Постанова

від 25.02.2015 по справі 904/8437/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року Справа № 904/8437/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

представники сторін у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лідер-Фарба" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/8437/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ

до Приватного підприємства "Лідер-Фарба", м.Дніпропетровськ

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/8437/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Приватного підприємства "Лідер-Фарба" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість по кредиту, яка складає 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 9612448,13 грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., яка складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 985591,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 90490,67 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 212408,38 грн.; судовий збір у розмірі 73000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, наявною перед банком заборгованістю за кредитним договором, яка не погашена, оскільки станом на дату прийняття рішення суду не надано належних доказів виконання зобов'язань за кредитним договором. При вирішенні спору, суд керувався нормами ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 546, 547, 549, 553, 554, 555, 610, 611, 612, 626, 629, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232 Господарського кодексу України тощо.

Відповідач - ПП "Лідер-Фарба", не погодившись із рішенням господарського суду, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/8437/14 скасувати в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 90490,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на норми ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та вважає, що стягнення пені за період більше ніж шість місяців з моменту настання строку виконання зобов'язання є незаконним та таким, що порушує норми матеріального права.

Сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, однак участі своїх повноважних представників у судових засіданнях не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що сторони не скористалися наданими їм правами брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а апеляційний господарський суд обмежений певними процесуальними строками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні за наявними матеріалами в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 21.09.2007р. між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого на цей час є Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (Банк, позивач), і Товариством з обмеженою відповідальністю Промислова компанія "Лідер" (Клієнт, Позичальник, третя особа) укладено Генеральну угоду №06.17/07СК (Угода), відповідно до якої Банк на положеннях та умовах цієї Угоди зобов'язався надавати Клієнту кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, договорах про відкриття мультивалютної кредитної лінії, договорах про відкриття кредитної лінії, договорах про відкриття валютної кредитної лінії, договорах про надання гарантії, овердрафту та договорами про відкриття акредитиву (далі - кредитні договори), укладених у рамках цієї Угоди і які є її невід'ємними частинами.

Так 21.09.2007р. між позивачем та Позичальником був укладений Кредитний договір №06.17/07-СК (Кредитний договір) відповідно до умов пункту 1.1. предметом цього Кредитного договору є надання Банком Позичальникові грошових коштів (кредит) на таких умовах: - сума кредиту 900000,00 доларів США; - строк користування по 19.09.2014р.; - плата за користування кредитом 13,5 процентів річних.

Пунктом 5.1. Кредитного договору погоджено, що Позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та в порядку і на умовах, встановлених Кредитним договором (а.с.18-19).

В забезпечення виконання зобов'язань Позичальника (третьої особи) по кредитному договору, між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є позивач (Банк), та Приватним підприємством "Лідер-фарба" (Поручитель, відповідач) укладено договір поруки №06.60/09-ДП1 від 20.10.2009р., відповідно до п.4. якого у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором Поручитель та Позичальник відповідають перед Банком як солідарні боржники (а.с. 45-47).

В подальшому 30.06.2011р. між позивачем (Банком) та Позичальником укладено Договір про внесення змін №1 до Генеральної угоди, в якому сторони домовилися викласти Генеральний договір №06.17-1/07СК від 21.09.2007р. в новій редакції (а.с. 15-17).

Також, між позивачем (Банком) та Позичальником були укладені додаткові Договори до Кредитного договору №06.17/07-СК від 21.09.2007р., а саме: №1 від 21.09.2007р., №2 від 25.09.2007р., №3 від 28.09.2007р., №1 від 14.07.2009р., №2 від 20.10.2009р., №3 від 30.06.2011р., №4 від 12.12.2012р., якими вносилися зміни та доповнення до Кредитного договору №06.17/07-СК від 21.09.2007р. (а.с.22-30, 32, 34-39, 42).

Так, відповідно до Договору про внесення змін №3 від 30.06.2011р. до Кредитного договору змінився строк повернення кредиту до 18.08.2017р. (а.с. 34-41).

Також між позивачем та відповідачем, були укладені Договір про внесення змін та доповнень №1 від 30.06.2011р. та Договір про внесення змін та доповнень №2 від 12.12.2012р., якими вносились зміни та доповнення до договору поруки з урахуванням змін та доповнень, які вносились сторонами до кредитного договору №06.17/07-СК від 21.09.2007р. (а.с. 46-47).

Так в Договорі про внесення змін та доповнень №1 від 12.12.2012р. до договору поруки сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1 договору поруки в новій редакції, а саме: "Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками банку та поручителя (у випадку наявності у поручителя печатки) і діє до 18.08.2020 року включно або до припинення забезпеченого нею зобов'язання".

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору позивач (Банк) надав Позичальнику грошові кошти в сумі 900000,00 доларів США, про що свідчать меморіальні валютні ордери №TR.64509.1 від 21.09.2007р., №TR.64509.1 від 25.09.2007р. та №TR.64509.1 від 28.09.2007р. (а.с.52-54).

Однак, як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Позичальник свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 02.10.2014р. утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить: 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. один долар США = 12,9552 грн. становить 9612448,13 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р. складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. один долар США = 12,9552 грн. становить 985591,92 грн.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язання з повернення Кредиту та/або сплати процентів за його користування, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за Кредитом.

На підставі вказаних вище умов п. 7.1 Кредитного договору та, як вказував Позивач в своїй заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 82), керуючись положеннями п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та ст. 258 Цивільного кодексу України, ним була нарахована Позичальнику пеня на суму прострочених грошових зобов'язань, а саме: - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно) становить 212408,38 грн.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) становить 90490,67 грн.

Причиною спору є питання наявності у відповідача, як поручителя Позичальника, обов'язку сплатити позивачу грошові кошти в сумі заборгованості, що утворилась у Позичальника перед позивачем за вказаним кредитним договором та відповідними додатковими угодами до нього.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Так пунктом 1.1 укладеного між сторонами договору поруки визначено, що поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути у майбутньому.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що сторони договору визначають, що у випадку порушення позичальником взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком у повному обсязі зобов'язань позичальника за кредитним договором, включаючи повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) та відшкодування збитків, пов'язаних з порушенням виконання зобов'язань позичальником.

Дослідивши умови означених договорів та додаткових угод до них, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, який вважав, що відповідач при укладанні договору поруки, як поручитель, поручився перед банком за виконання Позичальником його зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.2007р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. такими, що збільшують основне зобов'язання). Відтак укладення між позивачем і Позичальником вказаних вище додаткових угод, не збільшувало відповідальності поручителя, тому не може бути підставою для припинення означеного договору поруки.

Частиною 4 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

У такому випадку, відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, якщо позивач (кредитор) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до відповідача (поручителя).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі.

Позивач пред'являв позичальнику та поручителю (відповідачу) вимогу про сплату заборгованості, яка була отримана ними 26.03.2014р. і 27.03.2014р. відповідно (а.с. 55-57).

Отже, за вказаних обставин колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правильно визначив, що строк повернення кредиту (виконання усіх зобов'язань, а не окремих платежів) - є 18.08.2017р., а тому до спливу цього терміну немає підстав вважати договір поруки припиненим.

Враховуючи, що станом на дату прийняття рішення суду не надано належних доказів виконання зобов'язань за кредитним договором місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та задовольнив їх у повному обсязі.

Однак, дослідивши доводи апеляційної скарги відповідача, суд апеляційної інстанції не в повній мірі погоджується з вищенаведеними висновками місцевого господарського суду, оскільки вважає ці висновки зробленими всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на наступне.

Так судом першої інстанції було відмовлено у клопотанні відповідача за вих. №б/н від 10.11.2014р. про зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду господарським судом іншої справи за №904/7963/14, у якій розглядається позов позивача (Банка) до Позичальника - ТОВ «Промислова компанія «Лідер» про стягнення 10900939,10 грн., з тих підстав, що подання кредитором позову до боржника не є перешкодою для подання позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашено.

Відтак у даній справі судом першої інстанції мали бути з'ясовані усі суттєві обставини, пов'язані із виконанням кредитного договору та перевірено обсяг дійсно невиконаних Позичальником грошових зобов'язань, у тому числі і зобов'язання щодо сплати пені, що нарахована позивачем за несвоєчасне повернення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів.

За правилами ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, виходячи із того, що предметом спору у даній справі були вимоги про стягнення пені, здійснені позивачем в цій частині нарахування підлягали обов'язковій перевірці судом на відповідність не лише умовам договору, а й вищевказаним положенням ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Дослідивши розрахунок заборгованості за кредитним договором №06.17/07-СК від 21.09.20107р. (а.с. 50-51), колегія суддів встановила, що періодом для нарахування пені за несвоєчасне повернення кредиту позивачем визначено 19.11.2013р. - 02.10.2014р. (включно), а періодом для нарахування пені за несвоєчасну сплату процентів визначено 19.07.2013р. - 02.110.2014р. (включно), тобто проміжок часу, який загалом перевищує 6 місяців. При цьому відзначаючи у своєму розрахунку кількість днів прострочення за кожним черговим платежем, яка не перевищувала 30 днів, позивач не врахував, що з наростаючим підсумком, період часу по окремих нарахуваннях перевищив 6 місяців.

Також колегією суддів встановлено, що для перевірки обґрунтованості розрахунку в частині вимог як в частині основного боргу, так і в частині вимог про стягнення пені позивач мав подати суду належні докази щодо здійснення Позичальником певних платежів, які були прийняті банком у якості часткового виконання зобов'язань за кредитним договором. Однак такі докази в матеріалах судової справи відсутні.

Таким чином, факт існування у Позичальника заборгованості перед позивачем міг бути встановлений господарським судом насамперед за результатами розгляду іншої справи №904/7963/14 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Промислова компанія «Лідер» про стягнення 10900939,10 грн.

Так рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014р. у справі №904/7963/14 позов ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «Промислова компанія «Лідер» задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Промислова компанія «Лідер» м. Дніпропетровськ на користь ПАТ "ВТБ БАНК" м. Київ заборгованість за кредитним договором № 06.17/07-СК від 21.09.2007р. у розмірі - 818 051,85 долара США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,955грн., становить 10 598 040,05грн., та 241 388,38грн., що разом складає заборгованість, еквівалентну 10 839 428,43грн., з яких: заборгованість по кредиту складає 741 975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США =12,9552грн., становить 9 612 448,13грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., складає 76 076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014 року 1 долар США = 12,9552 грн., становить 985 591,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів становить 80 368,28грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 161 020,10грн. та 72 667,63 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015р. апеляційну скаргу ТОВ «Промислова компанія «Лідер» залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014р. у справі №904/7963/14 залишено без змін.

Таким чином, під час розгляду справи №904/7963/14 між Банком та Позичальником господарськими судами встановлено, що позивач нарахував пеню за несвоєчасне сплату процентів за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно) у розмірі 90490,67 грн., та пеню за несвоєчасне повернення кредиту за цей період у розмірі 212408,38 грн. Враховуючи, що відповідний розрахунок пені за несвоєчасну сплату процентів та пені за несвоєчасне повернення кредиту позивачем здійснений неправильно, господарський суд стягнув пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 80361,28 грн. та суму пені за несвоєчасне повернення кредиту за цей період у сумі 161020,10 грн.

За правилами ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014р. у справі №904/7963/14 та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2015р. є такими, що набрали законної сили, тому підлягають врахуванню на час перегляду даної справи в порядку апеляційного провадження, зокрема щодо встановлених цими судовими рішеннями фактів.

Відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, слід визнати, що відповідачем у даній справі перед позивачем, як поручителем Позичальника перед Банком, підлягають виконанню грошові зобов'язання, які в частині пені не можуть перевищувати тотожних за періодом та базою обрахування вимог до Позичальника, а саме: в сумі 161020,10 грн. - пені за несвоєчасне повернення кредиту та в сумі 80361,28 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів.

Вказані обставини, відповідно до п.1 та 4 ч.1 ст. 104 та п. 4 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення в частині, якою ухвалено про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 90490,67 грн.; та пені за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 212408,38 грн., які підлягають зміні на такі суми: 161020,10 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно), 80361,28 грн. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно). Тому апеляційну скаргу відповідача слід частково задовольнити.

Відтак позовні вимоги позивача у даній справі підлягають частковому задоволенню: про стягнення з Приватного підприємства "Лідер-Фарба" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість по кредиту, яка складає 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 9612448,13 грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., яка складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 985591,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 80361,28 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 161020,10 грн. В решті позовних вимог - слід відмовити, як необґрунтованих.

Відповідно до вимог ст. 49 та п. 10 ч. 2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на результат вирішення спору, судові витрати у справі підлягають новому розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог 99,40% - щодо судового збору за подання позовної заяви майнового характеру та 11,20 % - щодо судового збору за подання апеляційної скарги (80361,28 грн./90490,67 грн. х 100% = 88,80 %, 100%-88,80%=11,20%).

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 4 ч.1 ст.103, п.п. 1 і 4 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лідер-Фарба" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2014р. у справі №904/8437/14 змінити, виклавши його в такій редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Лідер-Фарба" на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість по кредиту, яка складає 741975,02 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 9612448,13 грн.; заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період з 18.12.2013р. по 02.10.2014р., яка складає 76076,83 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 02.10.2014р. 1 долар США = 12,9552 грн. становить 985591,92 грн.; пеня за несвоєчасну сплату процентів, що нарахована за період з 19.07.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 80361,28 грн.; пеня за несвоєчасне повернення кредиту, що нарахована за період з 19.11.2013р. по 02.10.2014р. (включно), яка становить 161020,10 грн.; 72641 грн. 52 коп. витрат на судовий збір за подання позовної заяви.

В решті позовних вимог - відмовити".

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Приватного підприємства "Лідер-Фарба" суму 102 грн. 31 коп. витрат на судовий збір за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 02.03.2015р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко

Суддя О.Г. Іванов