Ухвала

від 24.02.2015 по справі 820/16072/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/64754/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 у справі № 820/16072/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ-Сервіс» доХарківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області провизнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю БІ СІ-СЕРВІС» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 року № 0002412203 та його скасувати.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014, позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 № 0002412203, в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач подав касаційну скаргу, у відповідності до якої, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Ю БІ СІ-СЕРВІС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Глобал-Строй» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014 та подальшого використання придбаних товарів у господарській діяльності підприємства, за результатами якої складено акт № 1038/20-23-22-01-05/34446066 від 07.07.2014;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6, ст.198. п.201.1, ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 691 982 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002412203 від 22.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1 037 973 (з яких: 691 982 грн. - основний платіж та 345 991 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Підставою для збільшення позивачу грошових зобов'язань слугував висновок податкового органу щодо відсутності факту реального вчинення позивачем господарських операцій з його контрагентом, який обґрунтовано висновками акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СК «Глобал-Строй» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.02.2014 р. по 31.03.2014 р.» від 24.04.2014 № 70/12-36-22-2-03/10/38088668, складеного Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що поданими позивачем доказами підтверджено факт надання послуг за результатами реального здійснення господарських операцій з його контрагентом, які було використано в господарській діяльності платника податку. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що вони є недоведеними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом-продавцем товарів та порушення ним правил здійснення господарської діяльності, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та яка підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Ю БІ СІ - СЕРВІС» з ПАТ «Карлсберг Україна» укладено договір №00439-2014-С від 01.01.2014 та з ІП «Кока-Кола Беверджіз Україна Лімітед» укладено договір №SRC-024-14 від 27.02.2014. За умовами укладених договорів позивач зобов'язується виконати роботи з технічного обслуговування та ремонту холодильного обладнання.

У зв'язку з відсутністю достатніх ресурсів для виконання зазначених робіт у повному обсязі між позивачем (як замовником) та ТОВ «СК «Глобал-Строй» (як виконавцем) укладено договір № 3-02/14 від 03.02.2014, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується своїми силами і засобами виконувати у встановлені строки роботи з ремонту та відновлення працездатності холодильного обладнання замовника, а саме: ремонт та відновлення агрегатів холодильного обладнання; відновлення зовнішнього вигляду холодильного обладнання, а замовник зобов'язувався прийняти виконані роботи та оплачувати їх на умовах, встановлений цим договором.

Дослідивши подані позивачем докази (зокрема, первинні документи, в тому числі, податкові накладні), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження обставин фактичного надання послуг згідно договору.

При цьому, судами встановлено, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні включено до ЄДРПН, в той час як відповідачем не було наведено конкретних посилань на дефекти форми або змісту складених первинних документів податкової та бухгалтерської звітності за період, що підлягав перевірці.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання податкового органу на акт від 24.04.2014 №70/12-36-22-03/10/38088668 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СК «Глобал-Сервіс», оскільки матеріали перевірок (звірок) контрагента позивача не можуть слугувати єдиною та беззаперечною підставою для висновку щодо неправомірного формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій з таким контрагентом, без дослідження первинних документів, складених сторонами за результатами їх здійснення та встановлення дійсних правовідносин сторін.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний