомленням позивача, відповідачем 18.09.2014 здійснено оплату вартості отриманого товару в сумі 2000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача на час подання позову становила 15 832,13 грн. (17 832,13 грн. (вартість Товару) - 2000,00 грн. (оплата)).

Наявність вказаної заборгованості відповідачем не заперечено, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с. 14).

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За вимогами ст. ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 15 832,13 грн.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" в частині стягнення основного боргу в розмірі 15 832,13 грн. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строки визначені Договором купівлі-продажу № 05-05-14 від 05.05.2014 в повному обсязі не виконав, позивачем заявлено до стягнення з приватного підприємства "Фодж-Кіровоград" 1364,91 грн. пені, 1 197,93 грн. інфляційних та 160,27 грн. 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, наслідком прострочення боржником виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати від боржника сплату втрат внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення та річних від простроченої суми. Сплата інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, приписи ст. 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з оплати вартості отриманого товару в установлений договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у вигляді пені.

Визначення пені наведено у частині третій ст. 549 Цивільного кодексу України, згідно якого пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення зобов'язання, у т.ч. неустойкою, вчиняється в письмовій формі (ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в пункті 5.3. договору №05-05-14 від 05.05.2014 передбачено, що в разі порушення термінів оплати з вини Покупця, останній сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від загальної вартості договору за кожний день прострочки.

З огляду на вимоги частини першої ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Як зазначено в пункті 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 N 14 " Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд зазначає, що позивачем в даному випадку неправильно визначено період прострочення для нарахування відповідних сум.

Так, позивачем при розрахунку пені та 3% річних безпідставно включено в період нарахування - 18.09.2014, оскільки така дата є днем фактичного виконання грошового зобов'язання.

Крім того, 24.08.2014, що визначений кінцевим терміном розрахунку за товар, є вихідним днем (неділя), тоді як за вимогами частини п'ятої ст. 25 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

На підставі викладеного, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

за період прострочення з 26.08.2014 по 17.09.2014 включно (24 к.дн.) на суму боргу 17 832,13 грн., що становить: пеня - 280,92 грн., річні - 33,71 грн.;

за період прострочення з 18.09.2014 по 22.12.2014 включно (96 к.дн.) на суму боргу 15 832,13 грн., що становить: пеня - 1 093,07 грн., річні - 124,92 грн.

Таким чином, сума 3% річних, яка підлягає стягненню становить 158,63 грн.

Нарахування пені згідно наведеного розрахунку не перевищує суму, яка заявлена до стягнення, а тому вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 1 364,91 грн. підлягає задоволенню.

Розрахунок інфляційних втрат за період вересень - листопад 2014 в сумі 1197,93 грн. є правильним, вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" до приватного підприємства "Фодж-Кіровоград" підлягають частковому задоволенню в сумі 15 832,13 грн. основного боргу, 1 364,91 грн. пені, 1 197,93 грн. інфляційних та 158,63 грн. річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Фодж-Кіровоград" (25005, м. Кіровоград, вул. Леваневського, 2Б, ідентифікаційний код 33520164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор" (25014, м. Кіровоград, вул. Дарвіна, 50, ідентифікаційний код 23678199) 15 832,13 грн. основного боргу, 1 364,91 грн. пені, 1 197,93 грн. інфляційних витрат та 158,63 грн. 3% річних, а також 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.03.2015.

Суддя В.В.Тимошевська