Рішення

від 24.02.2015 по справі 922/246/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р.Справа № 922/246/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ - Спектр", м. Луганськ про стягнення коштів в розмірі 2818173,50 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Чаговець В.С., дов. від 22.01.2015р.;

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", м. Київ, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ - Спектр", м. Луганськ, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р. в розмірі 2818173,50 грн., з яких: 2500000,00 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 209589,03 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 16438,36 грн. - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами, 92146,11 грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2015р. об 11:15 год.

Ухвалою господарського суду від 02.02.2015р. розгляд справи відкладався.

У призначеному судовому засіданні 24.02.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові пояснення по справі (вх. № 7266), які судом долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

15.01.2015р. та 04.02.2015р. відділом документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області, посилаючись на лист Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 01 грудня 2014 року № 07-13-3569, було складено акти про відсутність можливості направити поштову кореспонденцію до ТОВ "СВ-Спектр".

При цьому 09.02.2015р. на веб-порталі Господарського суду Харківської області розміщено оголошення, до відома Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Спектр", м. Луганськ, про розгляд даної справи господарським судом Харківської області.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Інформаційному листі "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12 вересня 2014 року № 01-06/1290/14, за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Таким чином, судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи.

У судовому засіданні 24.02.2015р. позивач наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

24 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Спектр» (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір №6-0059/13/22-ІХ (Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору, банк, на умовах, визначених Кредитним договором, відкриває відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) окремими частинами, на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної Кредитним договором (п.1.2.) граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати Банку заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь банка проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених Кредитним договором.

Умовами пункту 1.2. Кредитного договору визначено, що протягом всього періоду дії Кредитного договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 2500000,00 грн.

За змістом п. 1.4 Кредитного договору, кредитування позичальника за Кредитним договором здійснюється протягом 36 місяців від дати його укладення, до 21.10.2016р., що є максимально можливим кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом.

Порядок надання кредиту визначено п. 2.3.1 Кредитного договору, у відповідності до якого, кредит надається шляхом перерахування банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у банку, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки.

Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, днем (моментом) надання вибірки вважається день перерахування банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки.

Погашення заборгованості, як це передбачено п.2.6. Кредитного договору, здійснюється згідно з п. 1.4 Кредитного договору з додержанням графіку зниження кредитного ліміту, встановленого в п. 1.2.2 Кредитного договору, шляхом переказу позичальником грошових коштів на транзитний внутрішньобанківський рахунок.

Згідно п.п.2.6.1 Кредитного договору, у разі непогашення позичальником заборгованості за Кредитом згідно з п. 2.6 Кредитного договору, сума, що підлягала погашенню вважається простроченою та переноситься на відповідний рахунок обліку простроченої кредитної заборгованості.

Положеннями пункту 3.1. Кредитного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Кредитного договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за Кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. Кредитного договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів.

Згідно з п. 3.2.1 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється в розмірі 20,0% річних.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що погашення вимог банку за Кредитним договором, незалежно від призначення платежу, визначеного позичальником у відповідному розрахунковому документі, здійснюється в наступній черговості: прострочені проценти, прострочені комісії, прострочена заборгованість за кредитом, строкові проценти, строкові комісії, строкова заборгованість за Кредитом, неустойка (штраф, пеня).

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за Кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до Кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, на виконання викладених умов Кредитного договору позивач надавав відповідачу кредитні кошти згідно з його заявками, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами.

Таким чином, позивач виконав умови Кредитного договору № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р. щодо надання кредитних коштів.

Проте, позичальник не виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, щодо своєчасної та в повному обсязі сплати процентів за користування кредитом з липня 2014 року та не здійснено погашення заборгованості по вибіркам, що надані протягом першого року від дати укладення Кредитного договору.

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, станом на 08 грудня 2014 року, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 2818173,50 грн., яка складається з: 2500000,00 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 209589,03 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 16438,36 грн. - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами, 92146,11 грн. - пеня, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області.

Станом на дату розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідачем в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін неповно та несвоєчасно виконав своє зобов'язання за кредитним договором, та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за Кредитним договором № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по кредиту та по відсоткам за Кредитним договором № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р., суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення боргу за Кредитним договором № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р., а саме: 2500000,00 грн. - простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 209589,03 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 16438,36 грн. - поточної суми заборгованості за нарахованими процентами -правомірна та обґрунтована, як така, що не спростована відповідачем та підтверджена належними доказами, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими Законами та договором.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Кредитного договору, за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за Кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня сплачується окремо від процентів, комісій та штрафу, що підлягають сплаті відповідно до Кредитного договору.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами.

Щодо правомірності нарахування відповідачеві суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за Кредитом, несвоєчасну сплату процентів та/або комісій за Кредитним договором, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-УІІ від 02.09.2014 року (надалі - Закон №1669) передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання Закону № 1669, Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 року Розпорядженням № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік). Відповідно до цього Переліку до таких населених пунктів віднесено й м. Луганськ, де зареєстрований відповідач.

У відповідності до Закону №1669, Національним банком України за вих. №18-112/64483 від 05.11.2014 року банкам України доведено Електронне повідомлення «Про скасування пені та штрафів за договорами кредиту під час АТО». Згідно з цим повідомленням НБУ, банкам рекомендовано, зокрема, встановлювати місце проведення господарської діяльності юридичної особи. Отримані дані банки мають співставляти з переліком населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України ЗО жовтня 2014 року №1053-р».

Однак, 05 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України видав Розпорядження №1079-р, яким зупинив дію розпорядження Кабінету Міністрів України від ЗО жовтня 2014 року №1053-р.

Таким чином, на цей час чинна вимога Закону №1669 від 02.09.2014 року та Нацбанку України №18-112/64483 від 05.11.2014 року щодо заборони нарахування пені та штрафів, однак відсутня можливість визначити чи відноситься та чи інша юридична особа або фізична особа до числа тих, яких ця заборона стосується.

Таким чином, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 92146,11 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 204, 525, 526, 546, 548, 610, 611, 612, 629, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 173, 174, 179, 193, 232, 343, 345 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Спектр" (91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27, кв. 812, код ЄДРПОУ 30596932) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (02100, м. Київ, б-р Верховної Ради, 7, код ЄДРПОУ 21574573) заборгованість за Кредитним договором № 6-0059/13/22 LL від 24.10.2013р. в розмірі 2818173,50 грн., з яких: 2500000,00 грн. - прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 209589,03 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 16438,36 грн. - поточна сума заборгованості за нарахованими процентами, 92146,11 грн. - пеня.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Спектр" (91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27, кв. 812, код ЄДРПОУ 30596932) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 56363,47 судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/246/15