Рішення

від 26.02.2015 по справі 926/39/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" лютого 2015 р. Справа № 926/39/15

За позовом Прокурора м. Чернівці в інтересах держави

до 1. Чернівецької міської ради

2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0012 га.

Суддя Скрипничук Iван Васильович

Представники:

від позивача - Козлова Ю.Г. - прокурор

від відповідача 1. - Мельник Д.Ю., довіреність № 01/02-18/1439 від 20.11.2014

від відповідача 2. - не з"явився

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Чернівці в інтересах держави звернувся з позовом до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами:

- визнання незаконним пункту 2 додатку до рішення сесії Чернівецької міської ради №1380 від 24.06.10 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм", яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0012 га. на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1;

- визнання незаконним пункту 1 рішення сесії Чернівецької міської ради №1447 від 14.10.2010 "Про встановлення строкового платного сервітуту на земельні ділянки для розміщення літніх майданчиків", яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0012 га. для укладення строкового платного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном до 08.07.2011 р.;

- визнання незаконним рішення сесії Чернівецької міської ради №874 від 30.05.2013 в частині продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну дії договору встановлення сервітуту до 08.07.2016 р.;

- визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту №8 від 12.11.2010, укладеного між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1;

- повернення Чернівецькій міській раді фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки розміром 0,0012 га. по АДРЕСА_1 міста Чернівці вартістю 30745,56 грн., кадастровий номер 7310136600:01:003:0046.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідської) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом. Проте, як вбачається з оскаржуваного рішення, земельна ділянка надана на умовах сервітуту підприємцю ОСОБА_1 не для усунення недоліків своєї земельної ділянки, а для розміщення малої архітектурної форми - літнього торгового майданчика на вул. О.Кобилянської, 12, тобто для здійснення підприємницької діяльності. Отже, Чернівецькою міською радою порушено встановлений законодавством порядок надання земельних ділянок у користування.

Ухвалою суду від 28.01.2015 розгляд справи відкладено за клопотанням відповідача 1. на 12.02.2015.

Ухвалою суду від 12.02.2015 розгляд справи відкладено на 26.02.2015.

Відповідач 1. (Чернівецька міська рада) у відзиві на позов позовні вимоги не визнає та вважає їх безпідставними, посилаючись на те, що оскаржувані рішення прийнято правомірно з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідач 2. (ФОП ОСОБА_1) відзив на позов не надав, участь повноважного представника двічі у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача 1., оцінивши надані докази, суд встановив:

Так, 54 сесією Чернівецької міської ради V скликання прийнято рішення № 1380 від 24.06.2010 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм», пунктом 2 додатку якого підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0012 га на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1.

14.10.2010 сесією Чернівецької міської ради прийнято рішення № 1447 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки під розміщення малих архітектурних форм», пунктом 1 якого підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0012 га для укладення строкового платного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном до 08.07.2011.

На виконання вищевказаних рішень, між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір встановлення земельного сервітуту № 8 від 12.11.2010, із терміном дії до 08.07.2011.

28.07.2011 рішенням сесії Чернівецької міської ради № 219 продовжено ФОП ОСОБА_1 термін дії договору встановлення сервітуту до 08.07.2013.

30.05.2013 рішенням сесії Чернівецької міської ради № 874 продовжено ФОП ОСОБА_1 термін дії договору встановлення сервітуту до 08.07.2016.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річну плату за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 1383,54 грн.

Відповідно до норм Земельного кодексу (в редакції за станом на день прийняття оскаржуваних рішень), а саме пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Таким чином, право подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним середовищем.

Натомість, з оскаржуваних рішень вбачається те, що земельна ділянка відповідачеві 2. була надана не для усунення недоліків його земельної ділянки, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика. Крім того, відповідач 2. не є землекористувачем або/та власником сусідніх земельних ділянок, у зв'язку з чим дана обставина також свідчить про незаконність встановлення земельного сервітуту.

Згідно з пунктом "в" статті 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Згідно статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про прокуратуру" предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності вищевказаних підстав з метою представництва громадянина та держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законодавством, звертатися до суду з позовом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі про представництво прокуратурою інтересів держави в господарському суді, прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у заяві, в чому полягає порушення інтересів держави.

За змістом статей 2, 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності в нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до статей 1, 19 Закону України "Про прокуратуру" Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами здійснюється нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, відповідність їх актів Конституції України та чинним законам.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про державну інспекцію сільського господарства України" є Держсільгоспінспекція України.

Однак, цим Законом не передбачено повноважень щодо звернення названого центрального органу виконавчої влади до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень також і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Тому, в контексті викладеного, враховуючи, що у визначеному чинним законодавством державного органу, уповноваженим здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, суд дійшов висновку, що прокурор м. Чернівці, пред'являючи даний позов в інтересах держави, правомірно набув статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідача 1. про відсутність порушення інтересів держави є безпідставними.

Таким чином, ухвалені відповідачем-1 рішення про надання відповідачеві-2 земельної ділянки на підставі земельного сервітуту та укладений відповідачами договір встановлення земельного сервітуту суперечать вищевказаним вимогам законодавства та порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Підсумовуючи, суд визнає, що при ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як наслідок, оскаржений договір № 8 від 12.11.2013, укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, він також підлягає визнанню недійсним.

Крім того, суд вважає, що підлягає задоволенню також вимога щодо повернення земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136600:01:003:0046, оскільки відпала підстава землекористування. Таким чином, спірна земельна ділянка підлягає звільненню ФОП ОСОБА_1 та поверненню Чернівецькій міській раді.

Посилання відповідача 1., викладені у відзиві, на те, що спірні рішення ухвалені на підставі діючого на той час Порядку встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, а також інші твердження, зокрема, про те, що прокурор вправі звернутися до суду лише після повного або часткового відхилення його подання або неповідомлення про результати його розгляду, оскаржені рішення не зачіпляють інтереси держави у зв'язку з тим, що спірна земельна ділянка не належить державі, є безпідставними і не приймаються судом до уваги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

З урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникненні спору, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір наступним чином: за визнання оскаржених рішень незаконними судовий збір підлягає стягненню з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір слід стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки територіальної громаді м. Чернівці судовий збір належить стягнути з ФОП ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним пункт 2 додатку до рішення сесії Чернівецької міської ради № 1380 від 24.06.2010 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на складання проектів відведення земельних ділянок для укладення строкового платного сервітуту на розміщення малих архітектурних форм", яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0012 га. на умовах договору встановлення земельного сервітуту терміном на 1 рік для розміщення малої архітектурної форми (літнього торгового майданчика) на АДРЕСА_1.

3. Визнати незаконним пункт 1 рішення сесії Чернівецької міської ради № 1447 від 14.10.2010 "Про встановлення строкового платного сервітуту на земельні ділянки для розміщення літніх майданчиків", яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1, площею 0,0012 га. для укладення строкового платного сервітуту під розміщення малої архітектурної форми, літнього торгового майданчика терміном до 08.07.2011.

4. Визнати незаконним рішення сесії Чернівецької міської ради № 874 від 30.05.2013 в частині продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 терміну дії договору встановлення сервітуту до 08.07.2016.

5. Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту № 8 від 12.11.2010, укладений між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.н. НОМЕР_1).

6. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.н. НОМЕР_1) протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання даного рішення законної сили звільнити земельну ділянку розміром 0,0012 га. по АДРЕСА_1 міста Чернівці вартістю 30745,56 грн., кадастровий номер 7310136600:01:003:0046.

7. Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04062216) в дохід державного бюджету судовий збір в сумі 4245,00 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

8. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ід.н. НОМЕР_1) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1827 грн. (отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівці, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074).

Повне рішення складено 02.03.2015.

Суддя І.В.Скрипничук