Рішення

від 23.02.2015 по справі 922/5978/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р.Справа № 922/5978/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан-М", м. Луганськ про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С., дов. № 14-125 від 13.05.14 р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан-М" 9850,46 грн. пені, 3% річних в сумі 2154,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1845,98 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2059-БО-20 від 28.12.12 р.

Розпорядженням голови ВГСУ № 28-р від 02.09.14 р. було визначено, що у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя господарськими судами Луганської та Донецької областей, розгляд господарський справ підсудних господарському суду Луганської області здійснюється господарським судом Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.15 р., за клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжено по 23.02.15 р.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.

Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відповідач знаходиться за адресою: 91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 5.

Харківська дирекція Поштамт-Центр поштового зв'язку № 1 в своєму листі від 24.02.15 р. № 7-14-70 проінформувала господарський суд Харківської області, що, у зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, з 27.11.14 р. до окремої вказівки, призупиняється приймання для пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей.

25.12.14 р. заступником начальника відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) господарського суду Харківської області складений акт про те, що у зв'язку із зупиненням приймання та пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької та Луганської областей, поштовим відділенням № 22 м. Харкова повернуто відправлення господарського суду Харківської області по справі № 922/5978/14, адресоване до м. Луганськ.

Оскільки телефонний (факсимільний) зв'язок з відповідачем також відсутній, суд, керуючись приписами інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", розмістив інформацію про час і місце судового засідання на сторінці господарського суду Харківської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), що підтверджується відповідною роздруківкою.

Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи в господарському суді Харківської області.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

28 грудня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2059-БО-20 (далі - договір) (а.с. 19-24), за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.

За умовами п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 3.3 спірного договору, приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками сторін три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 344,793 тис. куб. м. на загальну суму 1597459,49 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.13 p. за січень на суму 313627,61 грн., від 28.02.13 р. за лютий на суму 305949,74 грн., від 31.03.13 р. за березень на суму 298192,61 грн., від 30.04.13 р. за квітень на суму 60709,79 грн., від 31.10.13 р. за жовтень на суму 107651,64 грн., від 30.11.13 р. за листопад на суму 191658,56 грн., від 31.12.13 р. за грудень на суму 319669,54 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств. (а.с. 27-33).

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, що підтверджується довідкою про операції (а.с. 35) та банківськими виписками (а.с. 74-107). Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов спірного договору (п. 6.1), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач здійснював платежі не завжди своєчасно, з порушенням умов договору, що підтверджується довідкою про операції (а.с. 35) та відповідними банківськими виписками (а.с. 74-107).

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 14 числа кожного наступного за місяцем поставки газу прострочив виконання грошових зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу, за договором № 13/2059-БО-20 від 28.12.12 р.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 9850,46 грн. пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 2154,11 грн. та інфляційних втрат в сумі 1845,98 грн., суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відшкодовуючи судовий збір за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 610-611, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олан-М" (91005, м. Луганськ, вул. Дьоміна, 5, код ЄДРПОУ 35306609) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 9850,46 грн. пені, 3% річних в сумі 2154,11 грн., інфляційні втрати в сумі 1845,98 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Суддя Т.В. Інте