Рішення

від 03.03.2015 по справі 904/1072/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.15р. Справа № 904/1072/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ)

до Фермерського господарства "Піщанка-Агро" (с. Піщанка, Новомосковського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за кредитом у загальному розмірі 5 371 грн. 52 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Задорожний С.О. - заступник керівника напрямку відділення (довіреність

№131-К-Н-О від 16.01.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач, Банк) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фермерського господарства "Піщанка-Агро" (далі - відповідач, Клієнт) заборгованість за кредитом у загальному розмірі 5 371 грн. 52 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- заборгованість за кредитом в сумі 1 442 грн. 00 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 1 409 грн. 63 коп.;

- заборгованість зі сплати винагороди за використання ліміту в період з 05.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 337 грн. 48 коп.;

- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 05.09.2012 по 15.12.2014 в сум 2 182 грн. 41 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування б/№ від 20.07.2011 в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати відсотків за його користування, а також сплати винагороди за використання ліміту. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26001060761013, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку позивача з відповідачем, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач за умовами договору свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 5 371 грн. 52 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 03.03.2015.

У судовому засіданні 03.03.2015 представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Також позивачем долучено до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження своїх позовних вимог.

У судове засідання 03.03.2015 представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Так, частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду.

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03.03.2015; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, яке містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, а також виготовлялась копія реєстру поштових відправлень суду, які долучені до матеріалів справи, відповідно до вказаних документів, поштове відправлення з ухвалою суду від 16.02.2015 було повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 16.02.2015 була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його юридичною адресою, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за своєю юридичною адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 16.02.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02.03.2015 та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена виписка по рахунку відповідача за період з 20.07.2011 по 24.02.2015.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

20.07.2011 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою із зразками підписів та відбитку печатки (далі - заява).

В заяві зазначено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір яких банк повідомляє клієнта на свій розсуд в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови) та Тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом з даною анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

Згідно заяви відповідач взяв на себе зобов'язання виконувати умови Договору.

Відповідно до Договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26001060761013.

Відповідно до пункту 3.2.1.1.16 "Умов та правил надання банківських послуг" при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Кредитний ліміт стосовно цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі відомостей про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників, тощо (пункт 3.2.1.1.5. Умов).

Згідно з пунктами 3.2.1.1.1., 3.2.1.1.6. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг, в разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, що передбачені внутрішніми нормативними документами банку.

Обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подання клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в іншій формі) та/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів в межах кредитного ліміту в межах вказаних в них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами (пункт 3.2.1.6.1.).

Пунктом 3.2.1.1.8. Умов передбачено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі ).

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11., є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Розділом 3.2.1. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт".

Згідно пункту 3.2.1.2.3.2 Умов Банк має право не менше одного разу на місяць проводити перерахунок Ліміту згідно з п. 3.2.1.1.5 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", відповідно до внутрішньобанківськими нормативними документами та нормативними актами НБУ. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою письмову згоду на те, що в разі зміни суми, отриманої в результаті чергового перерахунку Ліміту, Банк має право змінити ліміт в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Відповідно до пунктів 3.2.1.1.3, 3.2.1.2.2.5 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10, 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу з 21.07.2011 кредитний ліміт в розмірі 1 000 грн. 00 коп., а з 27.02.2012 - 1 460 грн. 00 коп., що підтверджується довідкою № 08.7.0.0.0/150126094625 від 26.01.2015 (а.с.48).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1. Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

У випадку не обнуління дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункти 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3.).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати (пункт 3.2.1.4.9 Умов).

Крім того, пунктом 3.2.1.4.4. встановлено обов'язок клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

Відповідно до розділу 3.2.1.2.2. Умов відповідач зобов'язався: використовувати кредит з метою, вказаною в пункті 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг" (пункт 3.2.1.2.2.1.); сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно пунктів 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (пункт 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше терміну закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого пунктом 3.2.1.1.11. (пункт 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені пунктами 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (пункт 3.2.1.2.2.5.).

В свою чергу відповідачем зобов'язання за договором в частині повного та своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також сплати винагороди за використання ліміту у повному обсязі не виконані, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в наступних сумах:

- заборгованість за кредитом в сумі 1 442 грн. 00 коп.;

- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом в період з 01.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 1 409 грн. 63 коп.;

- заборгованість зі сплати винагороди за використання ліміту в період з 05.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 337 грн. 48 коп.

Факт кредитування поточного рахунку на підставі Договору банківського обслуговування від 20.07.2011 підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з наданої позивачем виписки за період з 20.07.2011 по 24.02.2015 по рахунку відповідача на ньому обліковуються прострочені суми.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до статті 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що за заявою відповідача позивачем було відкрито поточний банківський рахунок 26001060761013, на який відповідачу встановлено з 21.07.2011 кредитний ліміт в розмірі 1 000 грн. 00 коп., а з 27.02.2012 - 1 460 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що укладений правочин в частині встановлення та обслуговування кредитного ліміту за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного сторонами договору від 11.08.2011 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки сторін, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи, у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Так, строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту в сумі 1 442 грн. 00 коп., сплати процентів за користування кредитом в період з 01.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 1 409 грн. 63 коп. та сплати винагороди за використання ліміту в період з 05.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 337 грн. 48 коп. є такими, що настали.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за користування. Також відповідачем були порушені зобов'язання щодо сплати винагороди за використання ліміту.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума ліміту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.).

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту, заборгованості по процентам та винагороді за використання ліміту (станом на 15.12.2014), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не залучені до матеріалів справи, докази на підтвердження погашення вказаної заборгованості.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.2.1.5.7 Умов терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю у 5 років.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 442 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 1 409 грн. 63 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та 337 грн. 48 коп. заборгованості зі сплати винагороди за використання ліміту.

При цьому, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3., термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8., 3.2.1.2.2.3., 3.2.1.2.3.4., винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4., 3.2.1.4.5., 3.2.1.4.6. клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня (у % річних), від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 3.2.1.5.1.).

Згідно з пунктом 3.2.1.5.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано Клієнтом.

На підставі вказаного пункту кредитного договору позивач нарахував та просить стягнути пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 05.09.2012 по 15.12.2014 в сумі 2 182 грн. 41 коп.

При цьому, згідно із статтею 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно статтею 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасного повернення отриманого кредиту, порушення строків сплати процентів за договором та сплати винагороди з використання ліміту, умови пунктів 3.2.1.5.1. та 3.2.1.5.4. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 182 грн. 41 коп. пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором (погашення кредиту, сплати відсотків та винагороди) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фермерського господарства "Піщанка-Агро" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка; ідентифікаційний код 37594931) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; ідентифікаційний код 14360570) - 1 442 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 1 409 грн. 63 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 337 грн. 48 коп. - заборгованості зі сплати винагороди за використання ліміту, 2 182 грн. 41 коп. - пені, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко