Рішення

від 24.02.2015 по справі 916/5200/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2015 р.Справа № 916/5200/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА"

до відповідача Приватного підприємства "Антаріус"

про стягнення 64772,52грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Бурлакіна О.В., довіреність №20 від 26.09.2014р.;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "Антаріус" про стягнення заборгованості у розмірі 64772,52грн., а саме: основного боргу у розмірі 52000грн., пені у розмірі 6261,54грн., індексу інфляції у розмірі 5718,74грн. та 3%річних у розмірі 792,24грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.12.2014р. порушено провадження у справі №916/5200/14.

24.02.15р. від позивача надійшов супровідний лист(вх.№4984/15 від 24.02.15р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі.

Судом залучено до матеріалів справи надані докази по справі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.01.2015р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

01.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" (Аеропорт) та Приватним підприємством "Антаріус" (Споживач) було укладено договір про надання послуг №111/4-2013, відповідно до умов якого Аеропорт зобов'язався надавати Споживачу послуги з використання інфраструктури(Послуги).

Відповідно до п.3.1.1. договору, Аеропорт зобов'язався надавати послуги з благоустрою, озелененню, утриманню в чистоті та вивезенню сміття на території, закріпленої за Споживачем.

Згіднодо п.2.1. договору, Сторони визначили, що Споживач оплачує Аеропорту вартість послуг по утриманню інфраструктури:

- за період з 01.09.2013 по 28.02.2014 - 7000,00грн., в тому числі ПДВ 1166,67грн.щомісячно

- починаючи з 01.03.2014р. в сумі 5000,00 грн. в тому числі ПДВ 833,33грн. на місяць.

У відповідності з п. 2.2. договору, виставлення рахунків за послуги провадиться Аеропортом протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяця.

Пунктом 2.3. договору визначено, що оплата рахунків за послуги провадиться Споживачем після одержання рахунків від Аеропорту протягом 10 банківських днів.

Відповідо до п. 2.7. договору, за несвоєчасну оплату послуг Споживач оплачує пеню в розмірі подвійної облікової дисконтної ставки НБУ від суми простроченого платежу, включаючи день оплати, починаючи з 15 числа наступного за звітним місяця, а також інші санкції, передачені законодавством України за порушення грошових зобовязань.

Споживач зобов'язався одержувати в бухгалтерії Аеропорту рахунок протягом 5 банківських днів наступного за звітним місяця. Вносити плату за надані послуги вчасно й у повному обсязі.(п.3.2.2. договору).

Згідно п. 7.1. Договору, цей договір набирає чинності з 01.09.2013р. та діє д 31.12.2014р.

У відповідності до п. 4.3. договору, припинення дії даного договору не звільняє сторони від зобов'язань по проведенню необхідних взаєморозрахунків, що виникли на період дії цього договору.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач надавав відповідачеві послуги.

Зобов'язання щодо сплати послуг позивача були виконані відповідачем частково, в результаті чого утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за послуги, станом на 22.12.2014р. яка складає 52000,00грн. (27.06.2014р. відповідач частково оплатив суму 2000,00грн.), у зв'язку з несплатою відповідачем наступних рахунків на оплату:

-№179 від 31.01.2014р. на суму 7000,00грн. - отримав 10.02.2014р. Головенко особисто;

- №458 від 28.02.2014р. на суму 7000,00грн. - отримав 13.03.2014р. Головенко особисто;

- №738 від 31.03.2014р. на суму 5000,00грн.- отримав 09.04.2014р. Головенко особисто;

-№943 від 30.04.2014р. на суму 5000,00грн. - отримав 13.05.2014р. Головенко особисто;

-№1201 від 31.05.2014р. на суму 5000,00грн. - отримав 10.06.2014р. Головенко особисто;

-№1463 від 30.06.2014р. на суму 5000,00грн. отримав 09.07.2014р. Головенко особисто;

-№1732 від 31.07.2014р. на суму 5000,00грн. отримав 07.08.2014р. Головенко особисто;

-№2006 від 31.08.2014р. на суму 5000,00грн. отримав 03.11.2014р. Головенко по пошті;

-№2275 від 30.09.2014р. на суму 5000,00грн. отримав 03.11.2014р. Головенко по пошті;

-№2540 від 31.10.2014р. на суму 5000,00грн. отримав 27.11.2014р. Головенко по пошті.

У зв'язку з несплатою рахунків ТОВ "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" повторно направляло відповідачу вказані рахунки, однак оплату так і не було проведено.

В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк у повному обсязі, у зв'язку з чим неоплаченими залишились послуги за договором в сумі 52000грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором зобов'язання щодо оплати наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" звернулось до суду з даним позовом, згідно якої просить суд стягнути з відповідача Приватного підприємства "Антаріус" заборгованість у розмірі 64772,52грн., а саме: основний борг у розмірі 52000грн., пеню у розмірі 6261,54грн., індекс інфляції у розмірі 5718,74грн. та 3%річних у розмірі 792,24грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність невиконання відповідачем взятих на себе за договором про надання послуг №111/4-2013 від 01.09.2013р. обов'язків щодо оплати наданих послуг, існування заборгованості Приватного підприємства "Антаріус" щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 52000грн., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Антаріус" пені в розмірі 6261,54грн. станом на 22.12.2014р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано (за період не більше 183 днів прострочення) пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 4882,04грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 5718,74грн. та 3%річних у розмірі 792,24грн.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку індексу інфляції та 3%річних, судом встановлено, що розрахунок індексу інфляції та 3%річних здійснений належним чином, тому індекс інфляції підлягає задоволенню у розмірі 5718,74грн. та 3%річних підлягає задоволенню у розмірі 792,24грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача Приватного підприємства "Антаріус" основного боргу у розмірі 52000грн., пені у розмірі 4882,04грн., індексу інфляції у розмірі 5718,74грн. та 3%річних у розмірі 792,24грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1788,09грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Антаріус" (65003, м.Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 24, кв.3, код ЄДРПОУ 32859201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний аеропорт "ОДЕСА" (65054, м.Одеса, Аеропорт ЦА(Цивільної Авіації), код ЄДРПОУ 37947040) суму основного боргу у розмірі 52000(п'ятдесят дві тисяч)грн., пеню у розмірі 4882(чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві)грн.04коп., індекс інфляції у розмірі 5718(п'ять тисяч сімсот вісімнадцять)грн.74коп., 3%річних у розмірі 792(сімсот дев'яносто дві)грн.24коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1788(одну тисячу сімсот вісімдесят вісім)грн.09коп.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.03.2015р.

Суддя С.Ф. Гут