Рішення

від 25.02.2015 по справі 916/88/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/88/15-г

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Волкова Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо-Спорт»

про стягнення 368907,36 гривень

за участю:

представника позивача Юніної С.П. - за довіреністю,

представник відповідача не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернувся до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо-Спорт» про стягнення 368907,36 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами по справі договору на постачання товару № ПУ-33734-К від 03.10.2013 року в частині своєчасної поставки продукції, у зв'язку з чим відповідачу на підставі п. 4.1 договору нараховано пеню у розмірі 267239,98 гривень та штраф в розмірі 101667,38 гривень.

В судовому засіданні представник позивача Юніна С.П., яка діє на підставі довіреності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги повернення ухвали суду про порушення провадження у справі, адресованої відповідачу, з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 44-46), суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.10.2013 року позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було підписано договір на постачання товару № ПУ-33734-К (а.с. 31-35), який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 ЦК України та ст. ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст. ст. 655-697 ЦК України).

За умовами договору постачальник зобов'язався передати покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації № 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення не раніше 2012 року (п. 1.1 договору).

Умовами п. п. 3.2 договору встановлено, що постачання здійснюється у грудні 2013 року автотранспортом постачальника на умовах DDP (м. Южноукраїнськ Миколаївської області) та DDU (з проходженням ввізних митних процедур і несення витрат та ризиків, пов'язаних з цим, або сплати деяких витрат, якими супроводжується імпорт товару) відповідно до Правил Інкотермс-2010.

Положеннями п. 3.3 договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на вивантаження товару.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплений печатками підприємств.

У відповідності до специфікації № 1 до договору на постачання товару № ПУ-33734-К від 03.10.2013 року предметом поставки є товар: колонки напільні, компенсатори, муфти шарнірні, перехідники, проходки штокові, редуктори ручного приводу, загальною вартістю 1975970,88 гривень (у т.ч. ПДВ - 20%) (а.с. 36).

24.12.2013 року відповідач звернувся до позивача листом № 24 з проханням щодо перенесення терміну постачання продукції на березень 2014 року (а.с. 37).

30.12.2013 року позивач листом № 07/10658 погодив поставку товару в березні 2014 року (а.с. 38).

Отже, кінцевою датою поставки товару є 31.03.2014 року.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на постачання товару № ПУ-33734-К від 03.10.2013 року відповідач поставило позивачу товар на загальну суму 523579,68 гривень, а позивач, в свою чергу, прийняв продукцію, що підтверджується прибутковим ордером № 14-15150 від 02.04.2014 року (а.с. 39).

Таким чином, як встановлено судом, з урахуванням положень п. п. 3.2, 3.3 договору № ПУ-33734-К від 03.10.2013 року, листів № 24 від 24.12.2013 року, № 07/10658 від 30.12.2013 року, дати прибуткового ордеру № 14-15150 - 02.04.2014 року та загальної вартості отриманого товару 523579,68 гривень, відповідачем було допущено прострочення поставки товару на суму 1452391,20 гривень, чим порушено умови укладеного договору.

Положеннями п. 4.1 договору, зокрема, передбачено, що у разі порушення зобов'язань за договором, а саме за порушення термінів постачання, передбачених договором, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого у зазначений термін товару за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості не поставленого в строк товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 231 ГК України встановлено, що за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

При цьому, зазначений розмір пені застосовується у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Перевіривши пред'явлений позивачем розрахунок пені та штрафу, з огляду на порушення відповідачем термінів поставки товару, вимоги позивача в частині стягнення пені та штрафу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі 267239,98 гривень пені - за період з 01.04.2014 року по 01.10.2014 року, 101667,38 гривень штрафу.

Згідно зі ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо-Спорт» про стягнення 368907,36 гривень підлягають задоволенню.

Судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду в якості судового збору в розмірі 7378,15 гривень, відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 629 ЦК України ст. ст. 218, 230, 231 ГК України, Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та керуючись ст. ст. 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо-Спорт» про стягнення 368907,36 гривень - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнадо-Спорт» (65110, м. Одеса, вул. Балківська, №21, кв.1, код ЄДРПОУ 37607175) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ 20915546) пеню в розмірі 267239,98 гривень, штраф в розмірі 101667,38 гривень, судові витрати в сумі 7378,15 гривень, а всього стягнути 376285 (триста сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят п'ять) гривень 51 копійку.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 25.02.2015 року. Повний текст рішення складений 02 березня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков