Постанова

від 18.02.2015 по справі 911/2698/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 911/2698/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО", м. Сімферополь, АР Крим на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі господарського суду Київської області за позовомІнституту педагогіки Національної Академії педагогічних наук України, м. Київ доТовариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО", м. Сімферополь, АР Крим пророзірвання договору оренди

за участю представників

позивача: Вайдич А.В., Сугоняко А.А.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Інститут педагогіки Національної Академії педагогічних наук України (далі за текстом - Інститут педагогіки НАПН України) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Армада-КВО" (далі за текстом - ТОВ "Армада-КВО") про розірвання Договору оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності б/н від 17.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І., запис в реєстрі № 107.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.09.2014 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року позовні вимоги задоволено: розірвано Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності б/н від 17.03.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н.І., запис №107, укладений між Інститутом педагогіки НАПН України та ТОВ "Армада-КВО".

Вищезазначені судові акти мотивовані наявністю правових підстав для розірвання спірного договору оренди, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов договору оренди цілісного майнового комплексу протягом двох років не сплачував орендну плату та не здійснив у відповідності до умов договору добровільного страхування орендованого об'єкту.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Армада-КВО" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 16.02.2015 року № 03-05/221 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представники позивача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 09.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.03.2012 року Інститутом педагогіки НАПН України (орендодавець) та ТОВ "Армада-КВО" (орендар) було укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, що належить до державної власності, посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 107 (далі за текстом - Договір), згідно умов якого ТОВ "Армада-КВО" передається у строкове платне користування цілісний майновий комплекс, що є державною власністю - нежитлове приміщення (далі - майно) площею 2 290 кв.м (нежитлові приміщення, які складаються з груп нежилих приміщень № № 61, 63а, 64, 65 та приміщень місць спільного користування (сходи та ін.) № № XXI, XXIa, XXVI, XXVIII, XL, XLII), які розташовані на 1, 2, 3, 4 та 5 поверхах п'ятиповерхового будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 10.

Об'єкт оренди перебуває на балансі Інституту педагогіки НАПН України; вартість відповідного об'єкту визначена згідно зі звітом про оцінку незалежного оцінювача УТБ "Національні ресурси" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9441/10 від 18.03.2010 року) на 30.11.2011 року та становить 6 564 950, 00 грн., у тому числі ПДВ 1 094 158 грн. (п. 1.1 Договору).

Майно передається в оренду з метою використання його під офісний центр (п. 1.2 Договору).

Стан майна на момент укладення договору потребує ремонту, про що зазначається в акті приймання-передавання орендодавця і орендаря (п. 1.3 Договору).

Договір укладено на строк з 17.03.2012 року до 17.03.2061 року включно (п. 10.1 Договору).

В п. 10.3 Договору зазначено, що зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін.

Згідно з п. 10.6 Договору чинність цього Договору припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Відповідне майно, яке є об'єктом оренди за вказаним Договором, передано відповідачу за актом прийому-передачі від 17.03.2012 року, в якому відображено, що приміщення які передаються в оренду потребують ремонту.

Оскільки орендар добровільно не виконав взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати орендної плати та не застрахував об'єкт оренди, орендодавець звернувся до суду з позовом про розірвання Договору оренди в судовому порядку.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимоги про розірвання договору оренди державного майна, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" регулює майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі, строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 18 вищевказаного Закону передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 цього ж Закону).

З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2012 року сторонами укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу, що перебуває у державній власності.

Згідно умов Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (зі змінами) і становить з ПДВ за перший місяць оренди 98 474, 25 грн. (п. 3.1 Договору).

Договором визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Також, умовами Договору передбачено, що протягом місяця після підписання Договору орендар зобов'язується внести завдаток (п. п. 3.8, 5.3 Договору).

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 15 числа місяця, а згідно п. 5.4 Договору орендар зобов'язаний щомісячно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до 15 числа за попередній місяць відповідно до виставлених рахунків.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідачем не сплачувалась оренда плата за договором оренди починаючи з 17.03.2012 року, тобто з дня укладення Договору.

Заперечуючи проти доводів позивача, відповідачем зазначено, що ним перераховано позивачу завдаток - орендний платіж за базовий (перший) місяць, який повернуто банківською установою позивача з відміткою "уточнити реквізити отримувача". В подальшому, як вказував відповідач, ним здійснювалась сплата орендних платежів на рахунок, який уточнено у телефонному режимі позивачем, при цьому, доказів сплати орендних платежів та завдатку відповідачем не надано з посиланням на труднощі в отриманні таких доказів у зв'язку із знаходженням відділення ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", через яке здійснювалось перерахування орендної плати, на окупованій території.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою з'ясування дійсних обставин місцевим господарським судом ухвалою від 22.08.2014 року було витребувано інформацію у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо здійснення відповідачем оплати орендних платежів на рахунки позивача протягом строку дії Договору.

З наданої інформації у відповідному банку вбачається, що товариству відкрито три поточних рахунки. Згідно виписки з рахунку ТОВ "Армада-КВО" перераховувало кошти у сумі 118 169, 10 грн. 13.04.2012 року, 20.04.2012 року та 03.05.2014 року отримувачу - позивачу у справі, проте всі платежі повернуті на рахунок відповідача, у зв'язку з необхідністю уточнення реквізитів рахунку; з інших рахунків перерахувань грошових коштів у період з 17.03.2012 року по 22.08.2014 року на користь позивача не здійснювалось.

Інших доказів сплати орендних платежів за Договором оренди відповідачем суду не надано. Також відповідачем не надано доказів внесення суми орендної плати на депозит нотаріуса в рахунок виконання зобов'язань за Договором, як і доказів сплати орендних платежів за відповідний період і під час розгляду справи в суді.

Крім того, позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату завдатку та орендної плати, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 10017156765 від 23.04.2014 року. Вказані вимоги містять реквізити рахунку, на який потрібно перераховувати відповідні платежі, проте відповідачем не було сплачену наявну у нього заборгованість.

Таким чином, судами попередніх інстанцій було достовірно встановлено обставини невиконання орендарем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати за орендоване приміщення, що свідчить про доведеність орендодавцем правових підстав для розірвання спірного договору оренди державного майна.

Також, судами було вірно зазначено про наявність і інших підстав, за якими Договір оренди підлягає розірванню в судовому порядку, а саме невиконання відповідачем умов Договору оренди щодо страхування об'єкта оренди.

Частиною 3 ст. 291 Господарського кодексу України передбачено право однієї із сторін вимагати розірвання договору оренди з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, передбаченому ст. 188 цього Кодексу.

Право наймодавця на відмову від договору найму, закріплене в ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

До переліку підстав, відповідно до яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, відноситься істотне порушення договору другою стороною та інші випадки, встановлені договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору ( ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Отже, факт систематичного порушення орендарем такої істотної умови Договору оренди державного майна, як внесення орендної плати, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для розірвання Договору оренди, оскільки матеріалами справи підтверджено, що відповідач в порушення умов Договору протягом двох років не сплачував орендну плату та не здійснив у відповідності до умов Договору добровільного страхування орендованого об'єкту.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи ТОВ "Армада-КВО", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі № 911/2698/14 - залишити без змін.

Головуючий суддяВ.С. Божок СуддіТ.Ф. Костенко О.М. Сибіга