Рішення

від 26.02.2015 по справі 922/266/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р.Справа № 922/266/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховою А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гравітан", м. Харків до Приватного підприємтсва "Про Енерджі Інжиніринг", м. Зміїв про стягнення коштів в розмірі 270 952,55 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - Яковлев Є.В., довіреність від 22.02.2015р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравітан", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "Про Енерджі Інжиніринг", в якій, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 270 952,55 грн., в тому числі 178 288,99 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 33 095,89 інфляційних нарахувань, 4 298,62 грн. 3% річних, 15 191,19 грн. пені та 40 066,86 грн. заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 419,05 грн.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2015 р. об 11:45 год.

Ухвалами господарського суду від 29.01.2015р., 17.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2015р., 26.02.2015р.

У судовому засіданні 26.02.2015р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.

У призначене 17.02.2015р. судове засідання відповідач не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, свого повноважного представника не направив. Ухвала господарського суду від 15.01.2015р. про порушення провадження у справі №922/266/15 була направлена за належною адресою, вказаною у позовній заяві та згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується штампом канцелярії на зворотній стороні ухвали суду про порушення провадження у справі та засвідченою копією реєстру поштових відправлень, але на момент розгляду справи повідомлення про вручення поштового відправлення на адресу суду не повернулось.

Згідно пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач - Приватне підприємство "ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРІНГ" був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Присутній в судовому засіданні 26.02.2015р. позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника відповідача, пояснив, що ним надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне:

01 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гравітан» (Орендодавець) та Приватним підприємством «Про Енерджі Інжинірінг» (Орендар) було укладено договір № 034-1 оренди нежитлових приміщень (надалі - Договір №034-1), відповідно до умов якого Орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1 на 5-му поверсі будівлі кімнати № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25 загальною площею 452,10 кв.м.

Відповідно до п.1.3. Договору №034-1 приміщення знаходиться в розпорядженні та користуванні Орендодавця на підставі Договору №01/02-13 від 01.02.2013р. безвідплатного користування нежитловими приміщеннями між Орендодавцем та власником - Фізичною особою-підприємцем Худенко О.В.

01 лютого 2014 року, на виконання вимог пункту 2.1 Договору № 034-1, між позивачем та відповідачем був складений акт приймання - передачі приміщень, який підтвердив фактичне отримання приміщень у користування Відповідача.

Строк користування приміщеннями в момент укладання Сторонами Договору № 034-1 був визначений до 31 грудня 2014 року включно (пункт 12.1).

Відповідно до положень пункт 3.1.1 Договору № 034-1 орендна плата за користування орендованими приміщеннями визначається за встановленою формулою та на день укладання договору була погоджена сторонами у розмірі 20 344, 50 грн. без ПДВ.

У зв'язку з отриманням Позивачем свідоцтва платника ПДВ, 11 квітня 2014 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода 1/1 до Договору № 034-1 та змінено зміст пункту 3.1.1, а саме: орендна плата за користування орендованими приміщеннями визначається за встановленою формулою та на день укладання договору була погоджена сторонами у розмірі 20 344, 50 грн. в т.ч. ПДВ.

У подальшому площа орендованих приміщень була зменшена на підставі укладених угод до Договору № 034-1, а саме:

- 10 грудня 2013 року на 35,9 кв.м., тому орендована площа стала 416,2 кв.м.;

- 15 липня 2014 року на 176,6 кв.м, тому орендована площа стала 239,6 кв.м.;

У зв'язку з даними змінами була відкоригована сума орендної плати, що мала сплачуватись Відповідачем.

З листопада 2014 року взаємовідносини між ТОВ «Гравітан» та ПП «Про Енерджі Інжинірінг» по договору оренди №034-1 від 01.02.2013 року були припиненні на підставі повідомлення про розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за спірним договором оренди виконав у повному обсязі. Проте з боку відповідача мало місце порушення умов договору, а саме, несвоєчасно та не в повному обсязі вносилась орендна плата, внаслідок чого у останнього за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року утворилась заборгованість по орендній платі, яка станом на 31.10.2014 року склала 178 288,99 грн.

Крім того, в день укладання Договору № 034-1 між Позивачем та Відповідачем було також укладено договір № 034-2, який регулював питання пов'язані з забезпечення та організацією утримання (обслуговування, ремонту), експлуатації орендованих приміщень Відповідачем ( надалі Договір 034-2).

Відповідно до умов укладеного договору № 034-2 Відповідач повинен був оплачувати вищезазначені послуги в наступному порядку: до 10 числа місяця наступного за звітним плату за утримання Будівлі (експлуатаційні витрати); до 20 числа кожного місяця наступного за звітним спожиті комунальні послуг.

Однак, в порушення погоджених сторонами домовленостей, починаючи з грудня 2013 року, послуги за Договором № 034-2 Відповідачем також не сплачується, внаслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість у сумі 40 066, 86 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із засобів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нежитлових приміщень №034-1 від 01.02.2013 року.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що представник відповідача визнав позов в повному обсязі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №034-1 від 01.02.2013 року в розмірі 178 288,99 грн. та заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат у розмірі 40 066, 86 грн. за договором №034-2 правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 15191,19 грн., інфляційні нарахування у розмірі 33095,89 грн. та три відсотки річних у розмірі 4298,62 грн.

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 15191,19 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 10.2 Договору оренди нежитлових приміщень №034-1 від 01.02.2013р. сторони передбачили, що у порушення зобов'язань по сплаті Орендатором будь-яких платежів, передбаченим даним договором, в тому числі - комунальних (експлуатаційних) послуг, Орендатор сплачує Орендодателю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що стосовно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 15191,19 грн. пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних - 4298,62грн., інфляційних нарахувань - 33095,89 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 4298,62 грн. - трьох відсотків річних та 33095,89 грн. - інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравітан» обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 16, 509, 525, 526, 546, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 216, 230, 232, 283-286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ПРО ЕНЕРДЖІ ІНЖИНІРІНГ" (63404, Харківська обл., Зміївський район, м. Зміїв, вул. 152 Стрілкової дивізії, буд. 20, код ЄДРПОУ 26370209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІТАН" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 126/1, код ЄДРПОУ 31645477) 178 288 (сто сiмдесят вiсiм тисяч двiстi вiсiмдесят вiсiм) грн. 99 коп. - заборгованість зі сплати орендної плати, 33 095 (тридцять три тисячi дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - інфляційних нарахувань, 4 298 (чотири тисячi двiстi дев'яносто вiсiм) грн. 62 коп. - 3% річних, 15 191 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто одна) грн. 19 коп. - пені, 40 066 (сорок тисяч шiстдесят шiсть) грн. 86 коп. - заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат та судовий збір у розмірі 5 419 (п'ять тисяч чотириста дев'ятнадцять) грн. 05 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/266/15