Постанова

від 11.02.2015 по справі 804/142/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 804/142/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Віхрова В.С.

при секретарі судового засідання Драгота С.А.,

за участю:

представник позивача Кощеєва К.М.

представник відповідача Сорокіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» (надалі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) в якому просить (з урахуванням уточнення) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 р. №0001712201.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 р. позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2015 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не ґрунтується на законі та прийняте податковим органом без достатніх на те правових підстав.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував. Надав заперечення проти позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що податковим органом у період з 14.05.2014 р. по 20.05.2014 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 34734412) з питань нарахування орендної плати за землю за період з 01.04.2011 р. по 01.06.2012 р., за результатами якої складено Акт від 27.05.2014 р. №1447/04-62-22-1-9/34734412 (надалі - Акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовані порушення пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 р., внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району на 2011 р. (починаючи з 01.04.2011 р.) на 198577,75 грн., за період з 01.01.2012 р. по 01.06.2012 р. на 107097,03 грн.

17.06.2014 р. податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0001832201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 360278,45 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивач надав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (лист №04/07-01 від 04.07.2014 р.).

Рішенням Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.09.2014 р. №6270/10/04-36-10-08-09 скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.06.2014 р. №0001832201 в частині збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 22064,20 грн. (основний платіж); збільшено на 5516,05 грн. (штрафні санкції) суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеному у податковому повідомленні-рішенні від 17.06.2014 р. №0001832201, в іншій частині скаргу платника податків залишено без задоволення.

Не погоджуючись з висновками вказаного рішення позивач надав скаргу до Державної фіскальної служби України (лист №15/09-01 від 15.09.2014 р.).

17.09.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001492201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 16548,15 грн.

17.10.2014 р. податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001712201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 343730,70 грн. (за основним платежем - 283611,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60119,70 грн.).

У супровідному листі № 29396/04-62-22-1/10 від 17.10.2014 р. до вказаного повідомлення-рішення відповідач вказав на технічний збій програмного забезпечення та винесення податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 р. № 0001492201 (форма «Р») на суму - 16548,15 грн. з невірним визначенням сум грошового зобов'язання. Тому податковим органом було відкликало податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 р. № 0001492201 та керуючись ст. 60 Податкового кодексу України направило на адресу підприємства нове податкове повідомлення-рішення від 17.10.2014 р. № 0001712201.

У зв'язку з викладеним позивачем було додано до скарги відповідні уточнення (лист №25/09-01 від 25.09.2014 р., №28/10-01 від 28.10.2014 р.

За результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014 р. №0001832201 з урахуванням рішення Голосного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.09.2014 р. №6270/10/04-36-10-08-09, прийнятого за розглядом скарги, залишено без змін, скаргу без задоволення (рішення Державної фіскальної служби України від 04.11.2014 р. №6032/6/99-99-10-01-02-25).

Під час перевірки встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

18.10.2007 р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном до 23.10.2022 р. (надалі - Договір 1). Відповідно до даного Договору ТОВ «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,9224 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Підмогильного, 5 (Бабушкінський район), кадастровий номер 1210100000:02:138:0039.

Цільове призначення земельної ділянки за цим договором - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 4.1 даного договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 1,5 відсотка її нормативної грошової оцінки.

07.10.2009 р. між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» був укладений Договір оренди земельної ділянки терміном до 13.10.2012 р. (надалі - Договір 2). Відповідно до цього Договору ТОВ «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» прийняла в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,7845 га., що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Підмогильного, в районі будівлі 5 (Бабушкінський район), кадастровий номер 1210100000:02:138:0048.

Цільове призначення земельної ділянки за цим договором - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 4.1 даного договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої законом України «Про оренду землі».

Також з метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства Дніпропетровською міською радою в зв'язку з вступом в дію з 01.01.2011 р. Податкового кодексу України було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 р., яким встановлено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Згідно Довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок з урахуванням індексації, передбаченої ст.289 Податкового кодексу України у 2011-2013 рр. нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Підмогильного, 5 площею 1,7845 га. складає 5438261,97 грн., площею 5,9224 га. - 18048508,08 грн.

Згідно п.274.1 ст.274 Податкового кодексу України розмір земельного податку за земельну ділянку по вул. Підмогильного, 5 площею 1,7845 га. складає 54 382,62 грн., площею 5,9224 га. - 180485,08 грн., загальна сума земельного податку, який повинен бути нарахований за обидві вищезазначені ділянки складає 234 867,70 грн.

У відповідності до п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України та рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 р. сума задекларованої орендної плати за землю на 2011 р. повинна складати 704 603,10 грн., за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. - 528 452,33 грн.

Сума нарахованої орендної плати за землю на 2011 р. згідно з поданою податковою декларацією по орендній платі за землю на 2011 р. від 11.02.2011 р. №3833 склала 439 832,77 грн., за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. - 329 874,58 грн.

Таким чином, виявлено факт заниження суми нарахованої орендної плати за землю на 2011 р. (починаючи з 01.04.2011 р.) на 198577,75 грн. (528452,33 грн. - 329 874,58 грн.).

Сума нарахованої орендної плати за землю на 2012 р. згідно з поданою уточнюючою податковою декларацією по орендній платі за землю на 2012 р. від 10.07.2012 р. №23090 склала 568375,92 грн., за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р. - 245 204,55 грн.

Таким чином, було виявлено факт заниження суми нарахованої орендної плати за землю за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р. на 107097,03 грн. (352301,58 грн. - 245204,55 грн.).

Позивач вказує, що при укладанні договорів оренди не було порушено норм чинного законодавства України з огляду на таке.

На думку позивача, останнім були задекларовані та сплачені суми орендної плати за земельні ділянки, що знаходяться у Дніпропетровську по вул. Підмогильного, буд. 5 (Бабушкінський район), у розмірах визначених відповідно до умов Договорів 1 та 2.

Так, абзацом 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (який діяв на момент укладення Договору 1 та Договору 2) встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю»). Абзацом 4 ст. 21 вказаного закону встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за зем лю», та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкуре нтних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Абзацами 4-5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (який діяв на момент укладення Договору 2) встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.

Таким чином, ані при укладанні Договору 1, ані при укладанні Договору 2, не було порушено норм чинного законодавства України, а розмір річної орендної плати за згодою сторін був встановлений згідно п. 4.1. Договору 1 - у розмірі 1,5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки; згідно п. 4.1. Договору 2 - у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Зако ном України «Про оренду землі».

Зміни у Договір 1 та Договір 2 не вносилися ані за згодою сторін ані за рішенням суду.

Позивач вважає посилання податкового органу на норми Податкового кодексу України безпідставними. Підприємство декларувало та сплачувало орендну плату за землю з урахуванням індексів інфляції, відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Вирішуючи даний спір суд виходить із наступного.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» ст. 12 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У свою чергу, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Під землекористувачами, відповідно до пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України розуміються - юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

У Податковому кодексі України в пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 дається визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Для оподаткування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності прямо передбачена стаття 288 Податкового кодексу України.

Так, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).

Так, відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції до 01.04.2014 р.) розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

П.274.1 ст.274 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Разом із тим слід зауважити, що державна податкова інспекція відповідно до Податкового кодексу України наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте правом на встановлення умов розірвання та/або продовження дії договору оренди землі наділені виключно сторони такого договору.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам держави та суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 02.12.2014 р. № 21-274а14 пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII Податкового кодексу України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, слідує висновок, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

За наведених обставин у сукупності, враховуючи положення пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, рішення Дніпропетровської міської ради №216/8 від 02.02.2011 р. відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на суму у розмірі 343730,70 грн.

З наведеного вище суд приходить до висновку, що приймаючи податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв законно та у межах своїх повноважень.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем належним чином доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем не наведені обставини, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи те, що під час звернення до адміністративного суду позивач сплатив судовий збір за майнові вимоги у розмірі 487,20 грн., із необхідних 4872,00 грн. то з нього підлягає стягнення до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення, - відмовити.

В порядку розподілу судових витрат стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ДЕВЕЛЕПМЕНТ ГРУП» судовий збір в розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2015 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 16.02.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун