Ухвала

від 24.02.2015 по справі 822/4217/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/3800/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - ДПІ) на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Студія» (далі - Підприємство) до ДПІ,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2014 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ № 0000362207/2438 від 1.10.2014 року.

Зазначило, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

4 листопада 2014 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року, позов задоволено.

Податкове повідомлення - рішення № 0000362207/2438 від 1.10.2014 року визнане протиправним та скасоване.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що реальність господарських операцій Підприємства з контрагентами підтверджується первинними документами.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 4.09.2014 року до 10.09.2014 року ДПІ була здійснена документальна позапланова виїзна перевірка Підприємства з питань документального підтвердження господарських операцій із ТОВ «Стек-Комп'ютер» за період з червня 2012 року до жовтня 2013 року та ТОВ «КПІ-Трейдінг» за період з травня до липня 2012 року, за наслідками якої 17.09.2014 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Підприємство у порушення вимог п.,п. 198.1 , 198.3 , 198.6 ст. 198 , п.,п. 200.1, 200.2 ст. 200 , п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України занизило суму податку на додану вартість за період з червня 2012 року до жовтня 2013 року, у розмірі 439 068,00 грн.

1 жовтня 2014 року ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000362207/2438 щодо збільшення Підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 548 835,00 грн., у тому числі 439 068,00 грн. - основного платежу, 109 767,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 , п.,п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу .

Право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду, у випадку придбання товарів та послуг виникає у їх покупця за умови отримання від їх постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару (послуг), зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (якщо така реєстрація є обов'язковою). Податкова накладна відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 21.03.2011 року між Підприємством та ТОВ «Стек-Комп'ютер» був укладений договір купівлі-продажу №110327, відповідно до якого ТОВ «Стек-Комп'ютер» зобов'язалося поставити і передати у власність Підприємству товар на умовах, визначених даним договором, асортимент, кількість і ціна якого визначаються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару і вказуються в рахунках-фактурах та товаросупровідних документах (накладних), які складаються на підставі замовлень покупця. Підписані представниками сторін накладні прирівнюються до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору. Умовами договору передбачено, що поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Стек-Комп'ютер» за період з червня 2012 року до вересня 2013 року поставило Підприємству його автомобільним транспортом товар (комп'ютери та комплектуючі до них) на загальну суму 2 634 407,82 грн., (в тому числі податку на додану вартість 439 067,97 грн.).

Для підтвердження поставки зазначеного товару Підприємство надало видаткові, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності, декларації про відповідність, довіреності на отримання товару, платіжні доручення.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що зазначений товар Підприємство використало у власній господарській діяльності, реалізувавши іншим господарюючим суб'єктам та відобразивши зазначені операції в бухгалтерському і податковому обліку.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що надані Підприємством податкові накладні оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджують факт придбання товару, є достатньою підставою для віднесення сплаченого в їх ціні податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області відхилити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.