Рішення

від 24.02.2015 по справі 917/2676/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2015 Справа № 917/2676/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостиль 2011", вул. Шевченка, буд. 82, кв. 120, м. Полтава, 36039

до Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортної компанії "Бізнес-Клас", вул. Карла Маркса, буд. 200, м. Глобине, Глобинський р-н, Полтавська обл., 39000

про стягнення 28 035,28 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: Глинський Ю.В., довіреність від 22.01.2014 р., паспорт серії КО № 596713, виданий Лохвицьким РВ УМВС України в Полтавській області 02.03.2005 р.;

від відповідача: не з'явилися.

24.02.2015 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостиль 2011" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортної компанії "Бізнес-Клас" 28 035,28 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 02.04.2012 р. між сторонами Договору поставки № 02042012, з яких : 20 560,00 грн. основний борг, 3 488,60 грн. пеня за період з 06.06.2014 р. по 30.11.2014 р., 3 397,80 грн. інфляційні нарахування за період з 05.02.2014 р. по 01.12.2014 р. та 588,88 грн. три проценти річних за період з 05.02.2014 р. по 30.11.2014 р..

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду (п. 5 ухвали суду від 25.12.2014 р. та п. 3 ухвали суду від 10.02.2015 р.) не виконав, причин щодо цього не повідомив. Останній відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього судом обов'язки, про що свідчать матеріали справи. При цьому явка представників сторін у судове засідання, що відбулося 24.02.2015 р., обов'язковою судом не визнавалася.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Позивач надав суду заяву про часткову відмову від позову № б/н від 24.02.2015 р. (вх. № 2546 від 24.02.2015 р.), відповідно до якої відмовляється від стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 504,00 грн. за отриманий ним товар за видатковою накладною № 326 від 30.04.2014 р..

Оскільки дані дії позивача не суперечать законодавству та не порушують чиїх - небудь прав і охоронюваних законом інтересів, за формою заява відповідає приписам ст. 78 ГПК України, суд приймає заяву позивача про відмову від позову в цій частині.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

02.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автостиль 2011" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю техніко-транспортною компанією "Бізнес-Клас" (покупець) було укладено Договір поставки № 02042012 (а.с. 19, надалі - Договір поставки), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язувався передати, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору поставки).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- найменування продукції вказується у видатковій накладній до кожної партії, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору поставки);

- перехід права власності на продукцію, а також усі ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами видаткової накладної (п. 2.6 Договору поставки);

- покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом п'яти банківських днів з моменту поставки продукції. Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.2 та п. 3.3 Договору поставки);

- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, прийнятих за цим Договором, кожна із сторін несе відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 4.1 та п. 4.2 Договору поставки);

- договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. За взаємною згодою сторін дію Договору може бути продовжено або достроково припинено (п.5.1 та п. 5.3 Договору поставки).

За даними позивача за взаємною згодою сторін дію Договору поставки було продовжено і на даний час останній є діючим.

На виконання умов Договору поставки у період з січня 2014 р. по серпень 2014 р. ним було поставлено відповідачеві товар (акумуляторні батареї) на загальну суму 45 157,00 грн.. Зокрема, факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару відповідачеві за Договором поставки на вищезазначену суму підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, а саме : № 103 від 29.01.2014 р. на суму 1 897,00 грн., № 181 від 25.02.2014 р. на суму 1 500,00 грн., № 216 від 12.03.2014 р. на суму 2 600,00 грн.; № 220 від 13.03.2014 р. на суму 7 820,00 грн.; № 231 від 17.03.2014 р. на суму 1 531,00 грн.; № 254 від 27.03.2014 р. на суму 2 112,00 грн.; № 255 від 28.03.2014 р. на суму 1 300,00 грн.; № 276 від 02.04.2014 р. на суму 6 429,00 грн.; № 309 від 17.04.2014 р. на суму 1 648,00грн.; № 326 від 30.04.2014 р. на суму 1504,00 грн.; № 331 від 08.05.2014 р. на суму 2 034,00 грн.; № 352 від 15.05.2014 р. на суму 2 100,00 грн.; № 378 від 30.05.2014 р. на суму 10 416,00 грн. та № 597 від 27.08.2014 р. на суму 2 266,00 грн. (копії наявні у матеріалах справи, а.с. 20-33)

В порушення умов Договору поставки відповідач здійснив оплату за отриманий ним товар з порушенням встановлених у Договорі поставки строків оплати та не у повному обсязі, а саме : відповідач частково оплатив отриманий ним товар у загальному розмірі 24 597,00 грн. (в тому числі : 10.04.14 р. у розмірі 2 600,00 грн., 25.04.14 р. у розмірі 2 000,00 грн., 30.05.14 р. у розмірі 5 997,00 грн., 07.07.14 р. у розмірі 3 000,00 грн., 22.07.14 р. у розмірі 2 000,00 грн., 15.08.14 р. у розмірі 2 000,00грн., 21.08.14 р. у розмірі 3 000,00грн., 23.09.14 р. у розмірі 3 000,00грн., 30.09.14 р. у розмірі 1 000,00грн. (копія виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2014 р. по 01.12.2014 р. наявна у матеріалах справи, а.с. 35-57).

З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу не проводив оплату за отриманий ним товар за вищевказаним Договором поставки, 02.12.2014 р. на адресу останнього позивачем було направлено претензію № 02/12 з вимогою в строк до 16.12.2014 р. сплатити заборгованість, яка утворилась у останнього на підставі Договору поставки (а.с. 38). У відповідь на вищезазначену претензію відповідач надіслав позивачу лист про те, що на підприємстві проводиться внутрішня ревізія залишків матеріально-технічних цінностей та внутрішньої документації підприємства, та просив позивача проявити терпимість та розуміння до ситуації, яка склалась.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами неодноразово проводились звірки взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлені акти, зокрема, акт, згідно якого станом на 30.09.2014 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 24 597,00 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 91).

За даними позивача на даний час відповідач зобов'язання по Договору поставки щодо оплати отриманого товару не виконав, заборгованість останнього складає 19 056,00 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом до розгляду в даному провадженні заяви позивача про часткову відмову від позову) про стягнення з відповідача 26 531,28 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 02.04.2012 р. між сторонами Договору поставки № 02042012, з яких : 19 056,00 грн. основний борг, 3 488,60 грн. пеня за період з 06.06.2014 р. по 30.11.2014 р., 3 397,80 грн. інфляційні нарахування за період з 05.02.2014 р. по 01.12.2014 р. та 588,88 грн. три проценти річних за період з 05.02.2014 р. по 30.11.2014 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договорам поставки щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 19 056,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 056,00 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось у вступній частині даного рішення, позивач надав суду заяву про часткову відмову від позову в частині вимог щодо стягнення з відповідача 1 504,00 грн. заборгованості, яка судом прийнята. Отже, наявні підстави для припинення провадження у справі в цій частині відповідно до приписів п. 4 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 4.2 Договору поставки визначено, що у випадку порушення покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 488,60 грн. пені за період з 06.06.2014 р. по 01.12.2014 р., суд прийшов до висновку, що останні підлягають частковому задоволенню, а саме : у розмірі 2 723,22 грн. за період з 06.06.2014р. по 01.12.2014 р. (з огляду на зменшення позивачем розміру основного боргу, на який нараховується пеня, а також допущені позивачем арифметичні помилки при визначенні періоду обрахування прострочення та розміру пені, розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 588,88 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 3 397,80 грн. за період з 05.02.2014 р. по 01.12.2014 р., суд приходить до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними частково, а саме : 3% річних в сумі 574,12 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 3 389,15 грн. за період з 06.02.2014 р. по 01.12.2014 р. (з огляду на зменшення позивачем розміру основного боргу на який нараховується пеня, а також допущені позивачем арифметичні помилки при визначенні періоду обрахування прострочення та розміру пені, розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3" та "ІПС" Законодавство").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 19 056,00 грн. основного боргу, 2 723,22 грн. пені, 574,12 грн. трьох процентів річних та 3 389,15 грн. інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому у цій частині підлягають задоволенню. В частині стягнення з відповідача 765,38 грн. пені, 8,65 грн. інфляційних нарахувань та 14,76 грн. 3% річних у позові слід відмовити.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, понесені при пред'явленні даного позову позивачем витрати зі сплати судового збору у мінімально встановленому розмірі покладаються судом відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю техніко-транспортної компанії ("Бізнес-Клас", вул. Карла Маркса, буд. 200, м. Глобине, Глобинський р-н, Полтавська обл., 39000), ідентифікаційний код юридичної особи 36719307, р/р 26001000000342 в ПАТ "КредіАгрікольБанк", МФО 300614 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автостиль 2011" (вул. Шевченка, буд. 82, кв. 120, м. Полтава, 36039), ідентифікаційний код юридичної особи 37863139, р/р 26007060771967 в ПАТ "А-Банк", м. Полтава, МФО 307770 - 19 056,00 грн. основного боргу, 2 723,22 грн. пені, 574,12 грн. три проценти річних, 3 389,15 грн. інфляційних втрат та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 765,38 грн. пені, 8,65 грн. інфляційних нарахувань та 14,76 грн. 3% річних у позові відмовити.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1 504,00 грн. основного боргу в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Повне рішення складено 02.03.2015 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.