Ухвала

від 25.02.2015 по справі 820/11239/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р.Справа № 820/11239/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МТЗ-ЛЮКС» до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про скасування припису, -

В с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «МТЗ-ЛЮКС» (далі по тексту ТОВ «МТЗ-ЛЮКС»), звернувся до суду з позовом, яким просить суд скасувати припис Червонозаводського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03.09.2013 року в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36 цього Припису.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначає, що за результатами проведення планової перевірки будівлі готельно-розважального комплексу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що орендується ТОВ «МТЗ-ЛЮКС», Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області 28.08.2013 року складено акт №209 щодо додержання підприємством вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту. На підставі вказаного акту, з метою усунення виявлених порушень, складений припис № 193 від 03.09.2013 року, зі змісту якого вбачається необхідність виконання позивачем в строк до 01.10.2013 року 36 пунктів виявлених порушень. Позивач із вказаним приписом в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20, 21, 22, 23, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 34, 35, 36 не погодився, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, посилаючись при цьому на те, що частина виявлених порушень взагалі не відповідає дійсності, а частина не відповідає принципам, що ставляться до будь-яких рішень суб'єктів владних повноважень, а саме: обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості та пропорційності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року адміністративний позов ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» задоволено частково:

- скасовано припис Червонозаводського районного відділу Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03 вересня 2013 року в частині вимог, передбачених пунктами 4, 5, 8 (в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах протипожежним вимогам будівельних норм), 12, 16, 17, 18, 20 (в частині вимог щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до всіх приміщень, крім одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а), 22, 36 цього Припису.

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору оренди від 31.07.2013 року ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» орендує у громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівлю готельно-розважального комплексу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

З 22.08.2013 року по 28.08.2013 року Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена планова перевірка додержання та виконання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту в будівлі готельно-розважального комплексу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої 28.08.2013 року складено акт № 209.

У ході перевірки встановлено 36 порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, що відображені в акті №209 від 28.08.2013 року.

На підставі акту перевірки №209 від 28.08.2013 року складений припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту № 193 від 03.09. 2013 року (далі по тесту - Припис), зі змісту якого вбачається обов'язок позивача усунути виявлені порушення (36 порушень) у строк до 01.10.2013 року.

У період з 23.10.2013 року по 25.10.2013 року Червонозаводським районним відділом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Харківській області проведена позапланова перевірка виконання позивачем вимог Припису, за результатами якої складений акт № 282 від 25.10.2013 року згідно якого встановлено, що позивачем усунуті порушення, викладені в пунктах 1, 2, 3, 7, 19, 24, 27, 32, 33 Припису.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 4 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення позивачем п. 4.2.4 НАПБ А.01-2004 «Правил пожежної безпеки в Україні», п. 9.16 ДБН В.2.2-20-2008 «Будинки і споруди. Готелі», а саме встановлено, що вхідні двері в номери готелю не мають клас вогнестійкості ЕІ30.

Згідно з п. 9.16 ДБН В.2.2-20-2008 «Будинки і споруди. Готелі» вхідні двері в номери будинків готелів повинні мати клас вогнестійкості не менше ЕІ 30.

Положеннями ч. 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ч. 1-3 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідно до ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року задоволено клопотання позивача про призначення судової експертизи та призначено у справі № 820/11239/13-а комплексну будівельно-технічну та пожежно-технічну експертизу. Поставлено на вирішення експертизи наступні питання: «чи відповідає фактичний технічний стан будівлі та прилеглих до неї територій готельно-розважального комплексу, що орендується ТОВ «МТЗ-ЛЮКС», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, технічному стану вказаних об'єктів, встановленому у висновках акту перевірки додержання (виконання) вимог у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» від 28.08.2013 року № 209 та припису про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту №193 від 03.09.2013 року з посиланням на приписи Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. № 126 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 р. № 1410/10009, іншим нормативно-правовим актам у сфері пожежної безпеки, Державним будівельним нормам (ДБН В.2.2-20-2008, ДБН В.1.1-7-2002, ДБН 360-92**, ДБН 2.2-9-2009, ДБН В.2.5-56:2010)? Якщо не відповідає, то у чому полягають невідповідності?».

За наслідками проведення комплексної будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз складено відповідний висновок за № 2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року (т. 2 а.с. 20-40).

Відповідно до вказаного висновку експертів: у наданих на дослідження матеріалах справи відсутні дані про методи, спеціальні методи, спеціальні дослідження з випробуванням зразків та проведенням відповідних розрахунків щодо визначення класу (межі) вогнестійкості встановлених вхідних дверей в номери готелю, що використовувались посадовими особами відповідача під час проведення перевірки будівлі готельно-розважального комплексу. Таким чином, визначити фактичний клас вогнестійкості вхідних дверей без проведення натурних вогневих випробувань неможливо.

Відповідачем, у відповідності до положень ч. 1 ст. 71 КАС України, доказів того, що на момент проведення перевірки вхідні двері готелю мали клас вогнестійкості менше ЕІ30, в тому числі щодо проведення будь-яких натурних випробувань судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, враховуючи наведені висновки судової експертизи та відсутність доказів у їх спростування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованого встановлення відповідачем порушення, визначеного пунктом 4 акту №209 від 28.08.2013 року та вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо скасування пункту 4 Припису.

Пунктом 5 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення позивачем п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004, а саме: в коридорах та кабінетах електророзетки та вимикачі встановлені на негорючі основи (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити цих апаратів не менше ніж на 0,01 м.

Згідно з п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004 електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.).

Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року виконання вказаного нормативу (п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004) виникає лише при встановленні електророзеток та вимикачів відкритим способом на поверхню конструкції з горючих матеріалів, тоді як усі електророзетки та вимикачі будівлі, що орендується позивачем, встановлені прихованим способом (врізані у негорючі стінові конструкції).

Відповідачем під час проведення перевірки встановлено розміщення електророзеток та вимикачів будівлі прихованим способом (врізані у негорючі стінові конструкції), що підтверджується долученими до матеріалів справи фотознімками (т.1 а.с. 181).

Таким чином, з врахуванням висновку судових експертів, а також враховуючи, встановлене в ході проведення перевірки розміщення електророзеток та вимикачів будівлі прихованим способом колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не порушено п. 5.1.27 НАПБ А.01.001-2004, а тому пункт 5 припису підлягає скасуванню.

Пунктом 8 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.28 ДБН В.1.1-7-2002, щодо зменшення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5, 6, поверхах при розташуванні дверей з двох боків, що відчиняються з приміщень у коридор.

Згідно з п. 5.27. ДБН В.1.1-7-2002 висота та ширина шляхів евакуації встановлюється НД відповідно до призначення будинку. При цьому висота шляхів евакуації повинна бути не меншою як 2,0 м, а їхня ширина - 1,0 м. Ширину проходів до одиночних робочих місць у межах одного приміщення дозволяється зменшувати до 0,7 м.

При цьому, п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002 визначено, що за наявності дверей, що відчиняються з приміщень у коридори поверхів, ширину евакуаційних шляхів по коридору слід приймати такою, що дорівнює ширині коридору, яку зменшено: а) на половину ширини дверного полотна - при розташуванні дверей з одного боку коридору; б) на ширину дверного полотна - при розташуванні дверей з двох боків коридору.

Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року у коридорах 2, 3, 4, 5-го поверхів полотна дверних блоків відчиняються з коридору в середину приміщень, а відтак відсутнє порушення п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002.

В той же час, судовими експертами підтверджені висновки відповідача про невідповідність вимогам п. 5.28. ДБН В.1.1-7-2002. ширини евакуаційних шляхів по коридору на 6 поверсі, де полотна дверних блоків відчиняються з приміщень у коридор.

Відповідачем докази того, що на момент проведення перевірки у коридорах 2, 3, 4, 5-го поверхів полотна дверних блоків відчиняються з приміщень в коридор не надано. З долученого до матеріалів справи фотознімку (т.1 а.с. 186) не можна встановити, який саме поверх зафіксовано на фотознімку.

Таким чином, приймаючи до уваги висновки судових експертів та враховуючи, що в ході розгляду справи встановлено, що на цих поверхах полотна дверних блоків відчиняються з коридору в середину приміщень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення, визначеного пунктом 8 акту №209 від 28.08.2013 року, в частині зменшення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах, та вважає, що пункт 8 Припису в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах у відповідність протипожежним вимогам будівельних норм підлягає скасуванню.

У той же час, в частині щодо приведення ширини евакуаційних шляхів у відповідність протипожежним вимогам будівельних норм по коридору на 6 поверху будівлі, пункт 8 Припису є обґрунтованим.

Пунктом 12 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 6.14 В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва», а саме: у підвальному приміщенні, в якому зберігаються горючі матеріали, не передбачено не менше двох вікон з прямими розрізами.

Відповідно до п. 6.14 ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва» у підвальних поверхах, частинах підвальних поверхів (у тому числі у коридорі), відокремлених між собою протипожежними стінами або перегородками, з приміщеннями, в яких застосовуються або зберігаються горючі речовини та матеріали, слід передбачати не менше двох вікон з розмірами 0,75 м х 1,2 м з приямками. Вільну площу зазначених вікон необхідно приймати за розрахунком, але не менше 0,2 % площі цих приміщень.

Згідно висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року вказаними вище нормативами передбачено конструктивні особливості приміщення відповідно до його проектно-експлуатаційних призначень, які визначаються у період проектування. За відсутності проектно-кошторисної документації перевірити відповідність приміщення підвалу п 6.14 ДБН В.1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва» неможливо. Поряд з цим не можливо стверджувати, що саме приміщення не відповідає умовам зберігання у ньому горючих матеріалів, а не навпаки - зберігання горючих матеріалів у приміщенні не за призначенням, що не відповідає положенням п. 7.6.11. НАПБ А.01.001-2004.

Судом встановлено, що при здійсненні перевірки відповідач не керувався проектно-кошторисною документацією на будівлю, а за відсутності такої документації встановити відповідність підвальних приміщень такої будівлі вимогам п. 6.14 ДБН В.1.1-7-2002 неможливо.

Доводів, що свідчили б про об'єктивність даних, встановлених в ході проведення перевірки щодо пункту 12 Припису, а також належності та обґрунтованості висновків, здійснених за результатами перевірки, відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не наведено.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно встановлено порушення, визначене пунктом 12 акту №209 від 28.08.2013 року, а отже пункт 12 Припису підлягає скасуванню.

Пунктом 16 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.13 ДБН В.1.1-7-2002, п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009, а саме: з 2, 3, 4, 5, 6 та 7 поверхів не передбачено другий евакуаційний вихід по сходовій клітці типу СК1.

Відповідно до п. 5.13. ДБН В.1.1-7-2002 з будинку, з кожного поверху та з приміщення слід передбачати не менше двох евакуаційних виходів, за винятком випадків, обумовлених НД. Допускається передбачати один евакуаційний вихід із: а) приміщення з одночасним перебуванням не більше як 50 людей, якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м; б) приміщення площею не більше як 300 м 2 , розташоване у цокольному, підвальному, підземному поверхах, якщо кількість людей, які постійно перебувають у ньому, не перевищує 5 осіб. При кількості людей від 6 до 15 допускається передбачати другий вихід через люк з розмірами не менше як 0,6 м х 0,8 м з вертикальними металевими сходами завширшки не менше 0,45 м або через вікно з розмірами не менше як 0,75 м х 1,5 м і з пристосуванням для виходу. Вихід через приямок повинен бути обладнаний металевими сходами (або скобами) в приямку; в) цокольного, підвального, підземного поверхів площею не більше 300 м 2 та призначених для одночасного перебування не більше 5 людей. При кількості людей від 6 до 15 з поверху повинен передбачатися додатковий вихід відповідно до підпункту б) цього пункту.

Згідно п. 9.1.14 ДБН В.2.2-9-2009 один евакуаційний вихід (двері) допускається передбачити з розташованого на будь-якому поверсі приміщення в разі одночасного перебування у ньому не більше 50 людей (у ому числі з амфітеатрів чи балконів залу для глядачів), якщо відстань від найвіддаленішої точки підлоги до зазначеного виходу не перевищує 25 м.

Пунктом п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009 передбачено, що для евакуації з другого поверху двоповерхових громадських будинків як другий евакуаційний вихід допустиме влаштування сходів типу СЗ (зовнішніх відкритих) за таких умов: І, II ступінь вогнестійкості будинку - 70 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам), ІІІ ступінь вогнестійкості будинку - 50 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам), IV, V ступінь вогнестійкості будинку - 30 осіб (гранична кількість осіб, які евакуюються по зовнішнім відкритим сходам).

Відповідно до висновку експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року експертами встановлено, що у приміщеннях 2, 3, 4, 5-го поверхів одночасно можуть перебувати 48 осіб, у приміщеннях 6-го поверху - 7 осіб, а у приміщеннях 7 поверху - неможливо встановити за відсутності проектної документації щодо проектної чисельності персоналу та відпочиваючих. Відтак, судові експерти приходять до висновку, що стан будівлі по кількості евакуаційних виходів з приміщень 2, 3, 4, 5 та 6-го поверхів відповідає вимогам п. 4.3.1. НАПБ А.01.001-2004, п. 5.13 ДБН В.1.1-7-2002, п. 9.1.15 ДБН В.2.2-9-2009, а стан будівлі по кількості евакуаційних виходів з приміщень 7-го поверху встановити не вбачається можливим.

Судом встановлено, що відповідачем не визначалась гранична кількість осіб, які евакуюються з приміщень 2, 3, 4, 5, 6 та 7-го поверхів будівлі, у зв'язку з чим висновок відповідача щодо необхідності другого евакуаційного виходу з приміщень зазначених поверхів є необґрунтованим. При цьому, на підставі висновку експертизи встановлена необґрунтованість висновків відповідача щодо необхідності другого евакуаційного виходу з приміщень 2, 3, 4, 5 та 6-го поверхів будівлі.

Об'єктивність даних, встановлених в ході проведення перевірки, а також належність і обґрунтованість висновків, здійснених за результатами перевірки, що стали підставою для винесення пункту 16 Припису, відповідачем суду першої та апеляційної інстанції не доведено.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» в частині скасування пункту 16 Припису.

Пунктом 17 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.1.4. НАПБ А.01.001-2004, п. 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** , а саме: протипожежні розриви (відстані) між будівлею готельно-розважального комплексу та існуючими будівлями не відповідають вимогам будівельних норм.

Згідно з п. 4.1.4. НАПБ А.01.001-2004 до всіх будівель і споруд підприємства має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі інвентарних побутових приміщень, індивідуальних гаражів тощо твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємкості складів відповідно до чинних норм.

Пунктом 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** зазначено, що протипожежні розриви між житловими, громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств треба приймати за таблицею 1 (числівник), а між виробничими будинками промислових підприємств, будинками і спорудами сільськогосподарських підприємств - відповідно до чинних норм.

Протипожежні відстані від житлових, громадських, адміністративно-побутових будинків промислових підприємств, багатоповерхових гаражів до виробничих, сільськогосподарських будинків і споруд треба приймати згідно з таблицею 1 (знаменник).

Протипожежні розриви від житлових і громадських будинків до: трамвайних, тролейбусних, автобусних парків, депо метрополітену приймати не менше 50 м; складів з твердими горючими речовинами і матеріалами, а також легкозаймистими і горючими рідинами приймати залежно від ємкості складів відповідно до чинних норм.

Таблицею 1 до п. 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** визначені відстані в залежності від ступеня вогнестійкості будинків. Приміткою 1 до цієї Таблиці зазначено, що класифікацію будинків за ступенем вогнестійкості, категорії виробництва щодо пожежної безпеки треба приймати відповідно до чинних нормативів. Приміткою 2 до цієї Таблиці зазначено, що протипожежні розриви до виробничих будинків з категорією виробництва щодо пожежної безпеки А і Б треба збільшувати на 50% для будинків I і II ступенів вогнестійкості, для категорії В - на 25% у порівнянні з даними, наведеними у таблиці. Приміткою 3 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між будинками і спорудами приймаються у світлі між зовнішніми стінами або іншими конструкціями. За наявності конструкцій будинків і споруд, що виступають більше, як на 1 м, виготовлених із спалимих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями. Відстань між стінами будинків без віконних прорізів допускається зменшувати на 20%, за винятком будинків IIIа, IIIб, IV, IVа, і V ступенів вогнестійкості. Приміткою 4 до цієї Таблиці зазначено, що у районах сейсмічністю 9 балів відстані між житловими будинками, а також між житловими і громадськими будинками IVа, V ступенів вогнестійкості, треба збільшувати на 20%. Приміткою 5 до цієї Таблиці зазначено, що для двоповерхових будинків каркасної і щитової конструкції V ступеня вогнестійкості, а також будинків, критихспалимими матеріалами, протипожежні відстані треба збільшувати на 20%. Приміткою 6 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між будинками I і II ступенів вогнестійкості допускається передбачати менше 6 м за умови, якщо стіна вищого будинку, розміщеного навпроти іншого будинку, є протипожежною. Приміткою 7 до цієї Таблиці зазначено, що мінімальні протипожежні розриви між житловими будинками і господарськими будівлями у межах однієї присадибної ділянки не нормуються. При проектуванні та будівництві нових індивідуальних садибних будинків та господарських споруд, а також при повній їх перебудові в межах однієї садиби (зміна місця розташування, площі забудови, об'єму та поверховості будинку) в умовах забудови, яка склалася, відстані між житловими будинками та громадськими будівлями на двох сусідніх ділянках треба приймати за таблицею 1. Часткова реконструкція житлових будинків та господарських споруд на окремих садибних ділянках, які побудовані за раніше чинними нормативами, допускається за погодженням з місцевими органами архітектури і містобудування, державного пожежного та санітарного нагляду. В цьому випадку перебудова житлових будинків, їх господарських будівель та гаражів можлива за умови збереження існуючих відстаней між будівлями. Приміткою 8 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між житловими, громадськими, а також житловими і громадськими будівлями не нормуються при сумарній площі забудови, включаючи незабудовану площу між ними, яка дорівнює найбільшій допустимій площі забудови (поверху) одного будинку того ж ступеня вогнестійкості без протипожежних стін відповідно до чинних нормативів за винятком будинків індивідуальної забудови. При визначенні відстані між житловими і громадськими будівлями площу забудови (поверху) треба приймати як для громадських будинків. Приміткою 9 до цієї Таблиці зазначено, що відстані між господарськими будівлями (сараями, індивідуальними гаражами, банями), розміщеними за територією присадибних ділянок, не нормуються за умови, якщо площа забудови зблокованих господарських будівель не перевищує 800 м. Відстані між цими блоками господарських будівель приймаються за таблицею 1.

За висновком експертів № 2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року примітками пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** зазначено можливість розрахунково встановлювати розміри протипожежних розривів між будівлями. При цьому, проведення розрахунків було б можливо виключно за наявності таких даних: про ступінь вогнестійкості, як будівлі готелю, так і його конструктивних елементів, а також поряд існуючих будівель; про цільове призначення поряд існуючих з готелем будівель; про площі забудови поряд існуючих з готелем будівель; про збереження існуючих відстаней між будівлями.

Судовими експертами встановлено, що за відсутності вказаних вихідних даних, які за результатами обстеження не можливо встановити у повному обсязі, відповідно до примітки 8 пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** проводити розрахунок максимальної площі забудови з метою встановлення потреби у наявності протипожежних розривів між досліджуваною та сусідніми будівлями було неможливо. За відсутності вихідних даних на момент дослідження неможливо встановити допуск на зменшення нормативної відстані між будівлями за приміткою 6 пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** , а також встановити факт збереження раніше існуючих відстаней між будівлями до та після реконструкції.

Судом встановлено, що під час здійснення позапланової перевірки відповідачем не використовувались вищевказані вихідні дані, не проводились розрахунки як це передбачено пунктом 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 **.

Колегія суддів, підтримуючи позицію суду першої інстанції, погоджується з висновком експертів в тому, що фактична відстань між будівлями, яка не відповідає нормативній табличці і не перевірена розрахунками на підставі положень пункту 1 *дод. 3.1. ДБН 360-92 ** не є остаточним протипожежним розривом, а підлягає розрахунковій перевірці.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення, визначене пунктом 17 акту №209 від 28.08.2013 року, виявлено відповідачем без врахування всіх обставин та нормативних вимог, що мають істотне значення для констатації наявності такого порушення, а отже, наявність такого порушення належним чином не обґрунтовано, відповідно, не можна вважати належним чином обґрунтованим і оскаржуваний позивачем пункт 17 Припису, а тому вказаний пункт підлягає скасуванню.

Пунктом 18 акту № 209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004, п. 3.22 ДБН 360-92 ** , а саме: на проїзді з тильної сторони будівлі поворотний майданчик не забезпечує можливість розвороту пожежних машин та виконаний розмірами менше 12х12м.

Відповідно до п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004 на односмугових проїздах повинні влаштовуватися роз'їзні майданчики, а тупикові проїзди мають закінчуватися поворотними майданчиками, які забезпечують можливість розвороту пожежних машин. Зазначені майданчики повинні відповідати вимогам ДБН 360-92**.

Пунктом 3.22 ДБН 360-92 ** у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі (розділ 7), слід формувати мережу внутрішньоквартальних проїздів. Ширина їхньої проїжджої частини з однією смугою руху приймається 3,5 м, з двома - 5,5 м. На односмугових проїздах передбачаються роз'їзди (п. 3.11). Довжина тупикових проїздів повинна бути не більше 150 м. Проїжджа частина тупикових проїздів повинна закінчуватися кільцевими об'їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або майданчиками для розвороту розмірами 12 м х 12 м кожна. До житлових і громадських будинків слід передбачати проїзди завширшки 3,5 м на відстані не ближче 5 м від стін, придатні для проїзду пожежних машин.

Відповідно до висновку експертів № 2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року за результатами проведеного обстеження та дослідження топографічного плану розбудови міста в районі АДРЕСА_1, експерти прийшли до висновку, що територія готелю не є і не запланована тупиковим внутрішньоквартальним проїздом ще до будівництва готелю.

Оскільки вимоги п. 4.1.7. НАПБ А.01.001-2004, п. 3.22 ДБН 360-92 ** стосуються тупикових проїздів мережі внутрішньоквартальних проїздів міста, які плануються разом з вуличною мережею населеного пунктів, а майданчик за готелем є частиною прибудинкової території, судові експерти встановили, що відповідний майданчик не може зазначатися як майданчик для розвороту тупикових проїздів мережі внутрішньоквартальних проїздів міста.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки належним чином не досліджено топографічного плану розбудови міста в районі розташування будівлі готельно-розважального комплексу, у зв'язку з чим безпідставно віднесено майданчик з тильної сторони цієї будівлі, який є частиною прибудинкової території, до внутрішньо квартального проїзду.

Крім того, зі змісту акту №209 від 28.08.2013 року, долучених відповідачем фотознімків (Т.1, а.с. 205), а також письмових заперечень проти позову встановлено, що відповідачем не досліджено проектне призначення території за готелем.

Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність порушення, зафіксованого пунктом 18 акту №209 від 28.08.2013 року, відповідачем не доведено, у зв'язку з чим пункт 18 Припису є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пунктом 20 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 2 *дод. 3 ДБН 360-92 ** , щодо незабезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до приміщень будівлі.

Відповідно до п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** при проектуванні проїздів і пішохідних шляхів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових і громадських будинків, у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями, і доступ пожежників з автодрабин і автопідйомників у будь-яку квартиру чи приміщення. Відстань від краю проїзду до стін будинку, як правило, слід приймати 5-8 м для будинків до 9 поверхів і 8-10 м для будинків 9 поверхів і вище.

Ширина проїзду повинна бути не менше 3,5 м. У зоні між будинками і проїздами, а також на відстані 1,5 м від проїзду з протилежного боку будинку, не допускається розміщення огорож, повітряних ліній електропередачі і рядкового насадження дерев.

Згідно висновку експертів № 2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року фактичний стан території готельно-розважального комплексу та будівлі готелю в частині забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до усіх приміщень з фасадної та тильної сторони відповідає вимогам п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** . В той же час, встановлена невідповідність вказаним вимогам щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників лише до одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а.

Таким чином, приймаючи до уваги висновки судових експертів та враховуючи, що відповідачем не надані докази того, що на момент проведення перевірки фактичний стан території готельно-розважального комплексу та будівлі готелю в частині забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до усіх приміщень з фасадної та тильної сторони не відповідав вимогам п. 2* дод. 3 ДБН 360-92 ** , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість порушення, визначеного пунктом 20 акту №209 від 28.08.2013 року, в частині незабезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до приміщень до всіх приміщень з фасадної та тильної сторони будівлі та вважає, що судом обґрунтовано прийнято рішення про скасування пункту 20 Припису, за виключенням тієї його частини, що стосується приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а.

Пунктом 22 акту №209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002, а саме: на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці типу СК1 стіни облицьовані матеріалами, на які відсутні дані щодо пожежної безпеки.

Згідно з п. 3.9 НАПБ А.01.001-2004 у разі одержання речовин та матеріалів з невідомими властивостями стосовно пожежної небезпеки власник підприємства зобов'язаний заборонити їх застосування до з'ясування через відповідні установи та організації відомостей (показників) про їх пожежну небезпеку. Застосування у будівництві й на виробництві матеріалів та речовин, на які відсутні дані щодо пожежної небезпеки, забороняється.

Відповідно до п. 5.24. ДБН В.1.1-7-2002 у будинках усіх ступенів вогнестійкості, крім будинків V ступеня вогнестійкості, на шляхах евакуації не дозволяється застосовувати будівельні матеріали з вищою пожежною небезпекою, ніж: а) Г1, В1, Д2, Т2 - для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях вестибюлів, сходових кліток, ліфтових холів; б) Г2, В2, Д2, Т2 - для оздоблення стін, стель і заповнення в підвісних стелях коридорів, холів і фойє; в) Г2, РП1, Д2, Т2 - для покриттів підлог вестибюлів, сходів, сходових кліток, ліфтових холів; г) В2, РП2, Д2, Т2 - для покриттів підлог коридорів, холів, фойє. Дозволяється в коридорах, холах (окрім ліфтових холів), фойє влаштовувати підлоги з деревини. Каркаси підвісних стель на шляхах евакуації та у приміщеннях слід виконувати з негорючих матеріалів.

За висновком експертів №2797/14-42/2798/14-47 від 28.10.2014 року на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці СК1 стіни оздоблені водно-дисперсними фарбами, настінне декоративне оздоблення та облицювання відсутнє, що відповідає вимогам п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки не встановлювались матеріали, якими оздоблені стіни коридорів та сходової клітки типу СК1, а просто констатовано відсутність на такі матеріали даних щодо пожежної безпеки.

Доказів зворотного відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Відповідачем відповідні дослідження не проведено, у зв'язку з чим порушення встановлено необґрунтовано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем відповідні дослідження не проведено та з урахуванням встановленої судовими експертами відповідності матеріалів стін на шляхах евакуації у коридорах та сходовій клітці типу СК1 вимогам п. 4.3.1., 4.3.11, 3.9 НАПБ А.01.001-2004, п. 5.24 ДБН В.1.1-7-2002, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості пункту 22 Припису та наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування зазначеного пункту Припису.

Пунктом 36 акту № 209 від 28.08.2013 року зафіксовано порушення п. 3.1.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 року № 557, п. 9 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98, а саме: не проведено ідентифікацію потенційної небезпеки об'єкту.

Відповідно до акту № 209 від 28.08.2013 року (розділ - питання, що підлягають перевірці, п. 2.1.10) перевірці підлягає наявність ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів згідно з п. 2 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98.

Згідно з п. 2 вказаної Методики дія цієї методики розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та підлягають ідентифікації.

Відповідно до п. 3.1.1 Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15.08.2007 року № 557, керівники потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки повинні забезпечити проведення ідентифікації та паспортизації відповідно до Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18.12.2000 року № 338.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» потенційно небезпечний об'єкт - це об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Згідно довідки ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» від 01.08.2014 року (т. 2 а.с. 53) з травня 2012 року по теперішній час небезпечних речовин ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» не має та не зберігає.

Згідно з п.7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС від 18.12.2000 року № 338, ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

При цьому об'єкт ідентифікується як потенційно небезпечний об'єкт за наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, яке може спричинити надзвичайні ситуації об'єктового, місцевого, регіонального або державного рівнів (п. 11 вказаного Положення).

Згідно з додатком 2 до п. 13 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23.02.2006 року № 98, визначено перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам.

Доказів наявність в готельно-розважальному комплексі хоча б одного джерела небезпеки, яке притаманна потенційно небезпечним об'єктам, відповідачем, відповідно до приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, враховуючи, що позивачем заперечується необхідність проведення ідентифікації потенційної небезпечності об'єкта, а відповідачем не доведено наявність в готельно-розважальному комплексі хоча б одного джерела небезпеки, яке притаманна потенційно небезпечним об'єктам, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що пункт 36 Припису є необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду про те, що адміністративний позов в частині скасування вимог, передбачених пунктами 4, 5, 8 (в частині вимоги щодо приведення ширини евакуаційних шляхів по коридору на 2, 3, 4, 5 поверхах протипожежним вимогам будівельних норм), 12, 16, 17, 18, 20 (в частині вимог щодо забезпечення доступу пожежників з автодрабин та автопідйомників до всіх приміщень, крім одного приміщення 6-го поверху, № 18 за планом БТІ, з бічної сторони сусідньої території будівель № 4, 4а), 22, 36 Припису є обґрунтованим, доведеним наявними у матеріалах справи доказами та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення в тій його частині, якою у задоволенні адміністративного позову ТОВ «МТЗ-ЛЮКС» відмовлено, оскільки вимоги апеляційної скарги в цій частині апелянтом не обґрунтовані.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги позивача і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновок колегії суддів не впливають.

В порядку, передбаченому ст. 41, ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 27 лютого 2015 року.