Рішення

від 25.02.2015 по справі 524/1022/14-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1022/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді - Середа А.В.,

при секретарі - Кот А.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури, правонаступником якої являється прокуратура м. Кременчука, Полтавської області до ОСОБА_1, Кременчуцької міської ради Полтавської області Автозаводської районної в місті Кременчуці ради про визнання незаконними та скасування рішень Кременчуцької міської ради, Автозаводської районної в місті Кременчуці ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та повернення землі у власність територіальної громади м. Кременчука, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з вказаним позовом, в якому зазначав, що Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою проведено перевірку додержання вимог земельного, водного та містобудівного законодавства при наданні земельної ділянки з кадастровим номером 5310436100:06:002:0069 у власність гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Встановлено, що рішенням 25 сесії Кременчуцької міської ради 5 скликання від 26.02.2008 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га, зокрема, гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Рішенням 15 сесії Автозаводської районної в місті Кременчуці ради 5 скликання від 29.05.2008 вказаний проект землеустрою затверджений, а земельна ділянка передана ОСОБА_1 у власність.

На виконання вказаного рішення 06.06.2008 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 505809, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010854800366.

Перевірка засвідчила, що рішення Кременчуцької міської ради та Автозаводської районної ради прийняті, а вищевказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з грубим порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим рішення підлягають скасуванню, а державний акт - визнанню недійсним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, за окремими проектами землеустрою щодо їх відведення.

Разом з цим, відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення належать зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів.

Генеральним планом міста Кременчука, затвердженим рішенням Кременчуцької міської ради від 25.12.2007, землі по АДРЕСА_1 визначено як зону зелених насаджень загального користування.

Отже, територія між річкою Дніпро та Власівською водозахисною дамбою по АДРЕСА_1 за своїм цільовим призначенням відноситься до земель рекреації, а тому в силу ст. 51 ЗК України житловій забудові не підлягає.

Водночас згідно з ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України землі загального користування також не можуть передаватись у приватну власність. Оскільки спірна земельна ділянка є територією зелених насаджень загального користування, надання її у приватну власність суперечить вказаним приписам закону..

Віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреації підтверджується не лише вказаним вище рішенням органу місцевого самоврядування, а також актом перевірки Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області від 15.01.2014.

Крім того, як передбачено ч. 3 ст. 52 даного Кодексу на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Отже, використання земельної ділянки з метою будівництва та обслуговування житлового будинку є в силу закону неприпустимим.

Проте незважаючи на викладене, Автозаводською районною в місті радою 29.05.2008 прийнято рішення про передачу частини земель рекреаційного призначення у приватну власність гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до схеми зонування території, що є складовою частиною Правил забудови і використання території міста Кременчука, затверджених рішенням Кременчуцької міської ради 27.12.2001, земельна ділянка гр. ОСОБА_1 відноситься до зони забудови. Проте, при вирішенні питання щодо можливості погодження передачі земельної ділянки у власність, управління архітектури і містобудування не врахувало положення Генерального плану міста, затвердженого рішенням Кременчуцької міської ради від 25.12.2007, яким весь масив земельної ділянки по АДРЕСА_2 відноситься до зони зелених насаджень загального користування.

Закон України "Про планування і забудову територій" визначає місцеві правила забудови як нормативно-правовий акт, яким встановлюється порядок планування і забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів, умов і обмежень забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон, визначених планом зонування.

Статтею 22 вказаного Закону визначено, що місцеві правила забудови складаються із текстової частини та графічної частини - плану зонування.

Генеральний план населеного пункту (відповідно до Закону України "Про планування і забудову територій") - це містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Стаття 12 Закону визначає, що відповідно до генеральних планів населених пунктів сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, зокрема, організують розроблення та затвердження місцевих правил забудови, детальних планів території, планів червоних ліній, іншої містобудівної документації та проектів.

Статтею 3 Закону України "Про планування і забудову територій" визначено, що рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням із спеціально уповноваженими органами з питань містобудування і архітектури.

Таким чином, станом на 26.02.2008 та 29.05.2008 (на момент передачі спірних земельних ділянок), в місті Кременчуці діяв Генеральний план міста, затверджений Кременчуцькою міською радою 25.12.2007.

Натомість, Правила забудови і використання території м. Кременчука, затверджені рішенням Кременчуцької міської ради 27.12.2001, не відповідають Генеральному плану міста Кременчука.

Отже, при погодженні відведення земельних ділянок, Управління архітектури та містобудування виконкому Кременчуцької міської ради при наданні висновку про можливість передачі земельної ділянки у власність, мало б керуватись генеральним планом міста.

Даний факт підтверджується і листом заступника начальника Управління містобудування та архітектури Полтавської обласної державної адміністрації від 13.11.2013 № 1130/01-12.

Рішенням III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 25.01.2011 внесено зміни до рішення міської ради від 25.12.2007 року "Про затвердження генерального плану міста Кременчука". Так Кременчуцькою міською радою вирішено змінити функціональне призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 з ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення Р-1 на зону розміщення одноквартирної котеджної (садибної) забудови Ж-5 для розміщення групи індивідуальних житлових будинків.

Отже, зміна цільового призначення земельної ділянки відбулась лише після спливу 2 років з моменту винесення оскаржуваного рішення.

Слід також зазначити, що рішення III сесії Кременчуцької міської ради V скликання від 25.01.2011, яким внесено зміни до рішення міської ради від 25.12.2007 року "Про затвердження генерального плану міста Кременчука" визнано протиправним та скасоване постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2014 (справа № 524/9394/13-а).

Згідно ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Крім того, ст. 50 Закону України Про землеустрій, визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проте, всупереч положенням ст. 20 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України Про землеустрій під час надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 у власність проекти землеустрою щодо зміни цільового призначення із земель рекреаційного призначення на землі житлової та громадської забудови не розроблявся.

Також, з підстав зміни функціонального призначення земельної ділянки, містобудівна документація для проведення експертизи в порядку. передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 522, уповноваженим державним органам не надавалась, що підтверджується листом заступника начальника Управління екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації від 27.06.2013 № 200/05-01.

Крім того, ст. 20 Закону України Про землеустрій передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 62 Закону України Про землеустрій, документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Ураховуючи, що оскаржуваними рішеннями створено нову земельну ділянку, надану у власність гр. ОСОБА_1, яка мала рекреаційне призначення, необхідно згідно вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки передавати до уповноважених органів Держземагенства (Держкомзему) для проведення обов'язкової державної експертизи.

Натомість, відповідна документація із землеустрою не проходила державної експертизи землевпорядної документації, що підтверджується листом начальника Головного управління Держземагенства у Полтавській області № 10-16-0.7-2010/2-13 від 26.12.13.

Проте, районна рада вказаних вимог закону безпідставно не врахувала.

Крім того, за наслідками опрацювання матеріалів перевірки встановлено, що в супереч п. 9 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки не пройшов погодження з природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, що підтверджується листами Кременчуцького міськрайонного управління головного управління Держсанепідслужби у Полтавській області № 1343 від 25.12.2013, Департаменту з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської ОДА № 2057/06-02 від 25.12.2013.

Відповідно до листа Дніпродзержинського регіонального управління водних ресурсів від 14.11.2013 № 797/021 спірна земельна ділянка поблизу Власівської захисної дамби знаходиться в зоні катастрофічного підтоплення, відноситься до зелених насаджень загального користування, періодично приймає паводкові та відпрацьовані води Кременчуцької ГЕС. При цьому, в самому проекті землеустрою також містились дані про те, що вказана територія є зоною можливого підтоплення.

Статтею 63 ЗК України, ст. 91 Водного кодексу України вказано, що з метою забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок, земельні ділянки смуг відведення, надаються лише для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних споруд і будівництва переправ.

Відповідно до п. 2.18-2.19 Державних будівельних норм В.1.2.-4-2006 "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту", затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.08.2006 № 274 у зонах можливого катастрофічного затоплення існуючих і перспективних великих водосховищ не допускається розміщення будівництва нових міських поселень. Їх розміщення допускається лише у виняткових випадках з проведенням відповідних інженерно-технічних заходів щодо захисту населення і територій. В існуючих містах розміщення нових житлових районів у зонах можливого катастрофічного затоплення без проведення інженерно-технічних заходів захисту забороняється. Натомість, у проекті землеустрою відсутні документи, що передбачають проведення інженерно-технічних заходів захисту населення, яким надаються земельні ділянки.

Однак, вказані норми законодавства органами місцевого самоврядування проігноровано.

Разом з цим, спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 10 км від греблі Кременчуцької ГЕС, тому є зоною катастрофічного затоплення, у зв'язку з чим, не може використовуватись для забудови, що підтверджується листом начальника Дніпродзержинського РУВР від 14.11.2013 № 797/021.

Крім того, при виділенні земельних ділянок громадянам під забудову по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 навпроти школи № 2 Дніпродзержинським регіональним управлінням водних ресурсів надавалось погодження, якими відведення спірних земельних ділянок під житлову забудову здійснювалось за умови додержання певних вимог. Дана обставина підтверджується листом Дніпродзержинського РУВР від 18.06.2007 № 645/04, в якому зазначено, що передача спірної земельної ділянки під забудову громадянам може здійснюватися за умови: розроблення проекту житлової забудови з розподілом ОВНС та погодження його з Дніпродзержинським РУВР; передбачення інженерного захист території від підтоплення і затоплення.

Проте вищевказані вимоги не були дотримані, що підтверджується листом Дніпродзержинського РУВР від 28.10.2013 № 742/021.

При цьому, згідно ст. 50 Закону України "Про охорону земель" охорона земель, у тому числі рекреаційного призначення, здійснюється шляхом включення їх до екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) для інших потреб та обмеження антропогенного впливу на такі землі.

Таким чином, правовий аналіз наведених приписів закону вказує на те, що надання для житлової забудови земель катастрофічного затоплення є протиправним.

Крім того, перевіркою достеменно встановлено, що земельна ділянка передана у власність гр. ОСОБА_1 знаходиться в нормативно встановленій прибережній захисній смузі Дніпродзержинського водосховища та є ділянкою з обмеженим режимом господарської діяльності, не може надаватися у власність та використовуватися для будівництва на підставі ст.60, 61 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка не може надаватися у власність та використовуватися для будівництва.

Згідно ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок - 100 метрів.

Відповідно до вимог ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України передбачені обмеження господарської діяльності, згідно яких забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується встановлений режим використання, а непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Окрім того, землі зайняті водними об'єктами та прибережними захисними смугами відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України віднесені до земель водного фонду. При цьому, ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до цих норм матеріального права в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Так, згідно проекту встановлення та облаштування прибережних захисних смуг на території Кременчуцької міської ради, затвердженого рішенням виконкому Кременчуцької міської ради від 13.11.1998 № 1829, прибережна захисна смуга в м. Кременчуці обмежується Власівською водозахисною дамбою, а отже, землі на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_1 знаходяться в межах прибережної захисної смуги Дніпродзержинського водосховища.

Відповідно до п. 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, в редакції, чинній на момент передачі земельної ділянки, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Проект встановлення і облаштування прибережних захисних (водоохоронних) смуг вздовж річок та водосховища на території Кременчуцької міської ради затверджений рішенням виконкому Кременчуцької міської ради № 1829 від 13.11.1998. А отже був чинний на момент прийняття Кременчуцькою міською радою рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки та на момент прийняття Автозаводською районною радою рішення про передачу у власність спірної земельної ділянки. Згідно вказаного проекту, прибережна захисна смуга Дніпродзержинського водосховища обмежується Власівською захисною дамбою, а отже спірна земельна ділянка розміщена в її межах.

Окрім того, землі зайняті водними об'єктами та прибережними захисними смугами відповідно до ст. 58 Земельного кодексу України віднесені до земель водного фонду. При цьому, ст. 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність.

Однак, Кременчуцькою міською радою і в подальшому районною радою протиправно відведено у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку, яка відноситься до земель водного фонду.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди (а не у власність) земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Таким чином, аналіз норм Земельного кодексу України, наведені обставини свідчать, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на території зони зелених насаджень загального призначення, в межах земель водного фонду, зони катастрофічного затоплення від повеней та паводків, із порушенням порядку розроблення проекту землеустрою, відбулася всупереч вимогам земельного, водного та містобудівного законодавства.

Окрім того, необхідно врахувати, що відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, (в редакції яка була чинною на період спірних правовідносин) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населеного пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Отже, Автозаводська районна у м. Кременчуці рада приймаючи спірне рішення вийшла за межі своїх повноважень, оскільки законом не надано їй права на розпорядження землями.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним на підставі ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України.

Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, рішення Кременчуцької міської ради від 26.02.2008 (в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та рішення Автозаводської районної в місті Кременчуці ради від 29.05.2008 мають бути визнані незаконними та скасованими, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку - визнаний недійсним з підстав перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень при розпорядженні землями.

Беручи до уваги, що державний акт про право власності на земельну ділянку видано ОСОБА_1 на підставі незаконних рішень, він також підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а також закріплене право суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Одним із таких способів захисту прав є визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.

У постановах Верховного Суду України № 6-14 цс 13 від 24.04.2013, № 6-33 цс від 22.05.2013, № 6-41 цс 13 від 29.05.2013, які у відповідності до ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України є обов'язковими для суду при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, сформульована правова позиція, згідно якої порушення визначеного законом порядку набуття права власності на земельну ділянку є підставою для визнання у судовому порядку незаконними рішень органів місцевого самоврядування про передачу землі у власність, а також недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку.

Зазначені обставини незаконної передачі земель водного фонду викликають необхідність реального повернення спірної земельної ділянки до власності територіальної громади.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним на підставі ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

При цьому, відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільного права є відновлення становища, яке існувало до порушення.

З огляду на викладену норму закону, способом такого відновлення становища, яке існувало до видачі спірних рішень, договору та державного акту є повернення земельної ділянки у власність територіальної громади м. Кременчука.

Одним з принципів цивільного захисту власності є право особи, яка вважає, що її права та охоронювані законом інтереси порушені вимагати відновлення їх в судовому порядку у спосіб, передбачений законом.

Такий спосіб захисту гарантується ст. 387 Цивільного кодексу України, згідно з якою власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Окрім цього, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Частиною 1 ст. 153 цього Кодексу визначено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку. Крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України.

Отже, повернення протиправно наданої земельної ділянки законному власнику чи землекористувачу є одним із способів захисту та відновлення порушеного права.

Зазначене відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для захисту інтересів держави Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою Дніпровської екологічної прокуратури шляхом пред'явлення даного позову.

Звернення з вказаним позовом до суду викликано необхідністю захисту інтересів держави в сфері земельних відносин щодо дотримання порядку розпорядження землями водного фонду.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011, Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої згідно зі ст.6 цього Закону належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Оскільки органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду, враховуючи положення ст. 45 Цивільного процесуального кодексу, ч. 2 якої встановлює, що у разі відсутності в органа, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача, в даному випадку Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор є позивачем.

На підставі викладеного, вважаю за необхідне визначити Державну інспекцію сільського господарства у Полтавській області третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, яка полягає в забезпеченні раціонального використання земельних ресурсів, збереженні й відтворенні родючості ґрунтів, захисті їх від псування і забруднення, реалізації громадянами, юридичними особами та державою їхніх прав власності та землекористування відповідно до закону.

Неправомірне надання земельної ділянки водного фонду у власність зачіпає права та обов'язки Дніпродзержинського регіонального управління водних ресурсів.

Відповідно до ст. 16 Водного кодексу України до відання спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства в галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить державне управління в галузі водного господарства, розробка та участь у реалізації державних, цільових, міждержавних і регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, а також виконання заходів, пов'язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків, включаючи протипаводковий захист населених пунктів та земель.

Таким чином, надання зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог законодавства створює загрозу щодо протиправного використання зони катастрофічного затоплення, адже у зв'язку з порушенням встановленого Державою суворого режиму використання таких категорій земельних ділянок може спричинити забруднення, зокрема басейну річки Дніпро, а також руйнування гідротехнічної споруди. Допущення негативних екологічних проявів свідчитиме про неналежне виконання завдань по охороні, використанню та відтворенню водних ресурсів, забезпечення яких покладене державою на Дніпродзержинське регіональне управління водних ресурсів.

За таких обставин спору, вважаю, що Дніпродзержинське регіональне управління водних ресурсів необхідно визначити третьою особою на стороні позивачів.

Дана позовна заява подається також із метою усунення викладених вище порушень законів.

У даному випадку Кременчуцька міська рада, Автозаводська районна в місті Кременчуці рада прийняли рішення стосовно розпорядження землею з порушенням вимог земельного законодавства. Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є держава Україна, АР Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. При здійсненні повноважень власника землі міська рада є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею.

Зважаючи на викладене та враховуючи суб'єктний склад учасників спору, справа за цим позовом повинна розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Оскільки позовні вимоги стосуються визнання недійсними рішень та державних актів на право власності, що стосуються одного й того ж майна - спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику, то згідно із ст. ст. 15, 16, 126 Цивільного процесуального кодексу України ці вимоги необхідно розглядати в одній справі.

Відповідно до приписів ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З огляду на те, що спірна земельна ділянка розташована в межах території м. Кременчука Полтавської області, позов подається до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

Наказом Генерального прокурора України № 173ш від 04.10.2011 року в складі Дніпровської екологічної прокуратури створено Кременчуцьку міжрайонну екологічну прокуратуру для здійснення нагляду за дотриманням законності в сфері охорони та збереження водних ресурсів річки Дніпро, її водосховищ і водоохоронних зон на території Полтавської та Кіровоградської областей. Згідно наказу Генерального прокурора України № 3/2 гн від 04.10.2011 року, до повноважень Дніпровського екологічного прокурора та міжрайонних екологічних прокурорів належить здійснення правозахисної, представницької та іншій діяльності в межах річки Дніпро, її водосховищ, водоохоронних зон, прибережних захисних смуг з питань, зокрема, надання у власність, користування, вилучення, зміні цільового призначення земель водного фонду. Враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі р. Дніпро Кременчуцький міжрайонний екологічний прокурор звертається з даним позовом з метою захисту інтересів держави на піднаглядній йому території.

Саме з цього часу Кременчуцькою міжрайонною екологічною прокуратурою проводяться перевірки дотримання земельного законодавства в межах прибережних захисних смуг р. Дніпро, її водосховищ на території Полтавської та Кіровоградської областей.

23.01.2014 Кременчуцьким міжрайонним екологічним прокурором проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів з питань додержання земельного та містобудівного законодавства при наданні погоджень щодо відведення у власність громадянам земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2.

Вивчивши містобудівну документацію щодо розпорядження землями водного фонду, на яких розміщені гідроспоруди, на виконання завдання Дніпровської екологічної прокуратури, матеріали перевірки, акт перевірки ДІСГ в Полтавській області від 15.01.2014, встановлено порушення земельного та містобудівного законодавства при розпорядженні землями по АДРЕСА_2.

Крім того, 30.07.2013 Кременчуцьким міжрайонним екологічним прокурором проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів з питань додержання земельного та містобудівного законодавства при затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 у власність громадянам Автозаводською районною в місті Кременчуці радою.

Таким чином, на підставі ст. 73 ЦПК України, прошу поновити пропущений строк звернення з цивільним позовом до суду, оскільки підстави для прокурорського реагування виникли лише за наслідками проведених перевірок 30.07.2013, 23.01.2014.

П.11 ч.1.ст.5 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що від сплати судового збору звільняються органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень. Відповідно до ст.20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках. Крім того, повноваження прокурора щодо звернення до суду із позовом викладене у ст. ст. 36-1, 37 Закону. На підставі вказаних норм прокурор здійснює представництво інтересів держави у суді.

Згідно зі ст.30 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Стаття 31 ЦПК України гарантує рівність процесуальних прав та обов'язків сторін. Відповідно до ч.2 ст. 45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. Згідно ч.1 ст.151 ЦПК України, Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Таким чином, прокурор, як особа, що бере участь у справі, і який виступає позивачем на підставі ч.2 ст.45 ЦПК України, будучи стороною у справі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, здійснює надані законом повноваження, а відтак Кременчуцька міжрайонна екологічна прокуратура звільнена від обов'язку сплачувати судовий збір при пред'явленні як самого позову, так і вказаної заяви.

Визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії Кременчуцької міської ради 5 скликання від 26.02.2008 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка).

Визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії Автозаводської районної ради 5 скликання від 29.05.2008 в частині затвердження вказаного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 505809, виданий ОСОБА_1, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010854800366.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0.07 га. з кадастровим номером 5310436100:06:002:0069 по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Кременчука.

Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надіслав до суду заяву в якій просив суд розглядати справу без його участі, позов підтримав та просив задовольнити його з підстав наведених в позові, не заперечував проти заочного розгляду.

Відповідачі, представники відповідачів в судове засідання не з'явилися. Про день та час розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

У постановах Верховного Суду України № 6-14цс13 від 24 квітня 2013 року, № 6-33цс від 22 травня 2013 року, № 6-41цс13 від 29 травня 2013 року та інших, які у відповідності до ч. 2 ст. 214, ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для суду при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, сформульована правова позиція, згідно якої порушення визначеного законом порядку набуття у власність земельної ділянки є підставою для визнання у судовому порядку незаконними рішень органів місцевого самоврядування про передачу землі у власність, а також - недійсним державного акту про право власності на землю.

Згідно ч. 1 ст. 118 ЗК України орган місцевого самоврядування ухвалює рішення про передачу земельної ділянки у власність на підставі поданої громадянином заяви. Частиною дев'ятою вказаної статті у редакції Закону № 1626-IV від 18.03.2004 р., що була чинною на час ухвалення оскаржуваних рішень, встановлено, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про землеустрій", абзацу сьомого статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" в редакції Закону N 509-VI від 16.09.2008 р. проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення підлягали обов'язковій державній експертизі.

Як вбачається з матеріалів справи при виділенні земельної ділянки проект землеустрою обов'язкової державної експертизи не проходив, що підтверджується інформацією Головного управління Держземагентства України у Полтавській області, та також не погоджувався природоохоронними та санітарно-епідеміологічними органами, що вбачається з повідомлення Дніпродзержинського регіонального управління водних ресурсів та Кременчуцького міськрайонного управління Головного управління Держсанепідермслужби у Полтавській області

Відповідачі по справі не довели належними і допустимими доказами протилежного, у зв'язку з чим колегія суддів визнає доведеним факт порушення вимог ст.118 ЗК України при виділенні земельної ділянки у власність.

Матеріалами справи також підтверджено, що станом на 2008-2009 роки землі по АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 відносилися до земель ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення (земель зелених насаджень загального користування), отже, земельну ділянку передано у власність з порушенням вимог ст.ст. 51, 52, ч. 3 ст. 83 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Землями рекреаційного призначення є ділянки землі, виділені з метою організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, стосовно яких обмежується або забороняється господарська та інша діяльність.

Відповідно до ст. 20 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснювалось на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

На момент передачі спірної земельної ділянки відповідачеві цільове призначення вказаних земель змінено не було.

Рішення третьої сесії Кременчуцької міської ради шостого скликання від 25 січня 2011 року не може бути прийняте до уваги при вирішенні даного спору, оскільки ухвалене майже через два роки після передачі земельної ділянки, крім того, дотримання при його прийнятті вимог ст.ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" матеріалами справі не встановлено і суду не доведено. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, відповідно до ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Відповідно до ст. 91 ВК України для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються смуги відведення з особливим режимом користування. Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень.

Згідно ст. 58, ч. 4 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду, до яких належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів можуть передаватися лише на умовах оренди.

Прокурор звернувся до суду із позовом в межах повноважень, наданих ст. 45 ЦПК України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", за захистом інтересів держави в сфері земельних відносин, підставою для чого стали результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державною інспекцією сільського господарства у Полтавській області 21 червня 2013 року. Оскільки підстави для прокурорського реагування виникли лише за наслідками вказаної перевірки, іншого по справі не встановлено і суду не доведено суд вважає, що строк звернення до суду прокурором пропущено не було, отже, відсутні підстави для поновлення такого строку.

Керуючись ст. ст. 14, 57 - 59, 208, 209, 212 - 215, 218, 224-233 Цивільно-процесуального Кодексу України, Законом України "Про прокуратуру", ст.ст. 20,51,52,83,84 Земельного Кодексу України, Законом України "Про планування і забудову територій", Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", Законом України "Про охорону земель", ст.ст. 88,89 Водного Кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора Дніпровської екологічної прокуратури, правонаступником якої являється прокуратура м. Кременчука, Полтавської області - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення 25 сесії Кременчуцької міської ради 5 скликання від 26.02.2008 в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,07 га гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка).

Визнати незаконним та скасувати рішення 15 сесії Автозаводської районної ради 5 скликання від 29.05.2008 в частині затвердження вказаного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки ОСОБА_1 у власність.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 505809, виданий ОСОБА_1, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010854800366.

Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,07 га. з кадастровим номером 5310436100:06:002:0069 по АДРЕСА_1 у власність територіальної громади м. Кременчука.

Стягнути з Кременчуцької міської ради Полтавської області судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

Стягнути з Автозаводської районної ради міста Кременчука Полтавської області судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: