Рішення

від 26.02.2015 по справі 910/247/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015Справа №910/247/15-г Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крокус" доТовариства з обмеженою відповідальністю "БРОТТБОЛ" простягнення 34 461 грн 09 коп. Представники: від позивача: Кириченко Р.Ю. - представник за довіреністю від 04.02.2015 від відповідача: не з'явились встановив:

06.01.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крокус" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРОТТБОЛ" про стягнення 34 461 грн 09 коп. заборгованості за договором поставки № КР-261 від 01.10.2014, в тому числі 19 322 грн 40 коп. основного боргу, 355 грн 93 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 127 грн 05 коп. - пені у розмірі 10 відсотків річних, 357 грн 13 коп. інфляційних втрат, 4 637 грн 38 коп. пені у розмірі 1 % від суми неоплаченого товару та 9 661 грн 20 коп. штрафу у розмірі 50%.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2015 порушено провадження у справі № 910/247/15-г, розгляд справи призначений на 03.02.2015.

05.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заяви про відкладення розгляду справи та про заміну адреси для листування.

Представник відповідача у судове засідання 05.02.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

У судове засідання 05.02.2015 з'явився представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду та пояснення по справі.

Ухвалою суду від 05.02.2015 розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача для надання йому можливості ознайомитись з матеріалами справи та подати докази на 26.02.2015.

26.02.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника у судове засідання.

У судове засідання 26.02.2015 з'явився представник позивача надав пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 26.02.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав.

Розглядаючи клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору та про відкладення розгляду справи, суд виходив з наступного.

Судом враховано рекомендації, викладені у Постанові Пленуму "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 щодо застосування статей 69 та 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме:

Продовження передбачених частинами першою і другою статті 69 ГПК строків вирішення спору можливе лише у виняткових випадках за клопотанням сторони і не більше як на п'ятнадцять днів (частина третя цієї статті ГПК); якщо таке продовження здійснюється два і більше разів, сукупна його тривалість також не може перевищувати п'ятнадцяти днів.

Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, тощо.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, передчаченому чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, а також фактичні обставини справи щодо кількості учасників судового процесу, обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці, суд відмовляє відповідачу у задоволенні клопотань про продовження строку вирішення спору та про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибуття уповноваженого представника відповідача у судове засідання.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 26.02.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крокус" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броттбол" (покупець за договором) укладено договір поставки №КР-261, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві харчову продукцію для виготовлення кондитерських виробів, а покупець зобов'язується прийняти товар відповідно до умов договору та вчасно його оплатити (п. 1.1. договору).

Відповідно до пункту 9.6. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2015.

Моментом поставки та переходу права власності на товар від постачальника до покупця є момент проставляння печатки покупця на відповідній видатковій накладній (п. 2.4. договору). Оплата товару здійснюється протягом семи календарних днів з моменту поставки покупцю товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.1. договору).

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору поставки товару №КР-261 від 01.10.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 19 332 грн 40 коп., що підтверджується підписаною видатковою накладною №РН-8883 від 10.11.2014, належним чином засвідчена копія якої наявна в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару. Позивач вказує, що станом на час розгляду спору за відповідачем рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 19 332 грн 40 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки товару №КР-261 від 01.10.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 19 332 грн 40 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 19 332 грн 40 коп.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 355 грн 93 коп. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 127 грн 05 коп. - пені у розмірі 10 відсотків річних, 357 грн 13 коп. інфляційних втрат, 4 637 грн 38 коп. пені у розмірі 1% від суми неоплаченого товару та 9 661 грн 20 коп. штрафу у розмірі 50%.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зважаючи на те, що період прострочення, за який позивач просить стягнути інфляційні втрати в розмірі 357 грн 13 коп., складає 24 дні (з 17.11.2014 по 11.12.2014), вимоги щодо стягнення зазначеної суми є безпідставними.

Пунктом 5.3.1. договору між сторонами встановлено, що за несвоєчасниість оплати поставленого товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 10% річних від суми боргу за користування чужими коштами. Таким чином, сторонами в договорі передбачено інший, ніж 3%, розмір річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

В силу статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5.3.1. договору за несвоєчасниість оплати поставленого товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення. Крім того, пункт 5.3.1. договору дає право постачальнику нараховувати покупцю додатково пеню в розмірі 1% від суми неоплаченого товару, а за прострочення оплати товару на 30 днів покупець сплачує 50% штрафу від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та штрафу) відповідно до пункту 5.3.1. договору.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення є такими, що порушують статтю 61 Конституції України, оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 355 грн 93 коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 9 661 грн 20 коп. 50% штрафу та 127 грн 05 коп. 10% річних підлягають задоволенню. Вимоги щодо стягнення 357 грн 13 коп. втрат від інфляції та 4 637 грн 38 коп. пені у розмірі 1% задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на це, судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броттбол" (02139, м.Київ, бул. Перова, буд. 44, кв. 29, ідентифікаційний код 38408967) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Крокус" (02660, м. Київ, вул. Пухівська, буд. 1-А, ідентифікаційний код 38402965) заборгованість у розмірі 19 322 (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять дві) грн 40 коп. основного боргу, 127 (сто двадцять сім) грн 05 коп. 10% річних, 355 (триста п'ятдесят п'ять) грн 93 коп. пені та 9 661 (дев'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн 20 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 562 (одна тисяча п'ятсот шістдесят дві) грн 21 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.03.2015

Суддя Н.Б. Плотницька