Рішення

від 09.02.2015 по справі 910/28892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2015Справа №910/28892/14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом підприємства із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС"

про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 333 212,05 грн.

Представники сторін:

від позивача: Журавльов О.С. - представник за довіреністю № 185 від 31.12.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги підприємства із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" про звернення стягнення на заставлене майно в розмірі 333 212,05 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.03.2014 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" укладено договір №КІ220000854/13/689, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання щодо поставки відповідачу нафтопродуктів, а останній прийняв на себе зобов'язання прийняти та сплатити вартість нафтопродуктів, отриманих протягом звітного місяця.

На виконання умов договору позивачем поставлено товар, а відповідачем здійснено часткову оплату та станом на 23.12.2014 року заборгованість відповідача становить 276 372,15 грн.

03.04.2014 року між сторонами укладено договір застави.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 276 372,15 грн., пеню в розмірі 15 256,09 грн. шляхом звернення стягнення на заставлене майно та стягнути штраф в розмірі 41 583,82 грн. за порушення п.5.3 договору застави.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.01.2015 року.

16.01.2015 року та 26.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2014 року.

В судове засідання 26.01.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 31268382.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.01.2015 року розгляд справи відкладено на 09.02.2015 року.

В судове засідання 09.02.2015 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.03.2013 року між підприємством із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" (покупець) укладено договір №КІ220000854/13/689.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в об'ємі, розрахованому виходячи з добового ліміту карти (покупця), а покупець прийняти та оплатити товар.

Згідно з п1.2 договору, отримання товару здійснюється покупцем на АЗС з використання паливних карт.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом одного календарного року (п.8.1 договору).

Згідно з п.8.2 договору, у випадку, якщо ні одна з сторін за один місяць до закінчення дії договору не заявить про сою відмову від продовження дії даного договору, договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що постачальник передає у власність покупця товар на умовах FCA - АЗС постачальника (Інкотермс в редакції 2010 року), шляхом заправки на АЗС автотранспорту покупця при умові надання покупцем паливної карти та прийняття паливних карт устаткуванням.

Поставка товару у власність покупця здійснюється окремими партіями. Об'єм, асортимент та вартість кожної партії товару по даному договору визначається в термінальних чеках (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.3 договору, загальна вартість товару, який передається у власність покупця в рамках і на умовах даного договору, визначається виходячи з кількості товару, фактично переданого у власність постачальником покупцю протягом строку дії даного договору, і відображених сторонами в актах вибірки (інформаційний звіт), складених на умовах даних термінальних та фіскальних чеків, а у окремих випадках в спеціальних відомостях.

Право власності на товар переходить до покупця в момент його фактичного отримання на АЗС (п.5.4 договору).

Відповідно до п.6.1.1 договору постачальник зобов'язується забезпечити відпуск товару по паливним картам у відповідності з графіком роботи АЗС.

На виконання умов договору між сторонами підписані та скріплені їх печатками акти вибірки (інформаційний звіт), що підтверджують факт отримання товару та його частково оплати, а саме:

- за серпень 2014 року (за період з 01.08.2014 по 31.08.2014) в якому зазначено, сальдо на початок періоду становить - 86 978,32 грн., поступило коштів на суму 145 174,34 грн. (сплачено відповідачем), отримано палива на суму 467 500,61 грн., заборгованість (сальдо на кінець періоду) становить - 409 304,59 грн.;

- за вересень 2014 року (за період з 01.09.2014 по 31.09.2014) в якому зазначено, сальдо на початок періоду становить - 409 304,59 грн., поступило коштів на суму 47 576,96 грн. (сплачено відповідачем), отримано палива на суму 104 607,70 грн., заборгованість (сальдо на кінець періоду) становить - 466 335,33 грн.;

- за жовтень 2014 року (за період з 01.10.2014 по 31.10.2014) в якому зазначено, сальдо на початок періоду становить - 466 335,33 грн., поступило коштів на суму 361 800 грн. (сплачено відповідачем), отримано палива на суму 171 836,82 грн., заборгованість (сальдо на кінець періоду) становить - 276 372,15 грн.

Відповідно до п.3.3 договору в редакції додаткової угоди №15 від 03.04.2014р., остаточна оплата вартості товару, придбаного протягом звітного місяця, проводиться покупцем на підставі даних акту вибірки (інформаційного звіту) не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що останнє часткове погашення заборгованості по договору відповідачем було здійснено 29.10.2014 року.

Також, в матеріалах справи наявний акт звірки підписаний та скріплений печатками сторін, в якому зазначено, що станом на 01.12.2014 року заборгованість відповідача становить 276 372,15 грн.

Згідно з ч.1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 276 372,15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 15 256,09 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7.4 договору, у разі порушення термінів оплати товару, передбачених п.3.2 даного договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в період прострочення, за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару за цим договором.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 15 256,09 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

03.04.2014 року між підприємством із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (заставодержатель) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" (заставодавець) укладено договір застави №14/390, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 992.

Відповідно до п.1.1 договору застави заставодавець з метою забезпечення виконання заставодавцем основного зобов'язання, що випливає з основного договору, цим передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу предмет застави, в порядку та на умовах, визначених цим договором, в силу чого заставодержатель має право, в разі невиконання заставодавцем основного зобов'язання, одержати задоволення з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами.

Згідно договору застави, «основний договір» - цей договір забезпечує виконання заставодавцем зобов'язань, що випливають з умов договору №КІ220000854/13/689 від 05 березня 2013 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, а також усі додаткові договори та додатки до нього, які були та будуть укладені до закінчення строку дії договору №КІ220000854/13/689 від 05 березня 2013 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем;

Основне зобов'язання - зобов'язання заставодавцем перед заставодержателем, що випливають із умов основного договору, а саме:

- сплатити заставодержателю у строк до 31 грудня 2015 року грошові кошти у розмірі 480 000,00 грн. відповідно до п.1.6 основного договору,

- сплатити на користь заставодержателя штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов'язань за основним договором;

- відшкодувати заставодержателю збитки в повному обсязі, під якими розуміються витрати, зроблені заставодержателем, втрата ним грошових коштів, а також недоодержані ним доходи.

Предметом застави є:

транспортний засіб марки LAMBERET, моделі - LVFS - 3Е6, тип - Н/ПРИЧІП-РЕФРИЖЕРАТОР - Е, 1998 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VM3LVFS3EW1A06784, номер державної реєстрації АА6543ХО, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT№633241, виданого 03 грудня 2013 року, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки RENAULT моделі - MAGNUM 440, тип - сідловий тягач - Е, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VF617GSA000002756, номер державної реєстрації АА8173МІ, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT№633238, виданого 03 грудня 2013 року, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки RENAULT, моделі - MAGNUM 480, тип - сідловий тягач - Е, 2004 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VF611GTA00013484, номер державної реєстрації АА5831МЕ, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT №626950, виданого 26 листопада 2013, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки LAMBERET, моделі - LVFS-3Е6, тип - Н/ПРИЧІП-РЕФРИЖЕРАТОР-Е, 1997 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VM3LVFS3EV1R05361, номер державної реєстрації АА5293ХО, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT № 626954, виданого 26 листопада 2013, орган реєстрації - 8001.

Пунктом 1.3 договору застави передбачено, що загальна вартість предмету застави - за взаємним погодженням сторін становить 831 676,39 грн.

Згідно з п. 4.1 договору застави обов'язок по страхуванню предмету застави від усіх видів ризиків (в тому числі від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування) покладено на заставодавця.

Заставодавець зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати укладення цього договору застрахувати предмет застави, та надати заставодержателю копію договору страхування (страхового полісу). Предмет застави страхується на користь заставодержателя за рахунок коштів заставодавця (4.2 договору застави).

Відповідно до п.4.5 договору застави, у випадку недотримання заставодавцем умов, передбачених п.п. 4.1, 4.2, 4.4 цього договору заставодержатель на власний вибір має право:

- застрахувати на підставі цього договору предмет застави за власний рахунок, на свою користь, з подальшим відшкодуванням всіх здійснених платежів з заставодавця, з чим останній погоджується;

- вимагати сплати штрафу у розмірі 5% (п'ять) відсотків від суми основного зобов'язання;

- вимагати дострокового виконання основного зобов'язання за основним договором.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно положенням ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

В матеріалах справи наявний лист позивача №2079 від 06.05.2014 року про наявну у відповідача заборгованість.

Листами №43 від 29.10.2014 року та №50 від 22.12.2014 року відповідачем визнано прострочення платежу, та зазначено, що станом на 22.12.2014 року його заборгованість перед позивачем по договору №КІ220000854/13/689 від 05.03.2013 року становить 276 376,15 грн.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Положеннями ч. 1 статті 20 ЗУ «Про заставу» та ч. 2 статті 590 ЦК України передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Нормами ч. 6 статті 20 ЗУ «Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

У відповідності умовам ч. 7 статті 20 ЗУ «Про заставу», реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Відповідно до статті 25 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень", обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 26 ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" заборгованості за договором №КІ220000854/13/689 від 05.03.2013 року у розмірі 276 372,15 грн. основного боргу та 15 256,09 грн. пені та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов'язань за договором №КІ220000854/13/689 від 05.03.2013 року між вимоги підприємством із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" укладено договір застави №14/390, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 992, тому позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави для погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню шляхом продажу на прилюдних торгах.

Також, позивач просить стягнути з відповідача у відповідності з п.8.1 договору застави штраф в розмірі 41 583,82 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 8.1 договору застави передбачено, що за невиконання або неналежне виконання п. 5.3 цього договору, заставодержатель має право вимагати від затсаводавця сплати штрафу у розмірі 5% (п'ять) відсотків від вартості предмету застави, що визначена в цьому договорі.

Пунктом 1.3 договору застави передбачено, що загальна вартість предмету застави - за взаємним погодженням сторін становить 831 676,39 грн.

В порушення вимог п. 5.3 договору застави відповідачем не здійснено страхування предмету застави на користь позивача.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в розмірі 41 583,82 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звернути стягнення на предмет застави за договором застави №14/390, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 992, укладеним між підприємством із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" (01042, м. Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, код ЄДРПОУ 38545707) предметом застави за яким є:

транспортний засіб марки LAMBERET, моделі - LVFS - 3Е6, тип - Н/ПРИЧІП-РЕФРИЖЕРАТОР - Е, 1998 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VM3LVFS3EW1A06784, номер державної реєстрації АА6543ХО, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT№633241, виданого 03 грудня 2013 року, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки RENAULT моделі - MAGNUM 440, тип - сідловий тягач - Е, 2005 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VF617GSA000002756, номер державної реєстрації АА8173МІ, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT№633238, виданого 03 грудня 2013 року, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки RENAULT, моделі - MAGNUM 480, тип - сідловий тягач - Е, 2004 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VF611GTA00013484, номер державної реєстрації АА5831МЕ, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT №626950, виданого 26 листопада 2013, орган реєстрації - 8001;

транспортний засіб марки LAMBERET, моделі - LVFS-3Е6, тип - Н/ПРИЧІП-РЕФРИЖЕРАТОР-Е, 1997 року випуску, білого кольору, номер шасі (кузова, рами, коляски) VM3LVFS3EV1R05361, номер державної реєстрації АА5293ХО, що належить заставодавцю на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT № 626954, виданого 26 листопада 2013, орган реєстрації - 8001,

в рахунок задоволення грошових вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" (01042, м. Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, код ЄДРПОУ 38545707) заборгованості за договором №КІ220000854/13/689 від 05.03.2013 року у розмірі 276 372 (двісті сімдесят шість тисяч триста сімдесят дві) грн.15 коп. основного боргу та 15 256 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) 09 коп. пені.

Встановити спосіб реалізації предмета застави шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеної в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства.

3. Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю "ВО-ТРАНС" (01042, м. Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 7, код ЄДРПОУ 38545707) на користь підприємства із іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) штраф в розмірі 41 583 (сорок одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 82 коп. та судовий збір в розмірі 6 664 (шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 24 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.03.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий