Ухвала

від 02.03.2015 по справі 571/1815/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.,

судді: Собіна І.М., Василевич В.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: відповідача і представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду від 15 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

с т а н о в и л а:

Рішенням Рокитнівського районного суду від 15 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено: зобов'язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительку АДРЕСА_1 звільнити самовільну зайняту земельну ділянку площею 0,2365 га з кадастровим номером 5625086800:02:001:0070, яка розташована в АДРЕСА_1, включаючи знесення будівлі та огорожі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243,60 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликалась на його необґрунтованість і незаконність через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

На її обґрунтування зазначала про неврахування судом тих обставин, що спірна земельна ділянка перебувала протягом кількох десятків років у користуванні її батьків, а потім - у користуванні її сина, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів про оплату оренди землі за 2009-2014 роки.

Будівлі та огорожа, які суд зобов'язав її знести, були збудовані ще до прийняття рішення сесією Старосільської сільської ради від 07.07.2014 року № 1020, яким було надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у її власність із земель запасу сільської ради. Рішенням Старосільської сільської ради № 1101 від 07.07.2914 її сину було відмовлено у виділенні спірної земельної ділянки у власність, тобто в той самий день, коли було прийнято рішення про виділення земельної ділянки позивачу. При цьому не враховано, що син користувався земельною ділянкою та сплачував сільській раді орендну плату.

Вважала, що застосування судом норми ст. 212 ЗК України є неправильним, оскільки спірна земельна ділянка була виділена позивачу, у якого вона не була у користуванні, а перебувала у користуванні її родини кілька десятків років. А тому висновок суду про те, що земельна ділянка була зайнята нею самовільно є безпідставним.

Зазначала про недодержання судом вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості оскаржуваного рішення, його ухвалення без повного і об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та без належної оцінки доказів у справі.

З цих підстав просила рішення Рокитнівського районного суду від 15 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким в позові відмовити.

У поданих запереченнях позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірна земельна ділянка є власністю ОСОБА_2, яка в зв'язку з цим вимагає захистити її порушені права на користування і розпорядження, що полягає у самовільному зайнятті відповідачем цієї ділянки, а тому земельна ділянка підлягає поверненню власнику разом із знесенням будівель і споруд, що на ній знаходяться, за рахунок ОСОБА_1.

З матеріалів справи вбачається, і ці обставини сторонами не заперечуються, що з 6 жовтня 2014 року в приватній власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка в АДРЕСА_1, площею 0, 2365 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5625086800:001:0070 (а.с. 7, 8).

Проведеною у серпні та грудні 2014 року Державною інспекцією сільського господарства в Рівненській області перевіркою встановлено, що ОСОБА_3 без жодних правових підстав продовжує користуватися зазначеною земельною ділянкою після смерті свого батька. Однак ця ділянка за батьком відповідача також не обліковувалася і у власність чи користування йому не передавалася. Самовільне зайняття спірної ділянки полягає у загородженні її відповідачем металевою сіткою, встановленні дерев'яної господарської споруди і використанні для власних потреб (а.с. 11, 28).

З метою припинення правопорушення Старосільською сільською радою Рокитнівського району Рівненської області 10 липня і 10 жовтня 2014 року було внесено два приписи на ім'я ОСОБА_1 з вимогами демонтувати самочинно встановлену огорожу та припинити будівництво житлового будинку (а.с. 9, 10).

Вважаючи, що своїми діями відповідач порушує її суб'єктивні права як власника земельної ділянки, у листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, де вимагала зобов'язати ОСОБА_1 звільнити від будівельних матеріалів, огорожі та іншого майна належну їй ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є вчинення будь-яких дій, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Стаття 212 ЗК України передбачає, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про незаконність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, право власності на яку належить позивачу, а тому вірно зобов'язав ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту ділянку, включаючи знесення будівлі та огорожі.

Наявність неоспореного титульного права власності на спірну ділянку у позивача заперечує покликання ОСОБА_1 на правомірність її права користування земельною ділянкою і спростовує доводи апеляційної скарги з цього приводу.

Її доводи про те, що самовільне використання чужою ділянкою здійснюється не нею, а іншою особою, на увагу не заслуговують.

Так, на а.с. 11, 28 містяться письмові висновки Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, де зазначено про порушення суб'єктивного права позивача на землю саме ОСОБА_1.

Не можна погодитися і з доводами автора скарги про недодержання норм процесуального права, оскільки таких порушень, що призвели би до помилкового вирішення справи, відповідач не навів, а колегією суддів їх не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рокитнівського районного суду від 15 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Судді: